Кирилівка-2020. Відпустка в часи пандемії

Кирилівка -- невелике містечко на півдні. Навіть за мірками Полтави, це відчайдушне село. Проте влітку її населення три з половиною вулиці перетворюються на добрі двадцять тисяч людей. Відчайдухи, що замість їхати до Мармарісу, Дубровніка чи хоча б Миргорода, прибувають сюди -- з двома плавками та тисячею гривень на піратський розбій в місцевих прибережних наливайках.

Тут дуже високе небо. Неквапливо гуляють люди -- поспішати особливо нікуди. Край географії. В садах тиша, достиглий виноград ліниво мліє на сонці. Загублений посеред засипаного пилом та сіллю приазовського степу аквапарк. Кажуть, найбільший в Україні. Коли підходиш до нього, то безлюдні околиці заливає вереском чергового дядька, якого мотиляє сракою вгору та вниз посеред химерно закрученої півкілометрової труби. І що цікаво, він за це заплатив. Ні, дякую. Я -- пас. Дельфінарій, півтора краєзнавчі музеї, азербайджанці-продавці вина зі своїм "Слушай, мамой атвєчаю -- из Баку єго вьоз, еу!".

Купа всього.

Ну і, звісно, море. Воно різне. Щодня інакше, принаймні останню пару тисяч років.

То була справжня Норвегія. День холоду та вітру. Важкі чорно-сірі хмари над головою нагадували кадри, коли пан Лодброк відпливав віддавати вогню бунтівні колгоспи Нортумбрії. Різко похолоднішало, і цілий день над Кирилівкою витала гроза. Здавалося, ту косу розмиє в пень. Та це, звісно, не стало приводом ховатися в кімнаті -- жоден Тор зі своїми фокусами не злякає канонічного бюджетника.

Не зважаючи ні на що, Запоріжчиною досі кочують ультрас "Металіста". Певно, загубилися біля цього дороговказу. Сподіваюся, людей підібрала місцева "Мелітопольська черешня".

Че Гевара дивиться у далечінь. Мене ще з інституту трохи харила манія за ним. Футболки з його ликом, фрази "Вимагайте неможливого". Ок, шутрм казарм Монкаду може то й була потрібна річ -- в колишніх колоніях було важко соцпакетом. Далі що? Суцільні війни в джунглях Африки та Латинської Америки, економічно блокада на десятиліття. Чим пишатися в підсумку? Натовпами молоді на центральній площі Гавани, бо там є безкоштовний інтернет? Бінго! Маркса і компанію переміг інстаграм Шакіри.

Який відпочинок без духовного ? Вино і книжки на кирилівському базарі. Що може бути краще? Літературні сюжети книг "Тріумф та трагедія Сталіна", "Берія" та "Сучасна артилерія" та п'ятилітрова сулія допоможуть досягти справжної нірвани. З продажним чтивом тут таки реально біда.

До вина питань немає.

Лихий час пандемії коронавірусу наклав свій важкий відбиток на працю місцевих їдалень. Два рівні епідеміологічної оборони: захисний екран з плівки та три іконки над дверима. Коронавірусу не залишали жодного шансу.

Сто гривень!

Якщо місцеві вино, їдальні та репертуар букіністичного ринку не до смаку, можна бавитися в богему. Читво привезти власне, а фрукти та овочі брати у місцевих. Якщо пошукати, то останні є за досить пристойну ціну -- від тутешніх фермерів. Але капуста та картопля на вагу золота.

Часто дещо вигадую у текстах. Маю таку хибу оповідача, хочеться прикрасити історію. Проте ось це, чистісінька правда. Наступного ранку після того, як "Арсенал" виграв Суперкубок Англії, на пляжі побачив цього джентельмена. Він вдивлявся у горизонт в бік Ростова, і войовниче тримав за вітром бандану "канонірів". Воістину, за "Арсенал" глорять диваки.

Категорійність Іммануїла Канта. Версія 2020.

Тутешні бази мають строкаті назви. Як правило, це імена. Наталка, Олена, Вікторія. Навіть Марічка є, а звідси до Карпат трохи є. Одній знайомій чомусь люто не сподобалося, що "моїм іменем назвали якийсь гадючник!". От чесно, був би щасливим, якби тут постала база "Ігор".

Проте розумію, що так назвуть хіба якийсь витверезник.

Кінець серпня подарував кирилівським відпочивальникам марафон. Дивіться самі: 21 серпня - стриптиз-шоу пані Міранди, 22-го -- пінна вечірка, 23-го -- стриптиз-шоу лисого з Браззерс, 24-го -- творчий вечір Богдана Хижняка -- журливі пісні про варенички та червону калину.

Фотки сходу сонця: done.

Головна умова того, що заповідник Асканія-Нова ще досі існує -- відсутність нормальної дороги до нього. Якби проклали ідеальний асфальт, то тутешні території давно прибрали б до рук. З огляду на те, що дороги сюди практично нема -- петляти грунтовими стежками рейдерам навряд хочеться.

Контраст після години дороги суцільним палаючим степом без жодного деревця просто вражаючий.

Водонапірна башта, яка живить усю цю красу.

 

Пам'ятник на честь невідомих десантників. Під час Другої світвої в місцевий степ було десантовано 15 радянських командос. Хтось з аборигенів їх здав, і тих ростріляли. Завдання десанту досі невідоме. З найбільш вірогідних версій які довелося відкопати -- диверсія проти оперативного штабу командування німців, де розробляли план захоплення Криму.

Наша туристична група променадом Асканією сформувалася з двох приблизно однакових половин: велика команда західняків та вояжери з Запоріжжя і Чернігова. Я відрізняв їх, як ви розумієте, за мовою. Полтавський діалект однаково майстерно знаходить ключ до сердець україномовних та російськомовних. Тут інше. Як ви думаєте, про що питали у екскурсовода одні, а про що інші?

Західняки цікавилися: "Ой, а що це за така красива квітка? А як вона називається українською?" Камон, типу от без знання її назви українською вона стає менш гарною? Запоріжжя та Чернігів дивувало інше: "Хм, и как же все это здесь сохранилось -- война же вон какая была".

Одним мова, іншим війна. Кожному своє, одним словом.

Плакати Пальчевського на центральному вході обидві групи здирали зі стовпів з однаковим ентузіазмом. Мовчки, без жодних коментарів російською чи українською. Ділячись після зробленого один з одним санітайзерами.

Українці, такі українці. Люблю.

На узбіччі від екскурсійної стежки заторохтів тетерук. "Ой, а можна до нього підійти, сфоткатися?" Екскурсовода майже напевно чекали наступні групи, тож дві години з нами було розписано по хвилинах -- гонитва лісами за тетеруками явно в план не входила. Жінка спокійно, з материнською посмішкою відповіла: "Сонечко, ну звісно можна. Вперед. В траві, правда, гадюки є, а вакцина аж у Херсоні. Дорогу сюди ви бачили. Можемо не довезти".

Більше з доріжок ніхто зійти навіть не намагався.

Шість сосен.

Не чотири, а саме шість сосен.

Грот, де знімали "Дітей капітана Граніта Джаки Гранта"

Пам'ятник натхненнику та організатору всієї довколишньої краси -- Фрідріху Фальц-Фейну. Трохи нагадує Рафаїлова з "Зорі", на перегляді легіонерів з Африки.

Птаство

Тато, мама та дитя. Це якщо треба одним кадром розповісти сюжет казки "Гидке каченя" Андерсена, коротко про суть проблем малого у його дитинстві.

Просто рай земний. Нагадую, до вищевказаних фотографій: за межами заповідника херсонський степ аж за обрій. Жодного деревця, температура повітря +40. Ну справжній кордон з Мексикою.

Епічно. Не знаю як це підписати. З огляду на те, що фотографував усе це також і я.

Коли екскурсовод сказала "На таких волах чумаки с Полтавщины возили соль с Крыма", хотів одразу підбігти до кожного з нашої групи -- до західняків, запорожців та чернігівців. Привітатися до всіх у стилі містера Біна, і переможно додати: "### ## беач!".

Проте не став. Інтелігент, су#а.

Перший BMX в історії. На такому, кажуть, свого часу їздив сам Христос.

Пржевальські.

Біг хоммі з тутешнього району. Представлень не потребує.

Хто ти таке ?

Тут також можна замовити прогулянку степом -- тебе возитимуть цими просторами і зможеш побачити усіх постояльців заповідника безпосередньо в їхньому природньому середовищі.

Кирилівка, звісно, це десь про треш.

Це не Туреччина, Іспанія чи Баня-Лука.

Власне, навіть не намагатимусь спростувати. Пишу фінальне, тільки тому, що за законами жанру в кінці тексту має бути якась фінальна фраза. Проте, що саме сказати так і придумав. Хоча ні. Ось:

Подорожуйте. Це, певно, єдине достойне зайняття, на яке варто іноді марнувати свій час.

 

Этот пост опубликован в блоге на Tribuna.com. Присоединяйтесь к крупнейшему сообществу спортивных болельщиков!
Другие посты блога
Beograd – gori!
+33
Популярные комментарии
Ігор Симоненко
+7
Під час прочитання цього опусу запах ялинкової хвої в кімнаті було дивним чином перебито запахами чебуреків, пахлави і бичків.
Дмитрий Клименко
+4
"Чим пишатися в підсумку? Натовпами молоді на центральній площі Гавани, бо там є безкоштовний інтернет?" - это уже вопрос к Кастро) Че был профессиональным революционером, но не политиком. Он свое дело сделал и побежал дальше по странам

крутой репортаж, на несколько минут вернулся в лето)
Sergiy Baranovsky
+4
Крутяк. Жодного разу не був в Асканії. Треба надолужити.
Написать комментарий 17 комментариев
Реклама 18+