"Ich möhte додому" - або я написав книжку
Привіт усім. Колись давно, ще коли людиська могли робити тут статуси, я вів блог на Трибуні. Пунктуація правопису української мови та досить безвідповідальне ставлення до спорту робило мою писанину вкрай халтурною. Глибоко вдячний всім, хто її таки коментував та ставив за неї плюсики. Якось так сталося, що в кінці 2021 року вирішив — досить програвати на блогерських турнірах Трибуни. Треба написати книжку. І ось вона, нарешті, виходить. Амінь.
Про ж що ж там?
Довелося повигадувати. Головний герой працює в бібліотеці, робить колекцію про Григорія Сковороду та, блаженний, вболіває за лондонський «Арсенал». Тож в тексі є про бібліотечних мешканців, Петропавлівську Борщагівку де живе цей дивний персонаж, невеличку але горду Карлівку на Полтавщині звідки він прибув, сусіда-алкоголіка, колегу фаната «Тотенхема», руду та підступну оторву, з якою періодично спілкується та ще про декого.
В одному розділі цей, безумовно вигаданий герой, вирішує взяти участь у турнірі блогерів спортивного (ну ок — громадсько-політичного) сайту Трибуни (сподіваюся редакція не буде подавати до суду за використання такого неймінігу) і йде робити репортаж на київські змагання з волейболу. Волейбол. Додумався ж ото таке ото вигадати! Там він героїчно отримує по голові, але все одно програє блогеру, що написав про баскетбол у сусідньому дворі. Життя — біль. Ну хоч не Очоа та Симоненку програв, цим прописним сербоненависникам (у двох редакторок не було жодних питань до ніку "Симоненко", але за "Очоа", каюся, не певен — чи не викинули вони його в підсумковому варіанті з тексту).
Так, є розділ про Сербію. Про заробітки на будові та літературні курси. І, мені то було важливо, про весну в Києві 2022-го.
Якщо маєте час та натхнення, передзамовлення книжки можна зробити тут:
