Хто номер один – Лемпард чи Террі? 21 найкращий гравець «Челсі» у XXI столітті

Дуже зірковий рейтинг. 

Компанія Parimatch днями оголосила про партнерство з «Челсі». Лондонський суперклуб тепер буде набагато ближчим до України – трьохрічна співпраця націлена на створення проектів саме для вболівальників. 

Спецпроект Tribuna.com разом з Parimatch подарував можливість створити власну версію найкращих футболістів «Челсі» в епоху його найбільшого розквіту – XXI століття. 

Так хто важливіший для цього «Челсі» – Френк Лемпард чи Джон Террі? 

21. Франк Лебеф

Один з героїв уже успішного, але ще не проданого Абрамовичу «Челсі». На стику тисячоліть лондонці уже ходили під грандами англійського футболу, а ту успішну історію команди творив зокрема захисник Франк Лебеф.

Його гра в центрі захисту, який вже вчився грати в лінію без ліберо, надихала в тому числі на той час ще юнака Джона Террі. Саме в якості гравця лондонців, Лебеф у 1998 році став чемпіоном світу, а у 2000 – Європи.

20. Дам’єн Дафф

А це була уже ера російського олігарха, але поки без космічних витрат на трансфери (у порівнянні з тими, що були потім).

Символ тих часів – матч 1/8 фіналу ЛЧ проти «Барселони» на «Стемфорд Брідж» у 2005-му. Драматичні 4:2 та прохід лондонців далі завдяки пізньому голу Джона Террі. Асистував йому ірландець Дафф, який перед тим закріпив потужний старт поєдинку від господарів третім голом уже на 19-й хвилині. Десь такими й були усі три сезони Дам’єна в складі синіх – яскравими та результативними.

19. Ейдур Ґудьйонсен

Найпопулярніший ісландець у футболі провів у «Челсі» шість років – більше, ніж в будь-якому іншому клубі в його багатій на трансфери кар’єрі. Його результативна зв’язка з Хассельбайнком, яка посадила на банку самого Джанфранку Дзолу – гайлайт кар’єри Ейдура на «Стемфорд Брідж».

В сезоні 01/02 він в парі з Джиммі настріляв 52 голи в усіх турнірах. З приходом Моурінью уже грав менше, але в нагороду отримав звання двічі чемпіона Англії.

18. Джиммі Флойд Хассельбайнк

До Дроґба останнім суперстрайкером «Челсі» був нідерландець Хассельбайнк. Лондонці підписали форварда у 2000 році за рекордні тоді для англійського футболу 15 млн фунтів і не прогадали. Вже в першому матчі – Суперкубку Англії проти «Манчестер Юнайтед» – Джиммі забив, а дебютний сезон закінчив зі золотою бутсою АПЛ.

Загалом за чотири роки в «Челсі» Хассельбайнк тричі ставав найкращим бомбардиром в команді в сезоні. Був би й четвертий раз, але в тій кампанії основним востаннє став Дзола, який забив на один гол більше за Джиммі.

17. Джанфранко Дзола

Дзола – символ старого «Челсі». Його найкращі роки на «Стемфорд Брідж» припали на кінець минулого століття. Перейшовши в Лондон у 1996 році з Парми, форвард в перший же сезон завоював звання Гравця року в АПЛ, а згодом допоміг синім вперше в історії зіграти в Лізі чемпіонів. Але це все було ше в 90-х.

В новій ері уже віковий Джанфранко та його запаморочливий дриблінг дещо загубилися, але щось найкращий бомбардир того «Челсі» таки переніс у нове тисячоліття. Хоч в атаці уже частіше виблискували інші, але у свій останній сезон на «Стемфорд Брідж» італієць видав найрезультативніший сезон у синій футболці, за що його визнали Гравцем року за версією клубу. Легенда.

16. Джо Коул

Один з найкращих гравців першої чемпіонської команди Моурінью, який, втім, через травми та тренерські пошуки так і не зміг реалізувати свій величезний талант. Та все одно Джо – фан «Челсі» з дитинства, який приходив у клуб як заміна Дзолі, – залишив значний відбиток в досягненнях синіх того періоду.

Чемпіонський гол у ворота «Манчестер Юнайтед» у 2006-му, а також чудесний сезон 07/08, за підсумками якого лондонці вийшли у фінал ЛЧ, а Джо нагородили званням Гравцем року в «Челсі». Все це в пам’яті про Коула.

15. Сеск Фабреґас

Кар’єра іспанця в «Челсі» вийшла контроверсійна та неоднозначна, але її початок визначив присутність плеймейкера в цьому рейтингу. З моменту приходу в клуб Сеск продовжив початку в «Арсеналі» історію топового асистента з майже ідеальним баченням поля. Його продуктивний тандем з Дієґо Костою виграв для синіх чимало матчів, а найважливіше – перше за п’ять років чемпіонство.

Не кажучи вже про інші асистентські рекорди на кшталт звання першого гравця в історії АПЛ, який віддав бодай одну гольову передачу у шести іграх поспіль, та загалом друге місце в списку найкращих асистнетів ліги всіх часів.

14. Рікарду Карвалью

З першим приходом Моурінью якість гри «Челсі» в обороні виросла до світового рівня. В центрі зміни – зв’язка центрбеків Террі та Карвалью, якого Жозе привів із собою з чемпіонського «Порту» і який прийшов у статусі одного з найкращих захисників Євро-2004.

Майже всі шість років Карвалью у «Челсі» ця пара оборонців була основою всієї команди, завдяки якій вона завоювала десять трофеїв, зокрема два чемпіонства поспіль у середині нульових. Навіть травми та ситуативні непорозуміння з тренерами не вибивали Рікарду з колії, завдяки чому він провів якісні сезони на «Стемфорд Брідж».

13. Клод Макелеле

Сьогодні взірець опорного півзахисника у світовому футболі уособлює Нґоло Канте, а в нульових таким був інший француз низького росту. Підписуючи 30-річного Клода у 2003-му, Клаудіо Раньєрі так і сказав – це буде акумулятор команди. Але засяяв Макелеле, звісно, в акцентованому на силі захисту футболі Моурінью.

В перший рік роботи з ним, коли «Челсі» взяло перше за 50 років чемпіонство, тренер назвав футболіста Гравцем року за своєю версією – настільки Клод був важливим для ідей португальця. Що й підтвердилось другим чемпіонством поспіль. Значення Макелеле в колективі тоді підкреслювала також капітанська пов’язка, яка діставалась йому за відсутності Террі та Лемпарда.

12. Ніколя Анелька

Француз провів насичену трансферами кар’єру, тому багато в кого може не одразу асоціюватись саме з «Челсі». Але на «Стемфорд Брідж» Ніколя провів найдовший (чотири роки) та найрезультативніший етап. Хоч і його прихід у 2008 році сприймався зі скептицизмом, бо вважалось, що його найкращі роки в минулому.

Вийшло навпаки – Анелька став ключовим елементом забивної машини Карло Анчелотті, яка у 2010 році зробила золотий дубль і, зокрема, встановила досі чинний рекорд АПЛ – найбільше голів на своєму полі в сезоні (68). Що важливо, прихід Ніколя ще й вдало збігся з відсутністю Дроґба, який відновлювався після малярії. Через що команда не втратила у результативності.

11. Браніслав Іванович

На стику нульових і десятих на правому фланзі «Челсі» було сербське панування. Фізичні дані дозволили Івановичу пройти випробування конкуренцією в гранді, в якому він заграв не одразу, і стати настільки вагомою частиною команди, що за безпосередньої участі Браніслава вона взяла усі важливі трофеї – чемпіонство, Лігу чемпіонів та Лігу Європи.

Чого варті лише вирішальні голи серба «Наполі» в ЛЧ 11/12 та «Бенфіці» у фіналі ЛЄ 12/13. В рамці на стіні у вболівальників «Челсі» також його дубль «Ліверпулю». В найкращі роки Іванович був ефектний та ефективний як в захисті, так і в нападі.

10. Дієґо Коста

Лише псих типу Дієґо зміг обійти прокляття наступника Дідьє Дроґба в «Челсі». Після івуарійця на «Стемфорд Брідж» виступало кілька елітних бомбардирів, та лише Коста виправдав сподівання сповна. В минулому десятилітті найкращими голеадорами «Челсі» в сезоні тільки чотири рази ставали нападники. Один раз це був ще Дроґба, три інших – саме Дієґо.

Голи пачками від бразильця двічі допомогли лондонцям стати чемпіонами Англії. От тільки побічним ефектом Кости завжди були якісь вибрики на полі і поза ним, на хвилі яких форвард і покинув клуб. 

9. Хуан Мата

Серед усіх присутніх в рейтингу ніхто не провів менше сезонів у «Челсі», ніж Хуан Мата. Але вболівальники лондонців знають – і двох з половиною років достатньо гравцю, щоб залишити слід легенди.

Емпатичний та скромний іспанець точно був би вище в рейтингу, якби не повернення Моурінью у 2013-му і його рішення продати Хуана. Двічі гравець сезону в «Челсі», вирішальні асисти якого у фіналах привели лондонців до перемоги в Лізі чемпіонів та Лізі Європи – так, Мата є легендою «Стемфорд Брідж».

8. Сесар Аспілікуета

Сесар – залізний та універсальний лідер «Челсі». З моменту переходу в табір лондонців іспанець отримав лише три травми, завдяки чому завжди готовий допомогти команді. В тому числі на будь-якій позиції – за дев’ять років на «Стемфорд Брідж» йому доводилось пограти у центрі та обох флангах захисту та півзахисту. Чи не найкультовіший гравець у клубі після відходу покоління Террі-Лемпарда. 

Жозе Моурінью казав: «Аспілікуета – той тип гравця, який я просто обожнюю. Команда з одинадцятьох Аспілікует змогла б виграти Лігу чемпіонів. Футбол – це не тільки про чистий талант. Він також про характер і бійцівські якості. А в Аспілікуети є всі ці риси. У нього реально менталітет переможця».

7. Ешлі Коул

Коул прийшов у «Челсі» у 2006 році на фоні скандалів. Команда Моурінью щойно стала двічі чемпіоном, і Ешлі вирішив змінити Північний Лондон на Західний, чим розчарував прихильників «Арсенала».

Але це був саме той випадок, коли неоднозначне рішення стає правильним. На «Стемфорд Брідж» Коул отримав не лише купу трофеїв (всі внутрішні титули плюс два єврокубка), але й виріс в одного з найкращих лівих захисників світу того часу.

6. Петр Чех

Якщо робити це ранжування по позиціях, то серед воротарів «Челсі» не буде рівних Петру Чеху. З моменту приходу в клуб у 2004 році він був незамінною частиною домінування лондонців у АПЛ в середині нульових, ключовим елементом стрижня Чех – Террі – Лемпард – Дроґба, без якого сині не стали б тією великою командою, яка зокрема встановила два досі нездоланних рекорди – в першому чемпіонському сезоні Моурінью «Челсі» пропустив усього 9 голів та 25 матчів зіграв насухо.

Воротарський талант Чеха полягав не стільки у фізичних навичках та антропометрії, скільки в інтелекті. Яскраве підтвердження цьому – похід за перемогою в Лізі чемпіонів 11/12. Сейви у півфіналах проти «Барселони» та у фіналі з «Баварією» – це мегамозок у воротах лондонців, який педантично готувався до суперника годинами перед матчем, а потім холоднокровно гасив удари з пенальті на рівні з будь-якими іншими пострілами. Не дивно, що саме інтелект привів Петра в «Челсі» ще раз – тепер він в менеджменті клубу, якому уже допоміг влучним трансфером Едуара Менді. 

5. Еден Азар

Велич бельгійця зникла з переходом в Мадрид, але в Лондоні він творив красу усі сім років. Особливо в лондонських дербі – гол «Тоттенгему», який зробив «Лестер» чемпіоном, і видовищні проходи на дриблінгу в іграх проти «Вест Гема» і, особливо, «Арсенала». Саме такі моменти виправдовували вічну проблему Едена – оборонну та тренувальну пасивність. Він робив різницю і приносив трофеї.

«Він з тих, які виграють матчі, але, щоб вписати такого гравця в команду, потрібна тактика, яка дозволить не програвати через нього деякі поєдинки», – казав Моурінью, який таку тактику підібрав і приніс «Челсі» чемпіонство у 2015-му.

4. Нґоло Канте

«Челсі» пощастило і в нульових, і в десятих мати опорників світового класу – двожильних і невгамовних, здатних закривати буквально всі огріхи партнерів у обороні. Довгий час Канте називали прототипом саме Макелеле, але на сьогодні Нґоло з відривом перевершив спадщину Клода на «Стемфорд Брідж». Хоча б тим, що в цьому році привів команду до перемоги в Лізі чемпіонів і претендує тепер на Золотий м’яч. Без перебільшення усі здобуті з Нґоло в складі трофеї «Челсі» є багато в чому заслугою привітного француза. При тому, що не при всіх тренерах він грав на коронній позиції.

Френк Лемпард підкреслював: «Канте – дуже різносторонній футболіст. Він унікальний в плані дистанції, яку долає, щоб атакувати суперника, в плані швидкості, прискорення, вміння повертати м’яч команді. Він може робити кілька справ одночасно».

3. Дідьє Дроґба

Тільки за той самий гол «Баварії» у фіналі ЛЧ івуарієць вартий включення в цей рейтинг. Але його статус в «Челсі» сповіщає про значно більшу спадщину. Прийшовши у клуб уже у 26 років та на хвилі скептицизму, Дідьє одразу став основним голеадором та провів тут з перервою майже десятиліття, яке стало золотою ерою в історії клубу.

З якимось ненормальним вмінням забивати завжди (навіть після важких травм і хвороб) та всюди (особливо у фіналах) Дроґба не міг не стати улюбленцем вболівальників з купою трофеїв за спиною. Чотири чемпіонства, чотири Кубки Англії, Ліга чемпіонів. Саме Дідьє конвертовував домінацію «Челсі» у перемоги.

2. Джон Террі

ДжейТі – найуспішніший капітан в історії «Челсі». Символ клубу, його вихованець, який взяв із лондонцями найбільше з-поміж усіх легенд команди трофеїв. Один з найрезультативніших захисників АПЛ, він 17 років тримав рівень топового оборонця і формував усі п’ять чемпіонських команд синіх. Найбільше вражало те, що він продовжував це робити у 35-36 років.

Але водночас Джон – шибайголова, який йшов у підкати головою там, де інші боялись зіграти ногою. І зривався на скандальні вчинки як на полі, так і поза ним. За що йому досі дістається в соцмережах. І навіть попри це, лише одиниці сягнули його величі в клубі. І ще менше обскакали його в цьому.

1. Френк Лемпард

Найкращий бомбардир в історії «Челсі». Найрезультативніший півзахисник в історії АПЛ. В цьому й був феномен Лемпса. Грати в одній команді з Дроґба і все одно обійти за голами і його, і всіх інших легендарних бомбардирів клубу на чолі з Боббі Тембілнґом, граючи в півзахисті – просто вау!

На фоні Террі в алеї слави його вигідно вирізняє кількість скандалів. У Френка їх було мізерно мало у порівнянні з Джоном. І хоч не цими параметрами повинні визначатись місця в таких рейтингах, з головним критерієм у Френка все в порядку. Террі був суперзахисником, але Лемпард свою роль півзахисника вивів на новий рівень, з яким звіряються до сьогодні.

Шкода тільки, що ні Френк, ні Джон не закінчили свої символічні кар’єри на «Стемфорд Брідж».

Гид по «Челси»: как партнеры называли Канте, чей рекорд побил Лэмпард и какой гол Шевы помнят все болельщики

Фото: Andy Hooper, Sky Sports, Gary M. Prior/Getty Images, PA, Wang Lili, imago-images.de, Solo

+34
Популярные комментарии
Krtecek
+12
Франк Лєбьоф в 21-му сторіччі грав за Челсі лише півроку, тож, думаю, він зайвий в цьому рейтингу.
Дмитрий Клименко
+8
Шеву забыли
Dima Zhoglo
+8
"Сердце Челси! Диспетчер Челси!" ) Круто!
Написать комментарий 25 комментариев
Loading...
Реклама 18+