Євровиїзд в пандемію: ПЛР-тести, карабінери і тотальний масковий режим
Римський вояж «Шахтаря» на власні очі.
Римський вояж «Шахтаря» на власні очі.
Український вболівальник – щасливчик. Зараз мало де в Європі можна ходити на футбол, тим паче на міжнародний. А у нас – можна.
Євровиїзди ж залишаються майже недоступними навіть для українців. Якщо десь на континенті й проходять зараз ігри з глядачами, більшість кордонів залишаються на замку. І це не скоро зміниться – третя хвиля захворюваності на заваді.
Однак, лазівки є, принаймні для журналістів. Микола Решнюк впав на хвіст делегації «Шахтаря» і пробив виїзд в неприступну Італію на матч проти «Роми».
***
На сьогодні є лише дев’ять країн Європи, в які українці можуть подорожувати без обмежень. Італія не серед них. Україна класифікує її як державу червоної зони, тай сам італійський уряд заборонив в’їзд в країну українським туристам. Виняток зробили лише для тих, хто має посвідку проживання на Апеннінах або має підтверджені мотиви роботи, здоров’я чи іншої абсолютної необхідності. Як от участь в міжнародному футбольному матчі.
Таким обмеженням нічого дивуватись – на сьогодні Італія серед лідерів у Європі за кількістю нових заражень за останні сім днів (понад 149 тисяч випадків). Щоб потрапити в країну, треба прорватись крізь череду обмежень та вимог.
Все починається з ПЛР-тесту, пройденого в переддень вильоту до Риму. Зараз це базова процедура для всіх подорожувальників, окрім тих, хто прямує кудись в Центральну Африку. Негативний результат уже відчиняє багато кордонів.
Утім, табло «Борисполя» не рясніє напрямками – окрім внутрішніх рейсів, приблизно половина маршрутів ведуть в зелені для нас Єгипет, Туреччину та ОАЕ.
Через менший потік людей в аеропорті працює лише термінал D, таксисти навіть не уточнюють місце висадки. Але це все одно створює картину завантаження – візуально це фото нічим не відрізняється від того, що було тут до пандемії.
В Італію з самим лише негативним тестом не потрапити. Треба ще заповнити спеціальну анкету – так звану декларацію здоров’я. В ній ти зобов’язуєшся дотримуватись встановлених в країні протиепідемічних обмежень, вказуєш мотивацію приїзду та прописуєш актуальність ПЛР-тесту.
На додачу кожен, хто прилетів з делегацією «Шахтаря», отримує бланк з підтвердженням цілі в’їзду в Італію від «Роми». Все це в купі з закордонним паспортом стає єдиним жмутом документів, які повинні провести тебе через ретельний контроль на кордоні.
По приземленні в аеропорті імені Леонардо да Вінчі при вході в один з терміналів (порожній і, здається, відведений суто для підозрілих прибулих з України) перший контроль – температурний скринінг і перевірка ПЛР-тесту.
Наступний етап – два карабінери-прикордонники, які пробивають печатку в паспорті, а натомість вимагають в тебе ту саму заповнену та підписану анкету-декларацію. До речі, такі ще траплятимуться в цьому репортажі.
При виході з аеропорту попереджають – в Італії тотальний масковий режим. В ній потрібно ходити навіть по вулиці. Така собі новина після трьох годин польоту в масці.
При заселенні в готель тебе ще раз просять заповнити та підписати анкету, схожу на декларацію. В номері нарешті знімаєш маску і видихаєш.
***
Італійці дійсно ходять поголовно в масках – і неабияк одягнутими з носами наверх, а за всіма правилами. Знімають їх на вулиці лише під час їжі або куріння. При тому, що столичний регіон перебуває на сьогодні в жовтій зоні (так, там теж діє зональний карантин), тоді як більшість Італії – в помаранчевій або навіть червоній.
Щоб зрозуміти відмінність від ситуації в Україні ще один факт – в Римі діє комендантська година, яка настає з десятої вечора до ранку. Щоб порушити її, має бути відповідний дозвіл. Стюарди на «Стадіо Олімпіко» під час передматчевого тренування «Шахтаря» розповіли – для тих, хто працює на пізніх матчах, дозволи видає «Рома».
З іншого боку закритість Італії має приємні наслідки для тих, хто прорвався. Туристів мінімум, тому пробратись на купол базиліки святого Петра чи всередину Колізею черги не завадять – їх нема. Ідеальна можливість насолодитись Вічним містом. Знамениті ставні на вікнах, дерева-броколі, засилля різнобарвних скутерів Vespa, червона черепиця, стильняжні люди на вулицях і сонце, яке після київських морозів змушує ходити лише в сорочці.
В пункт «насолодитись» також не може не входити культова річ для всіх прихильників футболу в Італії. Четвергові випуски Corriere dello Sport та La Gazzetta dello Sport, які в сумі коштують півтора євро (стільки ж пляшка води), присвячені в тому числі протистоянню «Роми» та «Шахтаря».
Тут тобі й анонси зустрічі зі заголовками «Рома, тепер усе серйозно» та «Дуель Фонсеки та Каштру: зіткнення філософій»
І битва прогнозів стартових складів, яку виграє La Gazzetta, повністю вгадавши задум Луїша Каштру (Corriere чомусь допустили появу в старті Кривцова, але не Матвієнка).
І навіть короткий витяг зі свіжого інтерв’ю дружини Паулу Фонсеки українки Катерини Остроушко українським ЗМІ.
А також інтерв’ю колишнього гравця «Віченци» Паскуале Луізо, який протистояв «Шахтарю» у 1997-му в рамках Кубка володарів кубків. Тоді італійці перемогли за сумою двох матчів 5:2, а Паскуале відзначився голами тричі.
На цьому цікаве для українського ока не закінчується. Після присвячених футболу сторінок йде огляд потужного волейбольного чемпіонату Італії. За день до того проходили перші матчі плей-офф місцевої Суперліги, і «Перуджа» нашого Олега Плотницького поступилась «Мілану» 2:3.
Те, що в італійців захоплення спортом на перших ролях, розумієш навіть за частотою рекламних проявів на вулиці та ТБ за участі місцевих зірок. Взяти хоча б купу бордів з Кріштіану Роналду на вулицях Рима, що має бути образливим для місцевих тіфозі, набожних у своїх клубних вподобаннях, як і решту італійців.
Хоча, по правді кажучи, в день матчу в Римі абсолютно не відчувався ажіотаж, який прочитувався на сторінках передових спортивних видань. Чи то суперник не збуджував, чи то вболівання без живого футболу притупило емоції, але прогулянка містом не потішила жодним натяком на очікування великого футболу.
***
Репутацію хворої футболом Італії врятувала атмосфера велично порожнього «Стадіо Олімпіко» в день матчу. Все завдяки місцевим журналістам. Їх на гру допускають без проблем (на відміну від українців, яких на вході змусили здавати ще одну анкету-декларацію), і на вчорашню гру представників ЗМІ прийшло близько півсотні. Медіатрибуна була рясно наповнена і жваво охала-ахала після небезпечних випадів джалло-росcі.
Від цього перегляд видався ще яскравішим в купі з великою кількістю гострих моментів. Сейв Трубіна на лінії, спроба закинути Анатолію за комір після невдалого виходу, зіпсовані моменти в Ель Шаараві перед голом – кожен такий епізод деякі італійські журналісти, здається, сприймали як надто особисто.
Один з них згодом не витримав й опустив маску на бороду – мабуть, треба було перевести подих. Стюарди це швидко помітили, але колега на емоціях відмовився одягати захист на місце. Виникла невеличка перепалка, і зрештою порушнику дали спокій. Що ж би було, якби господарі зіграли з менш переконливим рахунком?
Але в цей вечір «Шахтар» болюче поступився і поверненню зі стадіону в готель нічним комендантським Римом бракувало меланхолійного саундтреку.
Фото: Tribuna.com\Микола Решнюк
