Ще одну бронзу для України може вибороти Ленур Теміров. 4 роки тому він був у збірній Росії та виступав у тамтешньому чемпіонаті

Перебрався до сусідів після 2014 року, а потім знову повернувся в нашу збірну.

Україну на токійській Олімпіаді в греко-римській боротьбі представляють три атлети – Жан Беленюк, Парвіз Насібов та Ленур Теміров. Перші двоє ще не виступили на цих Іграх, а от Ленур вийшов на килим вчора й одразу провів насичений день.

В категорії до 60 кг Теміров дійшов до півфіналу, там поступився, але зберіг шанси на бронзову медаль, за яку позмагається сьогоднi. Це відчутно кращий результат на фоні того, який Ленур продемонстрував на ОІ-2012 в Лондоні. Тоді борець зійшов з дистанції ще у кваліфікаційному раунді.

А от на Іграх в Ріо спортсмена не було. В цей період він виступав у чемпіонаті Росії, в який перебрався після 2014 року.

Теміров – кримський татарин та виходець із депортованої у 1944 році сім’ї. Боротьбою почав займатись у шість років, а в юності уже вигравав чемпіонати України та Європи

Народився Ленур в узбецькому місті Алмалик. Саме туди перекинули його рідних у 1944 році під час сумнозвісної депортації кримських татар. Але з розпадом СРСР на початку 90-х сім’я повернулася в рідний Крим, переїхавши в поселення Сонячна Долина неподалік Судака.

Там хлопець з дитячих літ і почав займатись боротьбою в школі братів Салієвих: «На секцію мене привів старший брат, який також займався боротьбою. Він почав, коли ще сім’я жила в Азії, а потім пішов до армії і привів мене замість себе. Так я з шести років почав займатися боротьбою. Навіть не пам’ятаю, щоб в дитинстві у мене було щось, окрім тренувань».

У 1996 році стартувала борцівська кар’єра Темірова і почала розвиватись доволі перспективно. Спочатку були перемоги на локальних кримських змаганнях, потім – на виїзних по Україні. В 14 років хлопець уже вперше виграв юнацький чемпіонат України, а в 16 виконав норматив майстра спорту. Після цього став виблискувати і на міжнародних змаганнях.

«Ленур від початку у мене виділявся завзяттям. Боротьбу полюбив одразу. Прийшов – і працює, ніяких претензій», – пригадує Ісмет Салієв, перший тренер Темірова, який працює з ним досі.

Перемоги та медалі на континентальних першостях стали звичними для спортсмена в другій половині нульових. Логічно, що у 2012 році борець вперше пробився крізь кваліфікацію на Олімпіаду. Але одразу виблиснути на Іграх йому не вдалось. В Лондоні ще у кваліфікаційному раунді Ленур, який, як і сьогодні, виступав у категорії 60 кг, поступився казаху Алмату Кебіспаєву.

Нічого страшного, і наступним кроком вперед мали б стати ОІ-2016 в Ріо. Але трапилась анексія Криму.

Після анексії Криму Теміров перейшов виступати в чемпіонат Росії. Згодом отримав виклик у тамтешню збірну, але у 2018 році повернувся в Україну

Сплутало карти кар’єрі Ленура вторгнення Росії на кримський півострів, спортсмени-представники якого в боротьбі згодом отримали так званий дворічний карантин. Анексія настільки вплинула на життя Темірова, що зрештою він завагався – в якій країні краще продовжити виступи.

Так після 2014 року Теміров стартував у російському чемпіонаті, і там у нього справи теж пішли нівроку. Дійшло до того, що у 2017 році він посів п’яте місце на чемпіонаті Росії й отримав виклик в розширений склад тамтешньої національної збірної.

Але знову зненацька з 2018 року Ленур повернувся в чемпіонат України. Тут він став виступати уже як представник не Судака, а Полтавської області, перебравшись жити в Кременчук.

Пояснюючи свої рішення, Теміров цілеспрямовано не згадує період виступів у Росії та загалом говорить про кращі перспективи саме в Україні:

«У 2018 році вирішив знову боротись за Україну. До цього всі ці три роки я не кидав тренування. Але бачив, що кар’єра нікуди не розвивається. До того ж перейшов у іншу вагову категорію, 67 кг. Але особливо не тягнув, просування не було. Поїздив по Криму, та й усе.

З хлопцями подумали, що є така можливість – поїхати в Україну, спробувати себе там. У мене на той через ці події [2014 року] були думки про закінчення. Був вибір: повісити борцівки на цвях або спробувати себе далі. Я відчував, що ще не все сказав на килимі. Тим паче не вистачає в колекції олімпійської медалі.

Тим більше, що в Україні свої хлопці, всі знайомі, атмосфера в збірній. Ще одна причина, чому вирішив спробувати далі боротися на Україні – тут бачив, що дороги немає: політичний момент, для спортсменів важкувато вибиратися на міжнародну арену, перекрито все, нікуди не поїдеш, не виступиш. Що далі робити? Зупинятися? Потрібно шукати варіанти».

Для кар’єри Ленура це справді було вдале рішення. Починаючи з 2018 року, він повернувся на міжнародну арену і навіть почав брати нагороди. Це бронза чемпіонату світу-2018 та дві бронзи чемпіонату Європи – у 2019 та 2020 роках.

Тепер черга Олімпіади, де Темуров врешті може втілити мрію про медаль. Нехай дорога до неї видається звивиста та не всіма прийнятна.

Фото: ФГРБУ, Robert Szaniszlo