«Ворскла» дає шанс своїм: вірить у Долганського та молодь, ритуал (?) після виходу у фінал Кубку
Віцепрезидент заявляв, що бачить у Долганському тренера на наступні 15 років.
Для мене це символічний пост, бо майже два роки тому я написав свій перший блог на Tribuna.com, і він був саме про мою рідну «Ворсклу», а точніше – про її прикрий виліт з кваліфікації Ліги конференцій від шведського АІКа. Потім були чудові півтора року в новинному відділі, а тепер я спробую проявити себе в якості учасника блогерського конкурсу. Що ж, поїхали!
Що означає призначення Долганського тренером «Ворскли»?
«У нас є тенденція на покращення. Я впевнений, що буде ще краще, ще стабільніше і ще потужніше», – сказав Віктор Скрипник у грудні після матчу з «Рухом» так, ніби все тільки починається. А через кілька днів прийняв пропозицію «Металіста 1925» та оперативно змінив місце роботи. Чесно кажучи, за півтора року в Полтаві цей тренер не викликав якоїсь особливої приязні чи теплоти, тому його відхід сприйнявся як щось буденне та не надто важливе.
Залишившись без тренера, керівництво «Ворскли» деякий час розглядало різні кандидатури, серед претендентів були Юрій Вірт, Олександр Хацкевич, Арменд Даллку та Йован Маркоскі (останні два – знакові легіонери клубу). Деякі ЗМІ навіть писали про контакти з Шенолом Гюнешем, але це звучало як чийсь недолугий жарт або плід бурхливої фантазії турецьких інсайдерів.
Зрештою, у клубі вирішили дати шанс Сергію Долганському, який у Полтаві провів загалом понад 10 років. У 2000-х – на початку 2010-х він захищав ворота «Ворскли» та став одним із творців найбільшого успіху в історії – Кубку України-2009. Протягом останніх років Сергій Миколайович плідно працював тренером воротарів, саме він доклав руку до розвитку Дмитра Різника, Кирила Фесюна та Павла Ісенка.
Тепер же перед Долганським постав новий виклик – побудувати конкурентоздатну команду, що могла б вийти на рівень «Ворскли» Миколи Павлова, яку багато хто вважає найсильнішою в 69-річній історії клубу. Цікаво, що зовсім скоро у полтавців буде шанс повторити головне досягнення тієї команди – вже 15 травня фінал Кубку України проти «Шахтаря». Але про все по порядку.
Результати в УПЛ поки розчаровують. Але до цього слід ставитися з терпінням
2 перемоги, 1 нічия та 5 поразок – ось така статистика «Ворскли» у весняній частині сезону УПЛ. І якщо до невдач у матчах з «Динамо» (1:5) та «Шахтарем» можна поставитися з розумінням (0:1), то поєдинки проти суперників свого рівня (0:1 з «Зорею» та «Олександрією», 0:2 з «Колосом») стали розчаруванням. Напевно, найгірша гра була показана (точніше, її не було) у в’язкому та складному матчі проти «Олександрії», коли «біло-зелені» створили свій єдиний реальний момент вже в компенсований час, будучи в меншості.
Але є й позитивні моменти. Насамперед, «Ворсклу» можна хвалити за камбек у домашній грі з «Вересом», коли Сергій Мякушко шедеврально пробив у дев’ятку, а потім приніс перемогу ударом головою (і це з його зростом – 170 сантиметрів!). Після того матчу Долганський розповів, що причина вольової перемоги криється у психології – в перерві йому та асистентам вдалося заспокоїти гравців, особливо юнаків, для яких ця гра стала першою в кар’єрі (!) при вболівальниках.
Мені вдалося відвідати кожну пресконференцію Сергія Миколайовича після домашніх матчів, і зазначу, що завжди він відповідав на питання максимально виважено та спокійно. Але окрім одного разу, коли його спровокував журналіст. Після прикрого розгрому від «Динамо» Долганського запитали, чому він почав робити заміни тільки за рахунку 0:3, на що він відповів: «Ну, йдіть і тренуйте команду».
У коментарях тренера «Ворскли» поспішили назвати фізруком та порівняти з Петраковим, але шкода, що текст не передає інтонацій, з якими вимовляються ті чи інші слова. Погоджуся, фраза «Йдіть і тренуйте» на папері виглядає агресивно і насмішкувато, але пропоную вам все ж послухати цей діалог і перевпевнитися, що коуч відповів цілком культурно та гідно – як на таке провокативне питання.
Також варто відзначити те, що майже в кожному матчі «Ворскла» додає по перерві. Так було у вищезгаданому камбеку проти «Вереса», в другому таймі з «Шахтарем», коли «гірникам» довелося відбиватися меншості та неабияк попітніти, аби вберегти мінімальну перевагу… Та навіть у розгромно програному матчі з «Динамо» полтавці таки проявили характер і втішили домашню публіку голом престижу (до речі, то був дебютний м’яч Миколи Ковталюка). Думаю, в цьому аспекті варто відзначити якісну роботу тренера з фізпідготовки Вадима Сапая, який, як і новий головний тренер, також є легендою «Ворскли» – 181 матч упродовж 2012-го – 2021-го років.
Через 5-матчеву серію без перемог «біло-зелені» вже не претендують на єврокубки через чемпіонат (математичні шанси є, але «Полісся» та «Рух» навряд чи повторять минулорічну помилку «Олександрії»). Саме тому завершальні 5 турів для «Ворскли» – це в першу чергу можливість дати дорогоцінний досвід молоді, яка при новому штабі почала грати значно більше. Зокрема, ігровий час отримують Ілля Крупський (ним вже предметно цікавиться «Полісся» та закордонні клуби), Данило Хрипчук, Іван Нестеренко та Євген Павлюк.
А от легіонери, які стабільно грали при Скрипнику, тепер присіли на лавку (до старту потрапляють лише зимовий новачок Самбу Сіссоко та Ібрахім Кане). Думаю, ставка на молодь зумовлена не лише травмами Олександра Скляра та Руслана Степанюка, а й тим, що клуб планує поступово міняти вектор у бік розвитку власних вихованців. А вони у «Ворскли» в повному порядку – нещодавно команда U-19 катком проїхалася по однолітках з «Шахтаря» (7:2).
Спроба повторити історичний успіх 2009-го. Які шанси?
Я побував на півфінальному матчі з «Поліссям», переживши весь спектр емоцій буквально за кілька хвилин, коли у наші ворота призначили пенальті, а потім Павло Ісенко знову затягнув «Ворсклу» у фінал! Але вже після гри відбувся ще один цікавий момент, який не потрапив у трансляцію. Через хвилин 10 після фінального свистка полтавська команда у повному складі повернулася на поле та пробігла два чи три кола!
Особисто я такого ще не бачив, тому можу лише поділитися здогадкою, що ж це було. Підозрюю, що щось подібне команда робила при Павлові у тріумфальному сезоні 2008/09, тобто це особливий ритуал після перемог. А Долганський, можливо, вирішив повторити цю фішку – на фарт. Одразу після гри мені дуже хотілося запитати Сергія Миколайовича про це, але пресконференція минула настільки швидко, що я навіть не встиг на неї потрапити. Обіцяю, що якщо «Ворскла» виграє Кубок, я не тільки пострижуся налисо, а ще й запитаю тренера про цей загадковий ритуал. Втім, для цього мені ще потрібно потрапити в наступний етап конкурсу:)
Щодо фіналу, то, звісно ж, усі розуміють, що «Шахтар» буде в ньому величезним фаворитом. Але в 2009-му команді з Полтави також ніхто не давав шансів у протистоянні з володарем Кубку УЄФА… Тому залишається тільки вболівати за хлопців і вірити, що вони зможуть повторити казку 15-річної давнини і знову привезти трофей у Полтаву.
