9 нехайпових гравців, на яких варто звернути увагу
Партнери Маліновського та Миколенка, 18-річний воротар, гравець збірної Катару.
На початку лютого президент «Барселони» Жоан Лапорта знову нагадав усім про Суперлігу. Його та Флорентіно Переса не полишає ідея створити закрите середовище топ-клубів, у якому буде місце тільки для найкращих, найзірковіших та наймедійніших гравців.
Але цей задум приречений на провал. Бо спроба великих відокремитися не увінчається успіхом – футбол був, є і буде всюди. Це доводять 9 гравців з цього списку, які грають за далеко не найбільш статусні команди, але приємно вражають своїми виступами у цьому сезоні.
Джошуа Зіркзе, «Болонья»
Повну статистику та всю доступну інформацію про гравця можна подивитись на його сторінці на Tribuna.com.
Ви могли вперше почути про цього хлопця ще наприкінці 2019-го, коли йому було лише 18 років. Тоді юний нідерландець нігерійського походження потужно увірвався у великий футбол – йому знадобилося менше двох хвилин та один дотик до м’яча (!), щоб забити свій перший гол за «Баварію» в дебютному матчі в Бундеслізі. І не простий гол – а переможний на 90+2-й хвилині!
За три дні після того Зіркзе знову повторив свій трюк – вийшов на заміну за нічийного рахунку наприкінці зустрічі й першим же дотиком до м’яча подарував мюнхенцям перемогу. Про Джошуа почали говорити як про майбутню суперзірку «Баварії» на довгі роки, Гансі Флік продовжував обережно підпускати 18-річного форварда до першої команди, а наприкінці того ковідного сезону Зіркзе підняв над своєю головою по черзі Кубок Німеччини, Срібну салатницю та трофей Ліги чемпіонів. Казковий початок кар’єри.
Але була одна проблема – надалі Зіркзе діставалися лише крихти ігрового часу, тому що на його позиції грав Роберт Левандовський. Тож довелося шукати щастя в орендах – спершу в «Пармі», потім у «Андерлехті». Період на Півночі Італії видався вкрай невдалим – нідерландець порвав бокові зв’язки коліна і не зміг допомогти «хрестоносцям» залишитися в Серії А. У Бельгії було значно краще – 16+8 у 38-ми матчах та третє місце «Андерлехта» в чемпіонаті.
Але навіть прогрес Зіркзе та продаж Левандовського в «Барселону» не змусили «Баварію» зробити ставку на свого вихованця в довгостроковій перспективі. Тому наприкінці серпня 2022-го боси мюнхенського клубу продали Джошуа в «Болонью» за 8,5 млн євро, а зараз, напевно, кусають лікті та рвуть волосся на голові, адже задарма втратили топ-гравця.
Після непростого попереднього сезону Зіркзе розквітнув у команді-сенсації Тіаго Мотти. 22-річний форвард обріс м’язами та став лідером атак «россоблу», про що красномовно говорить його статистика – 10 голів та 5 асистів у 27 матчах. Але зрозуміти, наскільки це крутий футболіст, можна лише увімкнувши матч за його участі. Зіркзе здатен протягнути м’яч на дриблінгу, ефектно розвернутися, опуститися глибше та створити момент для партнерів.
Очевидно, що Джошуа в «Болоньї» надовго не затримається. Взимку вже повідомляли про інтерес до нього з боку «Манчестер Юнайтед» та «Арсенала». Але італійці поставили цінник у 50 мільйонів євро і зберегли свій найцінніший актив на другу половину сезону. Це розумне рішення, бо якщо Зіркзе продовжить у тому ж дусі, то влітку за нього можна вимагати ще більші гроші.
Джерред Брентвейт, «Евертон»
Повну статистику та всю доступну інформацію про гравця можна подивитись на його сторінці на Tribuna.com.
Ми всі вже звикли захоплюватися грою Віталія Миколенка в «Евертоні». Зберігати захист «ірисок» у топі найкращих в АПЛ (менше пропустили тільки «Сіті», «Ліверпуль» та «Арсенал») допомагає Джерред Брентвейт – високий та потужний центрбек, який може стати одним із головних лотів наступного трансферного вікна.
21-річний англієць належить «Евертону» з початку 2020 року, коли перейшов з рідного «Карлайла», але до основного складу йому довелося пройти тернистий шлях. Як і попередній герой, Брентвейт побував у двох орендах, які допомогли йому набути досвіду та підготуватися до виступів на найвищому рівні. Особливо це стосується періоду в ПСВ в минулому сезоні під керівництвом Руда ван Ністелроя. Це відзначав і головний тренер «Евертона» Шон Дайч:
«Коли я тільки приїхав сюди, то кілька разів зідзвонювався з Джерредом, коли він був у оренді в ПСВ. Він здавався досить впевненим у собі. Мені це подобається у всіх гравцях, але особливо – в центральних захисниках. Його адаптація до темпу та реалій АПЛ пройшла швидко. Джерред грає поряд з дуже хорошим воротарем (Джорданом Пікфордом – прим. Tribuna.com) і дуже хорошим центрбеком в особі Джеймса Тарковскі, що, на мою думку, також допомагає. Ешлі Янг також грає поруч з ним, старший тренер постійно спілкується з ним – це ті речі, які покращують тебе.
Але велика заслуга в тому, що він взяв це на себе. Для нього головне – продовжувати робити те, що він робить. Йому це подобається».
Стрімкий прогрес Брантвейта не міг залишитися непоміченим. У січні було чимало чуток про інтерес до нього з боку грандів, зокрема «Реала», «Манчестер Юнайтед», «Арсенала», а також «Ньюкасла». До речі, Карло Анчелотті був особисто зацікавлений у підписанні Джерреда, адже перетинався з ще зовсім юним англійцем, коли тренував «Евертон». Але цей сезон Брантвейт точно дограє на «Гудісон Парк», щоб допомогти «ірискам» вчергове уникнути вильоту з АПЛ. Його нещодавній гол на 90+4 у ворота «Тоттенгема» врятував для команди нічию (2:2) і приніс дорогоцінний пункт, який може бути на вагу золота в кінці сезону.
Альберт Ґудмундссон, «Дженоа»
Повну статистику та всю доступну інформацію про гравця можна подивитись на його сторінці на Tribuna.com.
Повертаємося на Північ Італії, де запалює ще один одноклубник гравця збірної України. Мова про ісландського форварда Альберта Ґудмундссона, який пліч-о-пліч з Русланом Маліновським тягне «Дженоа».
Влітку «грифони» здійснили солідну закупівлю під вищий дивізіон – підписали досвідчених гравців групи атаки Мессіаса та Маліновського, а найбільше надій покладалося на Маттео Ретегі. Але головним героєм «Дженоа» став той, хто допоміг клубу повернутися в Серію А – Альберт Ґудмундссон. У Серії В ісландець оформив 11+4 у 36-ти матчах, але вже після 25 матчів поточного сезону наблизився до цих показників – зараз у його активі 11 голів та 3 асисти. З великою ймовірністю нинішня кампанія стане найрезультативнішою у кар’єрі Ґудмундссона – раніше ні в ПСВ, ні в АЗ він не виходив на такий рівень.
Можливо, помічали, що попри наявність гармати Руслана Маліновського, штрафні удари «Дженоа» часто виконує саме Альберт? Це виправдано, адже він також володіє дуже сильним ударом. Як і вищезгаданий Зіркзе, Ґудмундссон не лише багато забиває та віддає, а й робить це зі смаком. Подобається, що ісландець несеться, тягне м’яч, накручує захисників. Його важко збити з ніг, а якщо це і стається, то суперники часто отримують жовту картку.
В січні за Ґудмундссоном вишикувалася чимала черга з топ-клубів – у трансферних дайджестах фігурували «Мілан», «Рома», та «Тоттенгем». Але найближчою виявилася «Фіорентина», яка в останні дні січня запропонувала за ісландця 22+3 мільйони євро, проте генуезці відмовили – і правильно зробили, адже зберегли ключового гравця, за якого влітку даватимуть ще більше.
За Ґудмундссоном варто пильно стежити не лише скаутам європейських грандів, а й аналітикам збірної України, адже Ісландія – наш потенційний суперник у фіналі кваліфікації Євро-2024. Але для того, щоб побачити протистояння Маліновського з одноклубником, Україні спершу потрібно пройти Боснію та Герцеговину, а Ісландії – Ізраїль.
Гійом Рест, «Тулуза»
Повну статистику та всю доступну інформацію про гравця можна подивитись на його сторінці на Tribuna.com.
Футбол сильно омолоджується. Вже нікого не здивуєш черговим дебютом 17-річного юнака за топ-клуб, однак позиція воротаря рідко стає частиною цього тренду. Але в «Тулузі» вирішили зробити ставку на свого вихованця – і виходить чудово.
Звісно, 18-річному Гійому Ресту ще бракує досвіду, але те, що він у такому ранньому віці вже основний воротар команди Ліги 1, свідчить про його величезний потенціал. І не лише це, а і його перфоманси в окремих матчах. Наприклад, він в соло (ну, майже – двічі допоміг каркас воріт) витягнув для «Тулузи» нічию з «Марселем». А один із сейвів у тому матчі має потрапляти в усі хайлайти сезону.
0:0 з провансальцями стали для Реста першим кліншитом у професійній кар’єрі, але найпам’ятніший для нього матч відбувся дещо пізніше, коли «Тулуза» в Лізі Європи перемогла напіврезервний склад «Ліверпуля» (3:2). Після тієї шаленої гри 18-річний хлопець заряджав увесь фанатський сектор на рідному стадіоні.
Вочевидь, керівники «Тулузи» прекрасно розуміють, наскільки перспективний їхній вихованець, тому вже на початку листопаду оголосили про продовження співпраці з Рестом до кінця сезону 2027/28. Навряд чи воротар відпрацює увесь до контракт до кінця – якщо продовжить прогресувати, то неодмінно піде на підвищення. Але найближчі пару років Гійому не варто поспішати з переходом у топ-клуб, де є ризик сісти під досвідченішого конкурента – важливо продовжувати отримувати постійну ігрову практику в рідному клубі, де до нього максимально високий кредит довіри.
Віктор Дьйокереш, «Спортінг»
Повну статистику та всю доступну інформацію про гравця можна подивитись на його сторінці на Tribuna.com.
Будемо об’єктивними, в Україні мало хто слідкує за чемпіонатом Португалії не через «Бенфіку» та Анатолія Трубіна. Окрім українця, в «орлів» чимало цікавих гравців, які невдовзі можуть стати наступними великими продажами за кордон – це і молоді вихованці клубу Жоау Невеш та Антоніу Сілва, і Артур Кабрал, який нарешті заграв та подарував команді євровесну. Але поки їх усіх затьмарює головна зірка іншого лісабонського клубу – Віктор Дьйокереш зі «Спортінга».
Минулого сезону 25-річний швед угорського походження запалював у Чемпіоншипі з «Ковентрі», його 21 гол та 10 асистів ледь не допомогли «небесно-блакитним» вперше за 22 роки повернутися в АПЛ, але у фіналі сталася прикра поразка по пенальті від «Лутона». Влітку до Віктора був чималий інтерес від більш статусних клубів, але замість різкого скачку на топ-рівень він обрав планомірний розвиток, прийнявши пропозицію від «Спортінга». Для усіх сторін це була «win-win ситуація» – «Спортінг» отримав готового топ-форварда, Дьйокереш зробив наступний крок у кар’єрі та засвітився у єврокубках, а «Ковентрі» заробив рекордні для себе 24 мільйони євро.
Боси португальського клубу вже потирають руки, адже у контракті шведського нападника прописана клаусула 100 мільйонів євро – вже за півроку її може активувати умовний «Челсі», якому кров з носу потрібен забивний нападник. Складно сказати, наскільки це хороший варіант продовження кар’єри для Дьйокереша, але він точно створений для АПЛ, адже має чудові фізичні дані, а універсалізм дозволяє йому діяти далеко за межами карного майданчика.
Для самого гравця перехід у найсильнішу лігу світу може стати символічним закриттям власного гештальту. На початку кар’єри він перейшов у клуб АПЛ – «Брайтон», але так і не зіграв жодного матчу в самій АПЛ, лише кілька поєдинків у кубках. Дьйокереш зараз в ідеальному футбольному віці, щоб вийти на пік кар’єри. Але спершу треба допомогти «Спортінгу» виграти чемпіонат Португалії та запалити навесні у Лізі Європи.
Матіас Соуле, «Фрозіноне»
Повну статистику та всю доступну інформацію про гравця можна подивитись на його сторінці на Tribuna.com.
Єдиний представник цього списку, який належить топ-клубу.
Влітку минулого року авторитетний італійський інсайдер Ніколо Скіра опублікував інформацію про те, що Массіміліано Аллегрі не розраховує аж на 13 гравців. У тому списку була різна публіка – від списаного Леонардо Бонуччі до Вестона Маккенні, який все ж залишився в Турині, але щодо одного з виконавців Макс серйозно помилився. Матіас Соуле вистрілив у «Фрозіноне», але, на щастя для «Ювентуса», це лише оренда до кінця сезону.
У свої 20 років аргентинський вінгер вже встиг потренуватися разом з Кріштіану Роналду (в «Юве») та Ліонелем Мессі (у збірній). Неозброєним оком видно, що у своїй грі Соуле намагається поєднати найкращі риси обох. Також на становлення молодого футболіста сильно вплинув Пауло Дибала – вони встигли перетнутися, коли Матіаса тільки починали підпускати до першої команди «Юве», а Пауло проводив свої останні сезони в Турині.
Цікаво, що Соуле був у шортлисті кандидатів на натуралізацію у збірну Італії, але той чітко ідентифікує себе аргентинцем: «Я говорив з Лучано Спаллетті, сказав йому правду – почуваюся аргентинцем, а не італійцем. Я подякував йому за те, що він хоче бачити в мене в складі збірної Італії. Потім я поговорив з Вальтером Самуелем (асистент головного тренера збірної Аргентини – прим. Tribuna.com), він сказав мені, що я потрапив у попередню заявку. Я аргентинець. Моє серце завжди казало мені, що моя Батьківщина – це Аргентина».
Також у Соуле все в порядку з амбіціями. Під кінець трансферного вікна з’явився інсайд, що саудівський «Аль-Іттіхад» запропонував за нього 30 мільйонів євро. Але Матіас хоче розвиватися в Італії, а не йти стопами Габрі Вейги – молодого і талановитого іспанця, який теж міг би опинитися в цій підбірці, але минулого літа переїхав у Саудівську Аравію.
Деніз Ундав, «Штутгарт»
Повну статистику та всю доступну інформацію про гравця можна подивитись на його сторінці на Tribuna.com.
Пам’ятаєте, як на початку сезону всі захоплювалися Серу Ґірассі, який за 5 стартових турів наколотив 10 м’ячів? У вересні Костянтин Степанюк розповідав про забивного гвінейця в окремому матеріалі. Втім, продовжити в тому ж дусі Ґірассі завадили пошкодження та участь у Кубку Африки.
Але «Штутгарт» майже не відчув його від’їзду, бо не на жарт роззабивався орендований у «Брайтона» Деніз Ундав – у гонці бомбардирів Бундесліги він вже наступає на п’яти своєму одноклубнику та Лої Оленда з «Лейпцига»:
Хто б міг подумати ще перед початком сезону, що у першій п’ятірці будуть одразу два гравці зі скромного «Штутгарта»?
«Коли я граю з Серу, то знаю, що він – таргетмен, тому опускаюся нижче і шукаю його передачами, які люди не очікують від мене. Без нього тепер все інакше. Мені доводиться більше бути попереду, я не можу опускатися нижче. Серу зараз у повному порядку, тому ми всією командою маємо компенсувати його відсутність», – розповідає Ундав про партнерство з Ґірассі, коли той поїхав на КАН.
Але цілком можливо, що в одній команді їм залишилося грати недовго. Якщо влітку «Штутгарту» надійде вигідна пропозиція, то Ґірассі опиниться в топ-клубі. А Ундав, якщо продовжить у тому ж дусі, то може розраховувати не тільки на те, аби повноцінно стати гравцем німців («Штутгарт» має опцію викупу за суму у розмірі приблизно 12 млн євро), але й отримати дебютний виклик у збірну Німеччини. Юліан Наггельсманн точно має бути в курсі його гольових звершень.
Лоуренс Шенкленд, «Гартс»
Повну статистику та всю доступну інформацію про гравця можна подивитись на його сторінці на Tribuna.com.
Ну і переходимо до найбільш неочевидних варіантів.
Шотландський Прем’єршип у дечому дуже схожий на УПЛ – тут роками панує дуалізм між двома місцевими грандами, і перервати їхню гегемонію майже неможливо. Тому дуже дивує той факт, що бомбардирську гонку в чемпіонаті Шотландії очолює не хтось із «Селтіка» чи «Рейнджерс», а Лоуренс Шенкленд, який забив 18 голів у чемпіонаті за «Гартс» у цьому сезоні. Вражаючий вплив на гру команди, погодьтеся.
Цей 28-річний форвард майже всю кар’єру провів на батьківщині, при чому левову частку – в трясовині шотландського футболу, аж поки минулого сезону не вистрілив в «Гартс». Можливо, хтось розцінив його класичним гравцем одного сезону, але вже з самого початку нинішньої кампанії Лоуренс довів протилежне. Прогрес Шенкленда помітили і в збірній Шотландії, куди його викликали на матчі кваліфікації Євро, і в «Рейнджерс», яким на плей-оф Ліги Європи та зарубу з «Селтіком» дуже потрібен забивний форвард (функції бомбардира на себе знову взяв номінальний захисник Джеймс Таверньє).
Інтерес «Рейнджерс» до Шенкленда переріс у місцеву трансферну сагу. У підсумку «Гартс» відмовилися продавати свого капітана за якихось 5 мільйонів євро – смішні гроші для сучасного футболу. У цій ситуації найбільше дивує те, що судячи з шотландської преси, Лоуренсом ніхто не зацікавився в АПЛ, хоча він міг би стати в нагоді умовному середняку на кшталт «Челсі».
Якщо Шенкленд не втратить запал і на такому ж високому рівні проведе решту сезону, то влітку почнеться другий раунд саги. З великою ймовірністю «Гартс» доведеться продавати форварда, адже нещодавно він відмовився підписувати новий контракт – прозорий натяк на бажання покинути клуб через пів року.
Акрам Афіф, «Аль-Садд»
Повну статистику та всю доступну інформацію про гравця можна подивитись на його сторінці на Tribuna.com.
На початку лютого завершився Кубок Азії-2023, який сміливо можна називати турніром імені Акрама Афіфа. Такі яскраві індивідуальні перфоманси, який у січні-лютому видав нападник збірної Катару, трапляються вкрай рідко. Звісно, можна робити скидку на рівень опозиції, але ж і Катар не вважався фаворитом перед початком першості. Так, можна зауважити, що хет-трик у фіналі з Йорданією він оформив з пенальті, але ж два з трьох одинадцятиметрових Афіф заробив самотужки. На своєму найкращому турнірі в кар’єрі Акрам забив 8 голів та віддав 3 асисти в семи матчах, але його вплив на гру команди виходить далеко за межі сухої статистики.
Складно уявити, як би виглядав Катар без лідера своїх атак – напевно, надто передбачувано та сіро. Афіф надає грі команди видовищність, барви та грацію. Зачарований грою катарця коментатор півфіналу Кубку Азії назвав його «пумою з гривою лева».
У фіналі, окрім вищезгаданого хет-трику, сталося ще дещо унікальне. Наприкінці першого тайму в Акрама поїхала нога й він отримав серйозне пошкодження. Все виглядало настільки жахливо, що він у сльозах залишав межі поля на ношах. Але вже за хвилину чи півтори лідер збірної Катару знову опинився на полі! Досі дуже складно зрозуміти, що ж тоді сталося, складалося враження, що Афіф нескоро зможе ходити – не те, що штампувати голи та накручувати суперників. Але він повернувся на поле в найважливіший для своєї команди момент, що багато каже про його лідерські якості.
А як на клубному рівні? Афіф ось уже сьомий поспіль сезон захищає кольори рідного «Аль-Садда», в якому починав свій футбольний шлях. Але не вся кар’єра Акрама пройшла у Катарі – ще у 16-річному віці він потрапив у академію «Севільї», а потім і «Вільярреала», але за перші команди цих клубів так і не зіграв. У Ла Лізі 27-річний катарець встиг лише стати першим в історії представником своєї країни та провести 9 матчів без гольових дій за хіхонський «Спортінг».
Але на цьому іспанський слід у кар’єрі Афіфа не закінчується – протягом двох років він грав під керівництвом Хаві.
«Афіф робить різницю в клубі та збірній, тому його нагорода найкращому гравцю Азії повністю заслужена. З таким рівнем таланту в нього багато перспектив. Він усе ще молодий і, думаю, зможе багато чого досягти у своїй кар’єрі», – казав Хаві про молодого Афіфа, коли тільки прийшов у «Аль-Садд».
Але чи хоче сам Афіф багато чого досягти у своїй кар’єрі? Чи його задовольняє золота клітка в найуспішнішому клубі Катару? Напевно, це знає лише сам гравець.
Фото: «Болонья», «Евертон», «Дженоа», «Тулуза», «Спортінг», інстаграм Матіаса Соуле, Бундесліга, «Гартс», Al Jazeera, Khel Updates, скріншот з трансляції Sport 3, Naoki Morita/Global Look Press
