Зимове міжсезоння по-минайськи: «wildcard» Вакули і тактичний геній Любеновіча, або Геть від Шаранболу!
ДИСКЛЕЙМЕР! Це мій перший пост на Трибуні, і тим паче перший пост такого розливу. Мені дуже важливий ваш відгук і конструктивна критика чи поради, тому запрошую у коментарі. Дякую!
Якщо поглянути на таблицю нашої улюбленої і всіма коханої УПЛ, то у графах перемог, нічиїх чи поразок бодай якийсь нуль має лише одна команда - закарпатський Минай. Ситуація у таблиці і справді дуже сумна: після минулорічного успіху і першого номінального невильоту за три сезони на чолі з Володимиром Шараном перша частина сезону команді ну зовсім не вдалась - лише шість набраних очок, жодної перемоги, нещасних шість забитих голів у п’ятнадцяти матчах, а останній гол було забито аж у вересні.
Проте про Минай все ще є, що писати, особливо з приходом Любеновіча. Звичайно, кадрова ситуація дуже погана, але, схоже, клуб не збирається зникати, і, як повідомляли ЗМІ, усі зимові новачки підписали довгострокові контракти.
Щодо мотивації написати цей пост - все дуже просто. Автор цього посту - фан Минаю, і ходив на матчі команди спершу в аматорському чемпіонаті, потім другій лізі, далі першій, мало не зламав шию, коли команда вперше вийшла в УПЛ, а опісля досить активно стежив за командою та подивився майже усі матчі Минаю в УПЛ за останні півтора роки (повірте, іноді умовний Минай-Верес не виглядає, як найкращий тип розваги). Про Минтай, Мінай, Мінаж і президента клубу з його веселими (і не дуже) оборудками - плавали, знаємо, але, враховуючи специфіку закарпатських бізнесів, правило “ну бодай нікого не вбив” тут справді варто застосовувати.
Інша справа, що, схоже, новий коуч минайців таки намагається побудувати у команді щось більш тактично продумане, ніж старий добрий шаранбол з замашками на “can he do that on a rainy night at Mynai-Arena?”. Що ж там таке готує уродженець Белґраду?
Ретроспектива, або Що Було Не Так?
Для початку розберемося з вхідним масивом даних: схема гри у першій половині сезону та кадрові перестановки взимку.
Отже, Шаран більшість часу у Минаї пропонував досить прості 4-2-3-1 та 4-1-4-1. Варто зауважити, що позиція головного трансферного активу команди Твердохліба була весь час досить умовною, і він мав досить багато свободи, то опиняючись партнером Вишневського в атаці, то зміщаючись у фланг. Крайні захисники, особливо Дмитрук, досить часто піднімались вище для кросів і загострення. Загалом, все досить просто - довгі передачі, переважно на Твердохліба силами Бандури і того ж Нємчанінова, активність фулбеків, ставка на стандарти (до речі, про них ми ще поговоримо).
Але на початку цього сезону Минай став грати по іншому. Команда стартувала з 5-2-3, де Твердохліб зміщався направо, а фулбеки ставали вінгбеками і отримували більшу свободу дій. Не зайшло. Шаран почав тасувати схеми з трьома центральними захисниками - 5-4-1, 5-2-2-1, потім знову 5-2-3. Твердохліб грав і під нападником, і форварда, і справа, і зліва, Кораблін теж встиг зіграти і справа, і в центрі, Панасенка та Ралюченка пробували ближче до атаки. Минай впав у стан напівкоми до середини жовтня, і навіть повернення до схеми з чотирма захисниками не реанімувало команду.
Ще до Нового Року стало відомо, що команду покине дуже багато футболістів. Переважно це були ті, хто прийшов на збільшений бюджет влітку, але не виправдав надій. Загалом це все були досвідчені гравці, але майже усі мали величезні проблеми в першій половині сезону - Вишневський і так не був надто забивним форвардом, але за 12 матчів у сезоні видав вражаючих нуль результативних дій і дві жовті картки, загубившись у більшості матчів. Одарюк (трохи меншою мірою) і Гечев (трохи більшою) були інертними на флангах, а, напевно, єдиним вартим уваги хайлайтом останнього за рік, проведений у Минаї, став сольний результативний прохід проти Чорноморця навесні. Панасенко і Ралюченко, яких підібрали з Металіста, розчарували, Мельник багато помилявся, Голуб і Колесник майже не грали. Рогозинський, Кравчук та Солдат не пішли на зменшення зарплати, як і спершу Бандура та Нємчанінов, але останні двоє таки підписали нові контракти, побачивши, що попит на них з боку інших команд відсутній. У січні завершилась сага з Твердохлібом, якого продали за непогані 300 тисяч у Кривбас, але і він не надто сяяв і не зміг тягнути команду у останні півроку. Під кінець січня ще й Шахтар забрав Булезу на користь Карпат, до чого, схоже, клуб не надто був готовий, і, напевно, буде намагатися знайти ще одного лівого захисника.
Загалом з тих, хто покинули команду, безумовно основними можна назвати Твердохліба, який грав майже без замін, Одарюка, Булезу і Солдата, які загалом провели по 700-800 хвилин і приблизно 60% ігрового часу в сезоні. Гравці обойми - Мельник та Кравчук, яких часто тасували між собою, Вишневський, який втратив місце в основі ближче до листопада, та Рогозинський і Ралюченко. Всі вони зіграли 45-50% часу у сезоні, інші грали менше або взагалі небагато.
Зміни, зміни, зміни!
Як наслідок усього вищеперерахованого, укомплектованими у команді були хіба що позиції воротаря та опорника. Тому протягом зимової перерви Минай переглянув десятки футболістів, переважно молодих, які були б готові грати за невеликі гроші.
На правий фланг замість Ігоря Солдата у підмогу до Тараса Дмитрука прийшов 20-річний Ярослав Кисіль, що має у своєму активі кілька символічних хвилин за основу Зорі у листопаді 2022-го. У спарингу проти Металіста Кисіль непогано виглядав і постійно намагався загострювати, тож, схоже, тренерський штаб таки був задоволений його роботою, і контракт підписали.
У центрі захисту - два доповнення. Двадцятирічний Євгеній Скиба, який за півтора сезони відіграв 28 матчів у пердиві в орендах за Маріуполь і Хуст, дуже непогано виглядав на зборах, і, схоже, отримає свої ігрові хвилини у другій половині сезону. Кирило Прокопчук, одне з найбільш солідних підписань зими - теж на цю позицію. Колишній захисник Ниви Бузової, за яку має 17 матчів у першій половині сезону, вже кілька років був стабільно основним захисником середняків першої ліги, тож на свій шанс у еліті точно заслужив. Досить потужний і зі зростом 1.87м, він точно буде цементувати два з трьох слотів на позицію центрального захисника разом із Нємчаніновим. Звичайно, Прокопчук теж не без гріха, і привіз дуже необов’язковий гол невдалою передачею у матчі з Металістом, та все ж користь принести точно зможе.
Зліва - поки лише один гравець, оскільки Андрій Булеза досить неочікувано покинув команду вже після початку зборів. Сергію Корнійчуку, якому лише 19, схоже, доведеться нести на собі тягар перших турів після відновлення чемпіонату. Попри це, а також фактичну відсутність досвіду на високому рівні (лише 9 матчів у Другій лізі), Корнійчук у матчах зборів виглядав досить непогано, що вселяє певні надії. Попри це, очевидно, що Минай все ще потребує підсилення на цю позицію.
У півзахисті - три підписання. Квоту закарпатців у клубі поповнив опорник Василь Вашкеба, який відбігав три роки в угорському другому дивізіоні, потім сидів на банці у Словаччині, а останні півроку провів у чемпіонаті області у “Севлюші”. Автор має певні сумніви стосовно його якостей, але, на жаль, спростувати їх Василь наразі не мав можливості, оскільки більшу частину зборів заліковував травму. З Кривбасу також орендували Владислава Семотюка, який за останні півтора сезони провів за криворіжців лише 10 ігор. Попри це, свого часу він був основним у Прикарпатті, тож цілком може добре себе проявити і допомогти Минаю у другому колі. Останнє підписання в центр поля - Іван Матюшенко. У першій половині сезону Іван грав у Діназі в оренді з Олександрії, де зіграв 11 матчів, тож ігрову практику мав і за умов довіри та повноцінного контракту цілком може себе проявити, а у останніх матчах на зборах Любеновіч виразно награвав його у основі. Зрештою, раніше Минаю вдавалося непогано розкривати півзахисників рівня Першої ліги.
Що ж у нас з атакою? Напевно, підсилення сюди можна назвати найбільш ґрунтовним. Орендували Дениса Устименка з Кривбасу, який хоч і не надто багато забивав, та все ж мав цілком регулярну практику в Олександрії та Кривбасі, за виключенням половини цього сезону. На зборах Денис залишив досить приємне враження - цупкий, націлений на ворота форвард, а його партнерство з Гунічевим ще заслужить на окрему згадку. Підписали також закарпатця Павла Тищука, який свого часу виступав за Ужгород, опісля грав за різні клуби, а останні півроку, як і Вашкеба, грав на область, тільки уже за “Вільхівці”, і він, скоріш за все, більше для ротації чи потенційної глибини на флангах у разі зміни схеми. Ну і, звичайно ж, новий гравець-інфопривід (сподіваюсь, позитивний) для Минаю у вигляді Владислава Вакули. Звичайно, у тверезому стані та хорошій формі цей гравець - більш ніж топ, і, напевно, саме його наявність - основна причина, чому автор все ще ставить на те, що Минай може поборотись за виживання, а не просто використати друге коло для того, аби обкатати молодь під Першу лігу. Вакула має просто колосальний досвід для нинішнього Минаю і у товариських матчах виглядав дуже обнадійливо, проявляючи шикарну техніку (гол Металісту вам у поміч) і бажання себе проявити.
Стосовно гри старої гвардії, то тут варто сказати, що досить неочікувана конкуренція з’явилась на позиції голкіпера, і, виходячи з останніх товариських матчів, Кемкін, який у цьому сезоні ще не грав, може цілком поборотися за місце першого номера Минаю у другому колі, адже саме він більшість часу грав на воротах. До того ж, ще одного голкіпера, Ольхового, можуть віддати в оренду до тернопільської Ниви, а Росул з молодіжки поки ще навряд зможе скласти серйозну конкуренцію. Ще один гравець, що заслуговує на відзнаку - Ременяк. Вінгер забив три голи на зборах, і на позиції форварда проявляв себе досить непогано, чим дав хорошу заявку на боротьбу за основу. Дмитрук, Нємчанінов, Чуєв загалом відіграли на своєму рівні, те саме можемо сказати і про Вітенчука, Петька, та і Корабліна, хоча останній і програв конкуренцію по позиції Матюшенку під завершення зборів (звичайно, виключати ушкодження не варто, але з табору команди доходить досить обмаль інформації). Гунічев на зборах так і не забив, але виглядав непогано у останніх спарингах, про що поговоримо далі.
Не можна сказати, що Минай став сильніше кадрово, і таке враження, що менеджмент команди в умовах масового відходу гравців працював за теоремою Федецького, видозмінивши її на “трішки в Першу лігу, трішки в УПЛ”. Деякі позиції потребують підсилення, особливо позиції центрального захисника і лівого захисника, оскільки станом на зараз там п’ять гравців на чотири позиції (Петько може зіграти в захисті, як і Дмитрук зліва, але це точно не та глибина, на яку варто розраховувати), проте селекція в центрі поля та особливо нападі вселяє певну надію. З вхідними даними розібрались, а ось що з ними робить Желько Любеновіч?
Як грати у стилі Інтера за ціною пачки Мівіни: минайський рецепт
Отже, збір свій Минай провів на Закарпатті, у рамках якого провів 7 спарингів: програли Руху 1:3 з голом Корабліна з пенальті, розгромили друголіговий Рух-2 6:0 (забивали Устименко, двічі Кораблін, Тищук, Ременяк і Булеза), обіграли Хуст 3:2 з голами того ж Ременяка, Петька і Матюшенка, зі скрипом обіграли власну молодіжку 2:1 завдяки голам від Петька і Устименка, зіграли внічию з Металістом 1:1 після шедевру Вакули, програли Карпатам 0:2, а 17 лютого обіграли тернопільську Ниву 1:0 завдяки ще одному голу Ременяка.
Для аналізу ми застосуємо два останні матчі Минаю, з яких велись трансляції і які є можливість переглянути, а це ігри з Металістом і Карпатами.
Гра з Металістом, насправді, залишила по собі не найкращі враження: необстріляна молодь харківського клубу, яка грала свій перший матч на зборах, виглядала значно більш зарядженою і в першій половині серйозно притисла Минай. У закарпатців мало що виходило і було помітно дуже погану зіграність - багато передач йшли в нікуди, високий пресинг був дезорганізованим, лівий латераль на перегляді загубився, як і Демиденко, Семотюк мав багато технічних огріхів, а Прокопчук кілька разів позиційно помилявся, зокрема, у цьому моменті, коли вибіг на перехоплення метрів на 15 з лінії захисту, чим спричинив атаку 3 в 2:
Але повернемось до глобальнішої картини. У цьому матчі, як, зрештою, і у більшості матчів зборів, Минай виходив зі схемою 3-5-2, де два латералі могли в атаці підніматись аж до позицій вінгера та з двома опорниками в центральній трійці і одним захисником більш атакуючого плану.
Ось, до прикладу, фрагмент з матчу з Карпатами (перші два скріни з трансляції матчу)- Карпати контролюють м'яч, Минай сідає у пласкі 5 захисників + 2 опорники. Більш атакуючий Матюшеко часто вибігав у агресивний м’ячеорієнтований пресинг і мав менше оборонних завдань. Можемо побачити, як між двома пласкими лініями розташований більш мобільний трикутник півзахисників, це центральний постійно атакує гравців суперника під час фази оборони
У позиційній ж побудові крайні захисники розташовані дуже широко (і Дмитрук, і Корнійчук буквально впирались у бокову лінію протягом матчу) і підтягувалися у лінію півзахисту. При цьому Матюшенко багато у чому переймав ті функції, які раніше мав Твердохліб - він активно зміщувався у фланги, а не просто грав по позиції, проте все ж мав трохи більше оборонних завдань.
Варто зазначити, що порівняно з Шараном, принаймні у звітних матчах Любеновіч не змушував форвардів (спершу це були Гунічев та Устименко, а після травми останнього в середині першого тайму Гунічев та Демиденко) навіть до імітації пресингу суперників, які пройшли лінію розташування нападників. Нападники залишалися між лініями і майже не опускалися для відборів.
Загалом до травми Устименка, тобто 30-ї хвилини, Минай у даному матчі виглядав більш ніж упевнено, і досить активно створював непогані комбінаційні моменти, що справило ну дуже хороше враження. Дуже добре за м’яч чіплявся Устименко, що дозволяло закріплятися у районі карного Карпат.
У другому таймі з Карпатами Минай вийшов уже за більш звичною схемою 4-1-4-1. На жаль, через повітряну тривогу та відсутність трансляції протягом половини тайму створили досить урізане явище, проте Вакулу, на відміну від матчу з Металістом, перевели на рідну позицію зліва на фланзі, а дуо вісімок під нападником формували Семотюк і Матюшенко, таким чином перевернуши першотаймовий трикутник в центрі поля. На позицію форварда в середині другого імпровізованого тайму вийшов Тищук, а справа у півзахисті бігав Ременюк. Побудову виразно видно в обороні:
В атаці активність Миная була більше схожа на якусь 3-4-3. Вітенчук спускався нижче для розіграшу м’яча, фулбеки, як і першому таймі, піднімались на один рівень з вісімками, на позиції крайніх півзахисників, а ті, у свою чергу, теж піднімались вище і ставали де-факто вінгерами:
Попри те, що номінально 3-4-3 в атаці виглядає досить агресивно, ця схема залишила не найкраще враження - проти резервного складу Карпат Минай хоч і володів м’ячем, але це володіння було якимось несистематичним і стерильним. Знову ж таки, кілька разів поблискували Вакула і Ременюк фланговими проходами, але чогось конкретного досягти не вдалось, і загалом у другому таймі ми побачили більше напівмоменти.
Схоже, такої самої думки щодо схеми 3-5-2 дотримується і Желько Любеновіч, оскільки в останньому спарингу з Нивою Минай грав у три захисники, але, на жаль, запис цієї зустрічі, як і сама трансляція, відсутні. Інша справа, що кадрово Минай не готовий грати в три захисники і команді потрібен бодай ще один футболіст, який буде здатен принаймні витримувати ротацію.
Склади Минаю у двох таймах з Карпатами (1-й - справа)
Насамкінець, трохи епізодичних і вирваних думок: Минай готує непоганих голкіперів, і ця позиція більш ніж у порядку, те саме загалом стосується і правих захисників - тут є як мінімум досить надійний Дмитрук, та і Кисіль залишив непогане враження. Корнійчук також не виглядає погано. Семотюк за спарингами, відверто, не надто сподобався - у матчі з Металістом він багато обрізався, а з Карпатами не виділявся. Матюшенко загалом залишає приємне враження, але за ним варто спостерігати. Вакула і Ременяк обоє є гравцями досить хорошого рівня - приємно було бачити, що Вакула з Карпатами бігав у пресингу і рвав, а Ременяк загалом протягом зборів виглядав досить пристойно. Гунічев та Устименко - досить пристойна пара, а от глибина під ними залишає питання. Демиденко, таке враження, ніяк не може знайти себе на полі а Тищук мав не надто хорошу реалізацію і виглядає лише як резервна опція. Цікаво, як покаже себе у другій половині Кораблін, оскільки в першому колі він все-ж періодично намагався створити якісь неординарні моменти, але в другій половині зборів майже не грав, попри хороший початок.
Схема 3-5-2, схоже, буде основною у другій частині, а основний склад - таким, який ми побачили у старті проти Карпат (до речі, у цьому плані я у всьому, крім позиції голкіпера, погоджуюсь з автором цієї статті), але таким чином на позиції нападника утворюється величезний набір футболістів - Устименко, Гунічев, Демиденко, Вакула, Ременяк та Тищук - ось весь список. І взагалі, поки я дописував цей пост, Минай оголосив ще й про оренду Кіріла Попова, який минулого сезону регулярно грав у складі Колоса. Звичайно, один гол за з майже 700 хвилин ігрового часу вносить певні сумніви, але тоді постає питання - замість кого? Попов - досить фактурний форвард типу Дениса Устименка, тому закрадається думка, що Демиденко все ж піде в оренду. Не можна і відміняти того, що потенційно жодних підписань на лівий фланг захисту не буде, і в разі чого туди відряджатимуть чи Дмитрука, чи Кисіля, а Ременяк гратиме правого латераля, досвід чого у нього уже був у цьому сезоні.
Проєктована основна обойма виглядає десь так: (резервістів, або запасні/другі позиції гравців не показував, аби не засмічувати графіку)
Чому Шаран втратив роботу, і що з цим (не) роблять
Якщо запитати звичайного вболівальника, що змінилося у грі Минаю порівняно з минулим сезоном, він не дасть вам відповіді, бо бачив лише три матчі проти Минаю у виконанні Динамо, та й то там його більше цікавила роль Ярмоленка чи відставка Луческу. Якщо ж ви запитаєте мене чи експертів з xG, то відповідь буде проста - стандарти.
Все? Так. Якщо за минулий рік допущений Минаєм xG зі стандартів становило 10.19 за весь чемпіонат при 9 пропущених голах, то за 15 матчів цього він уже становить 9.06 (!) (при семи пропущених лише за півсезону) і є найвищим у лізі. При цьому Минай пропустив лише 7 голів зі стандартів, що означає, що команді пощастило на два не пропущені голи. Те саме стосується показника xThreat, тобто створеної загрози зі стандартів, який взагалі катастрофічно впав з 5.52(за повний сезон) до 2.33 за половину. Цей показник загалом зріс по лізі, тому ситуація у Миная виглядає дуже сумно, оскільки Шаран багато у чому опирався на стандарти - автор каналу “Смоловий”, з якого і брав статистику, гарно зауважив - Минай втратив панівне становище на стандартах, а з ним втратив роботу Шаран.
Так от, проблема, схоже, так і не вирішена. Металіст просто рвав минайців на стандартах, а у якийсь момент один і той самий футболіст харківського клубу вигравав боротьбу і пробивав тричі поспіль з кутових. Проти Карпат другий гол пропустили зі стандарту, де гравці львів’ян умудрилися пробити три рази перед тим, як забити з четвертого. Власні ж стандарти несуть певну небезпеку, але її недостатньо. Тому ця тема - та, яка потребує потужної праці.
Підсумовуючи: зимове міжсезоння принесло Минаю багато змін. Команду добряче перетрусили і кадрова ситуація виглядає не надто впевнено, але, попри це, підхід Желько Любеновича виглядає цікаво, і, схоже, Минай готовий пройти очищення Першою лігою, аби повернутися в УПЛ з більш систематичним та боєздатним проєктом з ночі з тренером, який не боїться ставити значно більш комбінаційний футбол за попередників. Чи вдасться це закарпатській команді - побачимо, та все ж друга половина сезону обіцяє бути дуже цікавою не тільки нагорі турнірки, але і на дні, де команди борсаються за право не мати виїзди до Вишгорода, Горішніх Плавнів і Кременчука, а замінити їх виїздами до Ковалівки.
