Як пройти шлях від Марсело Б'єлси до Сема Елардайса. Досвід Лідса
У сезоні 2019-2020 Лідс розірвав Чемпіоншип, відірвавшись від найближчого переслідувача на десять балів. Це дозволило перервати шістнадцятирічну серію сезонів без АПЛ на «Еланд Роуд». Зараз, після трьох років у еліті, Лідс як ніколи близький до того, щоб повернутися туди, звідки «павичі» мріяли втекти ще з 2004 року. Чемпіоншип не найгірше місце, але навряд чи так вважає Лідс, який намагається туди не потрапити.
Почати цю історію варто з 15 червня 2018 року, саме цього дня Лідс почав співпрацю з Марсело Б’єлсою. Ймовірно, серед усіх рішень керівництва клуба з графства Йоркшир, це було кращим. Хоча й не таким однозначним. Бо, незважаючи на статус гуру тренерського цеху, аргентинець зі скандалами покидав свої минулі команди. Наприклад, з Марселя він пішов після поразки у першому турі сезону 2015/16, посилаючись на те, що йому купують не тих футболістів чи не купують їх взагалі. В Лаціо Б’єлса не провів жодного тренування, підписавши контракт з римлянами 6 липня, а вже 8 числа відмовившись працювати з командою, через що на нього навіть хотіли подати до суду. Французький Ліль, 14 зіграних матчів і знову відставка, але на цей раз ініціатором став сам тренер. І авіть це не зупинило Андреа Раріцані, який вирішив ризикнути.
І не прогадав. Лідс, вболівальники якого зазвичай тішилися місцем в середині таблиці, сходу почав демонструвати позитивні результати, вперше програвши лише у дев’ятому турі. Доволі рівно «білі» провели весь перший сезон з Марсело на чолі, демонструючи футбол високого рівня. Вони чимало забивали, багато володіючи як м’ячем, так і територією. В тому сезоні для прямого промоушену команді не вистачило лише одного – фізичної підготовки. Лідс набрав один бал у чотирьох останніх турах і впав на третє місце, пропустивши вперед Шефілд. У плей-оф вдача також відвернулася від «павичів», вони були краще у обох півфінальних іграх проти Дербі, проте далі пройшла банда Френка Лемпарда (3:4 за сумою двох матчів).
На другий сезон Б’єлса врахував усі недоліки сезону минулого, підтягнув фізичну форму своїх гравців і катком пройшовся по суперниках. У підсумку Лідс зміг похизуватись кращим захистом чемпіонату, пропустивши лише тридцять п’ять м’ячів. Також слід відзначити той факт, що в тому сезоні «білим» вдалося вибити двадцять вісім перемог, більше не було ні в кого.
Рідним для вболівальників Лідса Марсело Б’єлса став ще давно, вони його обожнювали. За його стиль, харизму, характер та незламний дух. І вони передчували новий сезон в АПЛ, знаючи, що керувати їх командою буде людина, яка цей ваш футбол розуміє на клітковому рівні. Аргентинець не підвів. Під вихід в АПЛ керівництво виділило йому трохи грошей на літню трансферну кампанію. Б’єлса визначив як найбільш підходящих йому гравців нападника Родріго з Валенсії, вінгера Рафінью з Ренну, захисників Фрайбурга і Сосьєдада Роберта Коха та Дієго Льоренте відповідно. Бонусом були підписані на повноцінній основі воротар Ілан Мельє з Лор’яну та ще один вінгер Елдер Кошта з Вулвз, які раніше були арендовані у цих клубів. Запрацювало все з перших турів – шість із шести за підсумками двох ігор. В цілому по сезону Лідс виконував роль середняка, набираючи бали там, де потрібно, і програючи справжнім мастодонтам АПЛ на кшталт Челсі і МЮ. Переможною серією з чотирьох матчів Лідс підсумував сезон, застрибнувши на дев’яту сходинку, що для дебюту навіть дуже добре.
А всі знають, що до хорошого звикаєш швидко. Тому на наступний рік футбольна спільнота очікувала як мінімум повторення результату, якщо не його покращення. Але шкереберть все пішло відразу – ляпас від МЮ (5:1) в першому ж турі. Потім чергувалися нічиї та поразки. Не те щоб Лідс був настільки поганий, просто не щастило, настільки, що перші три очки команда взяла лише у шостому турі. А другі три очки у десятому. Загалом, до поки Б’єлсу не звільнили, його Лідсу вдалося набрати лише двадцять три бали у двадцяти шести турах. Крапкою у відносинах між аргентинським спеціалістом і англійським клубом стала домашня поразка в матчі проти Тотенгема (0:4). До весінньої частини чемпіонату колектив готував вже американський спеціаліст Джессі Марш, який до цього працював у системі Ред Бул. Завдання він виконав, Лідс ще на сезон залишився серед кращих.
З Маршем команда починала і цей сезон, хоча, як на мене, керівництву не завадило б підшукати йому заміну. Бо американець не показав в Англії нічого цікавого. В нього банально не було досвіду для того, щоб мати можливість кожного тижня на рівних сперечатись з кращими. Тому й не дивно, що майже через рік після призначення, приблизно у той самий проміжок часу, Лідс розійшовся ще й з Маршем, віддавши пост головного іспанцю Хаві Грасії.
До Лідса Грасія працював з Вотфордом, який доводив до фіналу кубка Англії і двічі фінішував разом з ним в середині таблиці. Але повторити успіх з іншим англійським клубом так і не зміг – два з половиною місяці, три перемоги і безславний від’їзд на батьківщину.
І тут на сцену виходить Сем Елардайс, який, здається, увесь покрився пилом, оскільки останній раз тренував ще в 2021. Біг Сем є кризовим спеціалістом, в якого дуже проста ціль – зберегти клуб у еліті. Причому, за це він попросив для себе і свого тренерського штабу солідні преміальні, біля трьох мільйонів фунтів. Та вірогідність того, що Елардайс побачить свої гроші є достатньо низькою, бо після його призначення Лідс вже встиг програти Манчестер Сіті, а також скатав результативну нічию проти Ньюкасла. Тепер «павичі» вісімнадцяті, попереду два тури і два лондонські колективи, Вест Гем та Тотенгем. Насправді, шанси наче є, бо мотивація цих команд на останні поєдинки сезону дуже сумнівна, але навіть при двох перемогах від Лідса тут буде залежати далеко не все.
