Чому потрібно слідкувати за Орландо Меджик. І чи потрібно взагалі
Пост на конкурс «Травневе божевілля»
Пам’ятаєте як в Орландо Шакіл О’ніл ламав щити суперників? Чи як у 2008 Дуайт Ховард виграв конкурс кидків зверху, а потім у наступні три роки тричі забирав титул кращого захисника ліги? Чи може ви пам’ятаєте як Аарон Гордон у формі «чарівників» на пару із Заком Лавіном подарували нам найчарівніший данк-контест усіх часів? Це не має нічого спільного із сучасними Меджик, але така підводка до основного тексту мені здалася доречною. Вибачте, якщо не вгадав.
Як на мене, Меджик, це, напевне, одна з найперспективніших команд НБА прямо зараз. Чому? Подивіться на їх склад. Візьмемо стартову п’ятірку на чолі за Паоло Банкеро, молодим італійцем, що прямо зараз є надією франшизи на реінкарнацію. В перший же рік двадцятирічний хлопчина проводить на паркеті майже по тридцять чотири хвилини в середньому, за які набирає по 20 очок, додає до них майже сім підборів, та не забуває асистувати партнерам – 3.7 передачі. Справедливо, що саме він отримав приз кращому новачку ліги. Чудовий універсальний скорер, якому у міжсезоння потрібно підтягнути кидок і стати погрозою ще й при дальніх спробах.
Є в нас Франц Вагнер, який вже в двадцять один є другою-третьою зіркою у складі Орландо. Німець має багатий атакуючий арсенал, не виглядає конусом у захисті та має навички плеймейкера, які успішно використовує в залежності від ситуації. Додаємо сюди 36% дальніх за кар’єру, які теоретично можуть трансформуватися в 40% і стати реальною проблемою для його опікунів.
Давайте порадіємо за Маркела Фульца. Людина нарешті почала потроху виправдовувати статус першого номера драфту 2017 року. Насправді, важко видавати такі компліменти, а в разі Фульца це дійсно має звучати як комплімент, але Маркел заслужив своєю грою в цьому сезоні, щоб його вважали однією з головних зірок «чарівників». По перше, досвід, все ж таки Фульц провів у цій лізі вже шість сезонів, а це багато у порівняні з партнерами. По друге, нарешті він вирішив проблеми зі своїм здоров’ям, пропустивши лише гру з Клівлендом після свого повернення у грудні. По третє, Маркелу вдалося стати краще по всім ключовим показникам і навіть довести до більш-менш прийнятного рівня свій кидок.
Куди ж без Джайлена Саггса. В свій перший сезон людина на паркеті робила, що хотіла, але саме таким чином менеджери й планували розвивати розігруючого. Йому просто дали максимум можливого часу, максимум кидків та не заганяли в якісь схеми, надавши можливість познайомитися з лігою поближче. На другий сезон Саггс просів майже по всім ключовим показникам, зменшився його ігровий час, але, на відміну від сезону минулого, вже в цьому структура Меджик мала більш чіткі риси та щось більш-менш схоже на систему, в якій Саггсу було трохи складніше. В будь якому випадку не можна ігнорувати людину, яка вміє добре захищатися, чудово бачить майданчик та вміє віддати передачу на будь який смак. До цього додаємо лідерські якості гравця і отримаємо того, хто здатен стати Ікс-фактором для Орландо на шляху в плей-оф.
Хто ще заслуговує уваги? Наприклад, Уендел-Картер молодший, непоганий двадцяти чотирирічний бігмен, який вміє грати в захисті, впевнено діє на чужому щиті та може кинути дальній з непоганим відсотком. Є Коул Ентоні, все ще не дуже стабільний, але точно не безглуздий захисник, який може посилити гру з лави запасних. Уваги заслуговує і Бол Бол, син Манута Бола, який за три роки так і не став своїм у Колорадо, зате полюбився вболівальникам Орландо. Окрім зросту (218 см) йому запропонувати немає чого, але іноді і цього достатньо, щоб забрати підбір під своїм щитом, чим південно-суданський баскетболіст і займається, виходячи на паркет з лави запасних. Ще є Моріц Вагнер, для якого цей сезон став проривним, Гері Гаріс, який є непоганим 3&D гравцем, та Майкл Картер-Уільямс, який просто є і на тому спасибі. Ну і давайте тоді вже згадаємо про Гогу Бітадзе, Чуму Океке та Кейлеба Х’юстана, хто знає, можливо один з них готує для нас сюрприз у це міжсезоння.
А ось хто точно має готувати сюрприз, так це Джамал Мозлі, бо ще один сезон з негативним показником перемог і поразок може погано вплинути на його подальшу кар’єру. Бо якщо раніше можна було казати про недостатню кількість таланту чи нарікати на відсутність досвіду, то вже зараз це робити буде трохи важче. Адже всі бачать ростер Меджик і приблизно уявляють, з ким вони могли б зіграти у першому раунді. А це і буде задачею мінімум для тренера, причому бажано, щоб серія починалася саме на домашньому паркеті.
Це літо буде дуже важливим для Орландо в плані усвідомлення того, ким вони стануть для ліги на найближчі роки. Усі звикли до того, що «чарівники» це перш за все відсутність здорової системи, гравці, яких важко розмістити на паркеті через їхню несумісність, та менеджмент, який працює за схемою «ну колись воно ж має запрацювати». Тому важко давати якісь прогнози, бо у будь якому випадку вони можуть не мати нічого спільного з тим, що буде відбуватися вже восени. Це ж Орландо. Та це дійсно гарна команда, з хорошими перспективами, з голодними до перемог гравцями, де є багато молодості, до якої не завадили б перевірені ветерани, здатні не тільки розповісти пару історій у роздягальні, але й прослідкувати за тренувальним процесом, навчити робочій етиці й тощо.
***
