З чого почався провал «Шахтаря»? Розбір ключових моментів гри.
Після того, як емоції трохи вщухли, хотілось би підійти до гри «Шахтаря» з більш аналітичної точки зору, відкинувши в сторону усе інше. Відверто кажучи, все було вирішено у першому таймі і це було очевидно усім. Тому саме на моментах першої половини зустрічі зупинюсь більш детально, намагаючись зрозуміти чому саме так розвивались події на стадіоні «Де Кьойп» у вечір четверга.
Перше, про що хочеться сказати, то це стартовий склад гірників. Очевидно, що задню лінію, порівняно з першою грою, підсилили аж 3 гравці, що відбували дискваліфікацію - Михайліченко, Конопля, Боднар. Хоча, особисто мені, пара Матвієнко-Ракицький доволі імпонувала у першій грі цих команд. Але по грі чемпіонату у Кривому Розі стало ясно, що Йовічевіч робитиме ставку на Боднара. Чому його рішення випало саме на нього, а не на Ярослава, відповісти важко, але це його кухня і він там - шеф-кухар.
У попередній своїй статті я наголошував, що ключовими у грі-відповіді для донеччан мають стати фланги. Воно десь частково так і трапилось.
Саме на флангах траплялась найбільша кількість втрат м’яча, а середина поля з кожною хвилиною гри все більше нагадувала «прохідний двір».
Змінена по гравцях лінія оборони, дозволила додати «Шахтарю» у плані побудови атак від своїх воріт, під тим же кількісним та та дуже якісним пресингом від «Феє». Цього бракувало у першій грі, обмежуючи усю побудову атак, зазвичай, першим довгим пасом від Ракицького.
На допомогу при розіграшах м’яча часто сідав Бондаренко
«Гірникам» вдало вдавалось перевести гру у другу третину поля, де постійно щось йшло не так. Технічний брак, непорозуміння між гравцями, та що траплялось найчастіше - якісний та компактний пресинг від ротердамців у певній зоні. Усе це не дозволяло гірникам бодай якось креативно розвинути атаку.
«Шахтар» зробив ставку на контроль м’яча у цій грі і, навіть, «горючи» 3:0 до перерви, український клуб переважав суперника за відсотком володіння м’ячем та кількістю/точністю передач.
Людина, що не дивилась гру, могла би подумати, що «гірники» виглядали у цій грі непогано, але ті хто дивився матч, розуміли, що ледь не кожна друга передача з тих 273 передач, була передачею назад. Статистика прогресивних передач за гру про це яскраво свідчить. За усю гру, з 472 спроб передач, прогресивними (ті що просували м`яч хоча би на 10 метрів вперед у другій та третій третинах поля, не врховуючи лонгболи) були лише 18!!.
Кількісне володіння ніяким чином не виливалось в якісне.
Проблеми у середині були помітні з самого початку гри, там постійно було достатньо простору, де дуже впевнено почували себе гравці нідерландського колективу. Ціла низка ударів з дуги штрафної, лівого/правого напівфлангів та гострі заходи у штрафну - усе це, так і тиснуло на «Шахтар», разом із нескінченним пресингом на усіх ділянках їх половини поля.
Гравець на прізвище Шиманські, як і у першій грі, не раз був знайдений між лініями своїми партнерами, розрізною передачею, та й не тільки він.
Тут загубили Кокчу між лініями.
Черговий епізод, коли 23-річний поляк отримав м’яч між лініями, стався вже за рахунку 2:0 і після його передачі наліво на Ідрісі, останній виконав простріл, де і заробив пенальті після гри рукою Коноплі.
Перші два м’ячі влетіли до воріт Трубіна після втрат м’яча на лівому фланзі. Розберемо трохи детальніше ці епізоди, оскільки, вони яскраво відобразили усю гру «Шахтаря» у цій грі, та й в цілому вирішили долю протистояння.
Перший м’яч стався після виходу у середню третину поля, Криськів протягнув м`яч і обігрався з Судаковим, опинившись з м’ячем на лівому фланзі, де став легкою «здобиччю» компактного пресингу від «Феє» без підтримки своїх партнерів.
У перехідній фазі, Дмитро був одразу відрізаний з епізоду, і все що лишалось йому робити, це повертатись своїм флангом назад.
У пресинг одразу намагався включитись Судаков, але у цій ситуації він просто наздоганяв суперника, оскільки був занадто високо у момент втрати м’яча та перехідної фази. Бондаренко відверто пасивно повертався до своїх воріт, просто споглядаючи за «гонкою» 7-ки «Феєнорда» та 8-ки «Шахтаря».
Степаненко робив усе правильно, він до останнього тримав Гіменеза, але опинився в зоні проти двох суперників, де просто був вимушений зробити крок назустріч гравцю з м’ячем, сподіваючись на підтримку від Бондаренка, що «супроводжував» Джаханбаша.
Українець так і не «ввімкнувся» у цьому епізоді.
Іранець, здається, що тільки і чекав цього кроку від Степаненка, одразу ж віддавши тонку передачу на Сантьяґо Гіменеза і мексиканець показав важливість індивідуальної майстерності та вміння обіграти 1х1 (у цьому випадку навіть 1х2) на будь-якому рівні, після чого, нехтуючи навіть, Ідрісі, якого залишив зліва самого Конопля, пішовши допомагати Боднарю, завдає сильного та точного удару по воротах Трубіна.
Другий м’яч теж прийшов з лівого флангу і теж після втрати м’яча Криськівим. Цьому передував дуже якісний вихід з-під першої лінії пресингу через Степаненка та «гру у стінку» між Бондаренком та Криськівим, з переходом останнього у другу третину поля, дуже схоже, ледь не ідентична ситуація, що передувала і першому взяттю воріт.
І просто колосальний об’єм простору у середині поля, який для такого гравця, як Оркун Кокчу (з його пушкою), автоматично, відсотків так на 90%, матеріалізується у забитий гол. Взагалі, ніхто не намагався завадити 10-ці «Феєнорда» зробити це.
Показовими у цьому епізоді є дії Зубкова, коли після втрати Криськіва, замість того, щоб почати звужувати простір, зміщуючись у середину, він вирішив продемонструвати «показове обурення» цією втратою.
Далі по епізоду, то цілком логічним було би висування Боднара на зустріч Кокчу, коли останній виходив вже на удар. Конопля, подивившись назад, переконався, що у його зоні спокійно, і пішов страхувати Боднара. Зліва Ідрісі (№22) пасивно рухався вперед, де його, начебто, пильнував Судаков (№8).
У Кокчу був лише один реальний варіант для передачі - справа, під пильним наглядом Матвієнка та Степаненка, знаходився Джаханбаш.
Тому у Боднара не могло бути ніяких інших варіантів, крім того, як висунутись назустріч гравцю з м’ячем, щоб завадити зробити удар. Він цього не зробив, і рахунок став 2:0.
«Шахтар», відверто кажучи, виглядав просто беззубо. Вкрай «вялий» пресинг (на фоні пресингу суперника) на чужій третині, яскраво вказував на те, що нічого позитивного ми не побачимо.
Після другого пропущеного м’яча, донеччани дещо включились і на декілька хвилин, навіть, перейшли у високий пресинг, який приніс невеликі дивіденти. У ті одиничні моменти, коли гравці «Шахтаря» включали пресинг та моментальний контрпресинг після втрати, ротердамці не почували себе не так впевнено з м’ячем біля своїх воріт.
Українському колективу відверто не вистачило інтенсивності та жаги до самої гри. Аж надто пасивно вони діяли у багатьох епізодах цього матчу.
У позиційній грі команда Йовічевіча теж нічого не могла створити, і удар Судакова з 35 метрів, що влучив у перекладину, був найлогічнішим рішенням у діях «гірників» в тих атаках.
При 3:0, голландці почали грати ще вище, і «Шахтар» нарешті, зміг підловити цю високу лінію захисту, Ссс вивів на побачення з голкіпером Траоре, але як виявилось згодом, Ласіна був у положенні «поза грою».
Вчора прочитав думку про те, що не дивлячись, на жахливу гру «Шахтаря», «Феєнорду» страшно щастило, адже ледь не кожен удар опиняється у сітці воріт. З цим важко не погодитись, адже показник очікуваних голів (xG) команди Арне Слота складає лише - 1.57!!, при семи забитих м’ячах цієї команди.
Цьому є логічне пояснення, адже з семи цих голів - три були забиті з-за меж штрафного майданчику, ще три - у межах штрафного і один м’яч (перший) був забитий з лінії штрафного. Та і співвідношення усіх ударів по воротах, а їх було 16, на користь тих ударів, що були завдані з-за меж штрафного - 9!
Тобто, яскраво виражених ситуацій, коли воротам загрожувала явна небезпека, було не так вже і багато.
Але, чи справді так сильно щастило «Феє»? На мою думку, щастя голландців полягало лише в тому, що «Шахтар» давав їм стільки часу та простору для виконання своїх задач і завершення атак, скільки їм було потрібно. На такому рівні змагань - це просто недопустимо.
Другий тайм не піддається сухому аналізу, впринципі. «Гірники», хоч і почали тайм вище, намагаючись нав’язати пресинг захисникам суперника, але ті легко знаходили партнера на просторі за спинами пресингуючих.
Відзначити, напевно, що треба Ідрісі, який відзначився двічі в практично ідентичних ситуаціях, отримуючи м’яч м’яч переводом з правого на свій, лівий, фланг, зміщуючись усередину, прибираючи Конплю та завдававши удар у дальній кут. Обидва м’ячі були дійсно красивими і виконані на високому рівні. Для Юхима, скоріше за все, цей матч залишиться ще надовго у розряді «найгірших».
Після 4-ого пропущеного м’яча, було зрозуміло, що гірники просто зупинились (хоча і до цього вони не виглядали суперактивними), і на це було боляче дивитись.
Після 7-ого забитого м’яча, «Феє» зрозумів, що суперник знищений, і потрібно поставитись з повагою до нього, тому заключні 20 хвилин провів за тим, щоб покращити загальний показник володінням м’ячем та кількістю передач.
Гол престижу від донеччан, лише зайвий раз нагадав, що у першій грі був Ракицький з його першою передачею та досвідом і те, що нідерландці з великою солідарністю ставляться до українців, зустрівши це взяття власних воріт оплесками.
Факторів, що послужили такому провалу українського колективу у матчі-відповіді дуже багато. Це і шикарний пресинг від суперника, і відсутність креативних рішень в середній та фінальній третині поля від «гірників», і відверта пасивність у перехідних фазах, після втрати м’яча. Можливо, дався в знаки «скандальний» виїзд до Кривого Рогу. Причин назвати можна дуже багато, як суто футбольних, так і навколо. Але єдине, що має значення - це результат. Донеччани нічого не зуміли нав’язати лідеру Ередівізі, хоча після першої гри було зрозуміло, що задля проходу у наступний раунд, проти цього суперника, потрібно викластись більш, ніж на 100%, на самій лиш майстерності цього зробити було неможливо. По рівню виконавців ротердамці, відверто, на голову сильніше. Сподіваюсь, що «Шахтар» зробить правильні висновки і надалі продовжить розвиватись, роблячи ставку на молодих гравців і наступного єврокубкового сезону хочеться сподіватись на не менший успіх, з парою нових яскравих українських імен. Ну а що стосується «Феєнорда», то хочеться побажати цій команді успіху у подальших стадіях Ліги Європи і на внутрішній арені, де у неділю на них очікує двобій проти «Аяксу», що може стати ключовим у гонці за чемпіонством. Для України цей єврокубкових сезон завершений, але головна ПЕРЕМОГА у нас ще попереду!
