Топ-10 тренерів за тривалістю роботи з одним клубом у найсильніших чемпіонатах
Лідер рейтингу на чолі свого клубу вже понад 10 років.
Тренери, що багато років працюють в одному клубі - нині доволі рідкісне явище, як показує статистика топ-5 європейських ліг. Більша частина має за плечима менше двох років роботи у одній команді. В таких умовах 3-4 роки вже виглядають досягненням, а 10 років на чолі однієї команди - взагалі якась аномалія. Так що Алекс Фергюсон зі своїми 27 сезонами в «МЮ» ще довго може почуватися спокійно, у найближче десятиліття йому ніхто не кине виклик.
Якщо порівнювати ліги між собою, то, як не дивно, найбільше тренерів із двома і більше роками роботи в одному клубі в АПЛ - одразу 8, друга за цим показником - Ла Ліга (5, а ще троє на підході). У Бундеслізі та Лізі 1 таких по четверо.
Найменше тренерів-довгожителів у Серії А - лише троє, але всі з іменем - Гасперіні, Михайлович та Піолі. Далі ж прірва у цілий сезон, але тоді до клубу мають шанси потрапити Аллегрі, Сімоне Індзагі та Мауріціо Саррі.
Ми визначили топ-10 тренерів довгожителів у найкращих лігах Європи. Виявилося, що розподіл досить рівномірний - є представники усіх п’яти чемпіонатів, найбільше представництво в АПЛ, що відповідає загальній тенденції.
А от лідером європейських топ-чемпіонатів за тривалістю роботи з одним клубом став Сімеоне, який лише на 2 місяці випередив найближчого переслідувача.
• Сімеоне - епохальний тренер для «Атлетіко». Він приходив у мадридський клуб в епоху протистояння Гвардіоли та Моурінью, Мессі та Роналду. Взявши білятоповий «Атлетіко» він зміг перервати гегемонію «Реала» та «Барси», здобувши два чемпіонства за десятиліття роботи. Ще й двічі виводив «матрацників» у фінал ЛЧ. Неймовірні досягнення, які перекривають і подекуди скандальну, експресивну поведінку, і не найпривабливіший ігровий стиль його команди.
Два головних тренери-довгожителі АПЛ - суперзірки Юрген Клопп та Хосеп Гвардіола. При цьому німець має у своєму доробку майже на сезон більше у Англії, ніж іспанець. Чому майже, бо він приходив у мерсисайдський клуб не влітку, а вже по ходу сезону в жовтні, одразу після звільнення Брендана Роджерса. Німцеві знадобилося більше часу, ніж Гвардіолі, щоб зробити свою команду стабільним претендентом на всі трофеї, але ось уже чотири сезони поспіль ми спостерігаємо фантастичне протистояння «Ліверпуля» та «Ман Сіті».
Гвардіола за цей час здобув аж на три чемпіонства більше, але головна мета з англійським клубом йому досі так і не підкорилася (на відміну від Клоппа) - перемога в ЛЧ. Нинішній контракт іспанця з манчестерським клубом розрахований ще на один сезон, але активно ходять чутки про можливість пролонгації аж до 2025-го. Цікаво, чи вдасться йому все ж взяти ЛЧ і хто проведе довший період у своєму нинішньому клубі - він чи Клопп.
• Якщо попередні тренери приходили в уже і без того достатньо сильні команди та змогли вивести їх на новий рівень, то інша категорія тренерів-довгожителів - це ті, з ким команди зробили певний історичний прорив. В Серії А лідирує Джан П’єро Гасперіні, з яким «Аталанта» вперше в історії зіграла у Лізі чемпіонів і стала призером чемпіонату Італії.
Йому вдалося поставити унікальний атакувальний стиль команди та отримати значний кредит довіри, який втримав його на посаді цього літа після слабкого сезону.
• Типова історія тренера-довгожителя з історичним досягненням - підйом команди в елітний дивізіон. Це актуально для Паскаля Гастьєна, який вперше в історії вивів «Клермон» в еліту, Урс Фішер став ковалем успіху «Уніона», а Томас Франк пройшов шлях до АПЛ із «Брентфордом» (хоч для них це все ж був 2-й випадок в історії з виходом в еліту). Ягоба Аррасате ж просто повернув «Осасуну» в Ла Лігу, вигравши Сегунду (не унікальна подія для клубу, але все ж прорив).
• В дечому унікальна історія із тренером «Аяччо» Олів’є Панталоні. Якби обставини склалися трохи інакше - він би легко міг бути лідером цього списку, адже майже усю тренерську кар’єру присвятив своєму нинішньому клубу. Три рази приходив у якості тренера (вперше - у 2004-му), ще й виступав за нього як футболіст. Третє пришестя відбулося у 2014-му, коли команда вилетіла в Лігу 2, і ось нарешті наступного сезону «Аяччо» знову гратиме в еліті французького футболу.
• Найбільша ж амплітуда і дивовижна кар'єра у Крістана Штрайха, який всього на кілька місяців відстає від лідера списку Сімеоне. З «Фрайбургом» за 10 років він пройшов і вогонь, і воду. З командою пережив груповий етап ЛЄ, виліт у другу Бундеслігу, повернення в еліту. А за підсумками сезону 2021/22 команда Штрайха знову зіграє у ЛЄ.
Фото: imago sportfotodienst, Jan Woitas/dpa
