Популізм чи зачистка перед виборами?
В федерації хокею останнім часом відбулося чимало усунень від посад знакових фігур
Чому я завжди дивувався в українському спорті, так це вмінням наших чиновників відволікти вболівальників від спорту, від самих змагань. Навіть у часи війни, коли сам факт проведення будь-якого матчу, забігу чи запливу вже сам по собі є великим досягненням, знаходяться більш цікаві події зі світу навколо спорту.
Хокей у цьому плані не став виключенням. За останні кілька місяців в українській «шайбі» відбулося декілька знакових подій, які на перший погляд ніяк не пов’язані між собою. Але чи справді не пов’язані?
Зробимо невеличкий екскурс в історію. Майже три роки тому в українському хокеї відбулася зміна влади. Точніше, зміна обличь на керівних посадах. Місце багаторічного керманича (керував аж 2006 року) Анатолія Брезвіна посів молодий та активний Георгій Зубко.
Це все виглядало як зміна декорацій без коригування самого сценарію. Через це такі ротації в купі з правомірним чи неправомірним недопуском до виборів Олімпійського чемпіона та чемпіона світу (щоправда, у складі збірної роzzії) Олексія Житника не викликали особливої довіри у хокейної громадськості. Втім одним з перших своїх рішень Зубко заробив багато схвальних відгуків на свою адресу: місце «вічного» Сергія Коваля на посаді виконавчого директора посіла Олександра Слатвицька.
Про пана Коваля поговоримо нижче. Далі підемо за хронологією. Ковід, війна з Колесниковим та його поспішниками, війна з більш серйозним ворогом, яка триває й понині… На цьому фоні хокей примудрявся і досі спроможний виживати. Але нова реальність приносить із собою нові виклики.
Олександра Слатвицька після завершення попереднього сезону пішла / була відправлена у відставку. Формально її перевели на посаду віце-президента. Але колись давно ще Анатолій Брезвін, коментуючи неймовірну кількість віце-президентів у федерації хокею, говорив про відсутність зарплати у них і більше громадський статус їх діяльності. Тому переведення Слатвицької у віце-президенти навряд чи можна назвати підвищенням. Більше схоже на м’який відхід від справ.
Другою та третьою особами в категорії загубивших роботу стали тренери національної збірної Вадим Шахрайчук та Костянтин Сімчук. Всі, хто давно стежить за українським хокеєм, знають про наявність майже у будь-якого гравця їх покоління роzzійських паспортів. Так тоді було прийнято. До речі, це майже ніколи не було перепоною виступу подібних гравців за Україну. Чи стали паспорти причиною їх звільнення (ви ж теж не вірите в примітивну історію «написали заяви – заяви задовільнили»?) – невідомо. Взагалі варіантів може бути безліч. Починаючи, від результатів, які могли бути кращими, і закінчуючи особистими конфліктами між тренерами та босами федерації. Дивує в цій ситуації, що Зубко чи його підопічні не розіграли карту паспортів ворожих країн до кінця. Боротьба з ворогами, шпіонами та зрадниками завжди має відгук у суспільстві.
Про це добре знає і Сергій Коваль, який поспішив швиденько зайняти цю нішу. З кореша всіх роzzіян та білорусів він різко перетворився на головного патріота українського хокею. Зрозуміло, що при цьому одіозний у минулому діяч почав війну проти вчорашніх соратників.
Коваль десятиліттями був збірним образом всього негативного в українському хокеї. Кардинальні зміни регламенту чемпіонату (який за правління Коваля здебільшого розігрувався за десяток матчів) по його ходу – без проблем! Проблеми з виплатами преміальних гравцям збірної України за виступи на чемпіонаті світу – легко! Дискваліфікації та відсторонення всіх незгодних – простіше простого! Скандали, договірняки, мутки, схеми – все це процвітало за часів Коваля. В хокейних колах знайдуться тисячі негативних історій, частина серед яких, ймовірно, байки, головним героєм яких виступає згаданий одіозний чоловік.
Свій досвід особистого спілкування я запам’ятав надовго. Було це років 20 тому, коли я не міг домогтися підписання трансферу для свого сина за кордон. Всі дозволи, контракти вже давно було укладено. Залишалася лише порожня формальність – підпис відповідної особи ФХУ. І ось після кількох днів дивного спілкування телефоном я прийшов до цієї особи на прийом. Особа сиділа з цигаркою в зубах та вже напідпитку, хоча було не пізніше 12 дня. Спілкувався Коваль так, немов він апостол Петро, а я чернь з землі. Не зважаючи на значний досвід складних бізнес переговорів, спілкування з Ковалем залишило в мене такий осад, що руки, обличчя та все тіло хотілося вимити дустовим милом. Власне, якби не він, то я б і не писав цей текст взагалі.
Я не знаю, що хоче і чого намагається досягти Коваль. Можливо, розмір пенсії не дозволяє підтримувати гідний рівень життя в Конча-Заспі. Колись на популярному сайті «Гніздо» Коваль писав, що грошей в ФХУ не отримує. Не хочеться дивитись в чужу кишеню, але слова трохи розходяться з реальністю. Але мова не про заробітки. Можливо, у Коваля є якісь персональні історії чи взагалі посадні амбіції.
Дозволю собі зробити одне припущення. Через рік у Георгія Зубка спливають президентські повноваження. І тому всі наближені до трону особи можуть перебувати у стані виборів. Ми не знаємо і мабуть ніколи не дізнаємось про підкилимові ігри, які точаться в кулуарах ФХУ. Втім я готовий повірити, що Зубко перед виборами прибирає неугодних йому людей. Знімає одіозну Слатвицьку, репутація якої почала гіршати, щоб показати руку на пульсі. Знімає тренерів з ворожими паспортами, щоб показати політичну позицію та принциповість. Знімає Коваля з якоїсь формальної посади, бо… Коваль такий, що його зняття завжди підтримають.
З точки зору політики Зубко робить все правильно. Популізм це чи зачистка – немає особливого значення. Про жодного з прибраних гравців спільнота плакати не буде, а деяким звільненням навіть порадіє. Якщо найближчим часом від когось зі звільнених поллється бруд в напрямку Зубка, то моя теорія виглядає життєспроможною.
В будь-якому випадку до виборів ще чимало часу і список «зачищених» може поповнитись новими іменами. Схоже, що далі буде.