Потужний старт України на чемпіонаті світу
Молодіжна збірна України з хокею впевнено розібралася з італійськими однолітками
За підсумками сезону 2010-2011 років українська молодіжна збірна вилетіла до другого дивізіону чемпіонату світу. Саме тоді й було прийняте рішення щодо вертикального розподілу дивізіонів (раніше групи А та В в рамках одного дивізіону були рівносильними). Саме з 2011 року українська молодіжна збірна жодного разу не підіймалася вище Дивізіону ІВ.
Ми не Нострадамуси і не можемо передбачити чий гімн лунатиме через 20 хвилин після завершення останнього матчу чемпіонату у польському Битомі. Але, що ми знаємо напевне, – хокейна громадськість вперше за ці роки всерйоз обговорює завдання підвищення у класі.
Про причини таких трансформацій давайте поговоримо.
Тренери-міленіали
Про покоління Богданова чи Сеуканда пам’ятають вболівальники зі стажем, і на чолі вітчизняних клубів здебільшого перебувають тренери, котрі під керівництвом тих же Сеуканда чи Богданова виступали на чемпіонатах світу.
Але час плине і покоління Y або просто «міленіали» прийшли на тренерські містки. Олександр Бобкін в цьому плані є першопрохідцем. Він першим серед «міленіалів» очолив збірну. Важко сказати чи є Бобкін геніальним тренером. З одного боку, результати його «Дніпра» вражають (команда без зірок у складі є лідером чемпіонату України за втраченими очками), а молодіжна та юніорська збірні грають в сучасний атакувальний хокей, не забуваючи про результат. Але з іншого боку, разом із новим поколінням тренерів прийшли й нові, більш сучасні віяння у побудові команди, вимогах до гравців, системі гри.
Не можна сказати, що робота умовних Шахрайчука, Савицького, Сімчука чи Шафікова – це вчорашній день. Такий хокей все ще приносить результати і користується популярністю в тренерських цехах. Але нова мода вона інша – активний, відкритий, тотальний хокей. В цьому плані Бобкін та його асистент Руслан Борисенко знайшли один одного.
Поколінню дали додатковий шанс
Талановитих поколінь в українському хокеї не бракувало ніколи. Але для багатьох з них точкою неповернення ставав перехід з дитячого хокею в дорослий. Багато хлопців, які у віці 16-17 років випускались із ДЮСШ, так і знаходили своє місце під сонцем. Тому й виступи команд U18 зазвичай були кращими за U20.
Але й ця тенденція, схоже, змінюється. Минулого сезону в Україні було дано старт Молодіжній хокейній лізі. Дане змагання можна критикувати й вимагати покращення, але головне завдання цей крок виконав – молоді українські хокеїсти отримали свій другий шанс. Деякі не пробилися до команд майстрів, деяким про команди майстрів було рано мріяти, а інші вже збиралися закінчувати, а тут з’явився новий виклик. До речі, чимало гравців зараз грають в національному чемпіонаті. А серед гравців молодіжної збірної нинішньої каденції відразу 12 виступало минулого сезону в МХЛ.
Сучасний стиль та баланс у грі
Про сучасний стиль у грі команд Олександра Бобкіна ми вже казали. Що цікаве у молодіжній збірній, так це баланс у побудові команди. Наприклад, двоє найкращих форвардів команди – Данило Трахт та Микита Сидоренко – грають у різних ланках. Зроблено це з метою більш рівномірного розподілення таланту по ланках. Той же Сидоренко має певні прогалини при грі в обороні (хоча у вчорашньому матчі до нього претензій бути не може). Їх компенсувати має Михайло Ковальчук, який є якісним двостороннім форвардом. Відзначимо роботу чекін-лайн з Станіславом Садовіковим та Давидом Сібілевичем, які просто з’їдали своїх опонентів.
В одному зі своїх інтерв’ю перед початком сезону Олександр Бобкін говорив, що після семінару хокейних тренерів під егідою IIHF він почав інакше дивитися на тренерську роботу і вимоги до команди. Схоже, що ці слова були не просто словами.
Сам матч
Ну і щодо самого поєдинку. Україна стартувала дуже потужно і тримала високий темп (в тому числі й за рахунок глибини складу) аж до того моменту, коли доля гри остаточно не вирішилась на користь синьо-жовтих.
В цілому ж українці були сильнішими за суперників за всіма показниками. Єдиний воїн у складі італійців – Даміан Клара – тримався скільки міг. Але зусиль найкращого воротаря чемпіонату недостатньо, коли партнери не можуть бодай півхвилини контролювати шайбу.
Італія (U20) – Україна (U20) – 0:4 (0:0, 0:3, 0:1)
Шайби: 0:1 – Панасенко (Царьковський), 30:23. 0:2 – Сидоренко (Ковальчук, Шамардін), 30:55. 0:3 – Трахт (Коржелецький, Дахновський, - більш.), 33:40. 0:4 – Ковальчук (Сидоренко), 46:31.
11 грудня. Битом. Палац «Битом Арена». 120 глядачів.