Як виграти золото в українському хокеї? Ключові аспекти сезону
6 жовтня в Україні стартував національний чемпіонат з хокею. Нинішній сезон буде не схожим на попередні через ряд причин
Сезон не схожий на інші – саме так можна назвати ХХХІ чемпіонат України з хокею. Шість команд, що вийшли на старт турніру, будуть боротися не лише одна з одною, а й з зовнішніми факторами. Особливості проведення чемпіонату змусять тренерів та гравців шукати нові підходи для досягнення результату.
Поговоримо про основні аспекти українського хокею, які чекають на вболівальників у сезоні 2022-2023.
Без легіонерів зміниться ігровий стиль
Останніми роками український чемпіонат був переповнений іноземними гравцями. Це була друга хвиля навали легіонерів в український хокей. Але якщо під час першої хвилі (період ПХЛ та сезон після нього) до України приїздили справді якісні легіонери, в тому числі й збірники інших країн, то в останні роки ігровий рівень легіонерів помітно знизився. Як не крути, а Сігарьов не Ніколішин, Калейніковас не Катуліс, а умовний Шишлянніков не дотягує до рівня гравців збірної Латвії, що виступали за «Компаньйон».
Та й в цілому, якщо раніше до України приїздили добротні гравці з ВХЛ, а в останні роки лідерами ряду українських клубів були гравці, що до складу клубів ВХЛ взагалі не потрапляли.
Але зараз легіонерів з сусідніх сумнівних країн у нас зі зрозумілих причин немає, а європейські чи північноамериканські хокеїсти поки що не поспішають виступати під звуки сирен.
Відсутність кадрового розмаїття змусило вітчизняні клуби комплектувати свої склади молодими малодосвідченими гравцями, а також ветеранами, на яких не було попиту раніше. Власне, ситуація схожа до тієї, що відбувається у футболі чи баскетболі.
Так само зміниться й ігровий стиль команд. Брак хокеїстів високої кваліфікації змусить тренерів команд ставити підопічним більш простий малюнок гри. Щоб реалізовувати хитромудрі комбінації, потрібні виконавці відповідного рівня. За їх браком команди мають змінити й сам підхід до роботи на майданчику. І хто першим підлаштується під нові реалії, той і отримає більше зиску.
Запуск МХЛ був своєчасним
Минулого сезону Федерація хокею України запустила новий спортивний проект – Молодіжну хокейну лігу. Дане рішення неодноразово піддавалося критиці, особливо з боку групи клубів із орбіти Бориса Колеснікова (можливо, через те, що його структурі запустити подібний проект не вдалось).
Втім щойно розпочався сезон, як всі критичні стріли кудись ділися. Так, рівень конкуренції був далеким від оптимального. Так, організація роботи у деяких командах залишала бажати кращого. Але з іншого боку, запуск МХЛ дозволив залишитись у хокеї великій групі випускників ДЮСШ, які б за інших обставин пішли працювати в народне господарство. Тим же Михайлові Симчуку, Андрію Кривоножкіну, Івану Шамардіну, Данилу Коржилецькому чи Микиті Сидоренку виступи в МХЛ дали необхідну впевненість у своїх силах та стали каталізатором успішних виступів на дорослому рівні.
Тепер же відкрився й інший, мабуть, найбільш важливий момент з молодіжною лігою. В період війни на хокейному ринку з’явилося чимало гравців, які зайняли місця легіонерів та спортсменів, що виїхали за кордон. Далеко не всі з них заграють на високому рівні, але частина молодих хокеїстів обов’язково використає свій шанс.
Повітряні тривоги нівелюють «фізику»
Передсезонна підготовка має на меті не лише зробити тактичні напрацювання, а й підготувати команду до сезону функціонально. Про важливість функціональної підготовки багато сказав матч між «Соколом» та «Кременчуком»: хокеїсти з Полтавщини серйозно переважали суперників в інтенсивності та командній швидкості.
Законодавцями мод в українському хокеї в плані функціональної підготовки мають стати хокеїсти «Дніпра» (тут і молодість грає свою роль, і фактор Руслана Борисенка теж). Але матч проти «Сокола» став показовим. За звичайних умов херсонці виграли б цей поєдинок. Втім повітряна тривога перед початком третього періоду дала можливість ветеранам відновити свої сили та перевернути хід поєдинку на свою користь.
Тобто тепер робити ставку на те, що твої підопічні банально «перебігають» суперників – зовсім недалекоглядно. З іншого боку, на перший план виходить психологічна підготовка та вміння тренерів тримати команду в ігровому тонусі навіть під час перебування в бомбосховищі.
Воротар – половина команди. Тепер вже навіть більше
Не сказати, що раніше команда могла виграти чемпіонат без хорошого голкіпера у складі, але зараз значення гравця з пасткою та блокером виросло до небачених висот. Тепер саме воротарі є ключевими гравцями своїх команд.
Як зазначалося вище, гра стала більш простою і тому навантаження на воротарів (як мінімум, у кількості кидків) зросте. І якщо в матчах лідерів проти аутсайдерів фактор воротарів буде не ключовим (хоча Богданові Дьяченку вдавалося тривалий час псувати нерви і «Соколу», і «Кременчуку»), то в поєдинках рівних команд надійність власних воріт стане наріжним каменем на шляху до перемоги.
Чи вистачить «Кременчуку» Кирила Кучера? Чи зможе «Легіон» витягнути сезон з двома молодими голкіперами? Після початку сезону ці питання стоять доволі гостро.
Чи витягнуть ветерани? Сумніваємось…
Окрім молодих гравців до команд-учасниць чемпіонату додалися ще й ветерани, які або завершили активні виступи в спорті, або перейшли у формат першої ліги.
Багато вболівальників, особливо олдскульних, переконані, що гравці, які виступали на високому рівні колись у такому-то чемпіонаті точно будуть на провідних ролях. Але приклад ветеранів з ХК «Київ» демонструє, що просто ветеранам не буде. У команди Дмитра Підгурського основні ролі займають Владислав Куцевич та Кирило Бондаренко, які перебувають у розквіті сил. А ось вікових гравців на всі 60 хвилин вже не вистачає.
І не факт, що умовні Денис Ісаєнко чи Артем Гніденко повернуть свої найкращі кондиції. У віці 33+ втративши форму, можна її вже ніколи не повернути…