5 гравців молодіжки, які заслужили шанс у дорослій збірній України
В головної команди є хороша глибина.
Молодіжна збірна України круто провела груповий етап Євро-2023, зумівши вийти в 1/4 турніру (бувши за кілька хвилин від того, щоб зробити це з першого місця). Особливо радує те, в якому стилі наша молодіжка цього досягла.
Акцент на володіння, комбінаційний футбол у фінальній третині, та вихід із-під пресингу через короткий пас – максимально приємне видовище, а головне – ідеальний ґрунт для прогресу молодих гравців. І можна констатувати, що цей прогрес вже дійшов серйозного рівня. Для декого – достатньо серйозного, щоб претендувати на місце в головній національній команді.
Розгляньмо такі кандидатури.
Знаходження Бондаренка в цьому списку до певної міри формальність, адже свій шанс у дорослій збірній Артем більш ніж заслужив сезоном в «Шахтарі». На молодіжному Євро півзахисник підтвердив свій рівень та продемонстрував наскільки домінантним може бути в таких умовах. Особливо показовим в цьому контексті був поєдинок проти Хорватії, де поряд із Бондаренком не було Георгія Судакова і обов’язки з побудови атак майже повністю лягли на Артема.
Головні навички Бондаренка – найширший пасовий діапазон, включаючи здатність знаходити та виконувати найскладніші передачі, а також вміння контролювати м’яч під тиском. Разом з тим півзахисник не обділений хорошим ударом (що частіше можна було бачити в іграх за «Шахтар») та пристойним рівнем гри на другому поверсі. Антропометрія є значною перевагою і в захисній грі Бондаренка – він добре грає у відборі (8 відбирань у двох матчах турніру) та сильний в дуелях 1 в 1.
Особлива цінність Бондаренка для дорослої збірної саме в поєднанні цих двох характеристик – інтелекту та техніки з фізичними даними. Гравців подібного профайлу у розпорядженні Сергія Реброва на цей час немає.
З Таловєровим історія схожа. Максим також володіє унікальним в контексті дорослої збірної набором навичок, являючись ймовірно найагресивнішим українським центральним захисником прямо зараз. Його схильність постійно викидатись на суперника та вступати в активний відбір сильно контрастує з дещо більш виваженою манерою Миколи Матвієнка та навіть Іллі Забарного.
Зрозуміло, що такий стиль є ризикованим і часто призводить до втрати позиції. Однак Таловєров показав, що може бути ефективним в його рамках. 20 активних захисних дій (відбирання, перехоплення, виноси та заблоковані удари) у двох матчах Євро є цьому свідченням.
Окремим важливим плюсом є високий рівень гри Таловєрова на м’ячі, в чому йому сильно допомагає його значна практика гри в опорній зоні на клубному рівні. Максим при нагоді без проблем може протягнути м’яч на дриблінгу та не боїться виконувати непрості передачі для продовження атаки. Ці навички також мають бути високо оцінені у команді Реброва.
На відміну від своїх партнерів по збірній, про яких мова йшла вище, Сич навпаки більше виділяється своєю виваженістю та обережністю. Олексій володіє хорошим коротким пасом та органічно виглядає у тривалих позиційних атаках молодіжної збірної. Можливо, його манера місцями навіть занадто обережна і періодично він ігнорує перспективні варіанти розвитку атаки через їхню ризикованість. Втім, коли мова йде про завершальні стадії, то Сич здатен виконати хороший простріл або подачу.
Разом із цим Олексій є власне класним захисником. Його стиль дій в обороні також більшою мірою направлений на обережність та стримування, що доповнює його загальний образ надійного гравця. Та при нагоді Сич однаково здатен вступити у відбір, про що зокрема свідчать 8 відбирань у 3 матчах Євро.
Здається, що гравець подібного плану на правому фланзі захисту саме те, чого не вистачає цій збірній України. Особливо враховуючи, що ситуація із правими захисниками загалом є досить невизначеною.
Так само як і Бондаренко, Криськів встиг натякнути на свою готовність грати за національну команду у своїх виступах за «Шахтар», а під час Євро просто підтвердив свій рівень.
Проблемою Дмитра є висока конкуренція на його позиції та наявність одразу кількох гравців, які по суті дублюють його функціонал. То й же Судаков видається дещо прокачаною копією Криськіва із більшою впевненістю та схильністю до загострень. А крім Георгія в команді є ще Руслан Маліновський, Віталій Буяльський та Олександр Піхальонок.
Шансом для Криськіва може стати любов Реброва до гравців саме плану Судакова (виходячи з того, скільки ігрового часу в червневе міжнародне вікно отримав Георгій), які особливо добре контролюють м’яч, володіють хорошим коротким пасом та добре відчувають темп.
Також Криськів може бути корисний своєю універсальністю та зокрема здатністю зіграти на лівому фланзі атаки. Ця навичка є особливо цінною в контексті звичного дефіциту лівих вінгерів у головній збірній. Плюс Дмитро буде принципово інакше інтерпретувати цю позицію, ніж класичний вінгер Михайло Мудрик, частіше зміщаючись в центр та граючи більше за рахунок пасу, що може бути дуже доречно в окремих ігрових сценаріях.
В Бражка проглядається потенціал стати для цієї збірної тим, чим лише зрідка виходило бути Сергію Сидорчуку – більш сміливою альтернативою Тарасу Степаненку. Опорником, що гірше читає гру та покриває простір в обороні, але набагато гостріше поводиться із м’ячем в ногах. Бражко зі своєю вбивчою правою та шикарними розрізними передачами ідеально підходить під цю роль.
При цьому руйнівником Володимир є також досить пристойним. На молодіжному Євро за три матчі опорник назбирав аж 16 активних дій в обороні та загалом був ключовим елементом стримування суперників.
Побоювання може викликати його певна непостійність, що проявилась в тих же привозах у поєдинку проти Румунії. І яка при цьому є особливо небажаною саме для опорника (можна знову ж згадати Сидорчука). Втім, в такому віці це точно не виглядає чимось критичними, а поєдинки на рівні найвищої відповідальності можуть якраз таки прокачати Бражка в цьому компоненті.
Бонус – Олексій Кащук
Кащук поки що є найбільш контрастним гравцем молодіжної збірної України на Євро. У двох матчах протягом кількох днів він зумів видати перфоманси рівня MVP та головного невдахи турніру (при усій повазі до того, що він зумів знайти ті моменти проти Румунії). І цей факт поки бентежить в контексті короткотермінових перспектив Олексія у дорослій збірній.
Кащук наразі виглядає занадто незрозуміло. І його феєричний сезон в «Сабаху» тут не дуже допомагає, бо мова все-таки про чемпіонат Азербайджану. Для більш ґрунтованих висновків потрібно ще постежити за Олексієм на рівні найсильнішого доступного спротиву – у плей-оф ЧЄ та у єврокубках.
До того ж на його позиції у збірній наразі вистачає людей. Якщо ж Кащуку вдасться довести на довгій і більш конкурентній дистанції, що його недавні сплески були невипадковими, то факт наявності навіть трьох сильних правих вінгерів не має завадити його виклику в головну українську команду.
Фото: Оксана Васильєва
