2023 рік для Боруссії Дортмунд: від мрії до повного безладу
Це пост не про аналітику, а скоріше про емоції та можливість фанату клуба виговоритись після цього буремного року!
Обкладинкою цього посту слугують дві фотографії. Перша це 21 травня і святкування з фанатами перемоги над Аугсбургом. Це був день, коли ми думали, що ми це зробили! За добу до цього РБ Лейпциг переміг на Альянц-Арені 3:1 та відкрив "джмелям" дорогу до титулу. Домінік Собослай відсвяткував свій гол з пенальті в стилі Каріма Адеємі(вони друзі з часів Зальцбурга), а в коментарі після матчу присвятив цю перемогу йому та "джмелям".
Баварія оступилась і тепер Боруссії треба було просто виграти обидва останні матчі сезону, але щодо Аугсбурга всі дуже переживали. Виїзд до суперника, який бореться за виживання...що ще треба для того аби вже чекати від Боруссії помилки? До того ж, в Боруссії на той момент була серія з 6 матчів без перемог на виїзді. Домінування в першому таймі та навіть вилучення в складі суперника не знімало, а тільки посилювало хвилювання, але все вирішила людина, яка за пару місяців до того поборола рак - дубль Себастьяна Аллера. На 90+ крапку поставив Брандт, а далі післяматчева ейфорія на гостьовому секторі WWK-Арени. Ми це зробили, залишився останній крок...
.Друге фото з обкладинки - 19 грудня, день народження клубу, на який випало зіграти проти Майнца. Перед початком сезону гравці повторювали про бажання помститись цьому клубу за минулий сезон, а тут ще й святкова дата і останній матч року, після серії невдалих виступів в останні 1.5 місяці. Фанати виклались на максимум, привітавши клуб гарним перформансом перед грою, але похмура погода і похмурі 1:1.. Заслужений свист трибун на адресу команди, а з емоцій лише сум, злість та відчуття безпорадності.
Шлях до мрії
Повернімось до сезону 2022/23. Боруссія завершила осінню частину на 6 місці, до Баварії 9 очок, було пару непоганих матчів, але в цілому не дуже стабільний виступ. Перші матчі нового року також були не дуже впевненими: мінімальні перемоги над Аугсбургом та Майнцом. Але поступово, матч за матчем команда починає грати яскравіше та впевненіше, позитивні результати йдуть один за одним. "Джмелі" на пару тижнів стали найкращою командою Європи. 10 перемог поспіль, 8 з яких у Бундеслізі, відродили чемпіонську гонку. А після поразки Баварії в Леверкузені, Боруссія вперше за 3.5 роки очолила турнірну таблицю ліги.
Символом цієї команди був Себастьян Алле. Він мав замінити Ерлінга Голанда, але на його шляху став рак, повернення івуаріарійця у другій частині сезону якраз припало на цю фантастичну серію, а також саме він був однією з її причин, адже з ним Боруссія додала в грі в атаці. Нарешті почали феєрити Мален та Адеємі. За обох віддали в сумі 70 мільйонів євро, але вони не могли знайти себе. Гол Каріма проти Челсі для мене це найвища, найяскравіша точка тієї серії.
Окрім того фантастичну форму набрали Юліан Брандт та Рафаель Геррейру. Рафа став найкращим асистентом сезону Бундесліги, віддавши майже свої гольові якраз навесні. Байно-Гіттенс, Рейна та Мукоко вдало виконували роль суперзапасних, рятуючи в критичний момент. Не підводили Емре Джан, Шлоттербек, Зюле, навіть Гуммельс показав, що значить його досвід. А головна стіна звісно що Грегор Кобель. Швейцарець певно найкращий гравець Боруссії у цьому році, завдяки ньому майже стала реальністю мрія про чемпіонство в сезоні минулому, завдяки ньому нема повного краху зараз. Єдине, що псує Кобелю рік, його помилка проти Баварії в квітні...
Про двох хочеться сказати окремо. Марко Ройс вже не грав тієї важливою ролі, але все одно забив декілька голів та увійшов в історію, побивши показник Міхаеля Цорка - 159 голів за Дортмунд. В сучасній історії клубу він тепер найкращий бомбпрдир і рухається до клубного рекорду, встановленого Аді Прайслером в 1950-х - 177 голів.
Ну і Джуд Беллінгем, зірка якого починала сяяти все яскравіше. Golden Boy дістався англійцю також за виступи в Дортмунді, цей відрізок певно навіть був ключовим, але то все ж суб'єктивна моя думка. Ну а головний спогад - його гол Вольфсбургу.
Провал в Класікері, а також виліт від Лейпцига з кубка можна було вважати серйозним ударом. Обидва матчі були програні дуже легко та без якогось спротиву. Загалом на виїзді Боруссія робила дурню, згадати тільки той жах проти Штутгарта, коли втратили очки проти суперника, який грав у меншості. Але в домашніх матчах нищила всіх: Айнтрахт, Вольфсбург, Гладбах. Далі той самий 33 тур, який подарував перемогу Лейпцига над Баварією і власну перемогу над іншим баварським клубом.. і найдовший тиждень сезону, в очікувані 27 травня, 16:30..
Події другого тайму, перетворились на суцільний вир емоцій та потік свідомості. Момент, коли Кельн зрівняв у паралельному матчі... це не передати словам, особливо, коли почали показувати, як цьому радіють на трибунах, за стадіоном та самі гравці на полі ледь не святкували. А далі гол Мусьяли, декілька хвилин надії, молитви про ще одну атаку після голу Зюле і фінальний свисток - абсолютне спустошення!
Жахливе літо
Те, що доведеться продовжувати далі без Геррейру та Беллінгема ставалось все зрозуміліше з наближенням кінця сезону. Якщо Джуд був тим, кого рано чи пізно збирались продати за величезні гроші, то прощання з Рафою певно було більш болючим, адже він віддав клубу 7 років кар'єри, ще болючішим було те, де він опинився в підсумку..
Загалом надію на майбутнє давало те, що клуб зараз може реінвестувати гроші з англійця, посилити склад і з усією злістю та набутим гірким досвідом спробувати замахнутись на титул ще раз..(ха-ха!)
Але час йшов, а єдиним трансфером став лише погоджений ще по ходу сезону Рамі Бенсебаіні. Лунали різні імена, але Енцо Ле Фе вирішив піти на підвищення в середині Францію, півзахисника порівнювали з Беллінгемом і ледь не вважали найкращим варіантом, але він пішов до Ренну. Молодий іспанець Іван Фреснеда також був цікавим кандидатом, на проблемні фланги захисту, але Боруссія довго торгувалась, за нього ще конкурували пару грандів, але коли всі розійшлись, то хлопця за 9 мільйонів євро забрав Спортінг.
Але поворотною стала історія з Едсоном Альварезом. Мексиканець певно був головною трансферною темою для Боруссії в червні. 24-річний універсал, який ще й сам хоче в Дортмунд, трансфер виглядав дуже цікаво, особливо враховуючи відсутність належної глибини складу в усіх лініях окрім атаки. Чесно вже не пам'ятаю наскільки далеко "джмелі" просунулись в питані його переходу, але головне наступне. Трансфер Альвареза вів спортивний директор клубу Себастьян Кель, а також його помічник Славен Станіч. А Ганс-Йоахім Ватцке підвищив впливовість Едіна Терзіча, тренера на його він ставив. Терзіч в свою чергу наклав вето на трансфер Альвареза та підвищив роль Емре Джана. Себастьян Кель вважав півзахисника кандидатом на продаж, у нього скоро закінчувався контракт, йому близько 30 років і він видав гарний сезон. Гарна можливість заробити. Але Терзіч надав підтримку Джану перед Альварезом, з ним продовжили контракт, а в підсумку він став капітаном.
Так, звільнилась роль капітана, Марко Ройс вирішив скласти свої повноваження. Він не грав уже такої значущої ролі для команди в сезоні 2022/23, а також, вірогідно, Марко зламався морально. Він той, хто напевно приймає всі невдачі найближче до серця, а як капітан, він був під особливим тиском. Ройс скинув цей тягар та посилено готувався до нового сезону. На початку підготовки відзначали його рівень фізичної готовності та й в цілому вже по сезону, особливо на початку осені, Марко знову тащив команду. А взагалі оце відео з оголошенням рішення про відмову від пов'язки доволі сильно мене налякало. Не одразу зрозумівши контекст я боявся, що Марко зараз оголосить, що цей сезон буде його останнім...
Повертаючись до трансферів: Фелікс Нмеча, Марсель Забітцер та Ніклас Фюллькруг. Таким став список літніх новачків клубу. Зроблені трансфери є за що критикувати, є за що хвалити. Нмеча доволі перспективний півзахисник, але він поки що взагалі не показав себе на такому рівні аби за трансфер в середині Бундесліги віддавати 30 мільйонів євро. Фелікс видав декілька непоганих матчів восени, але потім вибув через травму. По Забітцеру якоїсь єдиної думки нема. З одного боку підбирання сміття за Баварією, з іншого гра австрійця часів Лейпцига, то це точно підсилення, але поки ні туди, ні сюди. І Фюллькруг.. він доволі регулярно відзначається результативними діями, явно не такий провал як Модест за рік до того, а якщо враховувати, що Аллер взагалі не може знайти себе в цьому сезоні, то в цілому трансфер повністю виправданий. Але контекст навколо нього все одно негативний. Річ у тім, що в останні дні вікна просувалися два варіанти, або додати глибини захисту, або Терзіч просував ідею підписати третього нападника, мотивуючи це тип, що хоче мати на лавці ще одного високого нападника, ну і плюс Аллер мав взимку їхати на КАН.
Але жахливою літню кампанію роблять ті трансфери, яких команда дуже потребувала, але вони не було зроблені. Цей скрін, зі складом на один з матчів сезону 21/22 став своєрідним мемом. Цей рандомний набір людей був вимушений грати зі старту через епідемію травм, які часто в тому сезоні накривали команду. А актуальність цього скріна повернулась через катастрофічно жахливу глибини в захисті команди. Фанати чекали в якийсь момент сезону побачити подібний склад. Боруссію нічого не навчив матч зі Штутгартом минулого сезону, коли Зюле та Шлоттербек вимушено пропускали гру, а Гуммельс попросив заміну у перерві і другий тайм грала пара центральних захисників Емре Джан - Сумайла Кулібалі, довелось випускати 19-річного дебютанта в парі з опорником(так Емре іноді грає і ЦЗ, але це пожежний варіант). Це якраз той самий матч зі Штутгартом, де Боруссія вела 2:0 та 3:2 і не виграла.
Боруссія на в цей сезон входила з трьома(!) фланговими захисниками в сумі: Рюєрсон(обидва фланги), Бенсебаіні(лівий), Вольф(правий). Ще раз, три(!) людини на два фланги, причому при всій повазі до Маріуса Вольфа, але те, що він по факту є ледь не основним правим захисником це знущання. Мені здається всі забули взагалі, що він є в клубі, бо брали для лавки, потім він ходив по орендам, поки в сезоні 21/22 він не отримав свій шанс через свій універсалізм, адже протягом кар'єри грав на будь-якій позиції на обох флангах, а також той факт, що коли всі були травмовані, він був доступний. Навіть в деяких матчах забивав та приносив очки, але все одно це ж не основний правий захисник клубу, який претендує на щось серйозне!
І звісно, що ця проблема вже встигнула дати про себе знати. На матч проти Баєра ряд гравців центру поля та захисту були не доступні через травми, тому фактично 6 гравців старту: весь захист та обидва центральні півзахисники були безальтернативними, бо в запасі сиділи лише гравці атаки, кіпер та... Антоніос Пападопулос, Тома Меньє та Матеу Морей. Звісно, що комусь з гравців оборони знадобилась заміна і в підсумку на матч проти Леверкузена виходить 30 хвилин грати оцей Пападопулос...в 24 роки він в сумі відіграв менше хвилин в еліті, ніж за той вечір. Та його навіть не можна вважати повноцінним гравцем старту дублю Дортмунда, який грає у Третій Лізі. Здається, що коментатор матчу Віталій Волочай в прямому ефірі гуглив хто це взагалі такий. Хоча все ж варто відзначити, що Пападопулос відіграв непогано в центрі захисту замінивши Шлоттербека.
Також в той вечір з'явився і Тома Меньє, він замінив не Вольфа по позиції, а Марко Ройса..(?!) Причому сталося це вже коли Баєр зрівняв, тобто ніякої спроби посилити атаку, тримаємо нічию. Меньє, до речі, міг стати героєм, на 90+ вирізав гарну подачу на Фюллькруга, але той пробив мимо. Але в цілому повернення бельгійця в склад це якесь викопування мумії. Його у 2021 році, якраз за Терзіча, посадив на лавку тоді 21-річний Матеу Морей, але жахлива травма, а потім ще одна, іспанець не грав за першу команду вже 2.5 роки. Наступні два сезони Меньє доволі часто травмувався, хоча якщо був здоровий, то грав. Але в 2023 році на нього фактично не розраховували, матч проти Баєра був першим в сезоні взагалі, якби не нове пошкодження в серпні, то його б взагалі продали. Меньє не було в планах клубу, але через класну трансферну роботу, довелось ставити його в останніх матчах року. До речі про них, давайте переходити до найгіршої частини...
Пожежа
В серпні, під час презентації команди, Терзіч виголосив промову, подякувавши фанам за підтримку в минулому сезоні, закликавши до ще більшої підтримки в сезоні новому. Грубо кажучи, давайте це зробимо, гравці також давали різні інтерв'ю з подібним висловами, що натякуючи на бажання реваншу та помсти, але що пішло не так?
Так, насправді розпочиналось все більш-менш, були великі претензії по грі команди, Боруссія отримувала результат, але в цілому не вражала на полі. Десь на початку осені Терзіч сказав вже частково легендарну фразу, що раніше Боруссія грала в сексуальний футбол, але нема мала результату, а от зараз він є. Окрім двох втрат очок на старті, йшли перемога за перемогою, намагались не відставати від Леверкузена та Баварії. Після невдалого старту ЛЧ вже встигли раз перемогти Ньюкасл, ось і прохід далі в Кубку Німеччини, після чого наступає те, після чого Боруссія зламалась.
.Бундесліга назвала жовтневий Дер Класікер пафосним словом REDEMPTION - повернення або спокута. Звісно що перед грою згадувався і минулий сезон, нарізки якого крутились на початку трансляції матчу. Здавалося б ідеальний момент нарешті перемогти гегемона на полі: Баварія на тижні зганьбилась у Кубку Німеччини та ледь збирає стартовий склад через також відсутність лавки та декілька травм і червону Кімміха. Але 0:2 вже на 9 хвилині і загалом найбільша домашня поразка за довгий час. Так, в очних матчах проти Баварії давно вже все погано, це вже якась психологічна травма, але зазвичай приниження стаються саме в Мюнхені, а в Дортмунді бойові матчі, а тут просто переїхали...
Загалом найгірший на мою думку матч був проти Штутгарта, той що закінчився 2:1, але якби не диво, на ім'я Грегор Кобель, то цей поєдинок мав би завершуватись 5:1 чи 6:1, "шваби" нищили команду Терзіча. Таке враження, ніби команди повернулись на рік назад і помінялись ролями, адже восени 2022 року в Дортмунді Штутгарт рознесли 5:0. Але Улі Генесс має пишатись своїм племінником Себастьяном, яку ж кількість крові його Штутгарт випив у "джмелів" цього року. Та сама нічия 3:3 сталася вже після призначення Генесса, оця перемога 2:1, а потім і перемога в Кубку Німеччини. В 2023 році Штутгарт став для Боруссії містом більших жахіть, ніж Мюнхен, адже всі три матчі календарного року грали в Швабії.
Саме кубковий матч проти Штутгарта став причиною подальшого вибуху в середині Дортмунда. Після гри Кобель, Брандт та здається Джан в пресі фактично розкритикували тренера. Вони не вказували конкретно, але говорили, що команда недостатньо пресингувала, не була достатньо активною та агресивною. Також подібне після якогось з матчів говорив Фюллькруг. Згодом в пресі повідомили, що після тої гри рада команди висловила своє невдоволення Терзічу через надто оборонну тактику, повідомляють, що гравці навіть скаржились Ватцке напряму, говорячи, що Терзіч ніяк не розвиває команду тактично. Окрім того приблизно тоді ж звільнили Славена Станіча, помічника Келя. BILD пише, що його звинувачують у зливі інформації про клуб і роздягальню ЗМІ та агентам. Його нібито головна мета: дискредитація Терзіча...
Про те, що велика група гравців Борусії виступає проти Терзіча як тренера, написали певно всі великі німецькі ЗМІ: Sky, Sport1, BILD. Останні називають головою цього путчу Марко Ройса. По факту за його участі стався певно головний публічний епізод конфлікту. Після заміни по ходу матчу з Аугсбургом, Ройс подав руку тренеру, але наче як демонстративно відвернувся, а потім був розлючений на лаві для запасних. Саме з цим епізодом пов'язують, що Ройс відсидів проти Майнца у вівторок весь матч в запасі. При тому, що Боруссії треба було підсилення атаки, але останньою заміною Терзіч випустив Вольфа вінгером, а після гри аргументував це тим, що вважав за потрібне посилити саме фланги.
Серія з важких суперників закінчилась, але і з аутсайдерами результату не було. Влітку наприклад Джан говорив, що хоче поквитатись з Майнцом, але знову 1:1, як і з Аугсбургом за пару днів до цього. Борусія йде на зимову перерву з серію в 6 матчів без перемог в усіх турнірах, вигравши лише 1 з останніх 8 турів Бундесліги. За показником очікуваних пропущених це одна з найгірших команд ліги. Різниця забитих та пропущених лише +5, сором якщо глянути на показники четвірки лідерів...
Що ж ми маємо? В пресі фактично критикували тренера Фюллькруг, Кобель, Джан, Брандт, публічні ознаки конфлікту є з Ройсом. Донієл Мален бажає поїхати в АПЛ вже взимку, взагалі десь в твіттері гуляє скрін, де він поставив лайк під комент з вимогою вигнати Терзіча. Також незадоволений своїм становищем Джио Рейна, який здається має лише один вихід в старті в цьому сезоні. Мукоко під час однієї з міжнародних пауз сказав, що він щасливий в збірній, натякнувши на те, що тут отримує ігровий час. Також були чутки про те, що піти кудись хоче Зюлю, також через ігровий час. Не слідкую прям за всіма інтвер'ю чи коментарями гравців, тому міг ще когось пропустити.
27 травня стало справжньою футбольною трагедією, біль щодо того матчу ще довго буде про себе нагадувати, фактично поки клуб не візьму ту кляту салатницю. Але від абсолютного єднання, яке всі фанати пережили тоді, вже до наступного матчу з Майнцом команда повністю розвалилась. Конфлікти гравців і тренера, тренера і спортдира, звільнення помічника Келя, пан Ватцке, який живе в якомусь своєму світі, говорячи, що ну ми не можемо фінансово конкурувати з Баварією, які до нас питання? Воно видно, що в діда грошей на таблетки не вистачає, бо потім несе всяку крінжатіну, підтримуючи зняття бану з російських команд U17, говорячи про те, що діти не винуваті....
Фінансово не можемо конкурувати... Але чомусь Леверкузен, який минулої осені був на 16 місці, взяв собі тренера, влітку до нього, зокрема з грошей від продажу Діабі, одного з лідерів, посилив проблемні позиції: забирає класного вільного агента, крутого для Бундесліги півзахисника, молодого забивного нападника не топ-ліги. При цьому не виступаючи у Лізі Чемпіонів. Окей, Баєр, їх 16 місце це був аномальний і тимчасовий провал. Наше особисте пекло під назвою Штутгарт. Вдало підібрали тренера, видали непогану серію навесні, але ці чуваки фінішували на 16 місці, грали в стиках, прямо перед стартом сезону продали свого капітана в Ліверпуль, а ще основного центрального захисника в Вест Гем. І, відігравши майже все перше коло, вони вигребли лише від Лейпцига на старті та від Баварії в грудні, з Баєром видали один з головних матчів всього сезону, Дортмунд двічі принизили.
Боляче, коли клуб, який якраз славився своїм менеджментом, який добивався цілей з мінімумом ресурсів, прямо зараз перетворився ось на це, що ми бачили цього року, особливо після травня. Цей імідж був створений самим Ватцке, він без всяких питань легенда клубу на своїй ролі, врятував його від банкруства в середині нульових та є однією з причин подальшого успіху клубу. Але зараз він тримається за тренера, який що зробив? Виграв Кубок Німеччини, будучи тимчасовим коучем та є фанатом клубу? Ну цього досить для якогось кредиту довіри, але ж не розширених повноважень з трансферної політики та пробаченної другої поспіль нестабільної осені, якщо взагалі не сказати проваленої? Терзіч не показував прям якоїсь тактичної мега-майстерності, в 2021 році він говорив, що є два шляхи перемогти: забити на один більше, пропустити на один менше! І він виступає за перший варіант, але за іронією головна його критика зараз якраз відсутність сміливості в грі команди та відсутність фактично якоїсь тактичної ідеї, може він міг непогано підтримувати атмосферу і мотивувати гравців, але зараз стовпчики "клубна атмосфера" та "підтримка тренера" горять суцільним червоним(відсилка до футбол менеджера)!
Є ще Кель, є ще гравці на них звісно є також вина у всьому цьому, ніхто не святий тут, ніхто не є жертвою. Спортдир повністю відповідає за діри в складі, але тут важко оцінити роботу і вину Келя через оцю ситуцію з вірою Ватцке в Терзіча. До речі, були чутки, що якщо Кель піде, то спортдиром можуть зробити Терзіча, це вже якась повна наркоманія, але якщо говорити про ситуацію прямо зараз: і Кель, і Терзіч на даний момент залишаються на своїх місцях - це результат вчорашньої кризової зустрічі. В клубі вірять, що тренер зможе покращити ситуацію після зимової паузи.
Що ж, чекаємо другої частини сезону, а зараз є пару тижнів на детокс!
Хочеться подякувати за старання та побажати сил і далі висвітлювати події цього прекрасного клубу, який часом забирає занадто нервів, Роману Котляру та Кості Степанюку, які ведуть свій фактично щотижневий подкаст(посилання на останній випуск):
Також є тг-канал "Перша приватна бджолярня", який не висвітлює події клубу на постійній основі, але де можна зайти поматюкатись трохи після матчів:
Ну і на завершення зібрав свою підбірку різних пам'ятних та емоційних моментів цього року(як позитивних, так і негативних):
