Найкращі перфоманси АПЛ: #41 – Іан Райт проти «Евертона» в сезоні 1993-94
На честь 30-річчя створення Англійської прем’єр-ліги, автори сайту The Athletic проголосували за топ-50 найкращих індивідуальних перфомансів гравців.
Переклад та адаптація статті «Best Premier League performances: No 41, Ian Wright for Arsenal v Everton»
Все було написано на обличчі Невілла Саутолла.
Робота оператора та якість зображення залишають бажати кращого, але цю реакцію голкіпера на те, як Іан Райт закинув йому м'яча за комірець, не спутаешь ні з чим. Невербальна лайка від людини, яку тільки-но начисто переграли.
«Чистий автопілот. Першою моєю думкою (прим: коли до гравця дійшов довгий пас від Девіда Сімена) було просто зберегти володіння. Метт Джексон був надмірно сконцентрований, коли я перекинув м'яча на іншу ногу перший раз.
Гадаю, йому потрібно було просто зробити крок назад після цього, але він продовжував триматися біля мене. Я змусив захисника смикнутися в один напрямок, а сам пірнув в протилежний, ще раз підкинувши м'яча, але на цей раз вже через голову Джексона. Він не очікував цього, тому зреагував не відразу.
Доки Метт наздоганяв мене, я побачив, що Саутолл стоїть занадто далеко від власних воріт.
Це, мабуть, єдиний гол, який я не міг передбачити, бо то була імпровізація. Мною керували інстинкти», — розповідав Райт The Athletic.
«Вроджене вміння реалізовувати моменти» трохи некоректна характеристика для будь-якого нападника. Щоб футболіст був здатен грати на рівні Прем’єр-ліги, йому, ймовірно, доведеться відточувати своє вміння реалізовувати моменти майже щодня протягом багатьох років. Спочатку удари сильною ногою з близької відстані, потім слабкою, дальні удари, удари головою, тощо. Ну і куди без вміння добре обробити м'яч першим дотиком. Нападники вчаться постійно крутити головою навколо себе та використовувати дії захисника проти нього ж самого.
Щоб бути топовим нападником АПЛ, вам потрібно знати, як відкриватися на ближню стійку, як ізолювати крайнього захисника, а потім відкриватися на дальню. Як завчасно припинити забігання вперед, щоб зникнути з поля зору захисника та опинитися за його спиною. Навчитися реалізовувати прості гольові моменти, а не перетворювати їх на ганебні промахи, які потім стануть мемами.
Поговоріть з будь-яким футбольним тренером, який виховував майбутню зірку футболу. Частіше ці гравці описуються як люди, що мають «багато здібностей для досягнення успіху». Спочатку їх привчають до навичок, які згодом стануть продовженням їх індивідуальності, а потім просять довіритися власній інтуїції, коли справа доходить до використання цих вмінь у найважливіші моменти гри.
Щоб навчитися забивати через себе потрібні сотні годин тренувань. Оцінити рівень подачі, а потім за долю секунди вирішити, що саме цей удар буде найкращим способом забити в цій ситуації. Для цього потрібна не аби яка уява. Автопілот, стан організму, коли роки практики фільтруються через розум та досвід.
Сезон 1993-94 — це лише другий рік існування Англійської прем'єр-ліги. Однієї ногою місцевий футбол знаходиться у минулому, де у вищому дивізіоні досі змагаються 22 команди, а іншою — зазирає у майбутнє, перш за все своїм стилем гри, який остаточно розкриє себе ближче до початку 2000-х. Нападники на кшталт Райта, Коула та Ширера змагаються за «Золоту бутсу», кожен гравець у середньому забиває по голу в кожній другій грі.
Повний запис цієї гри «Арсенала» проти «Евертона», яка відбулася 28 серпня 1993 року, майже неможливо знайти, проте якщо ви введете у пошуку «гра, у якій Райт перекинув Саутолла», то досить швидко знайдете цей хайлайт.
Футбольний письменник Тім Стілман був присутній на тій грі фізично та спостерігав за сяйвом Райта із західної трибуни «Хайбері».
«Одна з речей, яку я завжди відмічав для себе у Райті і яка стала більш очевидною після завершенням ним кар'єри — різноманіття його голів. Вони були неймовірні. В січні 1993 року він зробив хет-трик проти «Йовіла» в Кубку Англії. Ви можете сказати: «Це ж «Йовіл», але в другому голі він перекинув воротаря з-за меж штрафного майданчику, відправивши м'яча під поперечину.
А вже в грудні того ж року, після Різдва, він забиває цей гол у ворота «Свіндона» на виїзді.
До воріт приблизно 45 ярдів, а він просто взяв та закинув м'яч у ворота від дальньої стійки. Я знаю, що для Райта його гол у ворота «Евертона» — улюблений, але цей гол «Свіндону», як на мене, входить в трійку найкращих за 1993 рік», — розповідає Тім.
І Стілману, і Райту буде важко пригадати перший гол нападника у тому матчі з «Евертоном», який стався на 48-й хвилині. Знову винос м'яча Сіменом від власних воріт аж до штрафного майданчика суперника, Кевін Кемпбелл виграє боротьбу на другому поверсі та віддає головою передачу на Райта, а той в один дотик пробиває в дальній кут воріт Саутолла.
Протягом 90 хвилин Райт оцінював дії захисників та думав, як створити гол таким чином, щоб суперник не зрозумів його ідей раніше, ніж Іан втілить це в життя. Він був трохи швидшим за всіх у футболці «Евертона», і час від часу робив забігання, які не розуміли навіть його власні товариші по команді.
На той момент Райт був у професійному футболі 8 рік, але деякі відрізки його гри нагадували роки, коли англієць виступав за аматорський «Тен-єм-Бі». Захисники «Евертона» Енді Хінчкліфф і Пол Холмс вважають, що впоралися з нападником у першому таймі. Вони щільно тримали його біля себе та не давали змоги вільно заволодіти м'ячем.
У другому таймі форвард «Арсенала» зрозумів задум гравців «Евертона» та почав зміщуватися у вільний простір на флангах, спонукаючи свого опікуна піти за ним, а потім знову міняв траєкторію та біг у центр. Ця весела гра між захисниками та Райтом починалася кожного разу, коли форвард отримував м’яча в ноги. «Іриски» хотіли влаштувати боксерський поединок на футбольному полі, але Іан був достатньо талановитим, щоб суперники виглядали на його фоні незграбними танцюристами.
Згадуючи про той матч Райт не забув відмітити внесок іншого нападника клубу — Кевіна Кемпбелла, який допоміг йому показати себе з кращого боку.
«У Кевіна було все — швидкість, сила, інтелект. Його та Ширера було неможливо зупинити на рівні юнацького футболу. Він був здатен забрати на себе увагу обох захисників, обох захисників з мого простору. Якщо він отримував м'яч, то вже не збирався його втрачати», — згадує Райт.
Іан відчував піднесення, коли з'являлася гольова можливість. Так і народився другий гол у тому матчі, який сам футболіст вважає кращим у своїй кар'єрі. Не дивлячись на 113 голів в 213 матчах, Райт займає особливе місце в списку найкращих бомбардирів АПЛ.
Глядачі передачі Match Of The Day на BT Sport звикли до невимушених суперечок між Ширером, Лінекером та Райтом на тему того, хто і в чому був краще. Час в від часу Райт визнає, що Ширер краще за нього грав на другому поверсі або в цілому зіграв краще у певному сезоні.
Однак його впевненість справжнього нападника нікуди не зникла.
Під час вищезгаданої передачі, гостями якої окрім Райта були вже Майкл Оуен та Кріс Соттіл, у всіх трьох запитали, хто з них найкраще грав лівою ногою, відповідь Іана була наступною: «Я. Можна навіть не питати нічого у інших. Вони і близько не дотягують до того рівня, на якому була моя ліва», — сказав Райт.
Бо Райт працював над неробочою ногою з семи років, б'ючи нею по тенісному м'ячу об цегляну стіну дому в Броклі, що на юзі Лондону. До цього його підштовхнув старший брат Моріс, який насміхався над будь-якими його слабкостями в грі.
«Люди обговорюють тільки мої голи, але забувають, що моєю сутністю було довести власну досконалість. Стати досконалим форвардом. Не таким, як Ширер, але Алан був для мене саме досконалим нападником — взаємодія з партнерами, права нога, ліва нога.
Очевидно, что я був набагато швидше за Шерінгема або Ширера, але саме це мені й було потрібно, щоб грати на більш високому рівні. Це те, заради чого я завжди працював. Але люди обговорюють мої голи частіше, ніж інші елементи гри», — каже Райт.
Сумно, що задокументованих згадок про ту гру з «Евертона» залишилося зовсім мало. За словами Стілмана, це був лише початок сезону, тому на стадіоні ще не встигли встановити додаткові екрани для відео повторів. Тому навіть ті, хто дивився гру наживо, не могли передивитися гол Райта відразу, довелося включати свої телевізори ввечері заради передачі Match Of The Day. Якби ця гра сталася на 10 років пізніше, ми би смакували його дубль і те, як він глузував з захисників суперника з декількох ракурсів.
У вас може виникнути останнє питання, дивлячись на другий гол, а чому Райт саме перекинув Соутолла, а не просто пробив по воротах?
«Тому ще це було б недостатньо красиво», — зі сміхом відповідає нападник.
«Я не зміг би проконтролювати сам удар до кінця. Просто мав сподіватися, що м'яч полетить в праву від воротаря частину воріт. Що Соутолл, який же встиг прикрити частину воріт, не зможе його відбити. Варіант просто перекинути м'яч збільшував мої шанси на гол, до того ж це набагато більш красиве завершення моменту. Воротар був абсолютно безпорадний».
Артистичність вкупі з амбіціямі. Це був Іан Райт з «Арсеналу» зразка кінця літа 1993-го.
