«Шальке» на межі зникнення через борги: як так сталося і до чого тут Коноплянка та «Газпром»
Наступний сезон ризикують почати в аматорах.
Колись потужний «Шальке» нині бореться за виживання у другій Бундеслізі – знаходиться лише в кількох очках від зони вильоту.
На початку лютого Sky Germany повідомив, що клуб з Гельзенкірхена у разі вильоту може не отримати ліцензію на наступний сезон через борги. Станом на 31 грудня 2022 року заборгованість становила 165,1 млн євро.
Причому клуб навряд може звинувачувати сильно когось, окрім себе – коронавірус та повномасштабне вторгнення РФ в Україну просто добили його.
«Шальке» втратив пʼятьох надперспективних вихованців безплатно – не продовжив вчасно контракти
Повернімося у період майже 10-річної давнини – у 2016-й, коли «Шальке» розпочав втрачати своїх надперспективних вихованців. Поглянемо на них – і приблизно уявимо, скільки грошей клуб потенційно втратив на основі їхньої тодішньої оцінки на Transfermarkt (так, вона неідеальна, але це бодай якийсь орієнтир) та тодішніх трансферних чуток.
Першим пішов Жоель Матіп, який у тому 2016-му на правах вільного агента став гравцем «Ліверпуля». На той момент тоді 23-річний захисник мав у своєму активі 194 матчі в Бундеслізі та участь у двох чемпіонатах світу у складі Камеруну. Transfermarkt на момент переходу оцінював його у 18 млн євро, а «Шальке» міг за рік до кінця контракту, коли вже було чітко відомо, що домовитися про продовження не вдалося, продати його у «Ньюкасл» орієнтовно за 10 млн євро – натомість вимагав 14 млн.
Сеад Колашинац, теж 23-річний на той момент, на правах вільного агента став гравцем «Арсенала» улітку 2017-го. Боротьба за боснійця з вагомим досвідом у Бундеслізі (100+ матчів) велася серйозна – і навіть узимку 2017-го, за пів року до кінця контракту, «Челсі» нібито готовий був його викупити за гроші. Але «Шальке» відмовив. Transfermarkt на момент переходу оцінював його у 15 млн євро.
Капітан олімпійської збірної Німеччини у Ріо-2016 Макс Маєр пішов з клубу улітку 2018-го – вільним агентом у «Крістал Пелес», за місяць до свого 23-річчя. Тоді його вважали одним із перспективних німецьких талантів, ним на певних етапах нібито цікавилися «Юве» і «Арсенал», а пропозицію «Тоттенгема» у 2016-му «Шальке» відхилив, про що розповів сам футболіст. Пізніше «шпори» намагалися придбати його за 35 млн, але теж не змогли – а спроби продати за 20 млн за рік до завершення контракту не були успішними. Transfermarkt на момент літа 2018-го оцінював його у 18 млн євро.
Але не лише Маєр залишив «Шальке» того літа – вільним агентом у «Баварію» перейшов і 23-річний ключовий гравець клубу, ще один німецький мегаталант Леон Горецка. На відміну від Маєра, Горецка в 2017-му вже став одним із важливих гравців і у збірній Німеччини – ще «плюс» до цінника. Улітку 2017-го гельзенкірхенці намагалися втримати його зарплатою у рекордні для клубу 10 млн євро на рік, але було надто пізно – за гравцем вже стояла черга з топовіших клубів. Спроби агентів продати його «Барселоні» за 30 млн євро за рік до кінця угоди успішними не були – і узимку 2018-го «Баварія» оголосила про підписання із ним попередньої угоди з літа. Transfermarkt на момент здійснення переходу оцінював його у 40 млн євро.
Останньою такою втратою «Шальке» (хоч і не зовсім вихованцем_ став «наступний Ноєр» – Александер Нюбель, який вільним агентом поїхав сидіти під Мануелем у «Баварію» у 2020-му. На той момент він вже грав з капітанською повʼязкою гельзенкірхенців – рівно до моменту, коли мюнхенці оголосили про його підписання за пів року до переходу. Transfermarkt улітку 2020-го його оцінював у 9,5 млн євро, «Тоттенгем» роком раніше нібито пропонував «Шальке» за голкіпера 10 млн.
Загалом на цих пʼятьох футболістах «Шальке» за грубими підрахунками міг заробити орієнтовно 101 млн євро – можливо, й більше, якби вчасно подбав про продовження контрактів із ними.
«Шальке» надбагато витратив на неуспішні трансфери, від яких потім позбувався за копійки – Коноплянка серед них
Але не лише втрати на вихованцях стали причинами проблем «Шальке». Клуб намагався у ті доковідні роки тримати рівень і перебувати бодай якось у боротьбі за єврокубки – власне, з 2010 по 2020 роки його там не було лише в сезонах 2017/18 i 2019/20.
Але чим ближче до завершення цього періоду, тим важчою була ситуація – остання «пʼятирічка» цього періоду відзначилася 5-м, 10-м, 2-м, 14-м та 12-м місцями поспіль.
Це все досягалося спробами підписувати футболістів – в тому числі під кожного нового тренера, які змінювалися доволі часто, і доволі часто ставали непотрібні наступникам. І, в підсумку, більшість із цих футболістів «Шальке» мусив або здихатися за копійки, або узагалі відпускати безкоштовно.
Зі списку тих, на продажі кого «Шальке» втратив найбільше, нема питань хіба що до Матії Настасича – серб провів у клубі 6 років та пішов лише після того, як клуб вилетів у другу Бундеслігу. Інших зі списку навряд можна назвати настільки ж важливими для клубу.
Окрім того, по 7 млн «Шальке» втратив на Саліфі Сане (прийшов за 7 млн, пішов вільним агентом) та Беніто Рамані (прийшов за 10 млн, пішов за 3 млн), по 6 млн – на Франко Ді Санто та Хамзі Менділі (прийшли за 6 млн, пішли вільними агентами).
Загальна сума втрат на цих футболістах (без Настасича за вислугу років) – 123,2 млн євро.
Повномасштабне вторгнення і ковід теж вдарили по клубу – «Шальке» не знайшов спонсора, який платив би стільки ж, скільки «Газпром»
Пандемія коронавірусу після вищезгаданих фінансових втрат доволі сильно вдарила по всіх клубах – але по «Шальке», який от-от наробив дурних рішень, про які ми щойно згадали, зокрема. Крістіан Гайдель, який у 2019-му після цих рішень пішов з посади спортивного директора клубу, вже у 2020-му зі сторони говорив, що локдаун може «боляче вдарити» по «Шальке».
Але більш болючим стало повномасштабне вторгнення РФ в Україну – воно з усіх можливих міркувань зробило подальшу співпрацю з «Газпромом» неможливою. Клуб не вагався щодо цього – 24 лютого 2022 року оголосив, що прибирає з форми рекламу російської держкомпанії – за це йому безмежна повага, особливо в умовах важкої фінансової ситуації. А невдовзі офіційно припинив дію договору.
Адже з фінансової точки зору тодішньому клубу Бундесліги це рішення не було вигідним – за даними DW, за контрактом, який був розрахований до 2025-го, клуб отримував 9 млн євро на рік – і 15 млн євро за кожен сезон у першій Бундеслізі.
Усі наступні титульні спонсори «Шальке» не змогли повторити цю суму й близько. Vivawest, якою буквально заклеїли «Газпром», за ті пів року заплатила 4,5 млн євро, MeinAuto за сезон у Бундеслізі – 7 млн доларів (і розірвав угоду зі зміною власника компанії), а довгострокові партнери клубу Veltins, які зайшли на нинішній сезон і на формі, безпосередньо за лого на формі узагалі платять лише 3 млн євро. Тобто, за останні два сезони «Шальке» від титульного спонсорства отримав 10 млн євро – замість 24-х, які мав би з росіянами.
Клуб досі підтримують уболівальники – збирає більше глядачів, ніж більшість топклубів Європи
При усіх бідах фанати не збираються полишати «Шальке» напризволяще. «Фелтінс-Арена» збирає у середньому неймовірні 61,5 тисячі вболівальників – це у другому дивізіоні при боротьбі за виживання!
Для розуміння, у першій Бундеслізі більше в середньому ходять лише на «Баварію» з «Боруссією», в АПЛ – лише на «МЮ» та «Тоттенгем», в Іспанії – на «Реал», в Італії – на «Інтер», «Мілан» та «Рому», у Франції – на «Марсель». Так, у багатьох топклубів є аргумент у вигляді менших стадіонів – але, по-перше, не у всіх, по-друге, і 62-тисячник «Шальке» міг спокійно не заповнюватися аж настільки у другому дивізіоні. А заповнюється.
І їх, напевно, у цій ситуації шкода найбільше. У першу чергу через те, що їм, здається, чи не єдиним не байдуже на долю клубу – автор матеріалу на Sky Deutschland, який і розповів про невидачу ліцензій, прямо каже, що футболісти «Шальке» невмотивовані: «Для багатьох гравців виліт не буде великою проблемою, тому що вони матимуть новий клуб, принаймні гравці «Шальке» з вищими доходами обов’язково знайдуть, де грати».
Окрім того, навряд у випадку неотримання ліцензії аматорська реінкарнація «Шальке» дозволить собі банально утримання цього стадіону – але це лише припущення.
***
Загалом, такі фінансові удари та прорахунки призвели до того, що клуб не мав змоги нормально підсилитися навіть тоді, коли повернувся у Бундеслігу – найдорожче придбання коштувало 2 млн євро, здебільшого закривали дірки орендами та вільними агентами.
Постійні зміни тренерів на тлі невдалих виступів та неможливості підсилити склад (лише у 2022 році командою включно з в.о. керували пʼять різних людей, а з 2020-го тільки одному вдалося протриматися довше року) не додавали шансів здобути якісь спортивні успіхи – а це, своєю чергою, також не сприяє покращенню фінансового становища.
Фото: Uwe Anspach, Sebastian El-Saqqa, Jan Huebner, Elmar Kremser, Wolfgang Frank/Global Look Press
