Tribuna/Футбол/Блоги/Футбольний дайджест/На матчі «Дніпра-1» – незвична делегатка: поборола бан ФІФА на хіджаб і визнавалася Forbes однією з найвпливовіших жінок у спорті

На матчі «Дніпра-1» – незвична делегатка: поборола бан ФІФА на хіджаб і визнавалася Forbes однією з найвпливовіших жінок у спорті

Тепер стежитиме, щоб у Трнаві усе відбулося згідно з правилами.

23 серпня, 13:30
2
На матчі «Дніпра-1» – незвична делегатка: поборола бан ФІФА на хіджаб і визнавалася Forbes однією з найвпливовіших жінок у спорті

«Дніпро-1» розпочинає свій шлях у Лізі конференцій – вже сьогодні зіграє зі «Спартаком» з Трнави, Словаччина.

Матч обслуговуватиме бригада арбітрів з Албанії, але не вони привертають увагу. А делегатка матчу від УЄФА – Рімла Ахтар з Англії.

Ахтар – у футболі з дитинства. Вболіває за «Ліверпуль», домоглася скасування заборони на хіджаб, має нагороди

Рімла Ахтар з дитинства грала у футбол. Вибору особливо не було – її брати грали у дворі, тож їй довелося або доєднуватися до них, або стояти осторонь. Вона обрала перше.

Вже в початковій школі вона почала займатися футболом більш «формально». А з 10 років вирішила, що і під час гри вдягатиме хіджаб. «Я відчувала, що ніхто мене за це не засуджував – усе, про що вони переживали, це те, як я виступала на полі. Тож у мене була мотивація намагатися бути найкращою версією себе», – розповідала Ахтар.

Власне, у спорті Ахтар навіть змогла зіграти на міжнародному рівні – з британською мусульманською жіночою збірною з футзалу двічі взяла участь у жіночих Ісламських іграх, причому у 2005-му в ролі капітанки.

Потому вона почала працювати в аудиторській компанії й займатися власною справою, однак водночас – й активізмом у спорті. У 2005-му вона стала співзасновницею Фундації жінок-мусульманок у спорті. Вже за 2 роки перед нею став величезний виклик – у 2007-му IFAB заборонила грати у футбол з покритою головою «через ризики травм».

У 2014-му заборону остаточно скасували – не без участі Ахтар. Ось як вона сама говорить про це досягнення:

«Ми допомогли скасувати бан ФІФА на хіджаби; ми боролися за це протягом семи років з колегами з ФІФА та FA. Це було рішення, прийняте старими білими чоловіками, які гадки не мали про вплив, який це матиме на жінок, що хочуть грати у футбол».

Тож Нухайла Бензіна з Марокко змогла стати першою жінкою, яка зіграла у хіджабі на ЧС, у тому числі завдяки Рімлі Ахтар.

Ахтар – перша жінка-мусульманка у раді FA. Вона проти квотування – каже, що це може бути лише короткостроковою стратегією

У 2014-му році Ахтар обрали до ради FA – органу, який приймає рішення щодо політик асоціації. Вона стала першою жінкою-мусульманкою на цій позиції в історії.

Там вона, зокрема, займалася питанням інклюзії у спорті. Однак виступала проти підходу з квотами, за який виступають деякі активісти:

«Як на мене, квоти – це короткострокова стратегія. Я не хотіла б, щоб мене обирали кудись, бо я жінка, бо я з Азії, бо я мусульманка. Я хочу бути обраною по справедливості. Я зустрічала близьких мені людей, навіть родичів, які казали: «Ти ж розумієш, що тебе включили лише тому, що ти носиш хіджаб».

У довгостроковій перспективі треба зробити так, щоб спортивне середовище було більш інклюзивним. Це те, чого не вистачає».

Коли вона говорить про інклюзію – то робить це не лише про жінок-мусульманок. «Чоловіки, які носять тюрбани, або євреї, які носять ярмулки, мають ті ж проблеми. Моя робота – про те, щоб дозволити усім бути включеними у спорт», – відзначала вона у 2014-му.

Головна перепона більшій інклюзивності у спорті, як вважає Ахтар, це те, що у спорті зараз немає рольових моделей для різних груп населення – відповідно, й майбутнім спортсмен(к)ам з цих груп немає на кого рівнятися.

Окрім діяльності у футболі, Ахтар також входить до ради директорів британської ліги регбі, а також очолює там раду з питань інклюзії.

За свої досягнення Рімла Ахтар вже отримала визнання. У 2018-му Forbes включив її на 14 місці у перелік найвпливовіших жінок у спорті.

Також у 2015-му вона стала кавалером, а у 2021-му – офіцером Ордену Британської імперії за свою активістську діяльність з питань інклюзії у спорті.

Інші пости блогу

Всі пости