Поттер закопав себе своїми ж рішеннями: не дав Мудрику та іншим гравцям реалізувати потенціал, законсервував Обамеянга
У «Челсі» зовсім немає логіки.
Звільнення Грема Поттера з «Челсі» можна водночас назвати і логічним, і нелогічним.
З одного боку, тренер прийшов під час сезону, замінив зіркового Томаса Тухеля, якому вдалося виграти з клубом Лігу чемпіонів, а у команди довго був переповнений лазарет. Тиску додали придбання нових футболістів у зимове трансферне вікно, на яких витратили просто шалені гроші.
Втім, гравці відновлювалися після травм та поверталися на поле, а зіркові новачки банально не змогли вплинути на результат команди. У 31 матчі на чолі «пенсіонерів» Поттеру вдалося перемогти лише 12 разів в усіх турнірах. Клуб вийшов до чвертьфіналу ЛЧ, але продовжує провалюватися в АПЛ – посідає 11-те місце в турнірній таблиці, а відстань до топ-4 складає вже 12 очок.
Відверто кажучи, Грема навіть трохи шкода, проте деякі з його рішень навряд чи можна назвати правильними, спостерігаючи за ситуацією зі сторони.
Схема Поттера не давала Мудрику розкрити свій потенціал. Бачити його в центрі – біль
Михайла Мудрика критикують усі, кому не лінь – колишні футболісти, експерти, вболівальники, журналісти і т.д. Українець і справді не показує все, на що здатен, а його найкращі якості поки що залишаються в тіні.
Але давайте відверто: «Челсі» придбав молодого футболіста з чемпіонату України, який на професійному рівні відіграв лише 65 матчів. Окрім футбольних якостей, у Мудрика є потрібний менталітет, щоб грати на найвищому рівні, але йому, як і будь-якому іншому футболісту, потрібен час.
Актуальна паралель – Джек Ґріліш. Набагато досвідченіший англієць перейшов до «Ман Сіті» за понад 100 млн євро і в першому ж сезоні вислуховував від критиків те ж саме, що і нині Мудрик. Але зараз Джек став важливим футболістом у грі Пепа Гвардіоли, який дав йому повністю адаптуватися до команди.
Очевидно, що на Мудрика тисне сума трансферу, негативу додають невдалі матчі «Челсі», але найголовніша проблема, з якою стикнувся українець у новому клубі – його позиція на полі.
Михайло приїхав до Лондона моторним лівим вінгером, який чудово контролює м'яч на швидкості, обігрує суперників за рахунок швидких ніг, користується вільним простором та відзначається результативними діями. Щось схоже ми бачили у дебютному матчі українця з «Ліверпулем», коли він вийшов на заміну, добряче повозив футболістів Юргена Клоппа та потріпав нерви вболівальникам «червоних».
Надалі Мудрик почав з'являтися не лише на фланзі, а й в якості одного з двох атакувальних хавбеків (зрозуміло, що вони розташовуються ближче до центру поля), в матчі з «Лестером» і взагалі вийшов на позиції 9-ки.
Головна проблема Мудрика у цьому контексті – схема, за якою грав Поттер. 3-4-2-1 автоматично означали, що головна загроза з флангів надходитиме саме від вінгбеків, тож зрозуміло, що Мудрик, який звик відповідати за цей елемент гри, не найкращим чином почував себе на футбольному полі.
Саме це ми і передбачали, коли в січні називали можливий перехід українця в «Челсі» нелогічним. Навіщо тоді витрачати такі гроші на футболіста і не давати йому повністю розкрити свій потенціал? Саме це свідчить про те, що у діях «Челсі» логіка абсолютно відсутня.
Можемо лише сподіватися, що під керівництвом нового тренера Михайло гратиме на своїй рідній позиції. Тоді ж з'являться шанси набагато краще себе проявити.
Але така проблема не лише у Мудрика. Кукурелья став центральним захисником, Лофтус-Чік – правим вінгбеком, а Пулишич грав всюди, де можливо
Гвардіола дуже сильно хотів підписати у «Сіті» Марка Кукурелью, тому що він ідеально вписувався у філософію його футболу. Пеп був приємно вражений тим, як іспанець рухається та відкривається у вільні зони, вважав його чудовим доповненням до команди, яка залюбки контролює м'яч, а ще більше оптимізму додавала його активна участь в атаках команди.
Трансфер зірвався, а Кукурелья перейшов в «Челсі». Навіщо – не всі розуміють і досі. Трансферна кампанія лондонців виглядає як у режимі кар'єри в FIFA, де панує повний рандом.
Так, клубу відома травматичність Чілвелла, тож за його відсутності Кукурелья сумлінно виконував свої обов'язки на лівому фланзі, але у поточному сезоні він награв вже майже десяток матчів на позиції лівого центрального захисника (у схемі з трьома центрбеками). Гвардіола, напевно, дуже нервує, коли бачить таку картину.
Рубен Лофтус-Чік – дуже непоганий центральний хавбек. Можливо, зірковий склад «Челсі» трохи обмежує та cковує його потенціал, проте цьогоріч він не лише диригент у центрі поля, а й правий вінгбек. Так доводиться вирішувати відсутність Ріса Джеймса, який травмується раз за разом.
«Коли мені вперше сказали зіграти правого крайнього захисника, це було певним шоком. Звичайно, я хочу грати в півзахисті, але іноді доводиться працювати на різних позиціях. Загалом я грав на всіх позиціях на полі, крім лівого захисника і, звісно, голкіпера», – розповів про свою універсальність сам футболіст.
Найбільше ж від Поттера страждали вінгери. Рахім Стерлінг встиг пограти навіть в якості вінгбека (щоправда, вимушено), але постійно змінював позиції на полі. Крістіан Пулишич грав зліва і справа (як вище, так і нижче), був одним із двох атакувальних півзахисників, а також відтягнутим форвардом.
Цьому можна знайти тисячу виправдань, проте не погодитися, що це і стає головною проблемою як ефективності футболістів, так і футболу та результату команди загалом, неможливо.
Центрфорвард Обамеянг не грав, хоча 12 команд в АПЛ забили більше голів, ніж «Челсі»
П'єр-Емерік Обамеянг приїхав до Лондона в останній день трансферного вікна за особистим запрошенням Томаса Тухеля, але попрацював із ним лише один тиждень. Тоді ж у габонця все пішло шкереберть.
Спочатку була інформація, що у нього були проблеми зі «ставленням до роботи», через що Обамеянг не потрапляв у заявку. Згодом здавалося, що проблеми залишились позаду, а Поттер називав 33-річного форварда «важливим футболістом команди». Втім, на полі він не з'являвся, а якщо виходив, то лише на лічені хвилини.
У лютому Поттер залишав габонця поза заявкою, а на полі з'являвся абсолютно неготовий до АПЛ Давід Датро Фофана – це, мабуть, головний показник, що конфлікт між Обамеянгом та уже колишнім тренером «Челсі» був справді серйозним.
Нам відомий характер П'єра-Емеріка, його вибрики та вчинки, проте ми також знаємо, на що він здатен, коли отримує шанси на полі. Хай там що, дивно, що тренер, команда якого цього сезону забила менше, ніж 19-й «Лестер», 17-й «Лідс» та ще 10 команд прем'єр-ліги, майже не використовував єдиного у команді здорового центрфорварда.
Фото: Chelsea FC, Chloe Knott/REUTERS, GLYN KIRK/AFP/Global Look Press
