7 цитат з минулого, які доводять, що проблема «МЮ» – не у тен Гаґу
Cеред спікерів – Моурінью, Роналду, Сульшер, Златан та інші.
«Це клуб, який «отруює» та руйнує тренерів. Як, б###ь, наприклад, умовний Гвардіола може прийти в «Манчестер Юнайтед» та бути успішним, коли все навколо робиться для того, щоб він не був успішним?»
Так свій вогняний спіч про Еріка тен Гаґа завершив Марк Голдбрідж, засновник та фронтмен найбільшого вболівальницького медіаресурсу про «МЮ» – The United Stand.
Схожа думка турбує ще зі старту сезону та підсилюється з кожним разом, коли команда програє, а тен Гаґ підпадає під шквал критики. Так, можливо, інколи заслужено, бо:
– взагалі не видно малюнку гри;
– новачки, яких брали за ініціативи Еріка, не вражають;
– збільшується кількість внутрішніх конфліктів.
Але чомусь ігноруються аргументи на захист тен Гаґа, який цього року знову вимушений поратися з багатьма перешкодами: епідемія травм, кадровий ресурс не під його вимоги, хаос у менеджменті. Наприклад, клуб влітку не позбувся непотрібних гравців, переплатив за новачків (вкотре) та у підсумку не закрив проблемні позиції.
Все це нідерландець проходив минулого сезону – і завершив його у зоні ЛЧ та з трофеєм Кубка ліги. Все це він проходить зараз.
Вимагати стабільно хороших результатів за умови постійної турбулентності у діяльності клубу – трохи дивно. Дивно також, що сьогодні слова тен Гаґа про ситуацію в команді зустрічають критику. Це ж було вже! Про проблеми говорив не один коуч та не один гравець, але тоді це теж негативно сприймалося як виправдання. Однак з плином часу ставало зрозуміло – вони мали рацію.
Ми зібрали 7 розповідей, які доводять, що у кризах «МЮ» винні далеко не тренери. Усі спікери озвучували різні претензії, але усі їхні висновки зводяться до спільного знаменника.
Луї ван Гал та «комерційний клуб»
Період ван Гала в Манчестері знаменується тим, що команда грала у «нудний футбол» – про це навіть скандували вболівальники суперників.
З результатами у підсумку теж не пішло – непотрапляння в ЛЧ та звільнення попри перемогу у Кубку Англії. Луї відправили у відставку за ініціативи тодішнього директора Еда Вудворда, якого він пізніше назвав «людиною з нульовим розумінням футболу».
А у контексті діяльності структури клубу найпоказовішими є його закиди про те, що «МЮ» – це комерція, а не футбол:
💬 «Манчестер Юнайтед» – це комерційний клуб. Це повністю відрізняється від підходу «Баварії». Боси мюнхенської команди, такі як Карл Хайнц Румменігге та Улі Хенесс – колишні футболісти, вони знають, про що говорять. Футбол – це найважливіша річ. А не гроші, як це є у «Юнайтед».
Цікаво, що Луї таким чином навіть намагався відмовити тен Гаґа від ідеї очолити команду:
💬 «Ерік – чудовий тренер, я казав це вже безліч разів. Але «МЮ» – комерційний клуб, тому це складний вибір. Йому все ж краще піти у футбольний клуб.
Нам треба було підготуватись до сезону, але натомість у нас була активна робота на комерцію та жахлива логістика з подоланням великої дистанції – потрібно було багато літати. Це не є позитивною річчю для хорошої підготовки.
Не буду нічого радити зараз, якщо тен Гаґ захоче, то сам мені зателефонує. Але треба обирати футбольний клуб, а не комерційний».
Жозе Моурінью та «футбольна спадщина»
Найбільш культова пресконференція Моурінью в «МЮ». Це трапилося після вильоту з плей-оф ЛЧ від «Севільї» – журналісти зачепили Жозе, а той видав 12-хвилинну лекцію, рознісши діяльність клубу та інших тренерів до його приходу:
💬 «Є те, що я раніше називав «футбольною спадщиною» (football heritage – прим.). Я перекладаю зі своєї португальської, яка майже ідеальна, на мою англійську, яка далека від досконалості – якщо дослівно, то це «футбольна спадщина», тобто те, що успадковує менеджер.
Востаннє «МЮ» був у фіналі ЛЧ у 2011 році. А наступного року вони вилетіли на груповому етапі. Група була майже така сама, як у нас цього сезону (2017/18 – прим.) – «Бенфіка», «Базель» та румунський «Оцелул».
У 2013-му вилетіли в 1/8 фіналу на «Олд Траффорд», коли я був на іншій лаві запасних (очолював «Реал» – прим.). У 2014-му вийшли у чвертьфінал. У 2015-му – жодних єврокубків. У 2016-му – повернення у єврокубки, виліт у групі ЛЧ та потім виліт у плей-оф ЛЄ. У 2017-му – переможна ЛЄ зі мною та повернення у групу ЛЧ. У 2018-му – 1-ше місце у групі ЛЧ, 15 з 18 можливих очок, виліт вдома в 1/8 фіналу.
Отже, за 7 років з чотирма різними менеджерами: один раз не вийшли у єврокубки, двічі вилітали на груповому етапі, а найкращим результатом був чвертьфінал. Це футбольна спадщина.
Якщо хочете поглянути в АПЛ, то остання перемога була у сезоні 2012/13. У чотирьох сезонах поспіль «МЮ» фінішував 4-м, 5-м, 6-м і 7-м. Тож за 4 чотири роки найкращим було 4-те місце. Це футбольна спадщина. Це означає, що коли ви починаєте процес, ви знаходитесь тут або там (жестикулює, мовляв, високо або низько – прим.). Це є спадщина.
За останні 7 років найгіршою позицією «Ман Сіті» в АПЛ була 4-та. За останні 7 років «Сіті» двічі ставав чемпіоном. Можете сказати, що тричі, бо також стануть першими цього сезону. І двічі вони були другими. Це спадщина.
Чи знаєте ви, що ще також є спадщиною? Отаменді, Де Брюйне, Фернандіньо, Давід Сілва, Стерлінг, Агуеро – це інвестиції з минулого, а не з останніх двох років.
Чи знаєте ви, скільки гравців «МЮ» покинули клуб минулого сезону? Подивіться, ДЕ вони грають, ЯК грають та ЧИ грають. Це футбольна спадщина.
Одного дня, коли я піду, наступний менеджер «МЮ» матиме тут Лукаку, Матича, звичайно, Де Хеа – він матиме гравців з іншим менталітетом, іншою якістю, іншим бекграундом, іншим статусом».
Жозе Моурінью та «одне з найбільших досягнень у кар‘єрі»
«Особливий» не заспокоївся й після того, як покинув клуб. Одна з його цитат заслуговує окремої уваги та не потребує зайвих коментарів:
💬 «А якщо я скажу вам, наприклад, що вважаю одним з найбільших досягнень у своїй кар‘єрі – це фініш на 2-му місці з «МЮ» в АПЛ? Ви скажете: «Цей хлопець божевільний. Він виграв 25 титулів і каже, що 2-ге місце було одним з його найбільших досягнень?».
Я продовжуватиму це говорити, тому що люди не знають, що відбувалося за лаштунками. І іноді ми, по той бік камери, аналізуємо речі з іншої точки зору».
Ральф Рангнік та «операція на відкритому серці»
Рангнік приходив у «МЮ» у статусі тимчасової підміни для Сульшера та на перспективу переходу на керівну посаду, враховуючи його попередній досвід.
До тренерської роботи Ральфа були питання, але хто, як не він, міг тверезо оцінити ситуацію у діяльності менеджменту. Що він, власне, й зробив на одній з останніх своїх пресконференцій:
💬 «У футболі ти не завжди на світлій стороні. Зараз ми на іншому боці. Але одна з небагатьох позитивних речей полягає в тому, що все тепер стало кришталево зрозуміло. Це не так вже й складно побачити, вам навіть не потрібні окуляри, щоб проаналізувати і визначити проблеми.
Отже, зараз справа лише в тому, як ми їх вирішуємо. Для мене зрозуміло, що недостатньо робити якісь маленькі, незначні поправки, якісь косметичні речі тут, там.
Ні. Це як операція на відкритому серці у медицині. Тому що є значно більше речей, які потрібно змінити, ніж деякі дрібниці. Якщо це станеться, якщо всі усвідомили, що це має статися, і якщо люди хочуть працювати разом, тоді це має сенс.
Вважаю, що не потрібно аж два-три роки, щоб змінити ці речі. Це може статися протягом одного року. Інші клуби показали, що для цього не потрібно два, три, чотири роки. Показали, що це можливо протягом одного, двох або, можливо, трьох трансферних вікон».
Результат усім відомий – Рангнік посаду у структурі «МЮ» після цього не отримав та пішов тренувати збірну Австрії.
Кріштіану Роналду та застарілі басейни і джакузі
Роналду у своєму епохальному інтерв’ю Пірсу Моргану навпаки багато наговорив про те, що проблемою вважає тен Гаґа. Проте, як виявилося, проблемою швидше для себе, ніж для команди, бо без Кріштіану манкуніанці видали хорошу серію та загалом успішний сезон.
І, здається, куди важливішими є його слова про зупинку клубу у часі, ніж про Еріка:
💬 «Коли я підписував контракт з «МЮ», я думав, що все змінилося, тому що пройшло 13 років. Я був у «Реалі» девʼять років та три – в «Ювентусі». І коли я приїхав, я думав, усе буде інакше, знаєте, технології, інфраструктура й усе. Але я неприємно здивувався, тому що усе, що я побачив, було таким, як і раніше.
І Манчестер був такий самий у той момент. Як ти казав, що Оле звільнили, Майкл Керрік очолив команду на два матчі. З «Вільярреалом» та на виїзді з «Челсі». І усе відбувалося так швидко, але мене це дуже здивувало, нестабільність у клубі.
Вони зупинилися в часі, на мою думку – це те, що вразило мене. Я не очікував. І поволі-поволі вони почали змінювати навіть вікна, підписувати нових гравців, і це було важко для мене, бо я не очікував такого.
Я був здивований. Я думав, коли підписував контракт, що вони придбали у той рік Санчо, Варана та мене, і що справи підуть так, як мають іти в Манчестері. Сер Алекс Фергюсон залишив велику порожнечу в клубі. І не лише сер Алекс Фергюсон – людина, яка, як я думав, робила різницю, президент Девід Гілл, теж дуже, дуже хороша людина. І структура довкола сера Алекса Фергюсона була також дуже важливою. Тож я знав, що «МЮ» вже не такий. Але я не думав, що різниця буде настільки суттєвою.
Нічого не змінилося. На подив. Не лише басейн, джакузі, навіть зал.
Навіть деякі моменти в технологіях, кухня, кухарі – яких я дуже поважаю і які дуже приязні люди – але вони зупинилися в часі. Це дуже мене здивувало, я думав, що я побачу зміни, інші технології та інфраструктуру.
На мою думку, в «Юнайтед» прогрес дорівнював нулю. Якщо порівнювати з «Реалом» та навіть з «Ювентусом» – вони слідують за усім світом. Тож технології, особливо щодо тренувань, харчування та умов, щоб їсти правильно та відновлюватися краще, ніж раніше – здивували мене.
Клуб такого масштабу повинен бути на верхівці. Вони не на цьому рівні. Але, я сподіваюся, у наступні роки вони зможуть досягти цього топрівня».
Оле-Гуннар Сульшер та «відсутність розкоші»
Сульшеру знадобилося близько двох років після звільнення з «МЮ», щоб наважитись на інтерв‘ю. Його позиція – про трансферну політику клубу:
💬 «Очолити «МЮ» – це важко, особливо для тренерів, які приходять після одного з найкращих менеджерів. Очікування дуже високі, але ми не можемо жити в ту ж епоху, що і тоді, коли я грав. У той час суперниками були «Арсенал» і «Челсі». Тепер у більшості команд є гроші.
Тоді Вейн Руні та Роналду були найкращими молодими гравцями, і ми їх підписали. Тепер «МЮ» не може просто піти і купити Евана Фергюсона. Ми не могли купити тих, кого я називав.
Ерлінґ Голанд, до того, як він дебютував у «Зальцбурзі». Деклан Райс, який не коштував би стільки, як влітку цього року. Ми обговорювали й Мойзеса Кайседо. «Брайтон» дуже добре вміє знаходити гравців з-за кордону та розвивати їх. У «МЮ» у вас немає такої розкоші, і це коштувало клубу великої кількості гравців.
Ми дуже хотіли Джуда Беллінґема, але я поважаю, що він вибрав «Боруссію» Дортмунд. Це, мабуть, було розумно. Але саме тому я поважаю Аарона Ван-Біссаку, Дена Джеймса і Джейдона Санчо.
Я б підписав Гаррі Кейна у будь-який момент. Розумів, що він хоче приїхати. Але клуб не мав бюджету через фінансові обмеження від Covid-19, не було бездонної ями».
Златан Ібрагімович та «фруктовий сік з мінібару»
Бонус від Златана. Найвеселіша, але не менш показова історія:
💬 «Одне здивувало мене: усі думають про «МЮ» як про топклуб, один із найбагатших і наймогутніших у світі. Мені здавалося, що це саме так. Але як тільки я опинився там, я виявив дріб’язковий менталітет.
Якось, перебуваючи в готелі з командою перед грою, я захотів пити, тому відкрив мінібар і випив фруктового соку. Ми зіграли та поїхали додому.
Минув якийсь час, надійшла моя зарплата. Як правило, я нічого не перевіряю. Роблю це хіба наприкінці року, коли підбиваю підсумки. Але того разу, сам не знаю чому, мені стало цікаво, і я зрозумів, що вони вирахували фунт із моєї щомісячної зарплати.
Я зателефонував менеджеру команди і сказав: «Вибачте, чому вирахували фунт із моєї зарплати?». Він сказав мені, що це через сік із мінібару.
«Тут, якщо ти щось замовляєш, ти повинен за це платити», – сказав він. Я відповів: «Звичайно, але я не поїхав у готель із власної ініціативи. Я не був у відпустці. Це було моє робоче місце. Якщо мені потрібно грати і хочу пити, то я повинен пити. Я не можу вийти на поле зневодненим».
***
Наприкінці – повна промова згаданого вище Голдбріджа, яка чудово вписується сюди:
💬 «Не можна просто сидіти і казати: «Пеп виконав би хорошу роботу в «МЮ». Скажіть мені, чому він би це зробив? Бо я можу сказати, чому він би цього не зробив. Поверніться в реальність.
Це не та робота, на яку приходить новий тренер і стає успішним. Ми спробували вже багато різних коучів. Моурінью – той, хто є одним з найкращих в історії. Він не зміг виконати свою роботу – тому що був не у змозі робити те, що хотів. Як ти можеш провести хорошу роботу, якщо тобі не дозволяють її робити?
Ось чому я не розумію деяких наших вболівальників. «О, Пеп був би успішним, Зідан теж, Клопп». Ні, вони не були б! Тому що їм би цього не дозволили. Треба зрозуміти – провалюється не тільки тренер.
Моурінью не провалився лише тому, що він Моурінью – він провалився тому, що структура навколо нього підвела його. Те саме з Рангніком, з ван Галом, зараз з тен Гаґом».
