Футбол став частиною реабілітації 6-річної Марини – першої дитини, протезованої в Україні. Шевченко розповів її історію
«Я хочу поділитися зі світом тим, що відчувають українці».
У травні 2022-го в будинок у Херсонській області, де мешкала дівчинка Марина (зараз їй 6 років), влучив російський снаряд. Він спричинив важкі травми ніг маленької дівчинки. Лікарі у Кривому Розі змогли врятувати їй життя, однак одну з ніг довелося ампутувати вище коліна.
«Пізніше довготривале лікування у відділенні ортопедії й травматології та фізичну і психологічну реабілітацію Маринка проходила в «Охматдиті». Команда лікарні стала для Марини другою сім’єю. Коли дівчинка поступила в «Охматдит», вона майже постійно лежала. Зрідка сідала на ліжко, але самостійно не могла переміщуватися», – йдеться на сторінці «Охматдиту» у фейсбуці.
У вересні минулого року дівчинці встановили тимчасовий протез, а вже у березні цього року – новий, косметичний. «Це допоможе Марині подолати психологічний страх та соціалізуватися серед однолітків», – пояснили у лікарні.
Марина стала першою дитиною, яка була протезована в Україні – батьки хотіли оминути довгі перельоти та мати постійний доступ до допомоги реабілітолога та протезиста.
«Складність протезування та реабілітації дівчинки полягає в тому, що дитина щорічно потребує нового протезу (можливо навіть частіше), адже вона безперервно росте. Лише за три місяці перебування в лікарні Марина виросла на 3 см», – пояснюють у «Охматдиті».
Частиною її реабілітації став футбол. Зокрема, Марина навчилася балансувати на своїй нозі-протезі, використовуючи іншу ногу, щоб бити по мʼячу. До реабілітації футболом Марини долучився й Андрій Шевченко, коли завітав на початку квітня до «Охматдиту».
«Проведений час із нею – неймовірний емоційний момент для мене. Я побачив, як вона посміхається. Лікар підійшов до мене і сказав: «Андрію, вона була тут чотири місяці, і ми ніколи не бачили, як вона посміхалася». А вона була у піднесеному настрої, гралася мʼячем, і навіть кинула його мені обома ногами. Вона була повною ентузіазму», – згадав Шевченко свій досвід із нею у нещодавньому інтервʼю The Guardian.
У цьому ж інтервʼю він розповів британській авдиторії про жахливі наслідки війни для України: «Я бачив багато малюків у дитячій лікарні, і багато з них були у вкрай важкому стані. Наступного дня я поїхав до іншої лікарні, де зустрів військових, які насправді лише 18-19-річні хлопці, і в них немає ніг, немає рук.
Я хочу, щоб світ розумів масштаби втрат. Зображення руйнувань та бомб, які прилітають, можна побачити по ТБ, але особисте відчуття, коли заходиш до лікарні – абсолютно інше. Відчуваєш біль людей. Тож я хочу поділитися зі світом тим, що відчувають українці.
Ці молоді військові захищають країну на передовій, ризикуючи життям, є і втрати серед цивільних. Коли приїжджаєш до України, знаєш, що це може трапитися будь з ким. Ти приймаєш це. Кожен, хто вʼїжджає усередину зони війни, це знає. Але ще небезпечніше – бути близько до фронту, де бачиш так багато родин та малих дітей, які лишилися. Нам треба підтримувати цих людей, коли вони змушені відновлюватися у лікарнях. Але нам також треба мати якісь людські стосунки з ними, щоб заохотити людей після такої важкої травми мати жагу до життя, продовжувати жити. Більшість з них, певен, можуть повернутися до нормального життя – як Марина».
«Будь ласка, допомагайте поширювати історію Марини. Наші люди, наші діти й наші військові втрачають життя, отримують важкі травми. Важливо, щоб увесь світ продовжував допомагати нам. Ми й далі маємо сильний дух – і цей дух допоможе нам захистити Україну і, зрештою, перемогти», – звернувся Шевченко до читачів The Guardian.
Фото, відео: «Охматдит»
