Довбик та Циганков розривають Ла Лігу у місті з «Гри престолів». Час дізнатися більше про Жирону
👑 А принцесі Жиронській подобається Ґаві.
Артем Довбик та Віктор Циганков зробили так, що серед усіх іспанських міст Жирону доводиться згадувати ледь не частіше за Мадрид та Барселону. Невеличке місто на 100 тисяч населення та клуб, який не так давно мав нуль сезонів у Ла Лізі, стали нам дуже близькими.
Поки місцеві насолоджуються тим, що їхня команда лідирує в чемпіонаті, ми маємо час, аби ближче познайомитися із цим каталонським містечком та його командою.
Трішки середньовічної історії та взаємин Жирони із королівською сім'єю
Місто Жирона виникло у першому столітті до нашої ери як фортеця під час однієї з чисельних громадянських воєн в Римі. Спочатку поселення називалося Герунда, що походить з іберійської мови. Воно стало важливим форпостом на Августовій дорозі – одному із найвідоміших римських шляхів, що йшов вздовж Середземного моря територією сучасної Іспанії та мав довжину близько 1500 км. Хоч Герунда не мала виходу до моря, але в міста був хороший зв'язок із древнім портом Емпоріон.
Із розповсюдженням християнства Жирона, як кожне поважаюче себе європейське місто, отримало власного святого мученика. Ним став Святий Фелікс, що прибув у Жирону, втікаючи від гонінь Діоклетіана, у 303-304 роках нашої ери. У ранньому Середньовіччі тут встигли похазяйнувати вестготи, а у 715 році прийшла черга арабів. Мусульмани не залишили такого помітного сліду, як в Андалусії, адже у 785 році Карл Великий вигнав їх з міста. Хоч сам імператор у Жироні не бував, але Каролінги зробили це місце своїм плацдармом для боротьби з арабами, аж поки не була звільнена Барселона, яка взяла цю функцію на себе.
У 840 році тут народився Вільфред Волохатий, який вперше об’єднав Каталонію та був її володарем майже 20 років. З 878 року почав носити титул графа Барселонського. Династія Каролінгів слабшала, тому на землях Іспанської марки все гучніше про себе заявляли такі відчайдушні хлопці як Вільферд. Загинув у бою з маврами, які атакували Каталонію в 897 році. Смертельну рану графу завдав мусульманський правитель міста Лериди Лубб Ібн Мухаммад.
Пізнє Середньовіччя – розквіт єврейського кварталу у Жироні, який досі зберігся чи не найкраще у всій Європі. Тут жив один із найвідоміших рабинів Іспанії – Нахманід. Цей чоловік дуже любив публічні диспути із християнами, його спір в Барселоні в присутності короля Хайме І називають одним із канонічних подібних батлів в історії. Нахаманід оголосив себе переможцем, король перемоги не визнав – і рабин відправився в Єрусалим. Слід сказати, що він був першим рабином, який чітко заявив що євреям варто було б таки повернутися в Ізраїль – тоді це не була популярна теорія.
У 1808 та 1809-х роках місто штурмувала армія Наполеона. Попри героїчну оборону, французи таки взяли його. У 1889 році іспанський Генштаб зняв зі Жирони статус фортеці і дозволив зруйнувати деякі стіни, аби місто могло розвиватися.
Нині титул принцеси Жирони носить 18-річна Леонор, яка є першою в черзі на успадкування іспанського трону. Повністю її титул звучить так: принцеса Астурійська, принцеса Жиронська, принцеса Віанська, герцогиня Монбланська, герцогиня Серверська і сеньора Балагер. А ще іспанській інфанті дуже подобається футболіст Ґаві.
Проте взаємини королівської сім'ї та міста точно не назвеш хорошими. У 2017 році її батька, короля Феліпе VI, визнали персоною нон грата у Жироні через те, що він не підтримав референдум про незалежність Каталонії. Тому «Жирона» цілком може позмагатися із «Барсою» за титул головного сепаратиста Ла Ліги. Карлос Пучдемон, якому досі заборонений вїзд в Іспанію за обвинуваченням у сепаратизмі, є вболівальником та почесним членом клубу.
Жирона – місто з «Гри престолів»
Попри облоги французами та бомбардування військами Франко, Жирона дуже непогано зберегла свою архітектуру, тому знімати тут фільми виявилося не меншим задоволенням, ніж ходити на «Монтіліві» вболівати за Довбика з Циганковим.
Якщо ви пам’ятаєте фільм «Парфумер» за романом Патріка Зюскінда, то у вузьких вуличках французького Граса, вгадується саме Жирона.
На початку 2010-х крашем всіх старшокласниць став Маріо Касас, ви ж пам’ятаєте фільм «Три метри над рівнем неба»? Його теж знімали в Жироні. Але світову славу місту приніс серіал «Гра престолів».
У 2016 році вийшов шостий епізод серіалу, в якому Жирона постає перед глядачами в образі Браавосу, вільного міста Ессоса. Якщо останні слова не ввели вас у ступор, значить ви розумієте про що мова. Для всіх інших – просто фото.
Ось цими вуличками жебракувала сама Ар'я Старк. Це давній єврейський квартал Ель-Кал.
Кафедральний собор Жирони – окрема перлина, адже він має найширшу готичну наву у світі, а сходи, що зроблені у 1607 році, здатні були підірвати мозок будь-якому паломнику. Кожна пройдена сходинка – мінус один гріх, так вірили тоді. У серіалі він постає в образі Великої септи Бейлора, що у Королівській Гавані.
Наживо він виглядає не гірше ніж у фільмі.
А ще Ар'я Старк забігала у бані, які називають арабськими, хоча вони насправді римські. Зараз вони знаходяться у приміщенні пізнішої будівлі.
Монастир Сан-Пере-де-Галлігатс з’являється у фінальному епізоді шостого сезону в образі бібліотеки.
Жироною водять безліч екскурсій, але тематична по «Грі престолів» залишається найпопулярнішою. Детальніше всі локації, пов'язані з фільмом, можна глянути у таких відео.
87 років в іспанському футбольному болоті
Футбол в місті на професійному рівні почали грати ще на початку минулого століття, але місцеві команди потерпали від фінансових проблем і зникали. У 1930-му в одному з місцевих барів була створена нинішня «Жирона», якій муніципалітет навіть дозволив мати на емблемі герб міста. Команда не мала якихось особливих успіхів, жодного разу не зіграла в еліті за перші 87 років існування.
Зате «Жирона» пишається тим, що виховала Доменка Балманья, який згодом став легендою «Барси» як гравець, а на тренерській лаві взяв для каталонців перший євротрофей – Кубок Ярмарок-1958. Пізніше він ще очолював збірну та виграв чемпіонство з «Атлетіко».
У 1970 році було відкрито стадіон «Монтиліві», який залишається домом для команди й досі.
Команда двічі спускалась в регіональні ліги, але все ж змогла зберегти професійний статус. Підйом розпочався, коли у 2013-му клуб придбали нові власники. З ними «Жирона» не лише заявила про себе у Сегунді, але й декілька разів могла вийти у Ла Лігу – програвала у плей-оф. Успіхи тієї «Жирони» пов'язують із Пабло Мачіном, що став найкращим тренером Сегунди в сезоні 2015/16. Через рік він нарешті вивів каталонців у еліту та зайняв там 10 місце. Його успіхи помітили в «Севільї», де він зробив неможливе – вилетів на стадії 1/8-ї Ліги Європи. У севільців не заведено віддавати комусь цей турнір, тому його було звільнено.
У тому ж 2017-му акції «Жирони» придбали компанія Пере Гвардіоли та «City Football Group». Вже в першому колі каталонці змогли вдома обіграти «Реал», а один з м'ячів забив Крістіан Стуані. Власне він і є символом підйому «Жирони». Уругваєць прийшов у клуб, коли йому вже було 30 років, а за плечима була гра в Чемпіоншипі, бліді виступи в АПЛ за «Мідлсбро» та пара більш-менш вдалих сезонів за «Еспаньйол».
Тут він став нестримним голеадором, вже в першому сезоні забивши 21 м’яч у Ла Лізі. В наступному було вже 19 м’ячів, що не врятувало команду від вильоту. Проте в Сегунді йому просто не було рівних – 31 гол. Вього за «Жирону» у нього божевільна статистика: 125 голів у 238 матчах.
У вкладці «кар'єра» за тегом кожного футболіста ми не лише показуємо повну статистику його виступів, але також відображаємо його трансферну історію. Статистику та клуби Крістіана Стуані дивіться тут.
Хоча уругваєць не має габаритів Довбика, але його називали одним із найкращих форвардів топ-5 ліг по грі головою.
У команди є свій суперфан, який працює на бійні, де виймає нутрощі у свиней. Та на стадіоні «Монтіліві» у нього є особлива роль із барабаном на шиї. Важлива деталь: Еффа Кінгсфорд родом із Гани, а добирався в Іспанію, як всі нелегальні мігранти з Африки – із шаленим ризиком для свого життя. Якщо не враховувати блукання різними африканськими країнами, він 16 годин плив до берегів Іспанії на саморобному човні.
Опинившись в Каталонії, він одного разу прийшов на матч «Жирони» проти «Нумансії», де господарям не вистачило перемоги, аби піднятися в Сегунду. Вболівальники сиділи сумні та майже ніяк не підтримували команду. Еффа вирішив, що треба більше експресії, тож просив їх активніше вболівати за своїх, все що він знав на каталонській: «Si us plau» («Будь ласка»).
Тепер його всі знають як «Сісплау», який заряджає фанів. Він вважав, що 30% заслуги в тому, що команда вийшла у Примеру, лежить саме на ньому.
Прямо зараз «Жирона» творить історію, адже два роки тому клуб стояв на виліт із Сегунди, а зараз очолює Ла Лігу.
Можливо, саме після «Гри престолів» клубу таки передалось щось від Дому Старків.
Фото: Seattletimes, www.spain.info, Global Look Press, Martina Katz/Global Look Press
