4 діючих гравці НБА, які раніше виступали в Україні
Всі хто слідкує за баскетболом вже досить довгий час, мабуть одразу здогадаються, про кого йде мова. Олексій Лень та Святослав Михайлюк розпочинали свою кар'єру на Батьківщині. Першими їхніми клубами на професійному рівні були Дніпро та Черкаські Мавпи, відповідно. Однак, окрім українців в наших місцевих лігах грало досить багато легіонерів, найбільше серед яких американців. Двоє з них після цього побудували насичену та доволі успішну кар'єру в НБА.
Олди мають пам'ятати, що був в історії нашого баскетболу такий цікавий період, коли чемпіонат одночасно проводився у двох незалежних конкуруючих лігах: Суперлізі, яка офіційно підпорядковувалась ФБУ та УБЛ, куди увійшли клуби із сфери впливу Коломойського. В одному із них, а саме Дніпрі, сяяла тоді молода зірочка на ім'я Патрік Беверлі. Навряд чи він там встиг пересіктися з Ленем, але дніпряни можуть похвалитися, що делегували в найсильнішу лігу світу одразу двох своїх представників, хоча й не входять до числа найбільш титулованих БК України.
Приблизно тоді ж грав у нас і Пі Джей Такер за БК Донецьк. Цей клуб вже давно припинив своє існування, але тоді він був грізною силою на баскетбольній мапі України та мав потужний зірковий склад за місцевими мірками. Пі Джей, звичайно ж, був одним із лідерів тієї команди. Донецьк, як і Дніпро, по одному разу брали чемпіонство, однак, ні Такер, ні Беверлі не здобували золотих медалей нашої першості. Хоча обоє були учасниками українського матчу всіх зірок, а Патрік ще й відмітився участю в конкурсі данків.
Лень та Михайлюк поїхали з Суперліги зовсім юними, тому тут мало чим запам'яталися.
Кар'єра за океаном склалася у всіх чотирьох по різному, але якщо говорити коротко, то у американців вона все ж, на даний момент, вийшла більш вдалою. Вони є більш помітними фігурами в лізі. У грі Такера та Беверлі взагалі можна знайти багато спільного. Обоє змінили багато команд, але більшість із них були або контендерами або просто сильними колективами. У обох насичена плей-офф історія, а Пі Джей має перстень чемпіона НБА. Їх цінували та цінують за хорошу гру в захисті, працелюбство, самовідданість, великий об'єм чорнової роботи, бойовий характер. Можливо деякі з цих рис кувалися та формувалися саме в Україні у молоді роки.
Патрік Беверлі (35 років)
Виступи в Україні: Дніпро (2008 - 2010)
Кар'єра в НБА: Г'юстон, ЛА Кліпперс, Міннесота, ЛА Лейкерс, Чикаго, Філадельфія, Мілвокі.
Пі Джей Такер (38 років)
Виступи в Україні: Донецьк (2008 - 2010)
Кар'єра в НБА: Торонто, Фінікс, Г'юстон, Мілвокі, Маямі, Філадельфія, ЛА Кліпперс.
Одразу чотири спільних клуби: Г'юстон, ЛА Кліпперс, Філадельфія, Мілвокі. Що кидається в очі, у обох практично жодної зливної команди в кар'єрі (якщо хтось не застав Рокетс часів праймового Хардена, то вони були дуже сильними!) В плей-офф, коли захист виходить на зовсім інший рівень, жоден тренер не відмовиться від таких бійців.
Олексій Лень (30 років)
Виступи в Україні: Дніпро (2010 - 2011)
Кар'єра в НБА: Фінікс, Атланта, Торонто, Вашингтон, Сакраменто.
Святослав Михайлюк (26 років)
Виступи в Україні: Черкаські Мавпи (2012 - 2014)
Кар'єра в НБА: ЛА Лейкерс, Детройт, Оклахома, Торонто, Нью-Йорк, Шарлотт, Бостон.
Так, можливо очікування від виступів українських гравців були дещо вищими, вони обоє пройшли хорошу школу американського студентського баскетболу. Леня брали під високим п'ятим піком на драфті. Однак, їх кар'єри в НБА аж ніяк не можна назвати зовсім невдалими і пустими. Свят був у таких легендарних франшизах як Лейкерс та Бостон, в Нью-Йорку на МСГ та навіть встиг пограти в одній команді з ЛеБроном. Алекс взагалі вийшов на перше місце по результативності серед українців в НБА. 6 та 11 сезонів в найсильніший лізі світу це не випадковість. Думаєте всім талановитим гравцям вдається зіграти там хоча б 1 гру або набрати хоча б 1 очко? Запитайте у Скапінцева, який зараз в G-лізі чи Санона, який був свого часу задрафтований. Багато баскетболістів із драфтів Леня/Михайлюка вже давно не в НБА, а наші хлопці тримаються і це круто, я рахую. Є можливість, вони виходять на майданчик, отримують свої хвилини, немає можливості - працюють на тренуваннях. Зберігати в такій ситуації мотивацію, ментальну стійкість - це вже дорогого вартує, а хейт від своїх же співвітчизників... мені незрозумілий, але кожному своє. Скільки пам'ятаю, вже років 5 точно, місцеві "експерти" відправляють їх в Євролігу, у кращому випадку, а то й взагалі в Україну. Ну закінчать вони в НБА, кому від цього стане краще? Можна подумати, у нас в країні на горизонті чекає черга сильніших гравців. Навіть якщо вони й перейдуть в Євролігу, я не бачу за рахунок чого гра Свята чи Алекса може якось кардинально змінитися та зробити ривок до рівня суперзірки. Михайлюк не є супер технарем а-ля Кайрі Ірвінг, який може грати болхендера і сам вирішувати, шукати кидок собі чи загравати інших. В будь-якому разі він буде дуже залежним від партнерів. Також він не є супер атлетом з тілом Дюранта/Кавая/Янніса щоб ефективно закривати периметр в захисті і при цьому робити різницю в нападі. Це ж саме стосується і Леня, можливо навіть в більшій мірі. Вони вже не в тому віці щоб якось суттєво прокачувати нові навики та змінювати стиль гри. Тому який особливий сенс їм переїздити в Європу? Спробувати щось нове, вийти із зони комфорту? Ну можливо, але чи варте воно того? А якщо не піде? Назад дороги вже не буде.
Вік професійного спортсмена в будь-якому випадку є не дуже довгим, тому на даному етапі, на мою думку, для наших хлопців головним є не стільки навіть кількість зіграних хлилин чи набраних очок, як сам процес перебування у цій кухні. Американська освіта, вільне володіння мовою, широке коло знайомств. Все це в майбутньому можна вдало інвестувати в прибуткову довгострокову роботу шкільного/студенського тренера, асистента професійного тренера, скаута, аналітика, агента і т.д. Досвід Віталія Потапенка тому підтвердження. В будь-якому випадку, бажаю їм успіху. Навіть коли дивлюся ігри за участю Патріка чи Пі Джея, завжди згадую, що вони грали в Україні, а якщо в українців трапляються хороші дні в НБА, то це апріорі приємно)
