Ковалівка і Петрове як зразок ідеального спектру розвитку у футболі для Українських сел і міст

Ковалівка

Історія клубу та інфроструктура

Село, що на Київщині, в Васильківському районі, з населенням (якщо вірити перепису 2001 року) в 1646 чоловік. Саме так виглядає опис самого спортивного села в Україні - Ковалівки.

Футбольний клуб Колос був оснований в 2012 році Андрієм Засухою, хоча ідея була ще в 10 році. Новий клуб у селі Ковалівка не міг сформуватись по причині самої ідеї сформування составу. Гравців, із-за мінімального фінансування, підбирали з вілного ринка, тобто тільки тих, хто в трансфермаркті був підписаний, як "Вільний агент".

І ось, состав зібрали, тренерів знайшли, можна і в Київської області. І знаєте, вони виграли чемпіонат в першому ж сезоні, відірвавшись від найблищого прислідувача на 10 очків.

Початковий вигляд одноіменного стадіону, на якому Колос проводить свої домашні ігри, на цьому фото він вміщає 1800 чоловік, але навіть його вистачало в перші роки існування клубу.

Колос виграв чемпіонат області ще два рази, але футболістів не устраював статус клубу, в якому вони грають, і всі розуміли, що треба йти на щось більше.

З годом їх вони получили статус проффесійного клубу, і були допущені до Другої ліги.

Стадіон був відкритий у 14 році, до цього вони грали на Оболонь-арені. Початкова версія стадіону вміщала в себе всього 950 чоловік і мала дуже специфічне планування: Трибуни знаходятся в декількох метрах від лінії ауту, а за воротами трибун взагалі немає.

Що стосуєтся трибун, які йдуть в поперек стадіону, з одной зі сторін знаходится дві невиликі трибуни з дахом, а з іншої одна суцільная трибуна без даху, яка простягаєтся поперек всього футбольного поля.

В 15 році була маленька реконструкція стадіону, і до того ж коло нього було зроблене поле для хоккею на траві, і було трохи достроєне поле для тренувань головної команди.

Дебютний сезон на профф рівні - 2015/16 сміливо можна називати супер вдачним. Вони с ходу вірвались на чемпіонат і відчули смак крові, і під кінець одірвались от найблищого прислідувача на 8 очків.

Це стадіон до другої реконструкції, яка триває по сьогоднішній день. На цьому фото він після першого сезону Ковалівки в першій лізі може вмістити 1800 чоловік.

Ось поле для тренувань головної команди під мікроскопом:

А ось вже поле-коробка 52х35, що поменше:

Ще в Ковалівці є мінімум 3 маленьких поля, фото яких я найти не зміг.

Слідуючі два сезони Колос провів в Українському Чемпіоншіпі, де два рази займав пяті місця і ніяк не міг пробитись в еліту.

Але з третьою сброби, в сезоні 2018/19, вони зайняли друге місце і попали в плей-офф за вихід в УПЛ, де повинні були обіграти Чорноморець.

Перший матч Колос провів в глухому захисті, віддав мяч і, на диво, показав якісний низький блок та держав гру пірд контролем всі 90 хвилин. Рахунок першого матчу - 2:0.

В другому матчі Колос почав грати позіціонно, давити на Чорноморець і це работало. Колос показав перевагу над Чорноморцем в всіх аспектах гри.

Дивовижно слідкувати за тим, як команда із села, зібрана з вільних агентів і яка почала своє існування пізніще, ніж Металіст вийшов у плей-офф Ліги Європи, перемагає по всім параметрам команду, яка має великий досвід в первому дивизіоні.

Після матчу з Чорноморцем люди з вишки клубу одразу почали планувати другу реконструкцію, яка позволила б грати на цьому стадіоні в вищій лізі.

Результатом повинен стати стадіон в 5000 чоловік, який оснощенний сучасним обладненням. Реконструкція почалась у грудні, та повинна була закінчитись в минулому місяці, але дату закінчення перенесли на невідомий час по всім відомій причині.

Під сучасним обладнанням маєтся на увазі підігрів поля та найсучасніша дрежана система. До цього всього добавте обладання всіми техничними вимогами УПЛ, від організації телетрансляцій до організації використання системи VAR, і получите зовсім не сельський рівень.

Ось так повинен виглядити стадіон після закінчення реконструкції:

Академія та вболівальники

Колос має свої юнацькі команди всіх возрастів. Взимку та восени вони тренуются в футзальній прощадкі, яка знаходится в гімназії, а восени і влітку тренуются на штучному полі. Фото:

Юнацька команда "Колос" від 2004 року

Юнацька команда "Колос" від 2007 року

Юнацька команда "Колос" від 2009 року

Юнацька команда "Колос" від 2010 року

Юнацька команда "Колос" від 2008 року

Юнацька команда "Колос" від 2011 року

До того ж Колос має молодіжні команди.

Колос U-17

Ця команда грає в вищій лізі свого віку, группі девятій, і знаходится на пятому місці турнірної таблиці.

Цікаво, що взимку Колос проводив такий собі кастинг на право грати за команду 2002-03 року, і таким чином був створений основний костяк Колосу.

Колос U-19.

Команда теж виступає в першій лізі України, але в чемпіонаті в них все далеко не так райдужно. Вони займають 8 місце, набрав 10 пунктів за 15 матчів.

Вони грають на тренувальному стідоні. Сиситема молодіжки у клуба була створена в літку, але справжній костяк, як і у команди до 17, був створений тільки через пів року.

Примітно, що більшість гравців цьої команди легко могли б грати і в команді до 17 років, по скільки родились як раз в сроки.

Колос U-21.

в чемпіонаті у команди до 21 точно така ж сама ситуація, як і у складу до 19, а то і по гірше. Вони посідають десяте місце з одинадцяти, виграв всього два матчі.

Як можете побачити, їм зробили спеціальну форму на сорній і кислотній основі.

Улюбленим місцем вбольвальників для просмотру матчів місцевої команди є ресторан "Колос", де максимально лампово, що передаєтся навіть через фото:

Петрове

Петрове - село, яке е адміністративним центром Петрівського району, що на Киривоградщинці. Розташоване на річці Інгулець, яка є притоком Дніпра, і до того ж це укромне та класне містечко представляє такий же класний футбольний клуб - Інгулець.

Історія

Клуб був заснований ще раніше, ніж команда з Ковалівки, в 2013 році, і початкову назву мав зовсім не пов'язану з річкою, на якій розташоване село, яке вони представляють - Агрофірма П'ятихатська, та і взагалі, спочатку клуб представляв село Владимірівка.

Початкова еблема клубу

Чого таке дивне назва? Все просто: клуб заснував український придприємець, який є генеральним директором одноіменної компанії з назвою клубу фірми, який вирішив, що таке інвестування під його кирівництвом і регулярним фінансуванням перетворится із нічого не вартого проекту в потенціально супер дохідний професійний клуб, і знаєте, це спрацювало.

Разом з заснуванням клубу почалась відстройка стадіону в селі Петрове, яку профінсував та проконтролював все той же придприємець. До речі ім'я його Олександр Поворознюк.

До всього цього він ініціював створення футбольних академ-школ по всьому Петровському району, за рахунок чого прямо зараз має обьєктивно саму велику академію з команд, бази яких розташовані в селі.

Добре, повертаємося до созрілої команди. У 2014 клуб посів друге місце у любительському чемпіонаті Кировоградської області, ось так, с ходу.

Того ж року і був добудований стадіон в селі "Петрове", куди і перенеслась тренировочна база клубу, тоді як менеджментова база с привиду всіх питань по контролю і фінансам клубу залишилася в Влодимірівці.

Також в селі Владимірівка було дороблено два штучних поля.

С 2015 року Інгулець став Інгульцем, і отримав статус професійного клуба, по скільки задовільняв федерацію по всім показникам.

Нова емблема.

Після цього клуб, деякий час, йшов разом з Колосом, і навіть давав не слабку конкуренцію, але не довго, під середину сезону Ковалівці відірвались, та Інгулець скоріше бився за призові місця, чим за чемпіонство.

Одразу можна було замітити саму велику проблему і слабкість команди - гра на виїзді. Здаєтся, що на общому фоні у всіх команд така слабкість, але як для бронзового призера забрати 3 вийграша з виїздів, це вже більше, ніж просто слабкість на фоні общих результатів.

В слідуючому сезоні Інгулець вже грав у першій лізі, в той сезон, коли Колос посідав пяте місце, Інгулець болтався внизу таблиці, але при цьому за виживання не бився, по кінцю чемпіоната зайняв 13 місце.

Після цього вони прийнялись розвивати саму команду, найняли скаутів, ті знайшли кандитатів на пост помічників тренера, так, до головного тренера команди з 2015 Сергія Лавриненка додались Сергій Таран та Андрій Шапалов, і утворився повноцінний тренерський штаб.

Сергій Таран - помічник головного тренера

До того ж клуб потратився на 3 мільони, за для трансферів, при цьому відкопав реально крутих гравців.

Результатом грамотної селекції став явний прогресс в тактичному плані, та явне підняття рівня і результатів на полі. Додалось більше впевненості в виїздних матчах, і що ми бачимо? Четверте місце в чемпіонаті, що, навіть, вище Колосу, який в другий раз посідає пяте місце.

В слідуючому сезоні команда провалилась, посів сьоме місце в чемпіонаті. Чому провал? Тому що Колос з Інгульцем вважались головними претендентами на вихід хочаб в плей офф, але склалося тільки в виходців з Ковалівки.

Чому так? Дуже посприяв початок турніру, де "Жовто-червоні" особливо наробили шкоди, і в кожному матчі показували помилки за помилкою, а далі реабілітуватися було вже важко, як і під тиском вболівальників вибитись із середняків в лідери.

До цього можна прибавити проблеми с лідерами, які часто отримували пошкодження та травми, і ось тобі і результат, яким стало сьоме місце.

В цьому сезоні клуб, поки що, посідає третє місце, і по регламенту, перші троє, тепер, проходять без плеф-офф. Правда треба підчеркнути, що зараз там, в першій лізі, дуже велика плотність, і за один тур клуб з шостого місця може піднятись одразу на перше.

Тепер, якщо ви досі не впевнились в крутості Поворознюка, пропоную вам прочитати слідуючі рядки:

– Після зняття "Полтави" вам дійсно пропонували зайти в УПЛ?

– Так, пропонували. Але мій клуб ніколи не вийде до УПЛ так, як це зробив "Верес". Ми потрапимо туди тільки за спортивним принципом. Хто б мені, що не пропонував, але я цього робити не буду.

Цікавий факт: Капітан Інгульця Владислав Лупашко робить классні тактичні розбіри, один з яких не давно виклали в блозі "Тактический борщ".

До цього всього можна було згадати їх шлях до фіналу, але про нього і так вже давно всі знають.

На сьогоднішній день в Петрові булуєтся другий стадіон по різним данним на 7000 місць, і пока що точних дат що до його відкриття немає, але вже ясно, що він буде одним з найсучаснійших в Україні з технічної точки зору.

Що маємо в підсумку?

Ці два клуби із сел - удеальний зразок того, що любий клуб може вибитись в еліту Українського футболу. Головне мати хороших людей, гроші, без них нікуди, і прагнення, без якого теж нікуди.

Український футбол і його система, напевно, самий крутий в плані відкритості до нових клубів, і це супер. Федерація і новенькі команди дають зрозуміти, що в пошуміти може кожен, і вийти на великий рівень теж, і це головна причина, по якій наш футбол не те що не пропаде, а матиме всі шанси на вихід на новий рівень в Європейському футболі.