Чи буде працювати стеля зарплат, запропонована УЄФА. Думка Маркіяна Ключковського
Розповідає відомий юрист та колишній віце-президент УПЛ.
Минулого тижня англійська The Times опублікувала довгоочікувану новину – УЄФА розглядає введення стелі зарплат для європейських футбольних клубів. Про це давно говорять як про чи не єдиний інструмент, який спроможний стабілізувати клубні фінанси і забезпечити хоч якийсь конкурентний баланс між клубами. Але чи зможе запропонована реформа досягти своєї мети?
Що пропонує УЄФА
Про деталі концепції, яку готує УЄФА, наразі відомо дуже мало. Повідомляється, що буде введено стелю зарплат, яка становитиме 70% від доходів клубу за конкретно взятий рік. Клуби, втім, зможуть тратити на зарплати і більше цієї цифри, але ці «перевитрати» будуть обкладатись так званим «податком на розкіш». Це платежі в розмірі, що як мінімум будуть дорівнювати перевищенню. Клуби робитимуть їх на користь УЄФА, а перерозподіляти їх будуть між клубами, які в 70% вписались. Сума «податку на розкіш» буде рости прогресивно в залежності від того, наскільки стеля зарплат перевищена.
Також розглядається можливість введення і додаткової жорсткої стелі зарплат (називається сума в 600 млн. євро на рік), яку не можна перевищувати за жодних обставин.
В пресі пропозицію із «податком на розкіш» називають «моделлю НБА» – саме в Національній баскетбольній асоціації давно і доволі успішно працює ця система. Але паралель пропозиції УЄФА із системою НБА можна провести тільки з великою натяжкою, і ось чому.
Природа стелі зарплат
В тих країнах, де великий професійний спорт є передусім бізнесом – наприклад, у США – стеля зарплат давно стала звичним явищем. Воно переслідує дві основні цілі.
Перша – це забезпечення змагальної рівності між учасниками ліги, яке досягається разом із системою вільних агентів (звичне право спортсмена вільно обирати собі інший клуб після закінчення контракту) та «вхідним» драфтом.
Друга – це забезпечення прибутковості ліг в цілому і клубів зокрема.
Зарплатна відомість є найбільшою статтею видатків будь-якого професійного спортивного клубу, і в бізнес-орієнтованих північноамериканських професійних лігах давно зрозуміли потребу жорстко контролювати її розмір. Залишаючи осторонь непростий історичний розвиток цього інституту (зі страйками та локдаунами) та складні юридичні нюанси (наприклад, виняткове незастосування антимонопольного законодавства до професійних ліг та клубів), стеля зарплат визначається у переговорах між лігами та профспілками спортсменів у відповідному виді спорту як відсоток від доходів ліги/клубів.
Наприклад, в NFL стеля зарплат встановлена на рівні 47% від доходів Ліги, розділеної на 32 (кількість команд). В тій же NBA стеля коливається між 49 та 51%, також розділених на 32 команди. Такий самий принцип діє і в інших великих професійних лігах – в NHL та MLB.
Неважко зрозуміти, що стеля зарплат для кожної команди в такій системі є однаковою (не забуваймо про те, що вона переслідує мету і змагальної рівності). А це тому, що іншим невід’ємним елементом фінансової системи в північноамериканських лігах є розподіл доходів (revenue sharing) – весь дохід, який генерує Ліга як сукупність всіх команд на національному рівні (телевізійні права, національні спонсори, контракти з виробниками форми тощо), ділиться між всіма командами порівну – незалежно від того, як команда грала та яке місце посіла.
Відтак кожному клубу ця система гарантує певний визначений та рівний для всіх розмір доходів, а також визначає максимальний розмір витрат, який клуб може понести на своїх гравців.
Клуби можуть шукати і свої власні, ні від кого не залежні джерела додаткових доходів (в першу чергу – «локальні» доходи на своїх регіональних ринках), або ж навіть залучати прямі вливання від своїх власників. А от наскільки ці доходи можна використовувати «на полі» – в зарплатах гравців – залежить від ліги.
В NFL та NHL цього робити не можна в принципі. Стеля зарплат є жорсткою, і її порушення не допускаються (а спроби обійти – караються дисциплінарними стягненнями, такими як позбавлення права вибору на драфті).
В NBA та MLB інша система – перевитрати дозволяються, але обкладаються тим самим «податком на розкіш», який має бути виплачений «порушником» та розподіленим серед інших. Розмір такого податку може бути величезним. Наприклад «Голден Стейт» в сезоні 2020/21 заплатили 147 млн доларів «податку на розкіш» (при стелі зарплат у 109 млн).
В будь-якому випадку, стеля зарплат є тільки половиною системи, що гарантує фінансову стабільність (читай – дохідність) ліг, на другому її кінці – рівний розподіл прибутків, через який досягається одразу кілька цілей, описаних вище.
Чим відмінна стеля зарплат УЄФА
Про деталі концепції, яку розробляє УЄФА, ще нічого не відомо. Із короткої інформації на перший погляд може скластись враження, що УЄФА максимально близько запозичила північноамериканську ідею і систему стелі зарплат – тут є і прив’язка до розміру доходів, і передбачений податок на розкіш.
Однак у пропозиції є одна суттєва відмінність, яка матиме вирішальне значення – УЄФА пропонує відраховувати стелю зарплат як відсоток від доходу клубу, а не доходу ліги чи іншого змагання. Це має одразу кілька важливих наслідків.
По-перше, така система прямо визнає, що вона – не про рівність та змагальний паритет. Адже вона прямо передбачає, що межа, за якою для клубів починаються санкції (податок на розкіш) – різна для різних клубів, навіть якщо вони з однієї країни та беруть участь у тих самих змаганнях. Чим більше доходів – тим ця межа вища.
По-друге, на відміну від єдиної і чітко визначеної межі (як це в північноамериканському спорті), стеля зарплат буде визначатись для кожного клубу, виходячи з його конкретних доходів. А це значить, що цим доходам хтось (УЄФА?) матиме давати оцінку. А це не просте завдання, і те, який підхід до цього обере УЄФА, визначить те, як працюватиме вся система.
Доходи клубів – формальні цифри чи «fair commercial value»
Оцінка доходів клубів для УЄФА питання не нове – компетентні органи цим займаються вже більше десятиліття в рамках фінансового фейр-плей. Система ФФП також передбачала певну прив’язку витрат до доходів (через вимогу «беззбитковості» клубів). I для того, щоб нейтралізувати бажання власників клубів роздувати розмір їх доходів через явно неринкові спонсорські та інші контракти, для контрактів між клубами та особами, які з ними пов’язані (як правило через власника) було введено поняття «fair commercial value». Для цілей розрахунку критерію «беззбитковості» кожному такому контракту давалась оцінка з точки зору «ринковості» його умов – і 100-мільйонний контракт міг бути оцінений, скажімо, в 5 мільйонів.
Чи дотримуватиметься УЄФА такого ж підходу в оцінках доходів клубів для цілей розрахунку стелі зарплат?
Якщо УЄФА не вдаватиметься до такої оцінки з точки зору «fair commercial value», запропонована стеля зарплат реально впливатиме тільки на невеликі футбольні клуби, які дійсно обмежені у можливості генерувати комерційний дохід. Тоді як великі клуби із багатими власниками перетворяться на «недоторканих» – адже вони матимуть здатність понапідписувати «спонсорських» контрактів з пов’язаними компаніями на які завгодно суми, аби виправдати витрати на зарплати футболістам у розмірі 70% від такого «доходу». Такий варіант видається малореальним.
Якщо ж УЄФА таки фільтруватиме заявлений клубами дохід, то, на мій погляд, принципово існуючу систему стеля зарплат не змінить – клуби все так же намагатимуться максимально «надути» дохідну статтю, а УЄФА чи інший орган, який буде наділений відповідною компетенцією, даватиме «дохідним» контрактам оцінку з точки зору «fair value». Це буде особливо важливо там, де у клубів є багаті власники, здатні і готові на майже безмежні фінансові вливання заради спортивного, репутаційного, політичного чи іншого успіху. Хоча, зрозуміло, на клуби з багатими власниками це може і не дуже повпливати – ціною порушення буде «всього лише» податок на розкіш.
Що буде з українськими клубами
Впровадження системи стелі зарплат в тому форматі, який був описаний The Times, змусить українські клуби більше думати про доходи. Так, для команд, що регулярно грають у Єврокубках нового буде не дуже багато, адже до них і зараз застосовується в цілому подібний критерій беззбитковості. Хоча переоцінку бюджету з точки зору відношення зарплатної відомості до річного доходу, можливо, доведеться дати, але доходи від регулярної участі в змаганнях УЄФА ймовірно дадуть їм необхідний запас міцності.
А от для клубів, які потрапляють в єврокубки нерегулярно, це може стати проблемою. Якщо в клуба-середняка УПЛ зарплатна відомість становить 2 млн доларів, то для допуску до єврокубків потрібно буде показати річний дохід у розмірі 2,8 млн. I мова, вочевидь, не зможе йти про вливання від власника.
Цілком імовірно, що сама поява стелі зарплат змусить клуби по-новому подивитись на телевізійний пул, відносини зі спонсорами, потребу в залученні глядачів на трибуни тощо – загальний позитивний ефект від цього може бути.
Чи спрацює ця система
Як сказано вище, стеля зарплат разом з іншими механізмами покликана забезпечити (чи щонайменше посилити) змагальний паритет між клубами в змаганнях, а також забезпечити певний гарантований рівень реальної дохідності клубів.
Система, яку готується запропонувати УЄФА, вочевидь, не націлена ні на перше, ні на друге. Розрахунок (як відсоток від доходів кожного окремо взятого клубу) не дозволяє говорити про будь-які спроби забезпечити паритет та рівність умов в змаганнях. А відкриті питання з оцінкою доходів за принципом «fair commercial value», на додаток до санкції у вигляді податку на розкіш, фактично не обмежуватимуть майже не контрольовані фінансові вливання власників у клуби.
У цьому сенсі УЄФА може стати першою великою екосистемою, в якій стеля зарплат вводиться не для змагального паритету.
Але може це й не мета УЄФА? Александр Чеферін заявляв, що на фоні жорсткого удару, якого завдала по клубних фінансах пандемія, важливим є залучення грошей в футбол та їх залишення в футболі. Поставивши видатки в залежність від доходів, УЄФА ніби каже багатим власників європейських клубів – забагато грошей в футболі не буває ніколи.
Можна лише сподіватись, що ці правила матимуть відповідь на питання про те, що робити, коли власники різко втрачають інтерес або змогу вливати величезні гроші у свої клуби. Для цього слід зачекати на офіційну презентацію системи стелі зарплат від УЄФА та всіх деталей, в яких, як відомо, і криється диявол.
Фото: Getty Images, AP
