«Віват, король!» написали для проводів Блохіна. На його прощальний матч зібралось 100 тисяч глядачів
А Мілевський душевно прощався під цю пісню з фанатами.
А Мілевський душевно прощався під цю пісню з фанатами.
Артем Мілевський попрощався з вболівальниками і пройшов коло пошани у перерві матчу «Динамо» на «Олімпійському». І все це під пісню «Віват, король!». Її спеціально написали для Олега Блохіна, коли володар «Золотого м’яча» і легенда киян прощався з футболом.
«Та що тут говорити? Ну попрощався – добре, молодець. Те, що під пісню «Віват, король!» – так зараз її скрізь включають, чого про це вкотре говорити? Артему бажаю тільки успіху. Збирається провести прощальний матч? Так це взагалі чудово», – сказав Блохін в коментарі «Footboom».
Розповідаємо історію цього хіта.
Пісню замовили для проводів Блохіна
Олег Володимирович завершував кар’єру з розмахом. Його проводи з футболу тривали три дні. 27 червня 1989 року у Палаці спорту відбувся концерт «Зірки естради – зіркам спорту». Він зібрав хедлайнерів тодішнього шоу-бізнесу – Кобзона, Лещенка, Малініна, Хазанова, Махарадзе, Гвердцителі, «Клуб одеських джентльменів» та інших. За сценарієм вони не просто виконували свої хіти, а готували щось ексклюзивне під героя свята.
Концерт завершувала молода грузинська співачка Тамара Гвердцителі. Один з організаторів святкування та прес-аташе прощального матчу Блохіна Деві Аркадьєв розповів, що для фіналу шоу спеціально замовили нову пісню.
«Готуючи свято, я звертався до багатьох знайомих композиторів та поетів. Мовляв, нам для завершення бенефісу у Палаці спорту потрібна пісня. Пропозицій було три-чотири, але коли показали свою «Віват, король!» мої давні друзі поет Юрій Рибчинський та композитор Геннадій Татарченко, я одразу зрозумів: це те, що треба».
«Звісно, той самий «Віват, король!» для Олега Блохіна – це замовна пісня. Написав її швидко – сьогодні замовили, завтра чекали на результат», – сказав Рибчинський в одному з інтерв’ю.
За спогадами присутніх на концерті Тамара Гвердцителі ще підглядала слова, але виконала пісню так, що плакав весь зал.
«Фінал бенефісу завжди згадую із особливим хвилюванням. Олег тримає на руках шестирічну Іришку, немов прикриваючись донечкою, щоб ніхто не бачив його сліз. Зірки мистецтва та спорту на сцені, поряд з Блохіним, а під склепіннями Палацу спорту під ритмічні оплески залу звучить голос Тамари Гвердцителі», – згадував Аркадьєв.
Загалом концерт тривав більше трьох годин. В YouTube можна зайти запис святкування, але без фінальної пісні – її вже не змогли записали через брак місця на плівці. Згодом під «Віват, король!» домонтували кадри бекстейджу.
Блохін виконав коло пошани на стадіоні під «Віват, король!»
Наступного дня на «Олімпійському» вже було суто спортивне шоу – виставковий матч збірної СРСР проти збірної світу. Гру показували у прямому ефірі, а на стадіоні зібралося 100 тисяч глядачів.
Блохін зіграв за обидві команди по тайму і реалізував пенальті наприкінці матчу. Команду зірок тренував Франц Беккенбауер, а збірну СРСР – Валерій Лобановський. Гра завершилася у бойову внічию – 3:3. Всім запам’ятався воротар Жан-Марі Пфафф, який помінявся ролями з головним героєм свята і почав грати замість нього в атаці.
А тоді було коло пошани навколо стадіону під «Віват, король!». Насамкінець Блохін вийшов на поле, подякував трибунам за їхню любов і зі сльозами на очах швидко побіг у підтрибунне приміщення.
Наступного дня у палаці культури «Україна» була запланована зустріч Блохіна та Лобановського з вболівальниками. Це мала бути відверта розмова великого гравця та тренера про футбол і життя. Але Валерій Васильович за кілька днів до цього попередив, що відлітає з командою до Алма-Ати за рішенням керівництва.
Лобановський взагалі був противником такого роду прощальних матчів. Свою позицію він аргументував тим, що футбол – це командна гра. І раніше проводів не влаштовували Мунтяну, Колотову, Веремєєву та багатьом іншим великим гравцям. Але попри свої погляди прийшов на концерт Блохіна та був тренером збірної СРСР на його прощальному матчі.
Полякова заспівала «Віват, король!», коли Зеленський нагороджував Блохіна
Пісня «Віват, король» не обмежилася прощальними заходами Блохіна, а стала хітом та візитною карточкою Тамари Гвердцителі. Співачка часто виконувала цю пісню на концертах і представила її на «Пісні року-1989». На святкуванні 8-річчя газети «Бульвар» на початку 2000-х Блохін сидів у залі, а під час своєї пісні вийшов на сцену і подарував Тамарі букет троянд.
Цього року до Дня незалежності України провели премію «Національна легенда України», де Володимир Зеленський нагородив Блохіна. Після нагородження на сцену вийшов Мілевський з відвертою промовою, в якій попросив вибачення у свого екс-тренера. Блохін просто з залу крикнув, що пробачає Артема.
Але і це ще не все. Оля Полякова у супроводі хору та симфонічного оркестру виконана «Віват, король!». Блохін ледь стримував сльози, а Шевченко кричав «Браво».
***
«Віват, король!» можна виконувати на честь будь-якої людини, яка є королем у своїй справі»
Юрій Рибчинський написав близько десятка футбольних пісень. Він автор слів легендарного хіта присвяченого Валерію Лобановському «Рыжий подсолнух». Але саме «Віват, король!» став справжнім шедевром.
«Про те, що пісня пролунає на концерті у Палаці спорту, не здогадувався навіть режисер Борис Шарварко. Ми з Татарченком одночасно написали і «Пілігрими», яких пізніше виконав Сашко Малінін, і «Віват, король!» Показали пісні Тамарі, а вона засумнівалася щодо другої: «Може, хтось інший заспіває? Після дати вона не матиме успіху». А, між іншим, пісня досі в її репертуарі.
Чи ми думали, що це буде хіт? Коли народжується пісня, важко вгадати, якою буде її доля. Це непередбачувано. Але згодом «Віват, король!» звучала досить часто – і з різних приводів. Другу частину, наприклад, постійно крутили по телевізору 1995-го, коли загинув Владислав Лістьєв.
Блохін і Рибчинський на врученні премії «Національна легенда України»
Скажу по секрету: коли писав цю пісню, врахував помилки, допущені трьома роками раніше. Пісня «Рыжий подсолнух» була абсолютно адресною і могла бути присвячена Лобановському і нікому іншому. Там і футбол згадується, і портретна схожість читається ідеально. 1986-го «Динамо» було чемпіоном, виграло Кубок кубків, а через рік пісню нелогічно було навіть на радіо ставити – команда йшла на шостому місці.
Нова пісня ідеально пасувала Блохіну, але в ній не було ні портрету, ні слів про футбол. А «гра» – це і спорт, і театр. Ось чому «Віват, король!», як і раніше, популярна. Її можна виконувати на честь будь-якої людини, яка є королем у своїй справі. Але першочергово вона, звісно, присвячена Олегу, якого я добре знав із дитячих років», – розповідав поет буквально минулого року.
Фото: «Динамо», сайт президента України
