Україна - Чемпіон Світу! А що далі?

Україна - чемпіон світу!

Україна

Чемпіон

Світу

На даний момент 2019-тий рік - один з найуспішніших періодів для українського футболу. Його можна порівняти хіба лиш з 2006-им: перше місце в відбірковій групі та 1/4-а на самому Чемпіонаті Світу. Тоді ми шалено раділи перемогам над збірною Саудівської Аравії, Тунісу та Швейцарії, і навіть не могли уявити, що вже через 13 років наші футболісти буду обігрувати грізну збірну США, несподівано сильну Нігерію, фаворитів змагання Італію, найкраще покоління Південної Кореї (за словами їхніх журналістів) та завойовувати медалі Чемпіонів Світу. Звісно, поки що це досягнення вдалось тільки команді U-20, але це вже дає надії на краще, правда ж? :)

Відразу чотири гравці молодіжної збірної України потрапили в офіційну команду турніру і це при тому, що найкращим воротарем турніру визнали Андрія Луніна (його місце в збірній чемпіонату зайняв італійський кіпер «Мілану» Алессандро Пліцаррі), та і не дуже зрозуміла поява колумбійського центрального захисника Карлоса Куешти, хіба що це додаткове «покарання» Попову за червону картку в півфіналі. Ви мене вибачте, але я впевнений, що гравець, який забиває на рівні кращих форвардів турніру (Попов - 3 гола, Сікан - 4 голи) і, до того ж, є стіної в захисті, точно повинен бути в збірній чемпіонату.

До речі, хочу відзначити цікавий факт - відсутність найкращого бомбардира турніру норвежця Ерлінга Голанда в тій самій команді турніру. Здавалося б, він забив 9 голів, хоча Норвегія навіть не вийшла з групи; Сікан, який зайняв друге місце в гонці бомбардирів, відзначився лише 4 рази - чому ж так?

Відповідь проста - усі дев‘ять результативних ударів Голанд завдав у ворота збірної Гондурасу у веселому матчі 12:0. Ось так і виходить, що на папері Золота бутса турніру важливіше Срібної, а де-факто друге місце отримав переможець. 

Підсумовуючи результати чемпіонату, мене найбільше радує те, що весь турнір Україна грала з позиції сили і навіть статистично вперше ми потрапили у програшну ситуацію лише у фіналі після пенальті, призначеного на 5 хвилині. Відзначу ще раз - увесь інший час збірна України або грала в нічию, або перемагала.

Дуже сподобалась впевненість футболістів - кожен з них знав своє місце на полі і успішно виконував свої обов‘язки. А коли з‘являвся вільний час - можна було і голи позабивати, так же ж, Попов? :)

Повертаючись до теми успішних років, хочу нагадати, що останнє серйозне досягнення молодіжної збірної України датоване тим же 2006-им роком: тоді наша команда U-21 в фіналі програла збірній Нідерландів 3:0 завдяки дублю Класа-Яна Хунтелаара і голу Ніккі Хофса. 

З тієї майжетріумфальної команди вийшли такі футболісти як Андрій П‘ятов, Дмитро Чигринський, Тарас Михалик і навіть легендарна парочка Алієв-Мілевський.

До того ж, разом з ними срібло Чемпіонату Європи здобули Тарас Романчук, Григорій Ярмаш та навіть Олексій Годин.

На жаль, ніхто з них так і не зумів стати топом українського футболу, тому буде цікаво не тільки аналізувати нинішню гру футболістів, а й зазирнути в майбутнє: оцінити потенціал наших юних переможців і вибрати  найбільш перспективних з них.

5 місце - Данило Сікан/Владислав Супряга.

Відразу зазначу, що вважаю і Сікана, і Супрягу суперталановитими футболістами і за інших обставин вони мали б займати в цьому топі місця повище. Проте, вони обоє грають в клубах, в яких не ставлять ставку на форварда-українця (якщо це не Мораес))). По-хорошому, в «Шахтарі» вже давно мав би дебютувати Андрій Кулаков - кращий бомбардир дублю «гірників», проте і для нього в складі чемпіонів немає місця. Надією для Сікана може стати призначення Луіша Каштру, так як він вважається еспертом саме по молодих гравцях. Він любить підводити в основу вихованців академії клубу, тому, можливо, Луіш буде підтримуватись цієї філософії і в «Шахтарі». 

В Супряги ж все складніше. Здається, єдиною його можливістю буде непопадання «Динамо» в Лігу Чемпіонів і відставка Олександра Хацкевича. Чомусь Олександр Миколайович навідріз відмовляється ставити ставку на Русина та Супрягу, хоча тоді не зовсім зрозуміло, навіщо було купляти останнього.

Можливо, нашим форвардам краще перебиратись в європейські чемпіонати, як вже зробили Кравець, Селезньов, Зозуля, і вже там показувати свій клас, тому що таланту в них достатньо.

4 місце - Валерій Бондар/Юхим Конопля.

В цієї пари футболістів ситуація вже дещо краща. «Шахтар» вже давно грає українським захистом, тому такі два молодих таланти не можуть пройти повз увагу тренерів. На мою думку, більше шансів влитись в стартовий склад прямо зараз є в Юхима. Погляньте самі - позиція правого захисника вже декілька років є вразливим місцем «Шахтаря», через що Фонсеці приходилось здійснювати якісь незрозумілі махінації з Болбатом. Чому б тоді не подивитись на дубль команди, де вже досить давно себе добре показує Конопля? Він заслужив як мінімум на шанс у основі, а як вже буде далі - залежить тільки від нього.

Іншим претендентом на шанс є центральний захисник Валерій Бондар. Він уже грав за «Шахтар» в міжсезонні, досить добре себе показував і тому Фонсека вирішив купити Бордаренка з «Олександрії». Переплутав прізвища, з ким не буває. Після того Бондар так і не зіграв в основі, хоча в центрі захисту унас не все так добре. До того ж, для рівня УПЛ Валерій вже є гарним захисником, тому я з нетерпінням чекаю на нього в основі команди чемпіонів.

3 місце - Гіоргі Цитаїшвілі.

Кращий гравець фіналу вже встиг провести декілька матчів у футболці київського «Динамо». І, як сказав президент клубу Ігор Суркіс (не тренер, президент): «Коли піде Циганков - йому на заміну прийде Цитаїшвілі». Чи довго чекати Гіоргі, чи не довго - не знає, напевне, і сам Ігор Михайлович. Здається, дуже багато зірок мають зійтись, щоб Циганков все-таки зумів перейти в якись європейський клуб. Як ми бачимо, цей трансфер був би вигідним для усіх - і для «Динамо» в фінансовому аспекті, і для індивідуального розвитку українських футболістів. 

Своїм голов у фіналі Гіоргі довів, що він не боїться грати сам і йти в обіграш навіть на трьох суперників.

Проте, ще вчора я так радів грі Цитаїшвілі і вже уявляв його в дорослій збірній України, а вже сьогодні я дізнався, що його там не буде, бо його мрія - грати за національну команду Грузії. Виникає логічне запитання - навіщо тоді було грати в молодіжній збірній України, а не зарекомендовувати себе спочатку в стані улюбленої команди? Незрозуміло.

2 місце - Сергій Булеца.

«Срібло» мого топу завойовує відкриття Чемпіонату Світу - Сергій Булеца. Атакувальний півзахисник «Динамо» вже встиг зарекомендувати себе як креативного центра київської молодіжки, проте особисто я не очікував від нього такої зрілої гри на тріумфальному турнірі. Сергій був справжнім диригентом атак збірної України, при цьому встигав створювати моменти і доя себе і відпрацьовувати в обороні. Якби він зміг перенести цей рівень гри і в дорослий футбол - він зміг би відразу влитись в «Динамо» і стати одним з його лідерів. Гравця саме такого плану зараз не вистачає синьо-білим, тому я сподіваюсь, що Хацкевич чимшвидше покличе його до основи, адже попереду надважливі матчі кваліфікації Ліги Чемпіонів.

1 місце - Андрій Лунін.

Все-таки, просто так в «Реал» не купляють.

Дуже радує те, що Андрія відправили не в Кастилью, а в оренду в «Леганес». І хоча ігрової практики наш воротар не отримує, ця оренда означає те, що Луніна купляли вже як дорослого гравця, а не як підсилення для молодіжки. Вже скоро має стати зрозумілим найближче майбутнє Андрія в «Реалі» - чи то його залишать другим воротарем і продадуть Наваса, чи його знову віддадуть в оренду. Здобуття медалей Чемпіонату Світу тільки підтвердило репутацію Луніна як класного кіпера, тому я дуже сподіваюсь на перший варіант.

Впевнений, що Лунін зможе стати гідним змінником для Андрія П‘ятова, хоча ще зовсім недавно я і уявити не міг, хто буде стояти в воротах збірної України через 3-4 роки.

Ніколи ще «Реал» не купляв українців, то чому б нашому Андрію не стати там основним? :)

Ще один важливий момент перемоги збірної України над Кореєю полягає в тому, що люди почали дивитись молодіжний футбол. Ще донедавна ніхто і не знав, хто там грає і за що бореться, а вже зараз фанати «Динамо» та «Шахтаря» прагнуть бачити героїм ЧС-2019 в стартових складах своїх команд.

Такими темпами скоро і ліміт можна буде відміняти :)

Ше раз дякую нашій молодіжці за перемогу, тепер чекаємо того самого від нашої основної збірної!

Любіть український футбол! :)