Хочемо звершень через легкість, та перемогу дарує біда?

Дай Боже усім, я досі пишу, а це означає те, що троянські пости, як вірус, будуть залітати у всі пристрої. Піу-пау, ставлю хедшот всім хто не вірив. (Навіть сайту, він не грузить фото у редакторі, хех. П.С. - нарешті він впорався, та завантажив)

Не було б щастя, та нещастя допомогло або чому біда та йде пліч-о-пліч з успіхом та новими звершеннями. Наша психіка влаштована так, що ми вважаємо перемогу, успіх – чимось солодким, п’янким, вельми веселим, і наша «коробочка» видає нам інфу: Воно все таке терпко-солодкувате, тому шлях туди також веселий та безтурботний.

Але ні, це знову ж таки когнітивна помилка. Щоб щось мати, треба бути або надзвичайно розумним або щасливчиком долі або ж вміти правильно використовувати стресові та бідові ситуації, бо саме вони мобілізують усі сили організму та нашого друга у черепі.

Саме у такій ситуації опинилась збірна Португалії у фіналі Євро-2016.

Узагалі їх шлях був одним суцільним конфузом. У групі з ісландцями, угорцями та австрійцями – набрали лише 3 очки(усе нічиї), і вийшовши у плей-оф вистраждали фінал (тут реально не кліше, хто дивився Євро-2016 зрозуміє – прим.ред.)

Так от, до суті. Фінал. Напруга. Електризація зростає ще і через те, що Роналду може взяти перший трофей зі збірною.

Перші хвилини матчу. Домінація гри в центрі поля. І момент …. воістину легендарного тепер фіналу. Паєт ламає Кріша. Сльози. Біль, яка підходить йому комком в горлі.

Слова Нані: «Ми виграєм цей фінал для тебе». Машина йде з поля. Комаха, яка сиділа на обличчі кепа португальців відлетіла у вись, і можливо донесла ключову частинку до механізму, яка запустила перемогу піренейців.

Європейські бразильці заграли з таким азартом, що ніби це матч життя, для них, для КріРо, для нації.

І ось, послідовність подій веде до останньої шестерні механізму «зоряного годинника» щастя португезів. Заміна Ренату «Голденбоя» Санчеша, виходить Едер. Тіммейти зірки Мадейри вигризають додатковий час.

Допи. Хльосткий удар Едера з-за меж карного майданчика. І тренер-гравець Кріштіану (з перемотаною ногою на бровці) здіймає руки догори. 120+. Свисток. Вистраждана, вигризена, вимучена щирим бажанням досягти заради когось, а не чогось. От так і роблять маленькі, але все ж подвиги. А все через що? Через початкове нещастя і розуміння того, що можливо тепер все буде на за планом. А так зазвичай іде все (перевірено життям – прим.ред.)

Підсумок, любіть себе, світ, людей та викупіть фішку: хороше і погане – це інь та янь життя, було б не цікаво жити на рівній поверхні, тому доля робить нам американські гірки.

З вами був троянець.