Шлях до занепаду чи «через тернії до зірок»?

Як я і обіцяв у двох попередніх оглядах до Азійської Кваліфікації, завершальний матеріал щодо огляду останніх результатів буде стосуватись матчів та гри збірної Китаю.

Почнемо з маленької передмови. Як відомо, у жовтні команду очолив видатний італійський фахівець Марчелло Ліппі. У Китаї, як зазвичай, одразу почалось жваве обговорення з цього приводу, а також почали будувати великі плани на рахунок майбутнього розвитку своєї збірної.

Одразу після призначення італійця я писав про тенденції у збірній Китаю та проблеми, з якими Ліппі зтикнеться на перших етапах. І, чесно кажучи, тоді я вважав, що такий спеціаліст зможу це хоч трохи виправити. Але, пройшов час... Так, головний тренер змінив ігрову схему, але проблеми залишились старі. Ба більше, італієць ризикує їх ще й загострити.

Отже, почнемо розбиратись. Звичайно, для аналізу беремо два останніх офіційні матчі у Кваліфікації до ЧМ2018 у АФК.

Отже, перший офіційний матч на чолі збірної Ліппі провів ще у листопаді у матчі проти Катару. Тоді гра закінчилась з рахунком 0-0. Проте, тоді Ліппі "догравав" рік складом, який сформувався ще при попередньому настивнику Гао Хоньбо. Вже тоді було зрозуміло, що зміни будуть, і перш за все, вони мали статись у передній лінії. Особливо критично по амбіціям збірної Китаю било те, що не було справжнього "хижака" на вістрі атаки. Номінальні нападники не вражали зовсім, а півзахисник Ву Лей відчував себе на вістрі як не у своїй тарілці.

Тепер перейдемо до стартових складів збірної Китаю спочатку у матчі проти Південної Кореї, потім - проти Ірану.

Подивився я на склад перед матчем і що там побачив?) А все просто! Всі знайомі прізвища! Знайомі... для Ліппі по Гуанчжоу Евегранд. Так, я колись нахвалював Гаунчжоу Евегранд часів Марчелло Ліппі, проте. Зараз командою "рулить" інших фахівець. Ліппі після себе залишив очолювати команду свого "учня" - Фабіо Каннаварро. Але, італієць довго не протримався на своїй посаді. Так, Евегранд тоді потрапили у невелику кризу, декілька невтішних результатів, але гра була і непогана. Проглядався чіткий вектор наслідування методик Ліппі. Але, китайські босси не захотіли чекати! Тут, як раз, підвернувся скандал з податковою в Італії, і Фабіо пішов.

На зміну йому покликали бразильця Сколарі. Що було та є далі, я про це не хочу знов повторюватись. Моя думка залишається тією самою, що і два роки тому - Сколарі - не тренер, з яким Евеграндів чекає світле майбутнє.

Отож, Ліппі вирішив змінити схему гри збірної з 4-4-1-1, 3-1-4-2 на чіткі 4-3-3. Місце у воротах довірили добре знайомому по Гуанчжоу Евегранд Жень Ченгу.

Захист. Троє представників Евегранду та один Гуанчжоу R&F. З тих, хто виходив у старті раніше залишились... звісно ж гравці "Тигрів" - Дзянь Лінпень та Фень Ксяотинь. Квартет доповнили: Мей Фанг (Евегранд) та Ксянь Жіпенг (R&F). Відразу додам, що вся ланка захисту відбігала обидва матчі.

Перейдемо до лінії півзахисту. При Гао Хоньбо вона була найбільшою. Цьому є логічне пояснення - у чемпіонаті попросту немає "своїх" стабільних нападників. Там майже у всіх клубах нападники - іноземці з шаленими контрактами. Тому, якщо попереду грає одна людина, тоді потрібно "навантажити" людьми півзахист. 

Півзахист: Хао Юнмінь (Шаньдунь Лунен) - Джень Джі (Гуанчжоу Евегранд) - Джань Ксідже (Бейцзінь Гоань).

Напад. Як було вже анонсовано, замість одного нападника на вістрі з'явилось тріо: Ву Лей (Шанхай СІПГ) - Ю Дабао (Бейцзінь Гоань) - Ван Йоньпо (Тяньцзінь Куаньжань).

Тобто, у стартовому складі проти південнокорейців вийшло 5 гравців Гуанчжоу Евегранд, і що цікаво, майже вся ланка захисту. Також, викликає питання те, чому Ліппі вирішив залишити у команді вікового Джень Джі (36 років), а того ж Ду Вея з Хебея вже залишив поза списком збірників. Хоча, обидва у своїх клубах на полі проводять не так багато часу. 

Тепер, по стартовому складу у матчі проти збірної Ірану у Тегерані.

Голкіпер та захисники проти Ірану вийшли такі самі як і проти збірної Південної Кореї.

А от, з трьох півзахисників один представляє у матчі проти Ірану Гуанчжоу Евегранд (віковий Джень Джі), один Дзянсу Сунін (Ву Ксі) та ще один Бейцзінь Гоань (Джань Ксідже).

Попереду грало тріо Гао Лінь (Гуанчжоу Евегранд) - Джан Юнінг (Вітес) - Ю Дабао (Бейцзінь Гоань).

Отже, у матчі проти корейців у першому таймі було враження, що Ліппі таки щось почав змінювати у грі. Але, таке враження протирмалось недовго. Можливо, свої трибуни на початку гнали команду вперед. Але дуже швидко китайські футболісти посипались. Все-таки, клас виконавців збірної Південної Кореї набагато вищий. На відміну від збірної Китаю, ключові нападники Південної Кореї грають за кордоном. На руку Китаю зіграв ще той факт, що матч пропускав головний нападник збірної Кореї Хьйон Мін Сон.

Наприкінці першого тайму Ю Дабао після подачі з кутового від Вана Йоньпо зміг головою відкрити рахунок у матчі та забити такий бажаний гол, який ніяк не давався в останніх офіційних матчах. Корейські захисники просто стояли і дивились як нападник рушався назустріч м'ячу.

І, після цього, футболісти Південної Кореї прибрали ініативу до своїх ніг. У другому таймі захист китайців тріщав по швах. При цьому Ліппі замінив усю лінію нападу. При цьому, змінилась актична схема на 4-4-2.

На поле вийшли: Ву Ксі (Дзяйнсу Сунін), Хоньбо Йін (Хебей) та Джан Юнінг (Вітес).

Проте, на мій погляд, яскраво було видно, що згадуваний мною раніше Джень Джі взагалі не встигає за своїми опонентами. Віковий гравець дуже багато помилявся на полі та створив декілька небезпечних обрізок, які призвели до небезпечних випадів на ворота збірної Китаю.

Корейці мали декілька стовідсоткових нагод. У гравці збірної Китаю таких нагод у другому таймі від сили було дві, і ті під кінець зустрічі, коли корейці всією командою були на половині поля китайців. А перемогу для збірної Китаю здобув у кінці матчу своїм порятунком Ву Ксі, який після складного удару свого корейського одноклубника Джіонга Хо Хонга виніс м'яч зі "стрічки" воріт.

Після цієї перемоги у китайців з'явилися невеликі шанси на вихід до плей-офф, а може, навіть, напряму з групи, адже подолано було одного з лідерів групи, який був не так далеко по очкам.

Попереду був матч проти іншого лідера - збірної Ірану. Усі китайські групи у соц.мережах та на офіційних ресурсах лігі були у фото могутніх футболістів китайської збірної та Великого Дона Марчелло.

До речі, наприкінці матчу футболісти влаштували бійку у стилі "останніх матчів" Гуанчжоу Евегранд. Ситуація була спірна, але занадто вже різко на дії корейця відреагували китайські футболісти. Суддя це все залишив без уваги.

На матч проти Ірану Ліппі зробив декілька змін. З нападників першого матчу на поле вийшов лише Ю Дабао (автор переможного голу). У півзахисті замість Хао Юнміня з'явився Ву Ксі, який чудово проявив себе у другому таймі матчу проти Південної Кореї.

До речі, цікавий момент: за неофіційними даними на матчі були присутні 100 000 глядачів (при тому, що стадіон вміщує 78 000).

Отже, повернемось до самої гри. А пройшла вона під повну диктовку гравців збірної Ірану. Китайці мали лише лічені нагоди для взяття воріт іранців (в основному, наприкінці зустрічі).

Долю матчу вирішила одна єдина помилка на початку другої половини матчу оборони збірної Китаю а, якщо бути більш точним, то голкіпера Жень Ченга, який прогавив момент удару після після верхової боротьби у власному штрафному майданчику і пустив м'яча під собою. А чому помилка оборони вцілому? Дуже просто. Іранці вже втрачали м'яч після своєї атаки, але китайські захисники порахували не дуже необхідним догравати епізод до кінця. Навіть більше, аби зіграти зовсім надійно, захисник міг спокійно винести м'яча на кутовий, але він вирішив винести його головою у поле, чим запалив невелику свічку біля власних воріт. Боротьба... Іранець Шожаєі виграє верхову боротьбу, скидка під удар... помилка... гол!

Після цього Іран почав ловити Китай на контратаках. Збірна Китаю, у свою чергу, намагалась діяти через стандарти. Але, цього дня на висоті був голкіпер іранців Бейранванд.

Як підсумок, 1-0 і Іран вже майже у Фінальній частині ЧС 2018.

Тепер, про стан справ у Китайській збірній та мій погляд на ситуацію.

Проблеми нікуди не пішли, а, навпаки, вони лише загострились. І, це при тому, що Ліппі активно займається їх вирішенням. Проте, Дон Марчелло вирішив піти шляхом виклику до збірної великої кількості виконавців з Гуанчжоу Евегранд, особливо в лінію захисту. Спробую по пунктах:

1. Проблема збірної Китаю - відсутність класних нападників з китайським паспортом. 

Через останні трансферні "потрясіння" до Китайської Супер Ліги прийшло дуже багато іноземців. І, лише лічена кількість з них є захисниками. Основна маса - це гравці атаки. Майже у кожному клубі КСЛ основним нападником є іноземець. Через це власні гравці опинились на лавці чи відійшли на другі ролі у побудові атаки. По суті, тільки Ю Дабао (Бейцзінь Гоань) та Гао Лінь (Гуанчжоу Евегранд) мають більш-менш стабільну ігрову практику. Також, Ву Лей на провідних ролях у Шанхай СІПГ, але він атакуючих півзахисник, але не чистий нападник. Можливо, через це Ліппі і вдався до експерименту зі схемою 4-3-3.

Проте, якщо така трансферна тенденція буде мати місце і надалі, то саму збірну країни чекають великі проблеми.

2. Під час роботи того чи іншого тренера завжди знайдуться ті, хто за, і ті, хто проти. 

Скажу чесно, от є проблема з атакою. Команда забиває мало. Тут, звичайно, одрзу знов думаються про відсутність нападників. От, до речі, Ліппі застосовує тактику 4-3-3, де у ролі крайніх нападників грають номінальні півзахисники (Ву Лей та Ван Йонгпо).

При цьому, номінальних нападників у команді аж троє. Але, у чемпіонаті є місцеві хлопці, які можуь бути корисними. Вони мають достатньо ігрової практики, не є віковими та мають достатню кількість голів.

Кому б можна було надати шанс:

Ксяо Джи (Гуачнжоу R&F, 6 голів у минулому сезоні), Донг Ксуешень (Хебей, 27 років, 9 голів) та Йінь Бо (Яньбань Фюде, 24 роки, 4 голи).

На мою думку, грай вони за Евегранд, вже б отримали виклик. А так... До речі, тут багато аналогій зі збірною України, де викликають за минулі заслуги чи потрібно бути гравцем однієї команди, яка постійно хоче змінювати формати змагань)

3. Слабка тактична думка гравців.

Що мається на увазі. Гравці збірної Китаю, особливо, коли команда програє, починають відверто підсідати. Всі їхні атакуючи потуги зходять на дальні удари чи навіси "без адреси". Коли проти них грамотний суперник, то моментів для ударів з прийнятної відстані майже немає. А щодо навісів... відсутність адресатів...

На цьому все.

Любіть футбол! Грайте чесно!