У складі збірної України вистачає потенційних легенд: 5 гравців, які мають провести понад 100 матчів
За сприятливих обставин їх може бути й більше.
Матчі збірної України завжди були та є для вболівальників й самих гравців особливими. Тут і своя атмосфера, ступінь відповідальності, а найголовніше – склад, який від збору до збору може змінюватися та корегуватися.
В історії нашої національної команди було багато видатних гравців, які залишили чималий відбиток у жовто-блакитній футболці. Але є простий критерій, який суттєво виділяє декількох з них. Мова про тих, хто зіграв за національну команду понад 100 матчів. Таких українців за всю історію незалежності було четверо:
- Андрій Ярмоленко - 115 матчів
- Андрій Шевченко - 111
- Андрій Пятов - 102
- Руслан Ротань - 100
Ярмоленко, який лідирує та є єдиним зі списку чинних футболістів, навіть попри високий рівень травматизму може ще відіграти з десяток матчів.
Андрій зараз травмований. Але навіть без нього, якщо глянути на склад збірної України, який викликати на Італію, можна без іронії говорити, що він дійсно один з найкращих в історії нашої команди. І серед цих гравців є чимало людей, які вже багато зробили для збірної України, а згодом майже гарантовано увійдуть в список її легенд – у тому числі й перетнуть позначку у понад 100 матчів.
Ми вирішили прикинути, хто має найкращі шанси це зробити. При складанні списку враховувалися поточна кількість матчів, вік, стан кар'єри гравця на зараз, його динаміка виступів за збірну та перспектива його, як основного для збірної України, на майбутнє. І ми отримали достатньо очевидних кандидатів.
Микола Матвієнко – 61 матч (27 років)
Центрбек «Шахтаря» є основним у збірній вже як 7-й рік та має найбільшу кількість зіграних матчів серед усіх гравців сьогоднішньої п'ятірки.
Попри це, його шанси перетнути позначку у 100+ матчів дещо можуть піддаватися сумніву. Причина тут одна – спад форми Матвієнка. Форма Миколи погіршилась ще наприкінці минулого сезону, як у складі збірної, так і у виступах за «Шахтар». Ця тенденція продовжилася й у нинішній кампанії.
Все ж таки, враховуючи досвід Миколи в збірній та його ще досить молодий вік, особливо як для центрального захисника, здається, що є хороші шанси, що Матвієнку вдасться досягти позначки у 100 матчів. Для цього необхідно протягом наступних чотирьох років протриматися у статусі основного (грати близько 10 матчів на рік) або не грати настільки часто, але викликатись на рік-два довше. Не виглядає фантастикою.
Хтозна, можливо, нинішній спад гравця «Шахтаря» є тимчасовим. Тим більше, що конкурентів на місце лівого центрального захисника в збірній в нього зараз практично немає.
Олександр Зінченко – 57 матчів (26 років)
Зінченко безумовно є найкращим гравцем свого покоління в українському футболі. Стабільно Олександр почав грати за національну команду з 2018-го. Враховуючи рівень його майстерності та клас, гравець «Арсенала» цілком ймовірно ще років 6-8 може не просто виступати за збірну, а бути її лідером та незамінним гравцем. Зінченко – майже напевно наступний капітан першої команди України після Ярмоленка та Степаненка.
Єдине, що може не те що завадити, а відтягнути момент, коли Зінченко вийде на 100-й матч у складі збірної України – травми.
Віктор Циганков – 49 матчів (26 років)
Вінгер «Жирони», який днями відсвяткував 26-річчя, вже входить у вісімку найкращих бомбардирів в історії збірної України. Разом з тим у Віктора вже майже пів сотні ігор у складі національної команди.
І цей результат з великою ймовірністю може дозволити досягнути відмітки у 100 матчів в майбутньому. Зараз Циганков є стабільним гравцем основи клубу з топ-5 ліг, а найголовніше – збірної. Наразі його позиція в національній команді не піддається обговоренню. І на горизонті в Україні поки не видно достатньої кількості гравців, які найближчі роки зможуть повністю витіснити Віктора зі складу.
Не дивлячись на нещодавнє ушкодження стегна, Циганков став отримувати менше травм після відходу з «Динамо», що теж важливо. Тому саме він може стати легендою збірної України, зігравши ще понад 50 матчів та забивши чимало голів.
Віталій Миколенко – 36 матчів (24 роки)
Миколенко – основний у збірній з 2019-го, коли закрив доволі проблемну позицію на той момент лівого захисника. Це дозволило Матвієнку повноцінно перейти у центр захисту.
За останні два роки у Віталія жодного пропущеного матчу збірної. Він безумовний номер один лівий захисник України, якщо не враховувати багатофункціональність Зінченка.
Звичайно, дистанція до 100 матчів ще дуже довга. Але, зважаючи на вік Миколенка, його здоров'я та поступову адаптацію в Англії, можна зробити висновок, що в нього дуже хороші шанси перетнути цю позначку.
Ілля Забарний – 31 матч (21 рік)
Серед усіх нинішніх гравців збірної Забарний за потенціалом може провести не те що 100, а цілком ймовірно і 150 матчів за національну команду. 21-річний Ілля вже як три роки майже завжди є залізобетонним гравцем основи збірної України. Додайте сюди ідентичний статус у «Борнмуті», вік захисника, чудову адаптацію в АПЛ та достатньо міцне здоров'я.
Близько 10 матчів на рік протягом наступних 10-12 років – і Забарний стане абсолютним рекордсменом збірної України. А якщо буде участь на великих турнірах, то це може статися ще раніше. А далі вже не так далеко буде і до топ-10 рекордсменів серед усіх збірних в історії.
Здається, що Ілля здатен досягти такого рівня.
Бонус: Степаненко (80 матчів, 34 роки) + Трубін (9 матчів, 22 роки)
Степаненко – невіддільна частина збірної вже як 10 років. Особливо роль Тараса стала помітною останніми роками: самовідданість, досвід, важливість у білдапі, читання гри, авторитет у команді.
Гравцю «Шахтаря» до 100 матчів у складі збірної залишається 20 матчів. Для цього потрібно без пропусків грати до кінця 2025-го. Тут є свої «за» та «проти». З однієї сторони, поки що заміни Степаненку немає, а з іншої – втрутитися можуть вік та травми. Тарасу наступного року вже 35, і не факт, що він зможе ще пару повних років бути основним.
Щодо Трубіна, то тут все ще більш складно спрогнозувати. Лише 9 матчів за збірну у 22 роки. Після того, як Пятов втратив місце в основі збірної, йому не знайшлося постійного наступника. Останніми роками у воротах першої команди України, окрім Трубіна, грали й Бущан, і Лунін, і Різник.
Але Анатолій є наймолодшим з усіх конкурентів та й з точки зору кар'єрних перспектив має найбільшу перевагу. Тому розраховуємо, що поступово саме він забере собі місце в воротах без шансів для конкурентів. І потенційно може бути основним протягом десятиріччя.
Фото - УАФ
