5 вражень із Праги від перемоги збірної України: шалена підтримка від фанатів та ігнор ЗМІ у мікс-зоні
Тимуру Ковалю вдалося подивитись матч вживу.
Україна завдяки перемозі над Північною Македонією зробила важливий крок для потрапляння на Євро-2024. Гра, яка завершилася з рахунком 2:0, пройшла у столиці Чехії – Празі. Тимур Коваль був на матчі та ділиться своїми враженнями.
Epet Arena – затишний стадіон на околицях Праги
Якщо у вересні збірна формально вдома проти Англії грала у Вроцлаві, то цього разу домашнім стадіоном стала «Epet Arena».
Стадіон знаходиться на Празі 7, неподалеку від виїзду з міста. Найближча станція метро називається Hradčanská. На «Epet Arena» свої домашні матчі проводить празька «Спарта», яка є рекордсменом за кількістю перемог у чемпіонаті Чехословаччини/Чехії – 34.
Сам стадіон був побудований ще у 1921 році, а у 1934-му пережив пожежу та був заново перебудований.
Арена вміщує 18,8 тисячі вболівальників, але на самому матчі було присутньо лише 13к – це покарання за расистську поведінку українських фанів, використання ними піротехніки та блокування проходів в матчах з Англією та Італією. Але й під час цієї гри диктор неодноразово просив наших уболівальників не блокувати проходи між секторами. Проте позитивного фідбеку з боку фанів не було.
Українські вболівальники створили чудову атмосферу: гасла «ЗСУ!», банери на підтримку військових, скандування прізвищ
Навіть за дві з половиною години до матчу, за 30 хвилин їзди на метро, вже можна було побачити українських вболівальників. А чим ближче до стадіону, тим частіше майоріли жовто-блакитні кольори. Візуально було помітно, що 95% дозволених місць були заповнені. Вже за годину до гри вболівальники розганяли стадіоном патріотичні кричалки, а під час самого матчу атмосфера була неймовірною.
Окрім відчайдушного виконання національного гімну кожним з присутніх на стадіоні, на трибунах були розгорнуті банери на підтримку української армії та військових. Поруч з плакатом «Саша «Мюнхен» (Боєць «Азова» – прим. Tribuna.com) 2-й рік у полоні» був надпис «З нами Бог та отаман Залужний».
До того ж лунали й інші відомі гасла: «ЗСУ! ЗСУ! ЗСУ!», «Слава Україні! Героям Слава!», «Путін – х###о», «Хто не скаче – той москаль» тощо.
Окремої уваги заслуговує персональна підтримка гравців – трибуни скандували прізвища Мудрик та Зінченко, а ті своєю чергою жестами дякували та закликали додавати підтримки національній команді.
Одним словом, підтримка збірної була на надвисокому рівні.
Флешмоб «54» на знак солідарності з чеським народом, який зазнав радянської окупації у 1968-му
Події 1968 року залишили значний відбиток в історії Чехії. Тоді ще Чехословаччина, першим секретарем ЦК КПЧ якої був обраний Олександр Дубчек, вирішила змінити свій політичний курс. Нова влада прагнула розширення прав та свобод громадян, а також позбавлення комуністичного режиму. Як наслідок – у серпні 1968-го у низку міст Чехословаччини увійшли понад 300 тисяч радянських військ, країна опинилася під окупацією.
Отож, під час матчу Україна – Північна Македонія волонтери Дмитро Дубас та Микола Васильков організували акцію під назвою «54» – саме стільки років пройшло від вторгнення Радянського Союзу до Чехословаччини у 1968-му до початку повномасштабної війни Росії та України у 2022-му. Ціль – солідарність чеського та українського народів.
Акція мала назву «Dva zločiny – jeden zločinec. Nepotrestatné zlo se vždy vrací» (Два злочини – один злочинець. Непокаране зло завжди повертається). Саме на 54-й хвилині гри флешмоб і був виконаний вболівальниками.
Україна видала звично валідольний матч, але все ж таки перемогла
Не можу не погодитися з текстом колеги Сергія Барановського, на думку якого, гра з північними македонцями – звичайний матч нашої збірної з купою нервів.
І на стадіоні це відчувалося ще емоційніше, ніж за переглядом по телевізору. Epet Arena – сучасний європейський стадіон, тому кожний ігровий епізод, попри перебування у журналістській зоні на 3-му ярусі, відчувався так, ніби ти спостерігаєш за ним з тренерської зони. Неймовірні сейви Трубіна, ефектні фінти Мудрика, поперечина Матвієнка та забиті м'ячі – все це загартовувало та надихало емоціями.
Проте сценарій гри змусив до самого кінця «сидіти на голках». Слизький рахунок 1:0, небезпечні моменти гостей, 6 доданих хвилин до другого тайму, але тут обіграш Караваєва суперника на лівому фланзі на 90+5-й, удар з далекої відстані, помилка Дмитрієвського, м'яч у сітці – стадіон вибухає. Емоції вириваються назовні, переможна ейфорія...
Жоден з гравців збірної не зупинився у мікс-зоні після матчу
Вищенаписані враження – емоції від лиця журналіста. Що ж входить у роботу представників медіа під час подібних заходів? Пресконференції до та після гри, оперативне висвітлення подій на стадіоні, а також спілкування з дійовими особами матчу. Єдиний момент для акредитованого журналіста на подібних заходах, коли можливо взяти декілька слів у гравця – мікс-зона після гри, де цього разу було лише декілька представників ЗМІ.
Здавалося б, що, як не перемога, може сприяти можливості отримати ексклюзивний коментар? Виявляється, цього теж недостатньо. Жоден з гравців не зупинився у мікс-зоні, попри не тільки мої, але й прохання колег. «Ні-ні», «Не сьогодні», «Немає часу», «Я вже говорив» (ймовірно, йдеться про коментар для офіційного мовника матчів збірної «Суспільного»), «Ні, я трошки без настрою», – все це відповіді на банальне «Ім'я гравця», можна, будь ласка, пару слів/невеличкий коментар для Tribuna.com?».
Особливо дивно чути такі відповіді від представників команд АПЛ. Водночас півзахисник Північної Македонії та «Наполі» Елмаз, попри поразку, після гри давав коментарі колегам-співвітчизникам.
Тут хочеться зазначити ще один момент.
На матчі був присутній Андрій Шевченко – жива легенда українського та світового футболу. Колишній тренер збірної спостерігав за грою з VIP ложі, але після матчу спустився звідти вниз, щоб залишити стадіон. Тут Андрія Миколайовича впізнали звичайні вболівальники – володар «Золотого м'яча» протягом декількох хвилин роздавав автографи та фотографувався з охочими.
Фото: УАФ, Zorya Londonsk
