Найкращі перфоманси АПЛ: #44 – Оле-Гуннар Сульшер проти «Ноттінгему» в сезоні 1998-99
На честь 30-річчя створення Англійської прем’єр-ліги, автори сайту The Athletic проголосували за топ-50 найкращих індивідуальних перфомансів гравців.
Переклад та адаптація статті «Best Premier League performances: No 44, Ole Gunnar Solskjaer for Manchester United v Nottingham Forest»
«В АТАКУ, В АТАКУ, В АТАКУ, В АТАКУ», — розлючено cкандували вболівальники гостей дивлячись на те, як їхня команда не дуже поспішала бігти вперед забивати гол, який вони так вимагали.
Таким був загальний настрій фанатів. Cправа в тому, що в ролі гостьової команди був «Манчестер Юнайтед», в суперниках – «Ноттінгем Форест», а на табло – рахунок 1:6 на користь «манкуніанців». Всі три нападники клубу встигли записати на свій рахунок по дублю ще до початку компенсованого часу.
«Юнайтед» не залишалося нічого, окрім як прислухатися до вимог вболівальників, тому до фінального свистка «Ноттінгем» пропустив ще двічі, причому обидва голи знову забила людина, яка вже встигла засмутити голкіпера господарів до цього. Так цей нападник став першим і на сьогоднішній день единим гравцем в історії Англійської прем'єр ліги, якому вдалося зробити покер після виходу на заміну.
Гравці «Фореста», деморалізовані ймовірним вильотом та фактом наявності на посаді головного тренера Рона Аткінсона, засмучено дивились на бруд футбольного поля, немов ветерани Вьетнаму, які знаходяться у Сайгоні під видом стадіону «Сіті Граунд» та чекають рятувальний гелікоптер, що ось-ось забере їх звідси.
На фоні цієї картини по полю в бік роздягальні йшов хлопець, який з посмішкою на обличчі набивав м'яча на правій руці. То був Оле-Гуннар Сульшер, архітектор їх приниження.
Звісно, ті заклики вболівальників «Юнайтед» частково були гумором, але водночас й відображали їх характер та відношення до команди у той час. Це було доказом того, що навіть коли перемога була у кишені – фанатам хотілось більшого. Люди завжди обговорювали холоднокровність команди Сера Алекса Фергюсона, але зазвичай це було в контексті здатності гравців вирвати результат на останніх хвилинах гри.
Насправді ці два голи у компенсований час могли стати вирішальними у боротьбі за титул. «Юнайтед» виграв Прем’єр-лігу з перевагою в одне очко над «Арсеналом», водночас за різницею м'ячів перевага також була у один забитий м'яч. Якби «каноніри», наприклад, зіграли б в передостанньому турі з «Лідсом» внічию, а не програли, то тоді б ці два голи Сульшера в компенсований час були ключовим фактором, а не дрібницею.
До речі про дрібниці. Який гравець забив найбільше голів у історії АПЛ після виходів на заміну?
Якщо ви відповіли Сульшер — вітаю, нам вдалося вас заплутати. Норвежець може бути найбільш відомим гравцем лави запасних за останні 30 років, але правильна відповідь це Джермейн Дефо.
За свою 19-річну кар'єру йому вдалося відзначитися 24 голами у 149 матчах, це лише на 3 голи більше, ніж у Ольв'є Жиру, який займає другу сходинку рейтингу. Третій — Чічаріто з 19 голами, а от четверте місце займає якраз Сульшер з 17 голами, але не один, разом із Даніелем Старріджем та Кану.
У середньому норвежець вражав ворота суперника кожні 87,9 хвилини, але і це не найкраще співвідношення хвилин до голів. Згідно з даними Opta, серед гравців Прем’єр-ліги, які виходили на заміну мінімум 30 разів, найкращім є Мічі Батшуайі, загалом він забив 9 голів, витрачаючи на кожний по 73,2 хвилини.
Далі йдуть колишній нападник «Фулгема» Ерік Невланд (6 голів, 35 матчів, 79,3 хвилини), Серхіо Агуеро (12 голів, 40 матчів, 82,4 хвилини), Лоїк Ремі (6 голів, 30 матчів, 82,8 хвилини), Едін Джеко (13 голів, 56 матчів, 82,9 хвилини), раман павлюченка з рососії (9 голів, 33 матчів, 85,6 хвилини), а вже за ними всіма Сульшер.
Усі, за винятком Невланда, грали за великі клуби, у яких і без них вистачало сильних та талановитих форвардів. Їм залишалося тільки справляти враження на тренерів після виходу на заміну в надії, що у наступному матчі вони отримують більше ігрового часу, ніж зазвичай. Частіше всього це були виходи на заміну під кінець гри, коли суперник вже був втомленим.
Чи повинен запасний форвард бути гравцем певного типу? Дефо розповідав, що починав вивчати слабкі місця захисників суперника ще сидячі на лаві запасних. І цьому ж він вчив молодих нападників в «Рейнджерсі».
Подібним займався і Сульшер. Сер Алекс Фергюсон писав у своїй автобіографії про норвежця наступне: «Сидячи на лаві запасних в грі або тренуваннях він завжди робив нотатки. Тож коли наставав момент виходу на поле — Оле вже знав про суперника все. Його особливості, позиції. Знав, куди і коли треба бігти».
Пізніше Сульшер прокоментував ці слова так: «Я, мабуть, не аналізував всю гру загалом, бо концертував увагу перш за все на собі. Яким чином я повинен зіграти, щоб зробити побільше шкоди? Я передивлявся матчі, але не слідкував за грою нападників суперника. Тьєррі Анрі міг робити на полі все, що йому заманеться, тож це було проблемою Япа Стама. Я звертав увагу на помилки центральних та крайніх захисників.
Такий первинний аналіз був моєю перевагою, але головне, що я завжди був ментально готовий вийти на футбольне поле. Деякі гравці надто егоїстичні і думають, що якщо вони не виходять в старті, то не повинні перейматися грою. У мене ніколи не було таких думок. Я завжди цінував ту кар'єру, яку мав».
Сезон 1998\99 був найкращим підтвердженням думки, що Сульшер — найкращій запасний гравець серед усіх. Переможний гол «Ліверпулю» був забитий на останній хвилині після виходу на заміну, голи «Брондбю» та «Вест Гему» — теж після виходу на заміну. Потім була вищезгадана гра проти «Ноттінгему», а на десерт — фінал Ліги чемпіонів.
Перший м'яч за «Юнайтед» був забитий після виходу на заміну, останній — також. Кумедно, що в обох випадках суперником був «Блекберн», і в обох випадках Сульшеру знадобилося 6 хвилин.
Сульшер, що розминався на краю поля, став провісником біди в очах оборони суперників. «Це справляло враження на них, — казав сам гравець в інтерв'ю FourFourTwo у 2016 році, — з'явився міф про те, що я забиваю кожного разу, як виходжу на заміну».
За рахунку 4:1 господарі вже виглядали так, ніби хотіли опинитися в зовсім іншому місті. Сульшер в цей час постійно поглядав на лаву запасних в надії побачити там жест, який символізував би бажання штабу випустити його на поле. Він був схожий на зачинену собаку, яка поглядала на соковиту кістку по той бік клітки.
«Це була перша гра Стіва Макларена в якості помічника Фергюсона, — розповідає Сульшер FourFourTwo, — і Джим Раян, один з інших тренерів, гукнув мені: «Ти виходиш, Оле. Ми перемагаємо з рахунком 4:1, тому не роби дурниць — просто тримай м’яча». Я подумав: «В мене є шанс проявити себе перед новим помічником, я не збираюся просто тримати м’яч».
Сульшер вийшов на поле, коли на годиннику арбітра була 71 хвилина та 48 секунд. Матч закінчився на 93 хвилині та 43 секунді. Тобто загалом Олі провів на полі 21 хвилину та 55 секунд.
Але йому знадобилося трохи менше 8 хвилин, щоб забити свій перший гол. Загалом всі чотири голи були забиті за 14 хвилин та 23 секунди, тобто на один гол по 3 хвилини 35 секунди. Непогано? За весь час він зробив 31 дотик до м'яча. Здебільшого це була гра в один дотик, щоб посприяти виходу команди з оборони, одного разу — винос уперед, коли Олі вирішив допомогти партнерам у захисті. Залишок — дрібниця у вигляді чотирьох голів.
Перший гол — 79 хвилина 20 секунда
Бекхем віддає передачу праворуч у штрафний майданчик на зовсім вільного Невілла, а той у свою чергу прострілює на Сульшера, який чергував біля дальньої стійки. Голкіпер «Фореста» Дейв Бізант — який насправді зіграв досить добре в першому таймі — не дуже старанно пірнув за м'ячем, а скоріше просто впав на землю від безсилля, як невміло зрубане дерево.
Другий гол — 87 хвилин 3 секунди
Бекхем довгим пасом з глибини виводить Сульшера майже сам на сам з Бізантом, який вирішує вибігти на межу карного майданчику, щоб завадити Оле забити гол. Спершу норвежець спробував перекинути воротаря, але марно, страж воріт «Ноттінгема» досить легко відбив не надто витончений удар. На радість Сульшеру м'яч відскочив назад до нього, на замасі він розводить Бізанта та м'яч по різним сторонам та точним ударом з краю штрафного майданчика влучає у праву дев'ятку.
Третій гол — 90 хвилина 45 секунда
Скоулз робить вигляд, ніби збирається пробити з дальньої відстані, але замість цього віддає передачу на вільного у лівій частині штрафного майданчика Сульшера, якому залишалося лише відправити м'яча у ворота ударом під праву руку бідолашного Бізанта.
Четвертий гол — 93 хвилина 10 секунда
Батт прострілює з правого флангу в район 11-метрової позначки, де набігаючий Скоулз якимось чином не влучає по м'ячу, тому той по інерції котиться далі в бік Сульшера. Оле незграбно підлаштовується під нього та першим же дотиком вражає дальній кут воріт суперника.
Ще одним приниженням для «Ноттінгему» було те, що завдяки цьому голу «Юнайтед» побив рекорд — записав на свій рахунок найбільшу виїзну перемогу в історії Прем’єр-ліги, попередній рекорд на той момент належав… «Ноттінгем Форесту». Це досягнення протримається до 2019 року, коли «Лестер» переможе «Саутгемптон» із рахунком 9:0.
Рон Аткінсон спробував впоратися з приниженням за допомогою гумору. «Сульшер забив 4 голи? Добре, що його не випустили на поле раніше. Одним словом — сьогодні нас вбили. Ми казали, що будемо яскравою і привабливою командою, і ось вам — трилер з дев’ятьма голами».
«Оле дуже гарно підсилює гру. Він швидко пристосується до темпу гри, що вміють не так багато футболістів. Якщо я коли-небудь і почувався винним перед кимось з запасних, оголошуючи стартовий склад, то насамперед це стосувалося Сульшера. Справа в тому, що він входить у гру з лави запасних краще, ніж будь-хто інший в клубі», — казав Фергюсон.
«Могло здатися, що ми зробили з Енді Коулом достатньо у цій грі, але потім вийшов Оле і зробив покер. Це прекрасно, — казав Двайт Йорк.
Стів Макларен зайшов до роздягальні після фінального свистка та промовив: «Непогані хлопці — робитимемо так щотижня?»
Щотижня так не було, але дивлячись на Сульшера, який розминався на краю поля, з репутацією, яку він цілком заслужив, було відчуття, що цілком могло би бути.
