Інший фінал: документальний фільм про матч між збірними Бутану та Монтсеррату

Найгірші вирішували хто сильніший

Чемпіонат Світу 2002 року з футболу, який проводився в Бутані, не подарував нам, на жаль, несподіваних команд у фіналі. Сталося все так, як пророкували до початку турніру експерти та рядові вболівальники. Дві найкращі збірні, згідно з тогочасним рейтингом FIFA, вийшли у вирішальний поєдинок світової першості. Для Бутану, як і для Монтсеррату, це був дебют у фіналах на таких великих змаганнях. Дотепер, всі згадують зухвалі слова капітана остров'ян Чарльза Томпсона напередодні гри: «Ми переможемо з рахунком 10-0». Золоті дракони тоді знаходились під ще більшим тиском, адже домашні трибуни стадіону «Чанглімітанг» точно не зрозуміли би поразку. Отже, 30 червня 2002 року 15 тисяч глядачів стали свідками легендарної перемоги збірної...

Це все не опис сну після 12 часового перегляду передачі «Світ навиворіт» з Дмитром Комаровим, а сюжет документальної стрічки під назвою «Інший фінал», знятої нідерландським незалежним рекламним агентством «КессельсКрамер».

Передумови

Збірна Нідерландів на Чемпіонаті Світу у 2002 році виступила просто жахливо. Якщо бути точнішим, вона на нього навіть не вийшла. Все закінчилось ще на відбірковому етапі, де «помаранчеві» зайняли третє місце, пропустивши вперед національні команди Португалії та Ірландії. Це стало шоком для вболівальників, що колектив в якому були такі гравці, як Патрік Клюйверт, Кларенс Зеєдорф, Руд ван Ністелрой не зміг подолати кваліфікаційний бар'єр. Після такої провальної кампанії очільник збірної Луї ван Гал був відправлений у відставку.

Всі ці події дуже засмутили Маттейса де Йонга. Він вирішив дізнатись чи існують взагалі країни у футболі, які гірші, ніж Нідерланди. Для цього він зайшов в мережу Інтернет та розпочав свої дослідження. Ці пошуки привели його до рейтингу збірних FIFA. Прогортавши його до самого низу, Маттейс побачив, що на самому дні цього списку розташувались Бутан та Монтсеррат, які займали 202 та 203 позицію. Так виникла ідея провести матч між цими збірними та виявити серед них сильнішого. Допомогати в організації цієї справи погодилось рекламне агентство «КессельсКрамер», яке ще вирішило зробити фільм про шлях до цього поєдинку. Режисером документальної картини став Йохан Крамер.

Острів Монтсеррат

Here in the valley where the bite of dogs is worse than their bark untended sheep die to breed a bloated Christmas of flies

Here in the valley where the earth staggers like a drunk and exhale sulfur that tarnishes teeth women polish their smiles

Here in the valley where ashes, blank vegetation and death fires dance in the bosom of mountains in flamboyant beauty

I see a new cloud erupting on the hills hope in the eye of mourning for a joyful New Year's Day

Here in the valley.

Цей вірш монтсерратського поета, історика та політика Говарда Фергюса, який, до речі, ще є автором національного гімну, присвяченій темі виверження вулкану, яке мало величезний вплив на долю цієї британської колонії.

Монтсеррат — райський вулканічний острів, що знаходиться в Карибському морі, входить до архіпелагу Малих Антильськіх островів та належить до британських заморських територій. Невеличкі розміри: в довжину 16 км, в ширину 11 км та невеличке населення: 4,390 осіб, нібито створює ідеальні умови для тихого і спокійного життя. Проте іноді острів перетворюється на філіал пекла.

Суффрієр-Гіллз — це комплекс вулканів, що знаходиться в південній частині карибського острова. Виверження, яке розпочалось 18 липня 1995 року і триває донині, повністю змінило побут місцевого населення. Через діяльність вулкану 21 серпня 1995 року попіл почав накривати столицю країни — Плімут, що призвело до неможливості подальшого проживання в ньому, і в грудні мешканців було евакуйовано. Через деякий час їм було дозволено повернутись, але потужне виверження 25 червня 1997 року, яке забрало життя 19 людей, зруйнувало близько 80% міста, накривши його шаром попелу завтовшки 1,4 м. Де-юре Плімут досі залишається головним адміністративним центром, але все керівництво Монтсеррату у 1998 році вирішило переміститись в північно-західну частину, а саме у село Брейдс.

Футбол у Монтсерраті не на перших ролях. Найбільшим попитом тут користується крікет, а найкращі гравці навіть можуть увійти до збірної Вест-Індії. Також не сильно посприяло розвитку футболу знищення стадіону «Sturge Park», який власне знаходився у Плімуті. Якраз під Чемпіонат Світу у Південній Кореї та Японії у Монтсерраті побудували за кошти FIFA новий стадіон «Blakes», на якому до сьогодні і відбуваються усі поєдинки. На його відкриття приїжджав сам Джек Уорнер — футбольний функціонер та тодішній віце-президент міжнародної федерації футболу. Його корупційна кар'єра розпочалась ще у 80-х, а її пік припав на 2010-і роки, коли він отримав 5 млн доларів на свій рахунок у Трінідаді і Тобаго за підтримку російської заявки на проведення ЧС-2018. Донині він довічно відстороненний від діяльності, пов'язаної з футболом.

У місцевому чемпіонаті грають п'ять колективів: ФК «Ідеал», «Середня школа», «Тремурз», «Трандсеттерз», «Королівська поліція». Саме останні є першими чемпіонами в історії острова та найбільш титулованим клубом. З 2018 року по наш час турнір не проводиться.

Станом на жовтень 2023 року національна команда посідає 180 місце, а на момент зйомок фільму Монтсеррат очолював рейтинг збірних якщо його перевернути.

Два головних героя фільму: капітан збірної Бутану Дорджі Вангай та капітан збірної Монтсеррату Чарльз Томпсон

Головна команда країни провела свій перший матч 10 травня 1991 року проти своїх островних колег з Сент-Люсії програвши з рахунком 3-0. Відлік перемогам розпочався трохи згодом. Але вдвічі приємніше те, що це трапилось під час першого домашнього поєдинку — 26 березня 1995 року вони здолали збірну Ангільї з рахунком 3-2.

Чемпіонат Світу 2002 року дозволив дебютувати у відборах до великих турнірів, бо федерація футболу Монтсеррату потрапила до лав FIFA тільки в 1996 році, у відборах до ЧС-1998 вони участі не брали. Проте подорож була недовгою — «Смарагдові хлопці» двічі програли (3-0 та 3-1) в кваліфікації до кваліфікації Домініканській республіці і, таким чином, вилетіли в першому раунді першого етапу.

Як підсумок, вони опинились на дні переліку найкращих збірних, але Бутан все робив для того, щоб витіснити їх звідти.

Королівство Бутан

Бутан — це південноазійська країна, яка розмістилась між двома гігантами: Китаєм та Індією. Бутан — це країна, яка має одну з найбільш важкопрохідних місцевостей у світі: в ньому нараховується 19 гірських піків із висотою понад 7000 м, а 69% його території покриті лісами. Бутан — це країна, в якій уряд спирається не на ВНП, а на ВНЩ (Валове Національне Щастя). Бутан — це країна, яка пишається тим, що змогла уникнути долі британської колонії. В 1910 році вони змогли укласти з англійцями договір, незважаючи на їхню постійну присутність в усіх політичних процесах. Велика Британія визнала повну автономію і невтручання у внутрішні справи, а в 1947 році Бутан, в підсумку, став незалежним.

А ще ця держава неймовірно ізольована, як географічно, так і політично. Наприклад, тільки в 1999 році влада офіційно дозволила інтернет та телебачення, що зробило її останньою країною де це стало доступним для населення.

Стрільба з лука, кхуру, дегор, крикет. Місця «грі мільйонів» в переліку найпопулярніших видів спорту в «Країні дракона-громовержця» не знайшлось. Взагалі, футбол в королівстві має відносно коротку історію. На його зародження суттєво вплинула сусідня Індія, яка після анексії Китаєм Тибету в 1951 стала гарантом безпеки Бутану. Гарні політичні взаємовідносини зробили її постійною ціллю мандрівок бутанців для роботи чи для навчання. Зокрема, Дорджі Вангай — один з головних героїв фільму, капітан збірної, почав професійно займатись футболом саме під час отримання освіти в Індії.

Збірна Бутану на стадіоні «Чанглімітанг»

Офіційний чемпіонат почав свій відлік в 1986 році коли серед десяти клубів, які приймали в ньому участь, перемогу святкувала команда «Королівської армії». Що відбувалось в наступні 10 років задокументованих свідчень немає. В 1996 році в бутанському футболі з'явився справжній гранд — «Друкпол», який до цього виступав під назвою «Королівська поліція», виграв своє перше чемпіонство. Далі вони зробили це ще 4 рази, як результат, ставши 5 разовими золотими медалістами поспіль.

В цілому, система ліг представлена 4-а рівнями. Національна ліга, що складається з шести клубів, в 2012 році прийшла на заміну Дивізіону А, який став другим по силі. Далі було утворено ще два дивізіони: В і С. Через складність логістики майже всі колективи представляють Тхімпху — столицю Бутану. Але чинним чемпіоном країни є «Паро» з одноіменного міста. Також йому поки що належить найбільша кількість перемог у лізі — три (2019, 2021, 2022).

Футбольна асоціація Бутану була утворена тільки в 1983 році, попри те, що національна команда в 1982 році провела перший свій матч проти Непалу, де поступилась з рахунком 3-1. Потрапити до лав FIFA вдалось тільки в 2000 році. Також в той рік медіа на якийсь час вибухнули новинами про Бутан. 14 лютого у відбірковому матчі Кубка Азії вони програли Кувейту з рахунком 20-0.

Станом на зараз «Дракони» займають 182 позицію у рейтингу FIFA. У 2002 році на момент зйомок фільму вони випереджали в ньому тільки своїх колег з Монтсеррату.

Інший фінал

30 червня 2002 року, в день вирішального поєдинку між Бразилією і Німеччиною в Йокогамі, у Тхімпху на центральній арені країни «Чанглімітанг» відбувся альтернативний фінал — Бутан та Монтсеррат зійшлись між собою в запеклому двобої. «Смарагдові хлопці» наспівуючи безсмертний карибський хіт «Hot, hot, hot» подолали неймовірний маршрут, щоб дістатись теренів Бутану. Рідний острів — Антігуа — Сен Мартен — Кюрасао — Амстердам — Бангкок — Колката (Калькутта) і нарешті кінцева зупинка. Судити цю зустріч запросили Стіва Беннетта, відомого тим, що був головним арбітром фіналу Кубка Ліги в 2005 між «Ліверпулем» та «Челсі» і фіналу Кубка Англії в 2007 між «Челсі» та «Манчестер Юнайтед». Поєдинок було вирішено провести зранку, тому що все ж таки хотілося ще побачити головний матч в Японії.

Отже, після церемонії відкриття гра стартувала. А для того, щоб дізнатись кінцівку раджу подивитись документальний фільм присвячений двом найслабшим збірним, які грали між собою на початку нового тисячоліття.

Ця стрічка отримала дві нагороди: приз Авіньйонського фестивалю як найкращий документальний фільм у 2003 році та спеціальний приз на Міжнародному Бермудському кінофестивалі у тому ж році.