«Ніхто не може нікого звинувачувати в допінгу» — Валерія Зіненко про виступ на ЧЄ, спортивне життя та майбутнє України

У ніч, коли увага всього європейського світу була прикута до фінального поєдинку Ліверпуля та Реала в ЛЧ, а Париж трясся від кількості вболівальників на Стад де Франс — ми були вірні бігу. Оскільки цього ж вечора у місті Ренн відбувся Кубок Європи з бігу на 10.000 метрів. На ньому французький Джиммі Грейсер під акомпанементи величезної кількості фанатів пробіг десятку за 27:24.51. А німкеня Марія Рех поступилася звичним лідерством турчанці Ясемін Кан, яка оформила дистанцію за 31.20.

Участь та конкурентну боротьбу у чемпіонаті взяла й українська стаєрська збірна. До жіночого складу увійшли: Валерія Зіненко, Вікторія Калюжна, Богдана Семьонова, Юля Шматенко. У чоловічій: Вадим Лонський та Ігор Порозов.

Не всі хлопці та дівчата змогли реалізувати свої спортивні наміри. Але один із результатів все ж таки змотивував українську команду піднімати келихи на післязмагальному банкеті частіше, ніж звичайно. Цвяхом та гордістю програми стала цифра 32:07 (4 місце) та її володарка Валерія Зіненко. Спортсменка з металевим і впевненим поглядом та загостреним умінням терпіти готова поділитися своїми думками та секретами щодо змагань, тренувального процесу та війни.

Після старту, ти казала, що все пройшло більш менш добре. Але ти планувала міняти 32:00. Скажи, чого саме не вистачило чи що завадило показати результат швидше? 

Насправді біг склався не дуже добре. А ось, що я себе гарно почувала — це факт. Але вже з початку все пішло не так, як хотілось. По-перше, ми з дівчатами не помістились на відвіданий для нас доріжці. І саме через це на старті була пробка за кращими традиціями чемпіонату Європи з кросу. Далі, ми повністю завалили перший кілометр, та перші 400 м. Пробігли 1.22, що дуже повільно. Потім почались смикання, перелаштування, перебігання, штовхання — це забирає багато сил та енергії. Значну роль особливо для мене відіграв вітер, оскільки більшу частину дистанції я вела і підтягувала групи одна за одною, прикриваючи всіх від поривів. Гадаю, саме ці факти не дали показати результат з 32. Але я відчуваю, що то було реально, просто… мабуть так мало статися. 

Ти казала, що нещодавно в тебе виник гастрит + ти летіла з Америки і питання акліматизації ніхто не скасовував. Тому розкажи про свій стан та налаштування на старт? 

Можу сказати, що саме день перед стартом — був найкращим за останні 7 діб. Почувала себе дійсно добре, бо перший раз за тиждень я спала 5-6 годин. Адже попередні 3 дні після прильоту з Америки зовсім не вдавалось поспати за нормальним режимом. Стосовно гастриту — так, дуже за нього хвилювалась. Переживала, щоб під час бігу не схватив шлунок, що іноді трапляється на змаганнях. Тому прийшлось тримати дієту. За 3 дні скинула майже 2 кг і воно було дуже помітно. Але я рада, що ці нюанси не дуже позначились на результаті і те що ми очікували приблизно і вдалось виконати. 

Чи маєш ти за мету оновити рекорд України, який Беркут встановила у 2004 році (31.08.22) чи тебе бентежать тільки власні цифри? 

З рекордами взагалі цікава історія. Раніше я ніколи не думала про рекорди України і щось подібне. Але минулого року я спілкувалася зі знайомим і він запитав в мене: “Яка в тебе ціль? Чого ти хочеш досягти? До чого прийти?”. І я неочікувано для себе відповіла, що хочу рекорд на 10-ці, на 21 км і на марафоні можна було б. А цікава історія тому, що рівно до того моменту я про це не думала. Рекорд дуже сильний і мені здається, що про його оновлення я насправді замислююсь, коли пробіжу 31.20. Зараз фокусуюсь на власних відчуттях, роботах, власному прогресі. Мені подобається, що на даному етапі я дуже кайфую від тренувань і оновлення рекорду зараз для мене нічого не значить. 

Останні роки ти показуєш найсильніші результати на 10-ці. Скажи, чому з моменту встановлення рекорду пройшло 18 років і його досі ніхто не побив? Люди стали слабші? Їжа погана? Не ті тренування чи допінг скандалів забагато? 

Провокаційно звучить. Але насправді немає, що обговорювати. Спорт 18 років тому і зараз — це різний спорт. Ніхто не може нікого звинувачувати в допінгу і мова взагалі не про це. А про те, що рекорд 31.08 — це дуже швидкий результат. І для того, щоб дівчата так бігли, потрібно 10, 15, 20 років безперервної роботи і безперервно щасливого збігу обставин, які доведуть дівчину до цих показників. Так само як і в бізнесі, навчанні і в інших сферах. На успіх впливає аж занадто багато факторів. І я думаю, що зараз ще не склалися всі обставини так для якоїсь української спортсменки, щоб вона наблизилась до цього результату. Але вірю, що це відбудеться і якщо це буду не я, а хтось інший — так тому й бути. Життя триває, результати покращуються і все покращується. 

Поговоримо про підготовку. Розкажи, готуючись на 10-ку, який формат тренувань ти обираєш: швидкість чи об'єм та витривалість? 

Я більше йду від витривалості та об'єму, адже я не дуже швидка сама по собі. Але, до речі, на цьому старті я фінішнула 200 м з 32 секунд, що для мене дуже швидко. А взагалі, приділяю значну увагу витривалості і через це, думаю, що 21 км мені також дуже підходить. 

Назви 3 факти, які на твою думку 100% впливають на результати бігунів? 

Я можу назвати 100. Але головні, які виділила для себе це: 

• Певна психологія. В тебе має бути психологія життя, спорту і будь-якої активності. Ти маєш бути лідером у себе в голові. Я не знаю, як цьому навчитись, я читала багато книжок з цього приводу… але, мені здається, що цьому не можна навчитися. Розвинути можна, але навчитися — ні. Треба мати задатки для того щоб бути номером 1. 
• Правильне харчування, режим сну — типові речі, про які знають всі, але не всі це виконують.
• Наскільки сильно ти себе не любиш — ось що дуже впливає. Наскільки ти себе не любиш, що після 25 км по 4 хвилини ти збираєшся та йдеш до зали тягати штангу. Наскільки сильно ти себе не любиш, щоб робити це круглий рік. Наскільки сильно ти себе не любиш, щоб вміти досягати попри все.

Багато людей шукають мотивацію. Скажи, що тебе мотивує вже стільки років тренуватися та робити це так само наполегливо? 

Мене не мотивує нічого (сміється). Коли треба робити ще один відрізок, а ти вже не можеш, чи йти в залу після довгого кросу, чи в басейн — я просто йду і це роблю, а не мотивую себе. Це так само як почистити зуби, попити води, поїсти. Тому я не можу сказати, що є якась супер мотивація чи я супер мотивована завжди. Це неправда. Я просто йду і роблю, не вкладаючи в це драми. Але… є звичайно “мотивації на один день”. При цьому, ну як можна бути постійно мотивованим? Неможливо хотіти йти бігати, коли надворі дощ, 5 градусів, а тобі бігти 20 км. Просто робиш та й все. 

Для мене спорт — це і робота, і задоволення. Але багато людей шукають чарівні пігулки чи думають, що професійні спортсмени сплять та бачать, як вони завтра підуть бігати. Типу встаєш ти такий зранку, тренер каже тобі 15 раз по 1000 м і ти такий “Як я чекав на це!” — ні, такого взагалі немає. Ось простий приклад: ви любите суші, але ви ж не зможете отримувати від них задоволення, якщо будете їсти 2 рази на день пів життя? З тренуваннями так само. 

В Америці є безліч відомих спортсменів, які є веганами та вегетаріанцями. Скажи, чи думала ти відмовитися від м'яса чи вважаєш, що це не впливає на результати?

Люди з бігової тусовки, за якими я слідкую не є веганами або вегетаріанцями. І насправді я думаю, що це ніяк не впливає на результативність особливо в Америці. Бо американці дуже привчені до спортивного харчування і в США є багато протеїнів, які добуваються з рослин. Я в своїй підготовці використовую багато протеїну з нуту, який є більш натуральним, а не хімічним. Тому гадаю, що вегани та вегетаріанці можуть без проблем показувати сильні результати, головне мати в своєму раціоні багато білків рослинного походження. А білкові добавки на рослинній основі коштують в рази більше ніж тваринні протеїни.

Скажи, спортивний американський підхід сильно відрізняється від нашого? І як гадаєш, якщо б тренувалась тільки в Україні змогла показувати такі самі результати? 

Так, американський підхід — це абсолютно інший підхід до тренувань, до режиму, до їжі, силових вправ. Це те, чому потрібно вчитися, щоб бігти так само швидко, як вони та краще. А тренуючись в Україні так, гадаю можна показувати такі самі результати, але знов ж таки — в Україні не вистачає хорошої компанії. Дівчатам та хлопцям треба об'єднуватися на тренувальних зборах та тренуватися разом, щоб бігти швидше. 

Також перевага Америки — там багато місць, де можна тренуватися: басейни, зали, стадіони і все це поряд. Наприклад, за свій зал, басейн, зал йоги, сауни — я платила 40 доларів в місяць. Ти отримуєш постійний кайф від тренувань, бо тобі не набридає бігати в одному й тому самому місці. В тебе є можливість тренуватися на 5 стадіонах, на трейлах, у парках і все це у 15 хвилинах від тебе. Але іноді можна зустріти ведмедя. 

Тому, щоб досягати таких результатів в Україні, потрібно влаштувати собі гарний спортивний побут: спортивний зал, відновники, масаж, конкуренція. На тренуваннях потрібно бігати в групах — це додає сили. Хотілось би, щоб коли наша збірна їде на збір все було об'єднано. Наприклад, французька команда, коли поїхала на збори склала для спортсменів загальний тренувальний план і вони могли тренуватися разом і тягнути один одного. 

Травми. Ти достатньо часто травмуєшся, але при цьому показуєш шалені результати. Це все робиться через біль? Завдяки знеболювальним? Чи ти швидко набираєш форму? 

Так, дійсно, в мене буває дуже багато травм. Але я майже ніколи не бігаю на знеболювальних. Також, я травмуюсь переважно вже під час сезону або перед самими змаганнями. Тому вдається терпіти та вже після змагань стараюсь їх лікувати. Якщо травми незначні, то ми просто збавляємо з тренування та кидаємо всі сили на швидке відновлення. Але якщо дуже серйозні, як того року, коли довелося відмовитися від Чемпіонату Європи та всіх змагань, то доводиться і з ними якось справлятися. Тому вчуся слухати своє тіло, розрізняти біль та ділити її на якісь  підгрупи і вчитися, вчитися на собі. 

Стосовно швидкого набору форму — тут також цікаво. Я справді досить швидко набираю форму. Того року була історія, що я поїхала на змагання Озеряни і там до старту в мене було менше 2 місяців, щоб підготуватися, адже до цього часу я не тренувалась взагалі. І я вже думала, що не готова, сира і про результат можна забути, але моє тіло швидко повертає форму. Напевно тому що навіть під час травм я продовжую багато фізично працювати в інших видах спорту. І я встигла відновитися і показати гарний результат на цьому старті. 

Як гадаєш, що буде з довгими дистанціями в Україні через 8-12 років? 

Гадаю, що на це питання ніхто не може дати точну відповідь. Але особисто мені не подобаються прогнози, які дають наші спеціалісти говорячи, що витривалості залишилось жити недовго. Я вірю, що через 8-12 років в Україну прийде дуже талановите покоління спортсменів. Вони будуть зовсім іншими і сильно відрізнятимуться від нас теперішніх, а також будуть бігти реально швидко. Але є одна умова — що прийде нове покоління молодих тренерів. Чи тренери, які мають великий досвід і розуміння всіх тренувальних процесів переглянуть свій підхід до тренування молоді, модернізують його та зробляться більш гнучкими. Пора кидати працювати по системі СРСР, оскільки вона абсолютно не працює, вона прогоріла і працює на зовсім інший механізм. Це не той спорт. 

Зараз настав час, коли не можна критикувати дітей, спортсменів за вагу, за техніку бігу, за походження, мову. Зараз час, коли спортсмена треба хвалити, ростити в ньому лідера і ні в якому разі не торкатися його самооцінки. Я виховувалась в тому, що я корова, свиня і тд. Через таку маячню я вважала себе найгіршою, найтовстішою і думала, що ніколи не зможу бігти. 

Зараз приходить той час, коли тренер має розумітися на сучасному спортивному харчуванні, а не на старих способах відновлення. Час, коли треба навчити спортсмена, що таке режим та гігієна сну, як працювати з психологом, дієтологом. Коли підхід зміниться, тоді  з'являться спортсмени, які будуть встановлювати нові рекорди. Адже українські спортсмени — вони надзвичайні і можуть бігти дуже швидко. 

Акцентую, що я не просуваю тільки молодих тренерів. Я топлю за те, щоб змінився саме підхід до методик та технік тренувань, а не щоб молоді замінили старий склад. Також додам, що тренерський досвід — це дуже важливо і він допомагає у роботі зі спортсменом оминути багато помилок. 

Я слідкую за тобою та бачу, що ти приділяєш медійній підтримці України дуже багато уваги. Гадаєш, що репости та військові публікації є важливими? 

Я намагаюсь робити хоча би щось: інвестую гроші у перемогу та ділюсь інформацією. Так, в мене не супер багато підписників, але якщо навіть публікації через мою сторінку допоможуть 5 людям дізнатися про звірства, які спричиняє росія Україні, як російські військові знущаються над українським народом, то чому б ні? 

Як ти вважаєш, спортсмени зараз мають захищати країну на спортивних аренах чи на фронті? 

Особисто моя думка — спортсмени повинні захищати країну все ж таки на спортивних аренах. І звісно я говорю про спортсменів вищого рівня. Які показують високі результати та мають нормативи на Чемпіонати Європи та Світу. Вважаю так з декількох причин. Перша, в підготовку цих людей країна вкладала досить великі гроші. Для того, щоб виростити дорослого, професійного спортсмена треба багато років. Таких людей в Україні — їх дуже мало насправді. І тому є недоречно кидати їх на фронт чи призивати у казарми та давати наказ сидіти там. Тому вважаю, що доцільніше давати спортсменам змогу тренуватися та славити нашу державу на міжнародних змаганнях. 

Лера, спорт вне політиці?

Зараз все в політиці і спорт в тому числі.