Приклад для Ґаві. 10 гравців, які поверталися на топ-рівень після травми хрестів
Ігор Чернявський згадує подібні випадки – Златан, Роналдо, Хаві та інші.
Кілька днів тому не лише «Барселона» та Іспанія, а й увесь футбольний світ вжахнулися від важкої травми одного з найталановитіших півзахисників покоління – 19-річного Ґаві. Улюбленець іспанської принцеси порвав хрестоподібні зв’язки та пошкодив меніск – на жаль, цього сезону на футбольному полі ми його більше не побачимо.
Побачивши вираз обличчя Ґаві, коли він невдало приземлився на ногу, я мимоволі скривився й сам, адже згадав, наскільки болючий той хруст у коліні. Минулого місяця у мене також діагностували розрив хрестоподібних зв'язок, тож я як ніхто інший розумію Ґаві.
Але у нього є чудові приклади для наслідування – до вашої уваги 10 футболістів, які поверталися на топ-рівень після хрестів. Їхні історії надихають.
Власне, найкращий і найближчий приклад для Ґаві – це його тренер у «Барселоні». Хаві порвав хрести у грудні 2005 року, причому не в матчі, а на звичайному тренуванні. Це вкотре доводить, що дуже серйозно травмуватися можна практично будь-де і за будь-яких умов.
Хаві, на відміну від наступних героїв цього матеріалу, пощастило пропустити не так багато часу. Вихованець «Ла Масії» повернувся до тренувань вже у квітні наступного року та навіть потрапив у заявку на переможний фінал Ліги чемпіонів з «Арсеналом» (щоправда, не зіграв у тому матчі).
Вже з початку наступної кампанії Хаві повернув собі залізобетонне місце в основі, але «Барса» два сезони поспіль програвала чемпіонство «Реалу» та спотикалася об англійські клуби в ЛЧ. Невдовзі на тренерському містку «блаугранас» Гвардіола змінить Райкарда, а Хаві разом з Іньєстою та Бускетсом сформує найкращий півзахист у світі. Решта – історія.
Вчора в мережі з’явилися зворушливі кадри, як Хаві та вся «Барселона» зустрічали травмованого Ґаві на базі клубу. Очевидно, що 19-річний юнак не лише обійнявся зі своїм наставником, а й отримав цінні поради про те, як морально пережити цей непростий період у кар’єрі.
Зараз ми знаємо Комана як одного з лідерів нинішньої «Баварії» та справжнього колекціонера чемпіонських титулів – у свої 27 років француз виграв уже 12 чемпіонств. На досягнутому Кінгслі зупинятися не планує, адже влітку він відхилив дві коштовні пропозиції з Саудівської Аравії.
Але цього всього могло й не бути. Кілька років тому змучений численними травмами вінгер сказав: «Сподіваюся, мені більше не доведеться проходити через те, що я пройшов. Я не буду втретє робити операцію. Напевно, мої ноги просто не створені для такого життя. Тоді я почну нове».
У той період на бідного Кінгслі звалилося надто багато травм. Він страждав і від розриву суглобної капсули, і від пошкодження гомілкостопа, і навіть мав проблеми з серцем. А до всього вищеперерахованого були ще й хрести.
У лютому 2018-го Коман не зміг дограти матч проти «Герти» (0:0). Спочатку травма здавалася несерйозною, але обстеження показало, що у французького футболіста частковий розрив хрестоподібних зв’язок. На тому сезон для Кінгслі було завершено, як і зведено нанівець надії виступити на чемпіонаті світу-2018.
Що цікаво, Коман не шкодує про пропуск того мундіалю – навіть попри те, що Франція виграла турнір. Пізніше він пояснив, чому: «Я навіть радий, що не грав на чемпіонаті світу. Під час турніру я зустрів свою майбутню дружину, чого, можливо, й не сталося б, якби я грав на ЧС. Зараз ми одружені та маємо дітей».
Після хрестів на Комана чекало ще кілька випробувань, які він, зціпивши зуби, пройшов, і нарешті почав на регулярній основі показувати футбол найвищого ґатунку. Минулого року збулася його мрія зіграти у фіналі ЧС, а в жовтні француз провів ударний відрізок – 4+1 у п’яти матчах за «Баварію» та гол за національну збірну в кваліфікації Євро.
Напевно, це найбільш очевидне ім’я в цьому списку. На жаль, упродовж своєї кар’єри Марко Ройс ламався настільки часто, що наявність діагнозу «частковий розрив хрестоподібних зв’язок коліна» в його історії хвороби аж ніяк не дивує.
Але обставини, за яких капітан дортмундської «Боруссії» порвав хрести, вкотре символізують його нефартовість. Він травмувався в останньому (!) матчі сезону 2016/17, у фіналі Кубку Німеччини проти франкфуртського «Айнтрахта» (2:1). Того вечора Марко був щасливий, адже команда всього його життя виграла трофей, але радість від перемоги швидко змінилася на смуток, спричинений результатами МРТ.
Наступні 8 місяців Ройс відновлювався і повернувся на поле в лютому 2018-го, щоб провести один із найкращих відрізків у кар’єрі. Бундеслігу 2017/18 він завершив з 7 голами в 11 матчах, а наступна кампанія взагалі стала справжнім бенефісом Марко – він зробив 30 результативних дій, які допомогли «Боруссії» вийти в плей-оф Ліги чемпіонів та вперше з часів Клоппа зарубитися за срібну салатницю.
Головним турніром у кар’єрі німця міг стати ЧС-2018, але проти «прокляття чемпіонів світу» не попреш – піковий Ройс взяв участь в усіх голах Бундестім на турнірі (їх було всього два), але уникнути ганебного вильоту з останнього місця в групі не вдалося.
Наприкінці 1990-х – початку 2000-х Роналдо справедливо вважався одним із найкращих нападників світу. Він наводив жах на всіх захисників Європи в «Барселоні» й «Інтері», феєрив на чемпіонатах світу, одна за одною забирав індивідуальні нагороди та заслужив на величне прізвисько «Феномен».
Все йшло до того, що надприродна результативність дозволить бразильцю побити всі мислимі та немислимі бомбардирські рекорди, але на зламі тисячоліть кар’єра Роналдо поділилася на «до» та «після».
У листопаді 1999-го форвард «Інтера» зазнав важкої травми коліна – був пошкоджений і меніск, і зв’язки. Взагалі, зазвичай при таких травмах страждає ледь не весь колінний суглоб. А «ахіллесовою п’ятою» «Зубастика» завжди було саме коліно.
Та Роналдо – один із небагатьох, хто може сміливо сказати, що хрести – не найстрашніша травма, з якою він стикався. 6 квітня 2000 року бразилець дочекався свого першого сина, а за тиждень почалися найтемніші дні в його житті. «Феномен» повернувся на поле після піврічної перерви, але всього на 6 хвилин. Здійснюючи фірмовий прорив у карний майданчик, Роналдо рухнув на газон і схопився за коліно, яке на той раз зламалося вже остаточно.
Питання стояло не в тому, яким буде Роналдо після повернення, а чи повернеться він взагалі. Про ступінь жахливості травми говорять і строки відновлення – майже півтора роки. Краще уявити масштаби допоможе розповідь його колишнього фізіотерапевта:
«Якби я показав вам знімки, ви б не повірили своїм очам. Одразу після операції коліно Роналдо було розміром з футбольний м’яч. У ньому було три чи чотири трубки, по яким стікала кров – це було щось неймовірне. У лікарні він кілька разів плакав, тому що хотів попросити морфій, аби припинити цей сильний біль.
Одного разу він посеред ночі подзвонив мені й попросив: «Скажи мені, що я знову зможу грати в футбол, будь ласка, не бреши мені». Я був з ним від самого початку відновлення, коли увесь світ казав, що Роналдо не зможе. Наука стверджувала, що це малоймовірно, лікарі сумнівалися».
«Зубастик» повернувся на поле лише у вересні 2001-го, попервах нагадував лише бліду тінь самого себе, але потім був геніальний бенефіс на ЧС-2002, другий «Золотий м’яч» та перехід у «Реал».
Станом на сезон 2006/07 Тотті вже перебував у статусі живої легенди «Роми» та чинного чемпіона світу, але на тому етапі кар’єри Ческо регулярно виходив з ладу через травми. Смуга невдач дійшла апогею, коли в квітні 2008-го «Імператор Риму» порвав хрести в матчі з «Ліворно», і з очевидних причин сезон для нього було завершено.
На наступний же день після травми Тотті було прооперовано. Оперативне втручання сприяло більш швидкому відновленню, і вожак «вовків» вивів свою зграю на перший поєдинок наступного сезону – Суперкубок Італії з «Інтером». Щоправда, повернення виявилося не надто вдалим, адже у серії післяматчевих пенальті саме промах Тотті з позначки коштував римлянам трофею.
Та й увесь сезон 2008/09 видався для нього скомканим – через м’язові травми та проблеми з все тим же коліном «Золотий хлопчик» пропустив ледь не половину матчів. Відсутність капітана не могла не позначитися на результатах команди – у порівняні з попереднім сезоном «джаллороссі» впали з 2-ї на 6-ту сходинку в Серії А та вилетіли з Ліги чемпіонів уже на стадії 1/8 фіналу.
Багато хто сумнівався, що Тотті вдасться знову підкорити Італію. Але він би не став фігурою такого масштабу, якби й не проявляв свій характер. Так, йому більше не вдалося повернутися до пікової результативності, але в солідному футбольному віці «Імператор» пережив чергову метаморфозу та закріпився в ролі фантазісти, який тепер створював голи для інших.
Досить часто хрести рвуться на рівному місці, навіть без будь-якого контакту з суперником. Втім, причиною травми Вірджіла ван Дейка стало моторошне зіткнення з Джорданом Пікфордом у мерсисайдському дербі 3-річної давнини. Голкіпер «Евертона» з усієї сили влетів у коліно кремезного нідерландця, але суддя трактував той епізод як ігровий, тож жодним чином не покарав Джордана – ні картки, ні пенальті.
Лише через кілька місяців Майкл Олівер визнав, що був неправий, але від того ван Дейку легше не стало – він вибув до кінця сезону, а «Ліверпуль» після його травми видав один із найгірших сезонів при Клоппі. У центрі захисту награвалися найрізноманітніші поєднання гравців, але замінити Вірджіла виявилося непосильною задачею. У підсумку мерсисайдці хоч і заскочили в Лігу чемпіонів, але з найкращим захисником ліги результати були б значно кращими.
Навесні 2021 року почалися розмови про повернення ван Дейка. Була ймовірність, що капітан збірної Нідерландів встигне відновитися до чемпіонату Європи, але він вирішив не ризикувати і пожертвувати участю на турнірі заради повноцінної підготовки до наступного сезону. Як виявилося, втрата вожака захисту стала критичною і для Оран’є, які провалили турнір, вилетівши вже на стадії 1/8 фіналу від Чехії (0:2).
Після відновлення ван Дейк почав демонструвати дещо гірші цифри, ніж до жовтня 2020-го. Але це пояснюється не падінням рівня 32-річного центрбека, а змінами у стилі гри «Ліверпуля». Попередні два сезони нідерландець відіграв на стабільно високому рівні – понад 30 матчів в АПЛ, 3+2 за системою гол+пас в обох кампаніях та заслужене потрапляння до символічної збірної 2022 року.
А цього літа нікого не здивувало, що саме Ван Дейк став наступником Джордана Гендерсона у статусі капітана «Ліверпуля».
Роберто Баджо традиційно вважається одним із найкращих нападників в історії італійського футболу. Це саме він героїчно тягнув «Скуадру адзуру» до перемоги на ЧС-1994, але золоті медалі вислизнули з рук через фатальний промах у серії пенальті. «Божественний хвостик» встиг пограти за «Ювентус», «Мілан» та «Інтер», чим викликав і любов, і ненависть тіффозі. Втім, не всі знають, що цього всього могло й не бути – у 18-річному віці Роберто благав свою маму вбити його.
Усе через прокляті хрести. Зазнавши жахливої травми в такому юному віці, Баджо був вимушений пройти через 9 кіл пекла, адже в нього була алергія на анестезію, а без операції обійтися було ніяк. Тож майбутньому володарю «Золотого м’яча» довелося витерпіти накладання 220 швів без знеболювальних, а потім відновлюватися майже півтора роки. За цей час Роберто встиг повністю переосмислити буття та навіть захопитися буддизмом.
За сюжетом фільму «Божественний хвостик», батько Баджо сказав своєму сину: «Ця травма – найкраще, що з тобою сталося». На перший погляд, ці слова звучать абсурдно, але якщо задуматися, то вони мають право на життя – Роберто пройшов найважче випробування на самісінькому старті кар’єри, що загартувало його дух. Потім навіть промах з позначки у фіналі ЧС не зламав його, хоча в 1994-му вся Італія була готова розірвати Баджо на шмаття.
Відновившись після хрестів, Роберто запалив свою яскраву зірку на небосхилі італійського футболу. Він заграв у складі «Фіорентини», потім були скандальні переходи в конкуруючі клуби, численні конфлікти з тренерами, але ніщо не затьмарить зачарування майстерною грою легендарного італійця.
На початку 2010-х років Фалькао був одним із найяскравіших форвардів у світовому футболі. Злетівши з трампліну в «Порту», колумбієць провів два надпотужних сезони в «Атлетіко» – в обох кампаніях вигравав бомбардирські перегони Ла Ліги серед людей (не враховуючи праймових Мессі та Роналду, які клали по 50+ за сезон).
Навесні 2013-го Фалькао підписав 5-річний контракт з «Монако». У новій команді результативність «Тигра» дещо знизилася, а наприкінці року й взагалі почалася засуха довжиною у 8 турів. Довгоочікуваний гол у кубковому матчі 22 січня мав відновити впевненість у собі, але…
На початку другого тайму лісоруб з команди «Монт д’Ор Азерг» у брудному підкаті достроково завершив сезон для Фалькао. І не лише сезон, а ще й зруйнував усі надії зіграти на ЧС-2014, який міг стати головним турніром у кар’єрі Радамеля – до мундіалю він підходив би в ідеальному футбольному віці – 28 років.
Після відновлення колумбієць двічі з’їздив у оренди в топ-клуби АПЛ, але заграти в найсильнішій лізі світу не судилося. У сезоні 2014/15 він перейшов у «МЮ», який дуже болісно переживав перші роки без Фергюсона, а через рік йому «пощастило» влетіти на останній сезон Моурінью в «Челсі». Проблеми клубів наклалися на постійні мікротравми та тривалий пошук колишнього себе – кар’єра стрімко рухалася в небуття.
Ренесанс Фалькао відбувся в сезоні 2016/17, коли 30-річний форвард став капітаном та найкращим бомбардиром того сенсаційного «Монако» Леонарду Жардіма, який перервав багаторічну гегемонію «ПСЖ» в чемпіонаті Франції та дійшов до півфіналу Ліги чемпіонів. По завершенню тріумфальної кампанії Радамель написав пост, у якому неозброєним оком простежується згадка про найтемніші часи його кар’єри.
«Бог, у якого я вірю, завжди дає нам другий шанс. Він знаходиться з нами у складні моменти. Він той, хто розуміє біль. Він той, хто вірить у людину тоді, коли в неї не вірить ніхто. Він той, хто здатен змінити долю будь-кого, хто повірить в Ісуса».
Влітку 2017-го всі топчики з «Монако» очікувано роз’їхалися по топ-клубах, а Фалькао залишився ще на два сезони. Команда почала переживати невідворотний спад, який наклав відбиток і на форму капітана. Зрештою, у 2019-му він втретє і востаннє залишив «Луї ІІ», щоб перейти в «Галатасарай». Всі думали, що свою футбольну старість «Тигр» проведе в турецькій Суперлізі або іншому чемпіонаті для зірок, яким далеко за 30, але надворі вже листопад 2023-го, а Фалькао й досі бігає за команду Ла Ліги – такий неприємний для нас «Райо Вальєкано».
Ми вже згадували про Роберто Баджо – якраз з ним у 90-х Дель П’єро конкурував і в «Ювентусі», і в збірній Італії. І, варто сказати, успішно – йому вдалося виграти конкуренцію у досвідченого візаві в обох командах. Вдала гра увінчалася багатьма трофеями: три Скудетто впродовж 1995-го – 1998-го років та перемога в Лізі чемпіонів-1995/96.
Але справжній Дель П’єро постав перед світовим футболом у сезоні 1997/98. «Пінтуріккіо» наколотив 32 голи та віддав 16 асистів. І хтозна, можливо, ще одна настільки ж потужна кампанія принесла б італійцю заслужений «Золотий м’яч», якби не хрести.
Можливо, хтось прокляв Сандро, адже травма сталася за день до його 24-річчя на 90+2-й хвилині матчу з «Удінезе» – аж занадто прикрий збіг обставин. Нападник «Юве» намагався пробити боковими ножицями, але поїхала опорна нога, після чого Дель П’єро виносили з поля вже на ношах.
Тут варто віддати належне «Ювентусу». Туринський клуб зробив потужний жест на підтримку свого голеадора, підписавши з ним новий контракт на 5 років. Після повернення Алессандро вже не буде тим самим вибуховим та швидкісним форвардом, але сповна віддячить клубу за довіру вишуканими голами з «зони Дель П’єро». А в 2006 році «Містер «Ювентус» на відміну від багатьох зірок не залишить свою синьйору в біді, і разом з Буффоном, Недведом та Трезеге пройде очищення Серією Б після скандалу «Кальчополі».
Час невблаганно плинув, а Дель П’єро в силу віку грав та забивав усе менше й менше. Але як же круто, що його майже 20-річна кар’єра в Турині завершилися тріумфально – здобуттям Скудетто в фінальному сезоні.
Усі попередні герої цієї підбірки рвали хрести до 30 років. А одіозний Ібра зазнав рокової травми у 35-річному віці, тож майже одразу почали ширитися чутки, що він вже не повернеться на поле. Як же помилялися всі горепрогнозисти, які завчасно повісили бутси Ібри на цвях. Як і ті, хто припускали, що швед може перейти в «Зєніт» – цього непорозуміння не сталося, адже влітку 2017 року «Манчестер Юнайтед» перепідписав навіть травмованого Ібрагімовича ще на один рік.
На відновлення Ібрагімовичу знадобилося лише 7 місяців – шокуюче малий термін для хрестів у 35 років. Златан не був би Златаном, якби не прокоментував повернення у властивій собі манері: «Леви відновлюються не як люди».
Справедливості заради, цей пафос був повністю виправданий. Бо хто ще, окрім Ібри, наважиться пробивати ножицями у першому ж матчі після хрестів? Після цієї жахливої травми багато гравців тривалий час бояться зайвий раз маневрувати коліном – і правильно роблять. Але Ібра є Ібра – він звик дивувати і ламати стереотипи. Щоправда, після епічного повернення шведський суперфорвард зміг відзначитися лише одним голом – проти скромного «Бристоль Сіті» в Кубку ліги.
У березні 2018-го Златан достроково залишив «Манчестер Юнайтед», щоб здійснити революцію в МЛС. У складі «Лос-Анджелес Ґелаксі» він повернувся до своєї пікової результативності, оновив купу бомбардирських рекордів та просто чудово проводив футбольну старість. Вже ніхто не чекав на нього в Європі, але, як виявилося, дарма.
Далі було друге пришестя в «Мілан», яке увінчалося довгоочікуваним Скудетто та десь десятою молодістю Ібри. Шкода лише, що у своєму останньому сезоні швед зіграв усього лише кілька матчів через рецидив хрестів. Як зізнався сам Златан, протягом півроку він грав без зв’язки у своєму коліні:
«Більше 20 уколів за останні 6 місяців. Щоденний прийом знеболювальних протягом 6 місяців. Через біль я майже не спав протягом цих 6 місяців. Я ніколи так не страждав на полі та поза ним. Я перетворив неможливе в можливе. У моїй голові була лише одна мета – зробити своїх партнерів та тренера чемпіонами Італії, тому що я дав їм обіцянку».
Неймовірна самовіддача, яка заслуговує на найбільше визнання. Справді, внесок Ібрагімовича у перше чемпіонство «Мілана» за останні 11 років неможливо переоцінити. У молодих «россонері» не було іншого вибору, окрім як вибороти Скудетто, дивлячись, на які жертви йде жива легенда клубу та всього світового футболу.
***
Насправді цей список можна продовжувати ще дуже довго, і в коментарях ви можете запропонувати багато історій легенд футболу або чинних гравців для ще не однієї такої статті. Сподіваємося, що Ґаві успішно відновиться від важкої травми та зможе увійти до переліку тих, хто порвав хрести, але зберіг сталевий характер та волю до перемоги.
Фото: Roland Krivec/Global Look Press, Mutsu Kawamori/Global Look Press
