Мбаппе і Голанд: майбутні легенди у двох світах?
Не зважаючи на те, що кар’єри Ліонеля Мессі та Кріштіану Роналду ще не завершилися, світ вже декілька років може спостерігати за народженням нового футбольного протистояння. Кіліан Мбаппе проти Ерлінґа Голанда. Два молодих гравці, один із Франції, інший з Норвегії. Обидва демонструють неперевершений рівень футболу.
Проте, також існує припущення, згідно з яким всесвіт розділив цих двох гравців, для того аби кожен з них зайняв свою нішу у світовому футболі. Мбаппе, як гравець збірною, а Голанд, як гравець клубу. Давайте подивимося на виступи цих гравців на клубному рівні та на рівні збірних, та спробуємо зробити певні висновки.
Гра за збірну
Це суперництво є доволі безпрецедентним, адже якщо взяти великі протистояння, Мессі-Роналду, Марадона-Пеле, Зідан-Роналдо, вони всі не обмежувалися клубним рівнем. Тут ситуація інакша. Кіліан Мбаппе виступає за збірну Франції та в її складі два рази доходив до фіналу Чемпіонатів світу, один з яких виграв. З іншого боку Ерлінґ Голанд представляє на міжнародній арені Норвегію, збірну, яка з 2002 року не може пройти кваліфікацію для участі на Чемпіонат світу, а з 2004 не може взяти участь у фінальній стадії Чемпіонату Європи, теж через неможливість проходження кваліфікації.
Загалом за статистикою Голанд провів 24 матчі за збірну, забив 22 голи. Внаслідок цього в нього статистика 0,91 гола за гру. Зі свого боку, Кіліан Мбаппе провів 70 матчів за збірну, в яких забив 40. Тобто в середньому 0,57 гола за гру.
По цифрах можна побачити, що насправді Голанд має кращі результати, проте знову ж таки тут головним критерієм успіху є завойовані трофеї та голи на найпрестижніших турнірах. Мбаппе у свої 24 знаходиться на 6 позиції рейтингу найкращих бомбардирів за історію Чемпіонатів світу. У нього 12 забитих м’ячів. Натомість перше місце в даному рейтингу посідає німецький нападник Мірослав Клозе, який вже закінчив свою кар'єру. Він забив 16 голів. Тобто можна припустити ти, що вже на наступному Мундіалі, Мбаппе має всі шанси стати найкращим бомбардиром в історії Чемпіонатів світу, не досягнувши навіть 30-річного віку.
Також у француза є всі шанси зрівнятися у кількості перемог на Чемпіонатах світу з "королем футболу" Пеле, який вигравав його 3 рази (1958, 1962,1970). У француза один шанс вже згорів, у 2022 році, коли Франція у фіналі в серії післяматчевих пенальті програла збірній Аргентині. Проте в нього буде ще 2-3 турніри, для того аби повторити, або навіть перевершити досягнення легендарного бразильця.
Гра за клуб
З іншого боку, клубну ситуацію гравців аналізувати складніше, адже на цей час вони виступають у різних чемпіонатах, та можуть зійтися виключно у Лізі Чемпіонів, чого поки не сталося.
Загалом, якщо брати період Голанда в «Мольде», «Зальцбургу», «Боруссії» та «Сіті», він зіграв 219 матчів, де забив 187 голів, тобто 0,85 гола за гру. Мбаппе, зі свого боку, провів у складі «ПСЖ» та «Монако» 320 матчів та забив 239 голів, що становить 0,75 гола за гру. Можна вважати показники більш менш рівними, проте сезон 22/23 різко підвищив Голанда над Мбаппе, у контексті гри за клуб.
Цього сезону враховуючи всі клубні турніри Ерлінг Холанд зіграв 53 матчі та забив 52 голи. Він оновив історію рекордів як на рівні чемпіонату Англії, так і на рівні Ліги Чемпіонів. Він не просто став найкращим бомбардиром АПЛ, а зміг побити рекорд Алана Ширера за кількістю голів у одному сезоні. Британець у сезоні 94/95 забив 34 голи, норвежець у цьому сезоні забив 36. Крім того, він ще й наймолодший гравець, якому вдалося забити 30+ голів у Лізі Чемпіонів. Норвежцю на момент цього досягнення було 22 роки 7 місяців та 21 день. Мбаппе знадобилося трошки більше часу - 22 роки 11 місяців та 17 днів.
Проте окрім цих досягнень, Голанд демонструє себе як командного гравця, який готовий пожертвувати індивідуальною статистикою заради успіху колективу. Сезон 22/23 по справжньому легендарний для нього. У перший же сезон у новому клубі, його команда виграє требл та стає другою командою в історії країни, яка досягнула такого результату.
Якщо говорити про його візові - Кіліана Мбаппе, то не можна сказати, що він статистично провалив сезон. За 43 матчі, він забив 41 гол, що є непоганим особистим результатом. Можливо, якби француз провів більше матчів, його статистика була б більш переконливою. Проте в цьому й полягає основна проблема. «ПСЖ» у цьому сезоні завоював лише один трофей – чемпіонство Франції, що для цієї команди є не просто нормою, а обов’язком. В інших турнірах, клуб не зміг досягнути позитиву. І якщо виліт в 1/8 Ліги Чемпіонів від «Баварії» можна зрозуміти, то виліт в 1/8 фіналу кубка Франції усвідомити набагато складніше.
Проте чи є провина француза у результатах «ПСЖ»? Можна сказати - так. Мбаппе є більш демонстративним та егоїстичним за свого опонента як на полі, так і за його межами. Цей сезон був наповнений великою кількістю скандалів та конфліктів між Мбаппе, та його іменитими партнерами по команді, та бажанням француза впливати на трансферну політику клубу. Це звісно мало вплив на атмосферу в команді, та не могло не вплинути на кінцевий результат.
Зараз навколо майбутнього француза виникає доволі багато питань. З одного боку він каже, що залишиться у Франції до кінця контракту:
Я залишуся в «ПСЖ» на наступний сезон і вже у 2024-му визначу своє майбутнє. Багато що може статися за цей рік, особливо в такому клубі, як «ПСЖ».
Проте також повідомляється, що внаслідок переходу Каріма Бензема з «Реалу», до «Аль-Іттіхаду», королівський клуб готовий повернутися до спроб підписати молодого француза, і чим закінчиться ця історія – невідомо, адже керівники «ПСЖ» також не хочуть віддавати гравця безкоштовно.
Висновок
Проте не варто думати, що мета цих роздумів пропагувати думку, що Мбаппе ніколи нічого не виграє на клубному рівні. Звісно, якщо він перейде до «Реалу», він може виграти декілька чемпіонств Іспанії, Лігу Чемпіонів та Золотий М’яч. Проте можемо згадати ще одного легендарного француза Зінедіна Зідана, який теж брав євротрофей з королівським клубом, та визнавався кращим гравцем світу. Проте все ж таки його історія в збірній зіграла більшу роль у сприйнятті його як футболіста. На клубному рівні його найбільше асоціюють з переможним голом у фіналі проти «Баєра». На рівні збірної є фінал Чемпіонату світу 2006, перемога у 1998 та провал у 2002.
Те саме й з Мбаппе. Всі будуть гадати чи поб’є він рекорд Клозе та Пеле, і якщо поб’є, то як швидко і на це буде робитися особливий акцент. Чому?
Тому, що Ерлінг Холанд, при всій повазі таких результатів зі збірною не досягне. Проте конкурентний чемпіонат, постійні рекорди за клуб, можуть зацементувати за ним звання найкращого гравця на клубному рівні.
Можливо, таким чином всесвіт все ж таки встановлює баланс у футболі, і не дасть, можливо, двом найкращим гравцям покоління все ж таки вирішити, хто з них номер один, а віддасть це рішення на суб’єктивний розгляд публіки.
