Дон Ропер — брав трофеї з «Арсеналом», ображався на «Саутгемптон», працював інженером. Вері-вері лонгрід
Після позавчорашнього матчу англійської Прем'єр-ліги між «Манчестер Сіті» та лондонським «Арсеналом», в якому містяни здобули впевнену перемогу з рахунком 4:1 більшість вболівальників і різноманітних футбольних експертів сходяться на думці, що «Арсенал» майже втратив шанси на титул чемпіона Англії. Титул, який ще місяць тому лондонцям пророкувала велика кількість фанатів, зараз виглядає скоріше чудом після низки невдалих результатів команди.
На цьому фоні хочеться познайомити вас з футболістом, який був важливою складовою чемпіонства клубу 70 років тому, у сезоні 1952/53. Отже, сьогодні мова піде про Дональда Джорджа Бомонта Ропера, якого ми будемо називати Доном Ропером. Саме під таким ім'ям його пам'ятають англійські вболівальники, які ще застали ті буремні часи у світі
Перші кроки у футболі
Дон Ропер народився 14 грудня 1922 року. Уродженець села Ботлі (населення станом на 2011 рік — 5100 осіб) в церемоніальному графстві Гемпшир, що знаходиться у південно-східній Англії, почав грати у футбол ще з дитинства. Виступав за аматорський клуб «Біттерн Номедс», команду зі східного передмістя Саутгемптона.
Саме там його помітив помічник головного тренера «Саутгемптона» Тома Паркера (до речі, Паркер — ще одна знакова особистість в історії і «Саутгемптона» і «Арсенала», але про нього треба писати окремий пост) і переконав хлопця підписати контракт з клубом у липні 1940 року.
На той час у Європі вже повним ходом йшла Друга світова війна, тож у період з 1940 по 1947 рік Ропер зіграв за «Саутгемптон» близько 40 матчів, в яких відзначився 8 голами. Фактично до 1946 року команди грали тільки так звані «воєнні матчі», тобто товариські зустрічі. Після відновлення змагань у 1946 році Ропер зарекомендував себе як потужний вінгер з гарним ударом з обох ніг.
Підвищення
Після закінчення сезону 1946/47, в якому «Саутгемптон» посів 14 місце серед 22 команд у турнірній таблиці Другого дивізіону Англії, Дона Ропера забрав до себе лондонський «Арсенал». Тренер лондонців Том Віттакер 11 разів відвідував «The Dell» — вже неіснуючий стадіон «Саутгемптона», перш ніж йому вдалося домовитися про трансфер гравця до свого клубу.
Так, в тому ж 1946/47 році «Арсенал» зірок з неба теж не хапав — 13 місце серед 22 клубів, проте у Першому дивізіоні (на той час, найвищий дивізіон у системі футбольних ліг Англії). Лондонці обміняли півзахисника на 2 своїх гравців, доплативши зверху ще 12 тисяч фунтів стерлінгів, що в 1947 році було дуже солідною сумою (на той час сума рекордного трансферу складала 23 тисячі фунтів стерлінгів — саме стільки «Рівер Плейт» заплатив «Тігре» за Бернабе Феррейру; в англійському ж футболі рекордний трансфер, за деякими даними, на той час складав 14 тисяч фунтів стерлінгів).
За «Арсенал» Ропер відзначився вже у 3 для себе матчі — а саме 30 серпня 1947 року в гостьовій зустрічі проти «Шеффілд Юнайтед», яка завершилася перемогою 1:2. Загалом у сезоні 1947/48 лондонці виграли 23 матчі чемпіонату, 13 матчів зіграли внічию та програли лише 6, що дозволило їм випередити «Манчестер Юнайтед», очолюваний легендарним Меттом Басбі, на 7 очок та посісти перше місце у турнірній таблиці.
В наступному сезоні Ропер теж не залишився без трофея, у складі «Арсеналу» обігравши той-таки МЮ у матчі за Суперкубок Англії. Втім, у чемпіонаті клубу підкорилося лише 5 місце.
В сезоні 1949/50 «Арсенал» знову завоював трофей — цього разу, щоправда, це був Кубок Англії, в якому каноніри виграли усі 8 матчів в турнірній сітці з загальною різницею забитих-пропущених голів 11-3.
В сезоні 1951/52 лондонці посіли третє місце у чемпіонаті, поступившись другим місцем «Тоттенгему» лише через гіршу різницю забитих-пропущених, а також дійшли до фіналу Кубка Англії, в якому програли «Ньюкаслу». На 35-й хвилині матчу лівий захисник «Арсеналу» Воллі Барнс отримав травму й залишив команду вдесятьох (тоді заміни були заборонені). На його позицію тренер пересунув Ропера. Протягом матчу травми отримали ще три гравці лондонського клубу, включаючи й Дона Ропера. У підсумку каноніри догравали матч усімох, пропустивши гол на 84-й хвилині від Джорджа Роблеса (до речі, чилійця) та програли з рахунком 1:0. Цікаво, що момент голу Роблеса у 1974 році зобразив Джон Леннон на обкладинці свого альбому «Walls and Bridges».
Можливо, він намалював його й тому, що цей матч став останнім фіналом Кубку Англії в історії, який не транслювали по телебаченню — Рада Англійської асоціації відмовилася надавати BBC права на телетрансляцію. Втім, матч все-таки знімали кінокамери для подальшого його показу у кінотеатрах (так-так, зараз це дуже дивно звучить).
Нові трофеї та виклик до Англії Б
Сезон 1952/53, певно, можна назвати кращим сезоном у кар'єрі Дона Ропера. Він вдруге став чемпіоном Англії — цікаво, що чемпіонство «Арсенал» здобув лише завдяки кращому показнику забитих-пропущених голів, залишивши на другому місці «Престон Норт-Енд». Сам Ропер забив 16 голів за сезон, отримавши виклик до другої збірної Англії на матч проти збірної Шотландії.
В тому ж 1952 році крайній півзахисник відзначився пентатриком у ворота «Гіберніана», щоправда, у товариському матчі. Проте цей матч цікавий також і тим, що став одним із перших матчів, зіграних при світлі прожекторів. До цього матчі завжди гралися вдень, оскільки на стадіонах не було штучного освітлення.
В наступному сезоні Ропер вдруге став володарем Суперкубка Англії, перегравши «Блекпул» з рахунком 3:1. У чемпіонаті посіли аж 12 місце, у кубку швидко вилетіли від «Норвіча». Нажаль, індивідуальної статистики футболіста по цьому сезону я не знайшов, тож залишається орієнтуватися лише на загальні результати команди — очевидно, що сезон вийшов невдалим.
Втім, сезон 1954/55 став для команди ненабагато кращим — 9 місце у чемпіонаті, 3 поразки поспіль у перших 3 турах чемпіонату, що стало клубним антирекордом (до речі, у сезоні 2021/22 «Арсенал» Мікеля Артети зумів повторити це досягненням), знову швидкий виліт з Кубку.
Це був останній сезон Ропера в «Арсеналі» у якості саме основного гравця клубу.
Втрата місця у команді та повернення до складу «Саутгемптона»
По ходу сезону 1955/56 Дон Ропер втратив місце не тільки в стартовому складі, а й в основній команді, тому був переведений до резервної команди «Арсеналу».
З лондонського клубу півзахисник пішов у січні 1957 року, залишивши по собі спадок зі 325 матчів та 95 голів у офіційних матчах за «Арсенал», 2 чемпіонства, 2 виграних Суперкубка та фінал Кубка Англії. Так, можливо Дон пішов не на мажорній ноті, але 9,5 років у складі гуннерів говорять самі за себе — Ропер був важливою складовою тієї команди.
Після тривалого періоду у складі лондонців Дональд повернувся до «Саутгемптона», де у 1940 році робив перші кроки у дорослому футболі. На той час клуб з однойменного міста виступав у Третьому дивізіоні, зона Південь.
Ропер одразу отримав капітанську пов'язку, а разом з ним у складі був молодий Террі Пейн, майбутній чемпіон світу 1966 року. Втім, наприкінці сезону 1958/59 Дон посварився з тренером клубу, Тедом Бейтсом, який начебто обіцяв футболістові посаду помічника тренера, але пізніше не захотів її виконувати, і пішов з клубу. Гравець настільки образився на клуб, що навіть після завершення кар'єри відмовлявся від запрошень на будь-які матчі чи заходи клубу.
Завершення кар'єри
З 1959 по 1963 роки грав за нижчолігові «Веймут» та «Дорчестер Таун», завершивши кар'єру в останньому клубі. Для фанатів цих клубів сам факт того, що такий «зірковий» по тим міркам гравець виступав за їх клуби — досі непересічна подія.
З «Дорчестером» Ропер виграв декілька локальних трофеїв, втім, назви деяких з них не скажуть нічого навіть нинішнім вболівальникам клубу.
Після завершення кар'єри Дональд оселився у Саутгемптоні, де працював інженером.
Помер 8 червня 2001 року.
