Рюдігер в «Боруссії», Меньян в «ПСЖ», Нкетіа в «Челсі» та інші неочікувані вихованці клубних академій
Добірка від нашого блогера.
Цей пост написаний нашим користувачем, підтримайте його плюсами та коментарями. Ви теж можете написати свій матеріал на Tribuna.com ось тут.
***
Чули колись про вікікролячу нору? Коли заходиш на вікіпедії в статтю про «Шахтар», переходиш за гіперлінками та не помічаєш, як вже читаєш сторінку про національно-визвольний рух Ліберії в XIX столітті?
У мене таке часто буває на Transfermarkt. Того дня мені стало цікаво за турнір дублерів АПЛ (він же Прем'єр ліга 2) – хто там чемпіон, хто найкращий бомбардир і так далі.
Клік за кліком, і я вже дивлюся склади молодіжок. Мален в «Арсеналі»? І Беннасер?
Я не знав про зв'язок Малена та «Арсенала», ніколи не чув, що він є їхнім вихованцем. Я завжди думав, що це продукт академії ПСВ. Так народилася стаття про гравців-вихованців, які з різних причин не розкрилися в своїх клубах.
Я не дуже вмію в сторітелінг, тому обійдімось старим-добрим списком. Почнемо з якихось не найсильніших, але цікавих прикладів.
«Селтік», Аарон Гікі
Зараз Гікі бореться за місце в старті «Брентфорда», і загалом не те що зірка цієї команди. Але за шотландськими мірками це доволі сильний гравець. Тим дивніше, що академію «Селтіка» він проміняв на «Гартс».
Але це не історія про не помічений талант. Гікі (як і його родина) були фанатами «Селтіка», але на якомусь етапі гравець просто прийняв прагматичне рішення в пошуку ігрового часу.
«Селтік» пропонував мені контракт, але я хотів більше грати, тому «Гартс» був для мене непоганим варіантом» – розповідав Аарон.
Прагматичний підхід, але це сильно – відмовити клубу дитинства заради успіхів в кар'єрі. В принципі, зараз Гіккі на такому рівні, що за бажання може перейти в «Селтік» – і бути там основним.
«Страсбур», Жонатан Клос
Клос – з таких футболістів, які розкрилися дуже пізно. Гравці в FIFA про нього дізналися завдяки крутим карткам, але зараз це в цілому доволі відомий гравець. Йому 31 рік, він грає за збірну Франції й змінив «Ланс» на більш статусний «Марсель».
Як в усіх, хто пізно розкривається, в Клоса доволі драматична історія. Все своє дитинство Жонатан займався футболом в «Страсбурзі», пройшовши різні вікові групи. Віддавши 10 років свого дитинства цьому клубу, прийшов час рухатися в дорослий футбол. «Страсбур» не бачив достатньо потенціалу у своєму вихованцеві і відпустив футболіста. Не бачили таланту й інші професійні клуби, тож перші три роки кар'єри Клосс провів в аматорському клубі з того ж Страсбура. Далі був шостий дивізіон Німеччини, промотаймо до першого пристойного клуба, в Клосса це був «Руан», туди він перейшов у 25 років.
Загалом, важко сказати, який клуб став переламним для Клоса в кар'єрі. З «Армінією» він пограв у Бундеслізі, а «Ланс» дав ще сильніший поштовх кар'єрі, і вже там він став відомий широкій аудиторії.
До речі, вже в «Марселі» Клосс забив «Страсбуру», але гол не святкував з поваги до рідної команди. Хоч вони й не розгледіли в ньому потенціал, гравець поводиться як справжній красень.
«Гоффенгайм», Амаду Онана
Зараз Онана – це актив «Евертона», який потенційно може врятувати клуб від ще більших фінансових проблем. Є підозра, що торги за гравця починатимуться від 50 мільйонів євро.
Але виставляти цінник на Онана міг би й «Гоффенгайм», де бельгієць провів 3 роки в молодіжній команді. В клубі бачили потенціал юніора, але один з топ-менеджерів «Гоффенгайма» перебрався в «Гамбург». Він знав про талант Онана і що в нього закінчується контракт, то ж переманив бельгійця в новий клуб вільним агентом.
Там вже Амаду себе показав, а потім був проданий в «Лілль» за 12 мільйонів євро.
«Шеффілд Юнайтед», Аарон Ремсдейл та Домінік Келверт-Льюїн
Так, Ремсдейл пограв за «Шеффілд Юнайтед», але сталося це пізніше ніж мало б. Голкіпер був вихованцем клубу, але за відносно невеликі гроші перейшов в «Борнмут», де й дебютував в АПЛ і заробив собі репутацію.
Кріс Вайлдер пояснює, що потенціал Ремсдейла був очевидним, але клубу потрібні були гроші, тому талановита молодь не затримувалася в Шеффілді. Рамсдейл повернеться в рідну команду, навіть награє на запрошення від «Арсеналу». Але поб'є горщики з клубом, бо він форсував свій відхід бойкотами, і взагалі сказав, що в Шеффілді не насолоджувався футболом і тренуваннями.
Цілком схожа історія і в Домініка Келверта-Льюїна. Багатьох може здивувати, що він не є вихованцем «Евертона», а багато років провів в молодіжній системі «клинків». Втім, шанс в головній команді він не отримав. Пояснюється це тим, що у Шеффілда не було часу займатися розвитком нападника, оскільки команда боролася за повернення в Чемпіоншип і робила ставку на готових гравців.
«Удінезе»,Іван Проведель та Гульєльмо Вікаріо
Зараз Проведель регулярно викликається до збірної Італії, навіть забиває голи в Лізі чемпіонів, але так було не завжди. Голкіпер на юніорському рівні взагалі грав форварда, а коли вирішив встати в рамку, то тренери скептично поставилися до його перспектив.
Власне, в «Удінезе» вирішили й не пропонувати тоді юному Проведелю контракт, бо вважали, що той став голкіпером запізно. Тоді більший потенціал вбачали в Сімоне Скуфетті (цікаво, де він зараз?).
І ось це як раз історія про невірну оцінку потенціалу.
Схожа невдача спіткала «зебр» і з іншим класним воротарем. Гульєльмо Вікаріо народився в Удіне і робив свої перші кроки там, але на молодіжному рівні в «Удінезе» не бачили в ньому якогось серйозного потенціалу. Про що говорити, якщо в молодіжку «Венеції» він перебрався всього за 500 євро.
Так «Удінезе» не дорахувався двох чудових голкіперів, які б могли стати основними на роки, або ж принести клубу чимало грошей.
«Штутгарт», Одіссеас Влаходімос
Дивує вже той факт, що взагалі-то Влаходімос народився в Штутгарті. Природно, що й займатися футболом грек став в місцевому клубі. Але йшло тяжко, в основному складі «Штутгарта» він був номінально третім воротарем – після Титоня і Лангерака. Втім, доля підкинула йому можливість зіграти декілька матчів через травми та вилучення конкурентів.
Але далі справа не пішла. Та й сам Влаходімос ще той токсік. Він не тільки з «Бенфікою» побив горщики, а й зі «Штутгарта» вилетів зі скандалом після того, як висунув всі свої претензії клубу в інтерв'ю Kicker. Клуб настільки хотів позбутися воротаря, що віддав його в «Панатінаїкос» безплатно, попросивши лише 20% від наступного перепродажу.
«Аякс», Станіслав Лоботка
Словак провів в «Йонг Аяксі» один рік на правах оренди. Тоді він належав «Тренчіну», і амстердамці хотіли перевірити потенціал молодого таланта.
Трохи спогадів про той період проявилося, коли Лоботка з «Наполі» приїжджав на матч з «Аяксом». Тоді в молодіжці з Лоботкою перетинався Клаассен, який зазначив, що гравець був трохи сором'язливим, а в молодіжці «Аякса» про себе заявляти треба самому. Юний Лоботка просто не витримав того тиску, тож вимушений був повернутися на батьківщину.
«Фенербахче», Меріх Демірал
Це доволі дивна історія, оскільки зазвичай молоді турецькі таланти опиняються одразу на хвилі хайпу і дуже цінуються місцевими клубами. Втім, історія Демірала зовсім не про це. Молодий гравець просто не вірив, що здатен пробитися в «Фенербахче», а перший запропонований контракт містив мінімальну зарплату для гравця.
Тоді Демірал наважився на переїзд в Португалію, де підписався в скромний «Альканененсе» з третього дивізіону.
Повернути Демірала «Фенербахче» хотів минулого літа, але гравець обрав Саудівську Аравію.
«Саутгемптон», Бен Вайт
В «Сотоні» Вайт буквально навчився футболу, провівши вісім років (з 9 до 16). Але коли прийшов час рухатися далі, клуб просто дозволив гравцю піти, оскільки не бачив в ньому нічого особливого.
Далеко Вайт не поїхав, опинившись в іншій південній команді – «Брайтоні». Той продав Вайта за 50 мільйонів фунтів.
Рідкий провал «святих», які вміють вести справи на трансферному ринку. Цікаво, що сам Вайт взагалі не тримає зла на команду: «В мені досі зберігається ідентичність «Саутгемптона». Вони мене навчили футболу, і я дуже вдячний клубу».
«Фіорентина», Джанлука Манчіні та Ніколо Дзаньоло
Скаути «фіалок» знайшли Манчіні ще у віці 10 років, і гравець проходив вікові категорії молодіжки до повноліття.
Не сказати, що в «Фіорентині» не бачили таланту Манчіні. Наприклад, Вінченцо Монтелла підпускав молодого гравця до тренувань з першою командою і декілька раз включив в заявку на матчі. Втім, дорослий футбол Манчіні зустрів в «Перуджі», куди «Фіорентина» відпустила гравця безплатно.
Цікаво, що «не відповідав стандартам прімавери «Фіорентини» Ніколо Дзаньоло. Таку історію розповів батько гравця. Відчувається, що в таборі Дзаньоло є образа на клуб.
«Порту», Жоау Фелікс
З «Порту» у Феліша багато неприємних спогадів. Гравець був відірваний від дому, в 12 років був вимушений переїхати ближче до тренувальної бази «драконів». Розвиток гравця був складним, і в підлітковому віці Фелікс думав кинути футбол.
Врешті, він змінив «Порту» на «Бенфіку». За чутками, Фелікса відрахували з «Порту» за те, що він був заслабкий фізично, але сам гравець запевнює, що це було його особисте бажання покинути клуб.
«Бенфіка», Данілу Перейра
Покритикували «Порту», то буде справедливо і за «Бенфіку» згадати.
Данілу Перейра пройшов молодіжку «Бенфіки», і був готовий підписати контракт, але цього не захотів сам клуб! Гравець не отримав пропозиції від «орлів», і підписав угоду з «Пармою».
Згодом кар'єра завела футболіста в «Порту», де він приніс чимало користі суперникам «Бенфіки».
«Брентфорд»,Тайрік Мітчелл
А тут сталася доволі дивна історія. З Мітчеллом жодних проблем, але «Брентфорд» прийняв рішення закрити свою академію з фінансових міркувань. Тоді клуб ще не виступав в АПЛ і грошей було не так багато.
Сам Мітчелл не хотів покидати Лондон, а футбольну освіту отримав вже в «Крістал Пеласі». Там він і реалізувався як гравець, отримавши навіть виклик у збірну Англії.
«Боруссія Дортмунд», Антоніо Рюдігер
Дитинство Рюдігера пройшло в Берліні, перші кроки він робив в місцевих клубах. Але коли настав час вже серйозно визначатися з майбутнім, в підлітковому віці Рюдігер провів 1,5 роки в Дортмунді.
Там великих надій в ньому не побачили, тому гравець вирішив змінити Дортмунд на менш вимогливий «Штутгарт» в пошуках практики. Рішення виправдало себе, а сам гравець доріс аж до мадридського «Реала».
«Челсі», Едді Нкетія
Насправді Едді з дитинства вболівав саме за «Арсенал», але першими його помітили скаути «Челсі» ще у віці 9 років. Едді провів сім років в академії «синіх», але ті відрахували його, бо він був замалим.
Врешті, Нкетія не став зіркою світового рівня, але свої хвилини в «Арсеналі» отримує стабільно.
«Арсенал», Доніелл Мален та Ісмаель Беннасер
На The Athletic є ціла велика стаття про період Малена в «Арсеналі», і його продаж в ПСВ менш ніж за мільйон фунтів.
Гравець виховувався в «Аяксі», коли Арсен Венгер запропонував тому перейти в академію «канонірів». В Лондоні гравець виступав за молодіжку «Арсенала», але не був впевнений щодо переходу на дорослий рівень.
Рішення Малена перейти в ПСВ можна зрозуміти, а ось чому «Арсенал» не прописав суму зворотного викупу – не дуже зрозуміло. Адже в клубі були задоволені гравцем, бачили великий потенціал.
Цікаво, що в одне літо з Маленом покинув клуб і Беннасер. За спогадами гравця, період в «Арсеналі» йому дався важко морально. Він навіть зіграв за «канонірів» в кубку, але відчував неймовірний тиск очікувань. Тому гравець радо відгукнувся на пропозицію від «Емполі», оскільки вважав, що для його майбутнього буде краще робити перші кроки в слабшій команді.
«ПСЖ», Майк Меньян
Меньян провів 6 років в молодіжних командах «ПСЖ», але так і не дебютував за головну команду. Логічним було його рішення змінити паризький клуб на «Лілль».
Зараз Меньян є одним з найкращих голкіперів світу, а напередодні матчу з «ПСЖ» він доволі прохолодно відреагував на питання про зустріч з колишнім клубом.
«Чесно кажучи, в цьому нема нічого особливого. Я був в їхній системі 9 років тому, а зараз я гравець Мілана», – сказав Майк.
Не схоже, що він про щось шкодує.
***
Не думаю, що в цих всіх історіях є якісь неочевидні моралі, тому тут не буде повчання, як треба вести справи клубам і їх академіям. Можливо, в цих командах гравці б не стали тим, ким вони є зараз. А можливо й клуби мали свої причини для розставання.
Фото: Fanatic.com, FC Arsenal, Diario АS
