«Руки в солідолі, ходиш як робітник». «Динамо» з Кубка України вибив футболіст, який працював електриком
«Сеня!» – і Серьога йде щось лагодити».
Київське «Динамо» несподівано вилетіло з Кубка України вже на стадії 1/8 фіналу – програли сусідам з «Оболоні».
• Єдиний гол у матчі забив півзахисник Сергій Суханов (на 3:34).
• Для команди Мірчі Луческу це не найкращий результат – востаннє раніше за чвертьфінал «Динамо» вилітало з Кубка України в сезоні 2012/13. Тоді в 1/16 фіналу кияни зустрілися з донецьким «Шахтарем» й програли 1:4.
• У самого автора забитого мʼяча Сергія Суханова емоції після голу та перемоги зашкалювали:
«Ми грали тільки на перемогу і, думаю, те, про що нас просив тренерський штаб, ми виконали. Тепер рухаємось далі — за чотири дні у нас гра сезону, потрібно налаштовуватись. Хочемо і надалі радувати результатами наших вболівальників і ЗСУ.
Виграти 1:0 в такого клубу, як «Динамо» — не кожен раз таке буває. Це була мрія: зіграти проти «Динамо», але вдалось навіть і забити вирішальний гол та пройти далі у Кубку України — це неймовірно! Дуже хотілося перемогти і забити такому супернику. У нас все вийшло.
Після «Динамо» ніхто не страшний? Ніхто. Нам і не було страшно. Ми налаштовувались як завжди, виходили грати у свій футбол, адже вони такі ж самі люди, як і ми. Мандража, як у першій грі в чемпіонаті України, вже не було. Дуже радий, що у нас все вийшло».
• У Суханова цікава життєва історія. Ще у 2018-му році тодішній тренер «Нафтовика-Укрнафта» Володимир Книш розповідав, що футболіста узяли до команди прямісінько з заводу електриком. Для Суханова клуб з Охтирки був першим у дорослій карʼєрі.
Tribuna.com поговорила з Володимиром Книшем, який нині працює у штабі «Полісся», після сенсації, яку створив його колишній підопічний.
– Чи бачили, як ваш колишній підопічний Сергій Суханов вибив «Динамо» з Кубка? Як можете прокоментувати?
– Так, бачив. Добре, дуже добре забив: і зрячо, і обвів. Класно забив.
– Свого часу ви розповідали, що буквально забрали його у «Нафтовик-Укрнафту» з роботи електриком. Можете детальніше розповісти цю історію?
– Це була така історія, коли вже в «Нафтовика» були проблеми з фінансами. Раніше в «Нафтовику» грали більш досвідчені гравці, які їхали за хорошими зарплатами. Але ж уже в той час, коли я працював, уже були складнощі, і досвідчені вже вибирали інші клуби.
[Довелося] перевести свій погляд на молодь. Така плеяда дійшла хороша. Охтирка ж невеличке місто, там 30-40 тисяч живе – і в нас в складі в Першій лізі грало п'ятеро з Охтирки. Всі молоді хлопці: Васильєв, Суханов, Антюх, Лапін. Ті гравці доволі гарно грали. Тоді вже була задача не вилетіти з Першої ліги – ми і не вилетіли. Але зовсім тоді гроші закінчилися, і команду розформували. Але ж дуже гарні хлопці зайшли.
І Суханов дійсно в той час працював вже на «Укрнафті» електриком. Його показали, привів його місцевий тренер, і хлопці його теж порекомендували. Ми подивились – дійсно добрий футболіст. Це так скажемо, що він електрик – так вийшло в нього просто. Але ж він в хороших школах займався футболом – він був у «Динамо» в структурі, десь ще по якихось якісних академіях вчився. В той час вже не було в нього нічого – молодий такий ще був, не зачепився ніде. А зачепився в рідній команді, і у нас він теж дуже гарно грав. Його потенціал можна було розгледіти.
– Що саме вас тоді зачепило в ньому, що ви взяли його до себе в команду?
– По-перше, він хлопець з характером. По-друге, в нього достатньо якісна швидкість, гарний удар, самовіддача на футбольному полі завжди 100%, а іноді й більше видає. Такий, так скажемо, емоційний хлопець. Коли він був молодший, це йому навіть трошки заважало грати, тому що він на емоціях міг там зробити підкат там, де не треба, кинути зону. Зараз він вже набагато досвідченіший, і вже таких помилок собі не дозволяє. А тоді все одно потенціал був, було видно, що він може грати у Вищій Лізі. Це вже тоді було ясно.
А всі приколи з електрикою, якщо щось пропадало у нас в готелі чи де – нічого страшного. «Сеня!» – і Серьога йде щось лагодити. Так що це все правда.
– Тобто його досвід електрика теж знадобився потім і в футбольному житті, так?
– Звісно, звісно, і не раз. Знаєте, завжди щось зі світлом стається, то сильно нас завжди виручав.
***
• Поговорили також і з самим Сухановим, розпитавши його про нетривіальну сторінку в його карʼєрі:
– Як взагалі почуваєтеся після голу? Вже усвідомили рівень цієї перемоги?
– Все добре. Сьогодні було відновлювальне тренування, процедури, масажі. Відновилися. Рівень перемоги оцінили, так, усвідомили. Не кожен день таке буває.
– До приходу в «Нафтовик-Укрнафту» ви працювали електриком. Можете розповісти, як взагалі так сталося?
– Як сталося. Я випустився тоді ще з Київського НВК в Княжі. Тоді в мене травма була – я не міг 2-3 місяці з ліжка там встати.
Потім я почав потрохи-потрохи оклигати й починати, як то кажуть, з самих низів. Грав на район, мене побачив тренер «Нафтовика-2» Олександр Михайлович Сікун, запросив грати на область. Я погодився.
Тоді мені виповнилося 18 років і попросив його знайти якусь роботу, щоб не брати кошти у батьків вже з 18 років. Він мені – пропозицію таку, як би сказати: на завод електриком. «Все – на ігри, на тренування ти встигатимеш кожен день, це додатково». Я кажу: «Так». Інших варіантів не було.
Паралельно тоді зимою їздив на збори два рази за першу команду, і тренувався за них, і так тоді на третій раз, як то кажуть, підписав контракт. І вже повністю віддався футболу. Я не покидав ніколи футбол, навіть працюючи на роботі. Це все одно тренування кожен день, додаткові тренування в мене, хотілося мені добитися якось успіху.
– А далі в футбольній кар'єрі знадобився той досвід, який був на заводі?
– Досвід – просто цінувати те, що ти там робиш, займатися улюбленою справою. Я навіть не знаю, це словами не передаси все просто. Поки не побудеш, не попрацюєш на заводі, коли руки в солідолі, де ходиш як просто робітник, електрик – і займаєшся улюбленою справою, виходиш на поле і граєш у футбол при вболівальниках, радуєш їх і рідних. Звісно так, досвід – цінувати просто все.
Фото: «Оболонь»
