Загубились, за кого тепер вболівати в АПЛ? Гайд клубами українців з сюжетами на будь-який смак
Зінченко, Мудрик, Миколенко, Забарний чи Ярмолюк?
Цієї зими АПЛ українізувалася максимально – відтепер у клубах ліги грають одночасно одразу 5 українців: Олександр Зінченко в «Арсеналі», Михайло Мудрик у «Челсі», Віталій Миколенко в «Евертоні», Ілля Забарний у «Борнмуті» та Єгор Ярмолюк у «Брентфорді».
Кожен клуб – зі своїми коротко- та довгостроковими задачами, зі своїми сюжетами. Не маєте персональних фаворитів в АПЛ і хочете обрати, за кого вболівати до кінця цього сезону (а може й надалі?)
Цей гайд для вас.
«Арсенал», Олександр Зінченко
Короткостроковий сюжет: боротьба історично великого клубу за чемпіонство, якого не було майже 20 років
Про те, що «Арсенал» – головний претендент на чемпіонство прямо зараз, не казав хіба що лінивий. Сюжет справді класний: ще улітку про «канонірів» як команду, що станом на 1 лютого йтиме першою з відривом у 5 очок від самого «Ман Сіті», говорити міг лише або невизнаний геній, або людина з відхиленням розуму. «Аби в ЛЧ потрапили», – такими були очікування.
Але славнозвісний «процес» Мікеля Артети – аргумент, з яким його не звільняли у перший сезон навіть при найбільших провалах, – приніс свій результат. Останній раз «Арсенал» вигравав АПЛ не просто при Арсенові Венгерові – це був той самий сезону 2003/04, який команда пройшла без поразок.
Драми додає й те, що одними з лідерів «Арсенала» цього сезону стали саме Олександр Зінченко та Габріель Жезус – гравці, яких «Ман Сіті» позбувся як таких, що глобально не нашкодять. Тепер українець вже обговорюється як можливий капітан клубу.
Довгостроковий сюжет: повернення клубу у категорію грандів АПЛ
«Арсенал» вже років з 10 походить на команду-мем. Однак якщо у часи пізнього Венгера мемом було четверте місце (з 2005 по 2016 роки клуб його зайняв 6 з 9 разів), то з 2016-го й досі не потрапляв у Лігу чемпіонів узагалі. «Канонірів» навіть перестали сприймати як претендента на неї – а особливі хейтери називали середняком та тішилися, коли після третього туру сезону 2021/22 команда займала 20 сходинку в таблиці.
Тепер, окрім чемпіонства цього сезону, перед командою стоїть глобальніша задача: довести, що вони знову гранд, а не випадковість (як «Лестер»).
«Челсі», Михайло Мудрик
Короткостроковий сюжет: врятувати сезон на першому етапі перебудови
Михайло Мудрик прийшов у «Челсі» в його, певне, найневдаліші часи із сучасних. Клуб рухався маршрутом повторення провального сезону 2015/16, займав 10 сходинку в таблиці, а на зовнішній вигляд тренера Грема Поттера було боляче дивитися.
Причин цієї кризи – безліч: й ігрові, й такі, що не залежать безпосередньо від тренера (коли ледь не вся основа випадає через травми, важко показувати результат). Зрештою, і хаос в клубі після зміни власника дається взнаки. Однак факт лишається: сезон треба рятувати.
Один напрям – це Ліга чемпіонів, де «Челсі» стартує у плей-оф з не менш страждальною «Боруссією» Дортмунд. Звісно, вилетіти можна й там. З іншого боку – у сезоні 2011/12, який команда закінчила на 6-му місці, «сині» Лігу чемпіонів виграли.
Інший напрям – це забезпечення бодай якихось єврокубків на наступний сезон через чемпіонат. Це важливо ще й через фінансовий фейр-плей – навряд усі ці рекордні витрати розраховувалися на те, що наступного сезону прибуток прийде лише з домашніх турнірів. Попереду ще 18 матчів – і відстань лише в три очки від 6-го місця, яке вже майже гарантовано дасть місце щонайменше в Лізі конференцій (у фіналі Кубка англійської ліги зіграють «Ньюкасл» та «МЮ»).
Чи вдасться?
Довгостроковий сюжет: різка перебудова гранда АПЛ після двох десятиліть «стабільності»
«Челсі» через повномасштабну агресію РФ змусили змінити власника: Романа Абрамовича, олігарха, наближеного до Путіна, санкції змусили продати клуб. Тепер він належить американському консорціуму на чолі з Тоддом Боелі – а ті одразу взялися усе змінювати.
У цьому є позитив – у клубі більше немає впливу росіян. У той же час, зовні це усе виглядає на якийсь безумний хаос: 600 млн витрачених євро, перестановки в керівництві, вривання у будь-який інтерес інших клубів до гравця (Мудрик теж так перейшов, до речі). Однак повз це проглядається й позитив: клуб купує перспективну молодь, яка здебільшого готова давати результат вже зараз – якщо все складеться, за кілька років можна буде отримати мегакоманду.
«Евертон», Віталій Миколенко
Короткостроковий сюжет: врятуватися через «не можу»
Про період керування «Евертоном» його власника Фархада Моширі можна розповідати годинами – грошовитий бізнесмен прийшов і доруйнував усе те, що там хоч якось працювало.
Другий сезон поспіль команда Віталія Миколенка бореться за виживання (прямо зараз іде передостанньою з 15 очками, як і останній «Саутгемптон»). І якщо минулого сезону клубу, окрім іншого, ще й відверто не щастило – не всі поразки команди Бенітеса-Лемпарда були очевидно заслуженими, то цього сезону – мрак. Команда перетворилася на абсолютну сірість, яка відповідала виразу обличчя Френка Лемпарда з кожним туром все більше і більше.
Одразу попередимо, що це буде перегляд із максимальною нудністю: футбол нового тренера, Шона Дайча, ніколи не вирізнявся своєю видовищністю. З іншого боку, саме це сірій команді й потрібно – мінімум видовищ, максимум результату.
Через ось таку «мужицьку» боротьбу «Евертону» й доведеться тепер рятуватися. А Миколенко, як памʼятаємо, саме у найбільшій розквіт «мужицької боротьби» в «Динамо» і розкрився.
Довгостроковий сюжет: чи вдасться повернутися до «еліти серед інших»?
Це не перша криза в «Евертоні» – попри вищенаведений статистичний факт. Клуб час від часу звалюється у нижню частину таблиці, і саме це повинні були зупинити нові грошовиті власники.
Натомість це усе перетворилося на безсистемне витрачання грошей, зміну тренера ледь не щороку (туди занесло навіть Карло Анчелотті), скуповування усіх футболістів підряд. Хамес Родрігес, Делле Аллі, Тео Волкотт, Фабіан Делф, Бернард, Вейн Руні, Еліакім Мангаля, Асмір Бегович (!) та інші – клуб набирав багато відомих імен і не знав, що з ними робити. Найкраще ці роки підсумували фанати цим красномовним банером: «Немає спілкування, немає плану, немає бачення. Звільніть керівництво».
Тепер це марнотратство дало про себе знати – клуб у дуже скрутному становищі через ФФП (бо очікуваних результатів не принесло), вважається одним із аутсайдерів та може взагалі вилетіти. За відродженням клубу, можливо, вже з новими власниками буде цікаво стежити.
Ілля Забарний, «Борнмут»
Короткостроковий сюжет: історія порятунку попри недовіру публіки
Про це за чемпіонатом світу та іншими подіями вже підзабулося, але улітку саме «Борнмут» подарував один із найбільш видовищних матчів. Щоправда, усе видовище там творив «Ліверпуль», який накидав «вишням» аж 9 голів без відповіді.
Тоді усі переконалися, що от він – безальтернативно останній клуб. Однак звільнення Скотта Паркера допомогло струснути команду – його асистент Гарі ОʼНіл вже у вересні був номінований на звання тренера місяця, а на певному етапі взагалі підняв «Борнмут» у середину таблиці.
Прямо зараз «вишні» знову в зоні вильоту, прямо над «Евертоном», однак можуть з оптимізмом дивитися в майбутнє: команда підсилилася одразу шістьма гравцями, з яких на увагу заслуговують ще щонайменше вінгер Данго Уаттара з «Лорʼяна» та лівий захисник Матіас Вінья з «Роми».
Вони вже не вважаються геть аутсайдерами – але серед конкурентів («Ноттінгем Форест», «Лестер», «Лідс», «Вест Гем», «Вулвз») репутаційно їх очікують поза АПЛ чи не найбільше. Побороти ці очікування й вберегтися – головна задача в тому числі Забарного, наймолодшого гравця основної обойми клубу.
Довгостроковий сюжет: побудова нової сили АПЛ (?)
У грудні 2022-го «Борнмут» змінив власника – замість росіянина Максима Дьоміна ним став американський концерн на чолі з бізнесменом Біллом Фоулі. Про результати його роботи говорити поки рано, але трансферне вікно вже дало знати про амбіції: клубу вдалося перебити пропозицію «Мілана» по Ніколо Дзаніоло.
В активі у власників вже є досвід побудови відносно успішного клубу НХЛ «Вегас Голден Найтс», плани у футболі вже теж окреслені.
Тож якщо клубу вдасться зберегти прописку, за ним буде ще цікавіше стежити влітку: як поводитимуться на ринку? чи змінять тренера? які цілі ставитимуть? як гратимуть? Зрештою, як прогресуватиме клуб і Забарний разом з ним?
Інтриг більше, ніж відповідей!
Єгор Ярмолюк, «Брентфорд»
Короткостроковий сюжет: перспективний середняк, який ставить на несподіваних гравців (Ярмолюк – один із них)
Минули часи, коли хтось ще памʼятав, що «Брентфорд» – новачок АПЛ (хоч це було минулого сезону). Команда з окраїни Лондона прямо зараз обходить в таблиці «Челсі» з «Ліверпулем» і грає у доволі привабливий футбол. При цьому в її складі взагалі немає зірок – усі вони такими стали уже в ній (або ж це були критично непотрібні гравці типу воротаря Томаса Стракоші).
Усе працює завдяки незвичному підходу клубу: його скаутинг базується не стільки на особистих враженнях спеціалістів, скільки на аналітичних даних. І хоч цим нікого зараз не вразити, у «Брентфорді» вони усе ж грають вагомішу роль, ніж в інших клубах.
Власне тому маловідомий Ярмолюк опинився в Англії раніше, аніж мегаталанти Забарний та Мудрик. Зараз ви його на полі точно не побачите – він грає за дубль команди, в основі брав участь поки лиш в одному кубковому матчі.
Довгостроковий сюжет: українець розвинувся до гравця основи клубу АПЛ вже у самому клубі
Історія Ярмолюка і «Брентфорда» цікава ще й тим, що до того усі українці в АПЛ приходили вже з яким-не-яким статусом в Європі – або вже зарекомендувавши себе, або ж маючи помітний визначний потенціал. Навіть Зінченка «Ман Сіті» помітив, коли той вже феєрив у, пробачте, «Уфі».
Тут же хлопця до 18 років знали хіба ті, хто стежив за «Дніпром-1», а в Європі – ще й фанати Football Manager. Там він розвивався в непоганого гравця саме через те, що аналітики побачили в ньому потенціал і присвоїли відповідні характеристики.
Ми вже стежили за тим, як прогресував в Англії той же Зінченко у «Сіті» – але він хоча б приходив гравцем основи клубу ліги першого десятка рейтингу УЄФА. Буде приємно спостерігати за тим, як Ярмолюк стане гравцем основи «Брентфорда» – а клуб, можливо, вже і претендентом на єврокубки?
Фото: REUTERS/DYLAN MARTINEZ, Phil Noble, Jason Cairnduff; «Борнмут», «Брентфорд», «Арсенал»
