Василь Ломаченко - гордість та сором України
На Всьо Воля Божья!
Напевно, жодна публічна особа в Україні ніколи не отримувала стільки кредиту довіри з боку суспільства, як Ломаченко. Васю виправдовували, коли він робив світлини з російськими боксерами вже після 2014 року. Тоді йому навіть можна було не висловлюватися з приводу вторгнення на Донбас та публічно називати росіян братьским народом.
Так само і Усику. Адже, нажаль, багато хто в українському суспільстві на той час розділяв цю думку. Немає сенсу зараз копатися у причинах цього стокгольмського синдрому. Більшісті з нас вони й так дуже добре відомі.
Важливий сам факт, що там, де, наприклад, артистів гнали з України паленим ганчір'ям, спортсменам було дозволено проявляти толерантність. Особливо боксерам. Адже Україна бокс любить і шанує. Але ж то було тоді. Все змінилося 24 лютого. Усик, який завжди штовхав праву казацьку тему, побачив жорстку правду і з'ясував свою ідеологічну помилку. Ломаченко ж, який до 22 року поводив себе більш меньш тихо, після декількох місяців моральних гойдалок, вирішив такі плюнути в душі всіх своїх фанатів. І це була фатальна помилка. Адже спортсмена великим роблять його вболювальники. Всі справжні Васіни фанати були в Україні. Так, кацапи теж десь його визнавали, але ж тільки щоб поглазувати, коли він програє. Україна ж вважала Лому національним героєм. І проживала кожен момент його боїв, як щось сакральне. Як бої Кличків чи матчі збірної Блохіна на мундіалі у Німеччині. Лома цього не розуміє, але його створила Україна. Його батьківщина привела його до величі. Але ж вона не прощає зради.
Саме тому поразка Ломаченка від Хейні була цілком очикувана. В той час, коли Усик підійшов до другого поєдинку проти Джошуа з шаленою громадською підтримкою, Василь тільки продовжував втрачати довіру. На момент початку продакшена українське суспільство, здебільшого, сприймало Лому, як зрадника. Але, незважаючи на це, під час поєдинку більшість людей все одно його підтримувала. Адже ми всі його любимо як сина, хай і блудного. Це вже другий бій життя для Ломи. І всі ми, фанати українського боксу, бажали щоб він став першим в історії абсолютним чемпіоном світу з України. Та цьому не судилося статися. І винен у цьому лише сам Вася. Який обрав хибну позицію та перегорів через отриманий хейт. Треба дружити зі своїми фанами і вони зроблять тебе великим. Він мав би винести цей урок ще з поразки Теофімо Лопесу. Але ж, нажаль, Васька надто глибоко занурив у релігійне болото, з якого йому вже не виплисти. То ж надія тепер лише на Усика, який ніяк не може спіймати слизький зад циганського гладуна. Та колись цей бій має статися, якщо у бокса ще є гордість претендувати на статус головного спортивоного єдиноборства.
Для Васі ж це дуже сумна кульмінація. У інтерв'ю після бою Ломаченко сказав, що і перемоги, і поразки від Бога. Все так, синку. Ти став найтитулованішим проспектом світу, яким захоплювався навіть Майк Тайсон, коли ти був прапороносцем України. Коли ж ти почав відхрещуватися від української ідеї, ти програв два головні бої у свому житті. Сумно бачити твої крокодилові сльозі. Але ж що це, як не кара Божа?
Так, багато хто з бокс-ком'юніті назвав рішення суддів буллщітом. То ж завжди будуть невдоволені. Рішення справедливе. Лома сам не зміг виконати норми впевненої перемоги у титульному бою - забрати чемпіонські раунди. Вася вже вдруге наступає на ті самі граблі, що й з Лопесом. Йому банально не вистачило кардіо витримати до кінця бою темп, який він сам завдав. У дуже близькому поєдинку, Василь повністю виклався в одинадцятому раунді і безапеляційно віддав дванадцятий. І це точно не той результат, який публіка чекала побачити від найкращого боксера всіх часів. Отже, цим Вася просто остаточно довів, що попередня поразка була не випадковістю, та що кращим він ніколи і не був.
Звісно, в Ломи ще залишається шанс провести бій з Джервонтою або зі Стівенсоном і, в разі перемоги, знову спробувати зібрати пояси. Якщо Боб Арум буде зацікавлений просувати Лому й далі. Але навіть при дуже позитивному розвитку подій, це буде, скоріше, приємний епілог сумного фіаско.
