Рон Лайл на рівних боксував з Алі та Форманом, але чемпіоном так і не став
Мотивуючих історій в боксі знайти можна набагато більше ніж деінде. Майк Тайсон зростав у сім’ї сутенера та повії, Менні Пак’яо - в бідності. Хуліо Сезара Чавеза взагалі виховували у покинутому залізничному вагоні разом з п’ятьма сестрами та чотирма братами, а Карлос Монсон вимушений був заробляти на життя, тому покинув школу на третій рік.
Ти або зростаєш у сім’ї боксера, або обставини підштовхують тебе піти цим нелегким шляхом побоїв та струсів мозку. Бокс не є різновидом аристократичного спорту, в який хочуть потрапити діточки багатих батьків. Навпаки, повна тому протилежність.
Якби видавався пояс за саму складну долю, яка привела людину в ринг і супроводжувала його все життя, беззаперечним чемпіоном став би Рон Лайл. Життя било його не раз, і кожного разу все сильніше. Мова не про поразки на ринзі, хоча і без них не обійшлося, мова про виживання як таке.
Йому довелося терпіти тяжкі панчі долі з самого дитинства, де бої в рукавичках радше були радісною віддушиною.
Дві клінічні смерті та 36 переливань крові
Здавалося, доля почала знущатися з Рона ще до того, як він побачив світ.
Народитися темношкірим в 1940-х роках в Америці – не найпривабливіший варіант знайомитися з цим світом. Народження у сім’ї військового, де панує тотальна дисципліна та постійні переїзди пов’язані зі службою голови сімейства, тільки все ускладнювало. Народитися третім з 19 (!) дітей – можна ставити хрест.
Але діватися було нікуди, хочеш жити – умій вертітися. Школу довелося покинути дуже швидко, вона не давала жодного ефекту в покращенні життя чи, скоріше, існування. Дома також робити було нічого, а оскільки родина Лайлів проживала в районах, де вплив банд був більшим за державний, скласти один плюс один не складно.
Здавалося ось воно, гроші, «визнання», якийсь статус у суспільстві. Але життя 19-річному юнаку зробило черговий аперкот, від якого він ледве оговтався. Кримінальна розбірка, в якій Рон не тільки використав зброю, а й став причетним до вбивства. «Я не винен, на мене напали, я не стріляв», - говорив пізніше Лайл, але кому було діло до темношкірого юнака з кримінального району? Правильно, нікому. Визнаний винним та ув’язнений на строк від 15 до 25 років.
Наслідки цього вбивства ледь не загнали і самого Рона у труну. Розплата прийшла від іншого ув’язненого, який засадив ножа в майбутнього боксера. Сказати, що Рон майже попрощався з життям, це нічого не сказати. 36 переливань, 18 літрів крові, 2 клінічних смерті. Більшість з нас вже здалися б, але не Рон.
Саме після цього інциденту в житті Лайла з’явився бокс. З’явився не одразу та всупереч. Спочатку це була лікувальна гімнастика, яка переросла в звичку тренуватися і після одужання, а потім він людину, яка змінила все – офіцера Кліффа Маттекса. І хоч вони не ладнали на початку їх відносин, ворожнеча з часом змінилася на симпатію. Не в останню чергу роль зіграла сумісна посада Маттекса тренера з боксу та надана Рону можливість переглядати бої Мохаммеда Алі по телебаченню.
Від перегляду по телевізору боїв Алі до титульного бою проти нього
«Я дивився тоді і думав, що також можу опинитися там, в реальному поєдинку. Чи з’їхав я з глузду? Можливо. Але я правда в це вірив. Ба навіть більше, я не хотів бути одним із тих, кого Алі переміг. Перемога буде за мною», - говорив Рон.
Доля підклала невеличкий джеб у вигляді поразки в дебютному бої у тюремному боксі. Але кого то хвилювало, коли у Рона в думках майоріли кращі, а ця поразка стала переломним моментом, так як далі йшли неймовірні звитяги. Лайл немов переживав єдину світлу полосу в житті, а тому і взяв з неї сповна: 25 перемог поспіль, дострокове звільнення, помилування від губернатора, початок кар’єри в любителях, звання чемпіона Північної Америки, розгром радянського боксера Камо Сарояна з рекордом 89-9, роль спаринг-партнера для Алі та Фрейзера (хоча останній відмовився), початок розмов про кар’єру профі.
Не підкачав дебют і професіональної кар’єри, 19 перемог на старті (17 нокаутом), одна поразка по рішенню суддів, і знову серія із одинадцяти перемог. Бій з Алі вже не був мрією, скоріше входив до найближчих планів. Які реалізувалися 16 травня 1975-го у Вегасі. Дивовижно, але чемпіон більшу частину бою грав по правилам претендента, нічого не міг протиставити колишньому ув’язненому, і на момент 11 раунду програвав по підрахункам суддів.
Але на те він і чемпіон, що в момент, коли потрібно було вжалити як бджола – він це зробив. Прямий в щелепу, добивання, втручання судді і… поразка. Перша дострокова поразка на ринзі, далеко не останній хук від фатуму.
«Рон наносив настільки сильні удари, що біль вже не відчувалася»
Чи тяжко винести поразку в бої за чемпіонське звання проти людини, яку вважають одним із кращих за всі часи? Безсумнівно! Як жити далі? Вийти на ринг з іншим титаном, яким був Джордж Форман. Цей бій по суті і приніс найбільшу популярність Лайлу.
Форман у 1974-му програв титул все тому ж Алі і взяв паузу. Повернення на ринг прийшлося через півтора року проти Лайла. Забігаючи наперед, обидва поєдинки визнавалися журналом Ринг найкращими боями відповідних років.
Поєдинок 76-го тяжко віднести до спортивних подій, це була обопільна бійня. Якщо перший раунд був розвідувальним з ударним фінішом від Рона, другий напроти пройшов зі шквалом ударів від Формана, а четвертий – став апогеєм. Мова не йшла про бокс, спортсмени з опущеними руками приймали тяжкі удари, подібне побоїще в наші дні зупинили б, але не тоді. Цей раунд мусить глянути кожен фанат боксу.
Рон першим відправив Формана у нокдаун, той відповів черговим шквалом тяжких ударів, Лайл контратакував, аперкот та правий прямий знову змінили положення Формана на горизонтальне, але він встав під рятівний гонг. У п’ятому все закінчилося, Рон був вже настільки втомлений, що відповіді на чергові удари Формана у нього не знайшлося.
В той час, коли потрібно було викликати лікарів, суддя немов знущаючись на Лайлом почав відлік. Черговий раз, коли доля завдала колишньому в’язню джолт. Джордж віддав належне своєму супернику: «Можливо, Лайл і не був найскладнішим суперником для мене, але той поєдинок став першим, де мене дійсно жорстко відгамселили. Проскакували думки, що я там і помру на ринзі. Біль я вже не відчував».
Чергове вбивство та повернення до боксу в 54-річному віці
Після поєдинку з Форманом оговтатися вже не вийшло.
Поразки стали траплятися частіше за перемоги, про претендування на титул мова не йшла. Все завершилося повішеними рукавичками на цвях з переїздом в Лас-Вегас та роботою охоронцем в казино. Але традиційно для себе Рон не хотів здаватися, не зупинило його і чергове вбивство з послідуючим судовим розглядом. Самозахист від колишнього сусіда по в’язниці, виправдали.
Лайл спробував повернутися в ринг в 54 роки. Дарма, нічим хорошим це не закінчилося, окрім як нездійсненних мрій про реванш з Форманом. Але бокс не відпускав, в Денвері Рон започаткував любительський боксерський клуб, де працював з молодими проспектами.
Найкращим завершенням даної тяжкої історії міг бути чемпіонський титул Віктора Ортіса, який якраз є вихідцем клубу Рона Лайла. От тільки життя так і залишилося несправедливим до нього, він загинув у віці 70 років, так і не дочекавшись омріяного поясу чемпіона.
Бандит, убивця, в’язень боксувавши в епоху Алі, Формана та Фрейзера. Він програв першим двом, з третім так і не довелося вийти в ринг. Але своєю непохитною волею до життя та стійкістю, з якою він зустрічав усі вибрики долі та удари суперників, він заслужив їх повагу. Повагу кращих.
І не може бути ніяких сумнівів, що чемпіоном він таки був. Чемпіоном з виживання, яких в суспільстві прийнято величати Народними чемпіонами.
