🤬 «Я, б###ь, сюди більше ніколи не приїду». Епічне повернення баскетболу в Суми після дворічної паузи
Женя Власенко бачив усе на власні очі.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ географія українського баскетболу сильно звузилася. Проведення матчів у прифронтових областях стало майже неможливим. Харків, Запоріжжя, Миколаїв, Суми, Кривий Ріг і купа інших міст через наближеність країни-агресора більше не могли радувати місцевих фанів живим баскетболом.
Проте останнім часом, як би це страшно не звучало, ми почали адаптовуватися до війни. Професійні змагання повернулися на Одещину на більш-менш регулярній основі, фани почали знову заповнювати трибуни – навіть у Дніпрі. Але проведення здвоєного туру баскетбольної Вищої ліги у Сумах – справжня несподіванка для всіх. Трохи більше 30 кілометрів до кордону, найбільша арена міста «Олімп» пошматована численними обстрілами, регулярність тривог посідає лідируючі позиції, а 15-кілометрова зона від кордону систематично знищується ворогом. Ось ті умови, в яких існує сучасна Сумщина: погодьтесь, не надто сприятливо для проведення спортивних подій, ще й з уболівальниками.
Незважаючи на всі перепони, 2 та 3 березня столична команда «Push Team» завітала на береги Псла. Тож і на моїй вулиці свято – уперше за два роки я зміг подивитися живий баскетбол у рідному місті, а не Києві чи Варшаві.
12 та 13 лютого 2022-го в Сумах відбулися останні довоєнні зустрічі – тоді «СумДУ» двічі поступився «Рівному», яке нині претендує на медалі Суперліги.
Як так взагалі сталося, що матчі цьогорічної «вишки» проводяться в форматі здвоєних турів? Логічне запитання, все ж абсолютна більшість зустрічей проходили в форматі баблів, коли в одному місці збиралися декілька команд, які грали два-три дні поспіль. Але так сталося, що через участь тренера та гравців «СумДУ» у світовій Універсіаді з баскетболу 3х3 команда була вимушена пропустити певні зустрічі. Тому було вирішено зіграти матчі двох кіл за два дні у форматі, в якому, наприклад, зараз існує жіноча Суперліга.
Моя подорож до арени в місті, в якому я прожив майже 18 років, почалася з плутанини. Не знаю, завдяки кому, але на сайті ФБУ місцем проведення матчу був вказаний «Палац студентського спорту СумДУ» – в народі просто легкоатлетичний манеж. Там команда грала свої матчі ще задовго до повномасштабного вторгнення. Але на місці з'ясувалося, що двері зачинені, а місцеві управлінці і гадки не мали, що там має відбуватися якийсь баскетбол.
Тоді мені з фотографом стало зрозуміло – грають в залі старої банківської академії. Прибувши на місце, ми побачили купу фанів у невеличкій залі, добре, якщо в неї влізе 150 людей. Атмосфера майже як на останній грі довоєнного Кубка – проти «Дніпра», коли у стінах університетської зали грали збірники Іссуф Санон, В’ячеслав Бобров, В’ячеслав Кравцов, Віталій Зотов, Анатолій Шундель і решта.
Насправді це неабияк здивувало мене, бо, наприклад, за останньою інформацією, футбольний клуб Першої ліги «Вікторія» не зможе наприкінці березня прийняти «Карпати» з уболівальниками на трибунах – усе через відсутність дозволу від військової адміністрації міста.
Матч між третьою та сьомою командами «вишки» – навряд чи цим можна хоча б якось зацікавити баскетбольних гурманів, які дивляться НБА, Євролігу, топові ФІБА-турніри. Але всі ж ми знаємо, що живий перегляд спорту на будь-якому рівні – це емоції, які не передати в трансляції. А український баскетбол за два метри від майданчика – це завжди дуже круті емоції, майже кортсайд «Лейкерс».
Усі ж люблять, коли на майданчику кипить життя, а пристрасті відчуваються з трибун і через екрани – у цьому «вишка» не може відмовити. За 80 хвилин баскетболу в Сумах команди заробили дев’ять технічних фолів – в середньому один на 9 хвилин і кожен кращий за попередній.
Наприкінці третьої чверті першого матчу капітан киян Дмитро Кравченко отримав вилучення за два технічних зауваження. Після першого фолу гравець не погодився з рішенням арбітра і почав гучно аплодувати – через це і був вимушений покинути майданчик. Зробив це максимально красиво: виписав красномовний реверанс судді та відповів нечемним фанам, що вигукували образи з верхнього ярусу:
Двері в роздягальню особисто я не бачив, проте звук був такий, ніби після Дмитра доведеться змінювати завіси. До речі, він же на другий день випадково пошкодив щит і призупинив гру на 12 хвилин.
Молоді наставники команд також не нехтували публічно оцінювати рішення арбітрів, вести перемовини прямо під час гри – на щастя чи ні, Володимира Решетника та Ярослава Ковальова розділяв тільки суддівський столик. Після чергового конфліктного епізоду наставник «Push Team» взагалі вигукнув, що більше не приїде грати в Суми:
Фіналом чоловічого протистояння став доволі масштабний конфлікт, який виник після боротьби за м’яч. В результаті цього епізоду капітани обох команд заробили по технічному зауваженню:
Якщо говорити про спортивну складову поєдинків, то вони стовідсотково були приємними для перегляду. Команди демонстрували боротьбу весь ігровий час і підтримували конкуренцію до останніх чвертей. Нехай вас не обманюють рахунки 83:64 та 74:61 на користь господарів – там було на що подивитися.
На рідні кошики «СумДУ» кидав значно краще за опонента. За сумою двох матчів сумчани виконали 17/52 «трійок», а гості солодкого міста – лише 3/36.
Попереду залишок третього кола регулярного чемпіонату, за підсумками якого і вирішиться, хто з ким гратиме у плей-оф за медалі. Сподіваюсь, що це не останній візит Вищої ліги в Суми цього сезону – але вже збираюсь до столиці на Фінал чотирьох Кубка.
Фото: Мілена Яценко для Tribuna.com
Відео: ФБУ
