Кейн і Кулібалі: трансфери під схвалення Батістути та Суркіса
Серед усіх трансферів, які відбулися або активно мусуються в пресі, мене найбільше зачепили ситуації з Кейном і Кулібалі.
Кар'єра сенегальця викликає тісні асоціації з будь-яким вихованцем київського “Динамо” останніх 15 років. Молодий талант, який з першого-другого сезону гри в “Наполі” почав викликати непідробний інтерес у багатьох європейських грандів із року в рік залишався на півдні Італії лише через фінансові апетити президента неаполітанців. Суми, які Де Лаурентіс просив за Кулібалі, не змогли потягнути ані “Челсі”, ані “Реал”, ані “МЮ”, ані “Ювентус”, не кажучи вже про “Арсенал” чи “Баварію”. У результаті один із найперспективніших та найталановитіших захисників у світовому футболі віддав свої найкращі роки (з 23 до 31) саме “Наполі”. Натомість отримував хорошу зарплату (по 11 млн. євро в останні два роки), особливо за мірками Італії, і кілька другосортних трофеїв (Кубок і Суперкубок Італії).
Коли вік Каліду перевалив за тридцятку, а футбольний пік залишився позаду, хитрий Де Лаурентіс впарив сенегальця Тодду Боулі за 35 млн. євро. Зайвий раз повторюватися про цирк, який відбувався у команді лондонців минулого сезону, я не буду. Але необхідність продавати зайвих гравців призвела до того, що відігравши в АПЛ лише сезон, Кулібалі подався підкорювати Саудівську Аравію.
За підсумками цієї ситуації в програші залишилися всі: Де Лаурентіс міг у 2019 році продати захисника за мінімум у 75 млн. євро, а продав всього за 35. "Челсі" продав гравця через рік на 13 млн дешевше+ 15 млн зарплати. Результат - "пенсіонери" у мінусі на 28 млн. Сам Каліду міг виграти більше трофеїв і стати захисником зі світовим ім'ям, а в результаті залишився просто класним захисником чемпіонату Італії, ім'я якого вболівальники не згадуватимуть з придихом. Єдиний плюс – за свою кар'єру Кулібалі зміг заробити чимало грошей, у Саудівській Аравії він взагалі стане казковим багатієм, що, в принципі, багатьом переважить велику кількість трофеїв.
Історія Каліду дуже нагадує історію Ярмоленка, зірки, за яку Суркіс схопився і не відпускав, допоки кредитори казино в Монако не почали наполегливо вимагати повернення боргів. І тут, якщо у фінансовому плані гравець зрештою залишився в жирному плюсі, то в плані досягнень і трофеїв залишається гіркий післясмак і відчуття того, що якби президент клубу не був би таким упертим і жадібним, то гравець міг досягти вершин зовсім іншого рівня.
Ситуація з Кейном багато в чому схожа, але й принципові відмінності. Харрі до останнього намагався виграти хоч якийсь трофей зі "шпорами", але в 30 років його єдина медаль - перемога в "Ауді Кап". У цьому він багато в чому схожий на Батістуту.
Габі теж до останнього залишався вірним Фіорентіні в бажанні виграти чемпіонство, але після 30-ти тверезий розрахунок узяв своє і перехід у "Рому" дав можливість аргентинцю здобути золоті медалі. Бажання Кейна піти блокується величезною сумою, яку запитує Леві. З "МЮ" вимагають чи то 100, чи то 150 млн., а "Баварії" - не менше 75. Є звичайно варіант, посидіти в "Тоттенхемі" ще рік і піти безкоштовно, але в такому віці кожен сезон на вагу золота, тому йти потрібно саме зараз.
Варіант із "Баварією" кращій. У Німеччині взяти чемпіонство з мюнхенцями набагато легше, ніж з нестабільними "дияволами", але з іншого боку я не пригадаю вікових та УСПІШНИХ англійських страйкерів, які поїхали на континент. Одне ясно, як день: Харрі пограв у шляхетність, тепер настав час подумати і про себе. І навіть найзапекліший фанат “шпор” не зможе засудити Кейна за цей перехід.
