Новина, яка приголомшила весь футбольний світ! Чому керівництво «Челсі» вирішило звільнити Тухеля?
Цього сезону справи у «Челсі» складаються не найкращим чином – за шість турів АПЛ команда набрала лише 10 очок, і стартувала з поразки у Лізі чемпіонів.
Офіційна заява від власників клубу «Челсі» була такою: «Нове керівництво вже 100 днів керує клубом і продовжує старанну роботу над тим, щоб і надалі розвивати його, тому нові власники вірять, що зараз той час, щоб здійснити цей перехід».
Девід Орнштейн підтверджує – Тод Боелі готовий був попрощатися з Тухелем незалежно від результату в Загребі.
Чи стало звільнення несподіванкою?
Незважаючи на певні проблеми (про них розповім далі), звільнення Тухеля стало шоком як для вболівальників «Челсі», так і для всього футбольного світу.
Результати команди на старті сезону навряд чи можна назвати успішними – востаннє «Челсі» програвав два з п'яти стартових матчів у сезоні-2015/16 (10-те місце за підсумками чемпіонату), але про підтримку тренера говорили дії керівництва, здійснені влітку.
У червні клуб попрощався з Мариною Грановською, після чого Боелі спробував швидко знайти спеціаліста на цю посаду – зокрема, пропозиція надійшла Майклу Едвардсу, колишньому спортивному директору «Ліверпуля». Коли той відмовився, Боелі вирішив сам виконувати обов'язки спортивного директора та вести переговори у літнє трансферне вікно.
При цьому Боелі ще в травні переконував, що спиратиметься на думку Тухеля під час купівлі та продажу гравців.
Літнє трансферне вікно стало підтвердженням цього – за інформацією The Athletic, Тодд відмовився від ідеї купувати Роналду, тому що німець був проти.
Тухель отримав значно більше влади, ніж будь-який інший тренер отримував в епоху Абрамовича. Він ухвалював рішення, які не міг собі дозволити ніхто до нього. "Челсі" відмовився від стратегічної мети Грановської - Жюля Кунде (повернулися за ним пізніше, але це вже інша історія). Клуб підписав Обамеянга, а сам П'єр-Емерік у вітальному відео говорив: «Я неймовірно щасливий знову грати під його керівництвом». Габонець ще не здогадувався, що з Тухелем він возз'єднався рівно на одне тренування та 60 хвилинну нму в матчі проти загребського «Динамо». Прикладів для підтримки Тухеля ще достатньо: продаж Вернера через конфлікт з тренером, спробу розлучитися із Зієшем і Пулішичем, купівля Фофана. Але найдостовірнішим фактом довіри Томасу була інформація про продовження контракту з «Челсі» – учень Ді Марціо, Натан Гіссінґ, повідомив, що Боелі готує нову угоду для німця, яка збереже за ним посаду головного тренера до червня 2026 року (попередній контракт був до літа 2024). Сам Тухель пізніше підтвердив це на одній зі своїх прес-конференцій
Всі ці дії говорили про одне – нове керівництво готове до подальшої співпраці разом із Тухелем.
А вчора німецького коуча було звільнено. Дивно, що у нещодавньому матеріалі The Times писав, що керівництво клубу не пропонувало Тухелю нову угоду. Боелі був здивований, що Томас підтвердив факт переговорів.
Що пішло не так?
Метт Лоу з The Telegraph поділився рядом інсайдів. Початковим планом Тодда Боелі та Бехдада Егбалі (один із членів організації, яка купила клуб, активно допомагає Боелі) справді була довгострокова робота з Тухелем. Однак перші 100 днів в Челсі викликали у керівництва сумніви з приводу німця. Тухель виявився дуже закритою людиною, тоді як Боелі має намір зробити відкритість та комунікацію ключовим принципом проєкту.
Тухель мав спільний чат у WhatsApp з новим керівництвом. Лоу стверджує, що в цій спільноті брали участь переважно Боелі та Егбалі, а ось Тухель з'являвся там рідко. Усі рішення Томас обговорював усередині тренерського штабу і з деякими гравцями, а до власників повертався з готовим вердиктом. Це не влаштовувало Боелі – Тодд хотів бути причетним до всіх ключових процесів у клубі.
Історія з Кріштіану Роналду також вплинула на ситуацію. Боелі розчарувала різка відмова Тухеля від пропозиції підписати португальця з таким комерційним потенціалом: Томас не пояснив Тодду, чому йому не потрібен Роналду. Це ще більше спантеличило Боелі.
The Guardian додав – Тухель ізолювався від всіх після звільнення Грановської та Чеха, з якими встиг добре здружитись за перший рік роботи у «Челсі». Власники розраховували на те, що тренер стане сполучною ланкою між гравцями та керівництвом. Боелі вважав, що через Тухеля сторони зможуть ставити один одному питання, ставити спільні цілі та вирішувати будь-які завдання. Але комунікація вийшла односторонньою.
А які стосунки у Тухеля були із гравцями?
Отримавши більше прав, Тухель набув більше головного болю, ніж задоволення. За інформацією Саймона Джонсона з Athletic, Томас був незадоволений тим, що адміністративні справи відволікають його від тренерської роботи. Він обурювався з приводу звільнення Петра Чеха – на думку німця, частину роботи, що звалилася на нього, міг би виконувати колишній технічний радник клубу.
В американському турне Томас остаточно вскипів і вперше розкритикував своїх гравців. Особливо емоційний Томас був після поразки від Арсеналу (0:4):
«Послухайте, це ті самі гравці, то чому щось має змінитися? Ми надіємося на розвиток, але на даний момент у нас ті самі проблеми, тому що у нас ті самі гравці».
Багато футболістів вже тоді напружилися і відчули занепокоєння. Ще взимку виникли проблеми з гравцями атаки – вони не розуміли, що від них вимагає тренер.
Зієш, Пулішич і Вернер ще в січні думали про відхід з клубу. Влітку поїхав тільки Тімо.
Метт Лоу розповів, що з часом подібні бажання з'явилися і в інших гравців. Багато хто був незадоволений тим, що їх несподівано випускають у старті і так само несподівано відправляють назад у запас. Деякі впевнені, що могли б приносити більше користі на інших позиціях. Натомість вони отримували хвилини в некомфортних для себе ролях і через це часом робили результативні помилки.
Яскравим прикладом є Хакім Зієш. Марокканець до останнього дня трансферного вікна намагався повернутися до амстердамського «Аякса», але угода так і не відбулася. Тухель у цій ситуації Хакіму явно не допоміг, раптом випустивши його у стартовому складі на матч із «Саутгемптоном», хоча гравець на той момент активно займався своїм трансфером. Зієш провів не найгірший матч, але у наступній грі просидів на лавці запасних. Є цілком логічним той факт, що в матчі проти «Динамо» Хакім не мав бажання допомогти своєму тренеру досягти потрібного результату.
В останніх матчах «Челсі» виглядав незацікавленим у результаті. Перші 10-15 хвилин команда виконувала настанови тренера, а потім переставала грати. Тухель дивувався цьому після кожного програного матчу, наголошував, що команді не вистачає стержня, мети.
Поразка від загребського «Динамо» не стала винятком: «На даний момент у нас майже немає гравців, які перебувають у хорошій формі. Очевидно, що ми недоопрацьовуємо індивідуально. Я не знаю, чому ми так граємо, з чого взагалі випливає така жахлива гра. Це нестача голоду, нестача інтенсивності, нестача рішучості вигравати єдиноборства на полі. У нас не горять очі, ми не усвідомлюємо, на якому рівні ми виступаємо. З такою грою не можна розраховувати на перемогу у матчах, ані у Прем'єр-лізі, ані у Лізі чемпіонів. Ми не там, де хочемо бути».
Коли команда грає настільки погано, коли все частіше виникають чутки про проблемну роздягальню, віри в те, що тренер довго працюватиме, практично немає. Але несподіванка у цьому рішенні все одно є – здавалося, що Тухелю дадуть час на виправлення ситуації.
Наскільки провальним був «Челсі»?
Сезон після перемоги в Лізі чемпіонів вийшов неоднозначним, але на кожному етапі поразки мали логічні обґрунтування.
Спершу невдала інтеграція Ромелу Лукаку. Не можна виключати помилковість цього трансферу, але спроби внести його в систему забрали час. При цьому без бельгійця «Челсі» правда грав чудово – восени був проміжок, який взагалі можна вважати найкращим за керівництва Тухеля.
На початку весни по команді сильно вдарив управлінський хаос і невизначеність, що утворилися на тлі санкцій і продажу клубу. Наприкінці кампанії був помітний брак мотивації після вильоту з ЛЧ при практично повній гарантії місця в топ-4.
Результат був цілком справедливим, якщо врахувати всі ці обставини: третє місце (вище лише «Ліверпуль» і «Манчестер Сіті»), а в ЛЧ виліт від майбутнього переможця «Реала». З іншого боку, на своєму рівні «Челсі» грав лише кілька місяців, а решта часу – страждав, адаптувався та випрошував результат. Тобто, тривожні знаки, за бажанням, можна було побачити вже тоді.
Влітку лондонці витратили близько 250 млн фунтів - найбільше в АПЛ. Але на полі ситуація лише погіршилася (контекст та обставини пропишу нижче, хоча повного виправдання вони не дають).
Після 6 турів «Челсі» набрав 10 очок і йде 6-м. Не дуже хороший результат для команди такого рівня. Але справжню біль викликає гра (особливо в атаці). Тут все дуже сумно: в атаці команда Тухеля показувала рівень команди середняка.
Статистика показує дуже просту (і дуже точну) картину: "Челсі" багато володіє м'ячем, але не знає, що з ним робити. Якби суперники холоднокровніше використовували свої шанси, то результати «Челсі» могли бути ще гіршими.
Це цілком сходиться із суб'єктивними враженнями від гри команди. По-справжньому якісно «Челсі» відіграв лише в одній зустрічі – проти «Тоттенгема» Антоніо Конте. Там Тухель був у повному порядку - виконав улюблений трюк з гібридною роллю Рубена Лофтуса-Чіка, нейтралізував Сона персональним номером від Ріса Джеймса і заслуговував на перемогу.
Ось тільки це вибір з топ-6 – у таких матчах перевіряється не стандартна ігровий картина, а план під конкретну зустріч (Тухель у цьому сильний). Набагато більше вираженими були проблеми з суперниками з середини і низів таблиці.
«Челсі» виграв лише у «Евертона» та «Лестера». У першому випадку скромно – одним голом із пенальті. У другому – граючи у меншості. Крутий (місцями героїчний) перфоманс, але через червону картку гравця, «Челсі» отримав нетиповий сценарій, у якому суперник був готовий забрати собі м'яч. Класно адаптувалися та надавали по заслугам супернику, але стилістично матч надто відрізнявся від звичних ігор лондонців. В інших же випадках простежувалися явні проблеми в атаці.
Тактика Тухеля стала однією з проблем?
Мабуть, так. Можна виділити три основні моменти тактичних труднощів:
1. Нові схеми ТухеляРаніше Томас мав чітку основну схему – 3-4-3 (3-4-2-1). Він дозволяв собі епізодичні експерименти і навіть міркував про довгострокову перебудову на 4-3-3, але ніколи раніше його пошуки не були настільки хаотичними.
Експериментувати з четвіркою німець почав ще в передсезонній підготовці, а за перший місяць в АПЛ спробував чотири схеми – 3-4-3, 3-5-2, 4-2-2-2 та гібридні варіанти (як у матчі з «Тоттенгемом»). І це тільки початокові плани – без перебудов під час матчу. Тухель – тонкий тактик, але межа між корисними ходами та хаотичними пошуками надто тонка.
2. Кількість новачків
Відразу четверо - Рахім Стерлінг, Конор Галлахер (повернувся з оренди, але новачок для цієї системи), Марк Кукурелья, Каліду Кулібалі - змушені були одразу інтегруватися до складу. Останні двоє – без передсезонної підготовки. Це значні втрати для команди. І все це відбувалося на тлі різних схем, який теж вдарив по звичних зв'язках.
3. Травми
Через часті травми Н’голо Канте та Матео Ковачича Тухель залишався майже без варіантів у центрі поля – це сильно б'є за темпом володіння та просування м'яча. У ролі центрального захисника при трійці грав Ріс Джеймс (не лише під Сона, а й вимушено) – це позбавляло «Челсі» важливої атакувальної зброї.
Також дуже ймовірно, що травми були одним із факторів, які штовхали тренера до експериментів зі схемами.
3,5. І одним рядком, оскільки проблема не зовсім тактична – форма Едуара Менді. Правда жах, через який інші біди проявлялися себе ще яскравіше.
Всі проблеми взаємопов'язані: травми обмежували можливості Тухеля в тактичних експериментах, а новачкам важче адаптуватися, ніж у ситуації, коли вони приходять у схему, яку знає більшість команд.
Ось простий, але дуже показовий момент із матчу проти «Саутгемптона». Перша стадія (проблеми починалися вже тут), є очевидний варіант розвитку атаки (на нього навіть вказує Жоржіньйо) - пас Кулібалі на Кукурелью.
Ось тільки Кукурелья не знає можливостей Кулібалі та вимагає м'яч у ноги. Кулібалі віддасть на хід – і Кукурелья не буде готовим:
Є й більша проблема – цей варіант був єдиним для продовження з просуванням. Жоржиньйо перекривали, Маунт не дав відкритися. Тобто і система підводить (кількість варіантів), і зв'язки між гравцями (виконання простого для гравців такого рівня варіанта).
Тухель скоріше посилював скрутну ситуацію, яка складалася, постійно плутаючи гравців новими схемами. Заднім розумом (це завжди простіше) оптимальною видається стратегія вірності звичній схемі 3-4-3 та впровадження у неї новачків. Найімовірніше, це дало б найкращі результати на старті – і вберегло б Томаса від такої шаленої розв'язки.
А може просто не вистачало нападника, адже Обамеянга занадто пізно взяли?
Досить популярна версія, але ні. Дані показують, що проблеми були не в завершенні, а в побудові атак. Є простий приклад. Атаки з 10 і більше передач – за кількістю таких «Челсі» на 4-му місці (91), але за кількістю доведених до удару чи дії у штрафному майданчику – на 10-му (12). Тобто «Челсі» не має проблем у штрафному або з реалізацією – «Челсі» має проблеми з просуванням до штрафного.
До гравців атакувальної трійки теж є запитання. Категорично стабільний у минулому Мейсон Маунт почав із 0+0, Кай Хавертц не показував весь свій потенціал, часто стартуючи у незручній зоні біля лівого флангу. Стерлінг - найближче до ролі форварда. До нього питань менше, але використання Рахіма тут позбавляло можливості задіяти його у улюблених флангових ролях.
Дивні рішення Тухеля накладалися ще й на індивідуальну форму, але це не йде поряд з проблемами, які простежувалися у «Челсі» на інших етапах – створення моментів і проникнення в гострі зони.
Безумовно, правильного типу атакуючий гравець міг би краще замаскувати ці проблеми – як і робота Тухеля з цими гравцями. Але саме трансфер чистого гравця на добивання (Обамеянга) не є вирішенням цих проблем. Він допоможе і зробить команду гнучкішою. Але його якості не дають вирішення основним проблемам «Челсі» - вони просто проявлять себе в чомусь іншому.
Чи треба було дати Тухелю час на вирішення тактичних проблем?
Важливо: крім тактичних проблем є ще проблеми в роздягальні. На пару абзаців абстрагуємося від них і поговоримо лише про тактику.
Щодо цього було дві причини проявити більше довіри до німця.
По-перше, дивною є логіка – спочатку збільшувати вплив Тухеля до трансферних справ, купувати гравців під його плани (і відмовлятися від деяких – привіт, Ромелу), а потім звільнити його на початку вересня. Рішення позбутися Томаса влітку задля «свого тренера» було б суворим і спірним, але мало б певну логіку та виваженість. Зараз її важко побачити, адже це більше схоже на паніку.
По-друге, здобутки Томаса на чолі головного тренера «Челсі» мали дати йому ще більше довіри. Перемога в ЛЧ із найважчого та неочевидного становища та ще й проти такої команди, як «Манчестер Сіті» + якісна робота у другий вкрай нервовий через зовнішні фактори рік. Це не нахвалювання Тухеля, а зображення талантів німця виходити з кризи. В нестачі тактичної фантазії його точно не можна звинуватити – він завжди знаходив хороші рішення.
Але це погляд суто з погляду на ігрові перспективи – принципи Тухеля враховувалися під час набору новачків, а не вирішених тактичних проблем у нього не було. Є ще фактор атмосфери у команді, про який я писала вище.
Чи можна було прийняти думку Тухеля, підтримати його перед гравцями та пережити кризу? Здається, так, але тут питання не до тактики.
Хто стане наступним тренером "Челсі"?
За інформацією The Athletic, у Боелі є чотири кандидати на роль нового головного тренера. Фаворити – Грем Поттер та Маурісіо Почеттіно. Боелі готовий заплатити 10 мільйонів фунтів за розрив контракту Поттера з Брайтоном, а сам Грем хотів би тренувати команду, що виступає в Лізі чемпіонів.
Адам Ньюсон із Football London повідомив, що Поттер вже на шляху до Лондона – вчора ввечері були заплановані переговори з Тоддом Боелі.
Чи підходить Поттер?
У Поттера є два величезі плюси – сумісність його стилю з топ-клубами та тактична стабільність.
Минулого сезону «Брайтон» за Поттера фінішував у топ-5 за всіма пресинг-метриками (за деякими взагалі в топ-3), на 4-му місці за володінням, на 8-му за точністю передач, на 6-му по ударах, там же за допущеними ударами. Простіше кажучи, у стилістичному плані команда максимально смілива (наскільки це взагалі можливе в АПЛ, де є топ-6). При цьому результат теж якісний: 9 місце для «Брайтона» - це щось.
Є й досягнення на локальному рівні і необхідний стиль. Це краще за ситуацію, коли запрошують тренера з маленького клубу лише на тлі його результатів. Тоді важче передбачити, як він проявить себе у топ клубі, який ніколи раніше не очолював і не будував.
Поттер використовує купу різних схем. Головний творець Леандро Троссард, що стартує в ролі лівого латераля, а потім опиняється в опорній - звичайна справа для тактики тренера. Роль Марка Кукурельї теж завжди варіювалася - іноді закривав всю брівку, іноді стартував лівим центральним захисником у трійці. Кількість використаних формацій зашкалює: за найвільнішого підрахунку можна нарахувати 13 (стільки зафіксувала Opta минулого сезону), але все-таки багато з них дуже схожі і можуть трактуватися як одна – більш-менш постійних було чотири, що теж дуже багато.
Мінус один і він очевидний - Поттер ніколи не тренував топ клуб. З цього випливає шаблонний для будь-якого такого тренера букет сумнівів: чи впорається з зірковою роздягальнею, тиском медіа, порозуміється з Боелі? При цьому Грем точно заслужив на такк можливість. "Челсі" не перша команда, яка ним активно цікавиться.
Його точно розглядали «Тоттенгем» та «МЮ».
