Як «Жироні» розвинути успіх з Довбиком та Циганковим: ще 5 українців на проблемні позиції клубу
Іспанцям варто заглибитись в український ринок.
«Мати у розпорядженні Довбика та Циганкова… Я дуже задоволений складом», – сказав головний тренер «Жирони» Мічел Санчес після матчу з «Осасуною», у якому Артем допоміг зробити камбек своїми 1+2, а Віктор забив гол за рахунку 2:2.
В іспанському клубі очевидно задоволені угодами, які їм вдалося провернути з «Динамо» та «Дніпром-1», запросивши високого як для своєї команди рівня гравців за відносно невеликі гроші. Поки у «Жирони» 100% потрапляння, то чому б тоді не продовжити традицію з трансферами українських футболістів?
Ми пофантазували та знайшли одразу 5 варіантів на позиції, які здаються проблемними. Як в плані відсутності кадрів прямо зараз, так і в плані роботи на перспективу на випадок ймовірних втрат.
Опорний хавбек: Володимир Бражко («Динамо»)
Після продажу Оріоля Ромеу у «Барселону» клуб так і не зміг знайти йому заміну. Опорник у минулому сезоні відігравав одну з ключових ролей, а тепер натомість простежується відсутність балансу у центрі поля. Мічел вийшов із ситуації, покладаючись на наявні ресурси – просто перебудувався на модель з трьома креативними хавбеками. Це, звісно, додає потенціалу атаці, але й створює регулярні проблеми позаду, що на дистанції може вилізти боком.
«Жироні» потрібен чистий опорний півзахисник для гнучкості та можливості інколи переходити на прагматичний футбол. В Україні такий є – новоспечений капітан «Динамо» (за умови травм Буяльського та Ярмоленка).
Так, щодо старту Бражка в основі киян виникають питання – він не до кінця адаптувався та не завжди виконує необхідний обсяг роботи. Але, з іншого боку, це ніяк не впливає на його шалений потенціал. Тим паче, що відрізками Володимир виглядає дуже класно. І ще потрібно врахувати наступну деталь: грати у сьогоднішньому «Динамо» та грати у команді рівня та стилю «Жирони» – це дві різні речі.
Бражком влітку цікавилося «Торіно» – запропонувало 4 мільйони євро, які Ігор Суркіс назвав «принизливими».
Для іспанців це може стати перешкодою, адже купівля Довбика за 6-7 млн євро – їхній рекорд. Однак вихід є. Авторитетні джерела нещодавно писали, що з огляду на хороші результати жиронці отримають серйозну фінансову підтримку від City Football Group (мультиклубна мережа власників «Манчестер Сіті»). Як мінімум взимку, а може й наступного літа, якщо сезон завершиться настільки успішно, як стартував.
Атакувальний півзахисник: Олександр Піхальонок («Дніпро-1»)
Зворотна сторона переходу Мічела на систему без опорника – потреба у гравцеві, який здатен зіграти «десятку»/відтягнутого форварда. Санчес активно намагався перевести туди Циганкова. Експеримент розпочався навесні (згодом цей прийом навіть використав Сергій Ребров у збірній України), а продовжився на літніх зборах та на старті сезону.
Проте коуч після 2-го туру Ла Ліги заявив, що хоч він і вважає цю роль хорошою для Віктора, сам українець бажає повернутися на рідну позицію:
💬 «Очевидно, що він краще почувається на фланзі, ніж у центрі. Моя англійська недостатньо хороша, щоб навчити його, що ми також можемо комбінувати у центрі. Він здатен давати глибину, бити та забивати, у нього є це, але йому поки некомфортно. Він частіше гратиме у центрі, тому що нам треба створювати глибину у цій зоні. Але так, на фланзі Циганкову комфортніше».
Мічел злукавив – з моменту цієї пресконференції українець навпаки став набагато рідше виходити у центрі. Такого профайлу футболіста у «Жирони» немає (Іван Мартін, якого там пробують – теж не те).
Здається, виправити цю ситуацію цілком міг би Піхальонок. Тут одразу декілька факторів. Перше – він чудово підходить під вимоги «десятки», які озвучив тренер (давати глибину, комбінувати, забивати). По-друге, у нього з часів «Дніпра-1» вибудована чудова взаємодія з Довбиком.
Проблемою теоретично є хіба що інтенсивність, яку дає «Жирона». В УПЛ зовсім інший темп, манера гри Олександра нагадує вільного художника зі свободою рухів, аніж системного виконавця під активний пресинг. До того ж загалом його фізичні якості викликають сумнів, наскільки він зможе адаптуватись на такому рівні.
Цікаво, що влітку українське видання Sport.ua публікувало інсайд, мовляв, «Жирона» якраз розглядала Бражка та Піхальонка, а Мічелу особисто сподобалися ці варіанти. Якщо у випадку хавбека «Дніпра-1» дійде до конкретики, то навряд будуть труднощі у перемовинах – він не такий дорогий, має контракт до літа 2025-го, а клубу з огляду на останні події з «неофіційним власником» можуть знадобитися гроші з продажу лідерів.
Голкіпер: Андрій Лунін («Реал»)
Той кейс, коли позиція станом на цю мить не є проблемною. У «Жирони» є сильний та досвідчений голкіпер – 31-річний Пауло Гассаніга, якого минулого сезону брали в оренду у «Фулгема». Він стабільно рятував команду – попередив 5.74 голів (різниця між реальними пропущеними та xG ударів суперника в створ) та став за цим показником найкращим у Ла Лізі після тер Стеґена.
Влітку Пауло став вільним агентом та відмовив «Вільярреалу», бо обрав залишитися у Каталонії. Старт нової кампанії у статусі повноцінного гравця «Жирони» видався не настільки вдалим – 15 пропущених у 12 матчах, пару безглуздих помилок та лише 0.52 попереджених голів. Так, тут потрібно враховувати, який тиск створюється на Гассанігу через слабку оборону, але річ у тому, що аргентинець – це куражний кіпер. Це й має бути його стихією.
Тобто про підсилення конкуренції варто задуматись – враховуючи і спад у перформансах основного воротаря, і його недовгостроковий контракт та вік (для цієї позиції не так важливо, але все ж). І як тут не згадати про Луніна, який наступного літа стане вільним?
Аргументів проти багато – відсутність ігрової практики, досвіду, розуміння, чи є Андрій також куражним кіпером (за виступами у «Реалі» не зрозуміти). Водночас багато аргументів за. Хай там що, але перебування у мадридській команді та робота з найкращими тренерами не проходить безслідно, як і довіра Карло Анчелотті у деяких матчах. Останній приклад – топовий перформанс з «Брагою».
Лунін молодий (24 роки), безплатний та адаптований до іспанського чемпіонату. Потенційно хороший конкурент для Гассаніги. І успішні кейси Циганкова та Довбика можуть бути аргументом для нього для переходу.
Креативний гравець у центр поля: Микола Шапаренко («Динамо»)
Напевно, найскладніший випадок, бо його найважче спрогнозувати. Якщо говорити про потреби «Жирони», то ще один креативний гравець у центр поля точно не завадить. Там у них Алейш Гарсія – фактично прототип Шапаренка. Це 26-річний капітан, який:
а) не має ніякого достойного бекапу;
б) має у парі Янгела Ерреру, бокс-ту-бокса більше оборонного плану, який буває нестабільним.
Вирішити цю проблему влітку намагалися орендою Пабло Торре з «Барселоною». Не вдалося – 20-річний хавбек зіграв тільки 120 хвилин у 8 матчах. Кульмінацією стала гра із «Сельтою» (1:0), коли жиронці вирвали перемогу аж на 90+1 – Мічел тоді не випустив Торре на поле, використавши не всі слоти для замін. Пабло демонстративно виявив невдоволення, а на 2 наступних матчі не потрапив у заявку – причиною назвали травму.
Одним словом, зайвим умовний Шапаренко не буде. Тільки все залежить виключно від того, чи повернеться Микола нарешті у свої оптимальні кондиції після травми хрестів. З формою зразка хоча б осені 2022-го цілком можна розраховувати на трансфер у клуб рівня «Жирони» – Іспанія його стилю гри чудово підходить.
А як з фінансами, якщо Суркіс дорого оцінює Шапаренка? Тут є кілька факторів, які роблять ситуацію не настільки критичною. Основний – термін контракту. Наступного літа у Миколи залишиться лише рік угоди, тож постане дилема – або тиснути, як Циганков взимку 2023-го, та намагатися піти дешевше, або йти вільним агентом в Європу аж у 27 років. Вибір очевидний.
Водночас було багато інсайдів від близьких до «Динамо» джерел, що кияни навпаки очікували продати хавбека раніше, але все зіпсувала травма.
Вінгер: Ілля Квасниця («Рух»)
Контроверсійний варіант, однак не нереальний. Зараз фланги «Жирони» добре укомплектовані, серед «зіркових» – Циганков та Коуто справа, Савіо зліва. І от 19-річний бразилець видав такий старт, що навряд клубу вдасться втримати його у себе на довгий час. Він орендований з «Труа» (представник City Football Group) та награв на інтерес «Барселони».
Савіо – дещо егоїстичний дриблер, чия ініціативність часто виправдовує себе. У цьому він схожий на Родріго Рікельме, який був в оренді минулого року та тепер починає отримувати шанси в «Атлетіко» Сімеоне. Тобто на цій позиції Мічелу потрібні яскраві та сміливі вінгери.
На заміну Савіо маємо в Україні такого профайлу гравця. Це 20-річний універсал Квасниця з «Руха» – найкращий з відривом дриблер УПЛ (10,18 спроб у середньому за 90 хвилин) та найефективніший вінгер (результативні дії кожні 87 хвилин). Ці показники не могли залишитися непоміченими скаутами, як і переможний гол у ворота молодіжної збірної Англії.
Щодо його стрімкого прогресу були певні побоювання. Наприклад, фізична готовність, бо у «Русі» Квасниця не є основним – в УПЛ вийшов зі старту тільки двічі у 13 турах. Окрім цього, було інтерв’ю, в якому Ілля розповів про перенесену операцію декілька років тому – у нього були проблеми з серцем (збивався ритм).
Натомість останній матч з «Оболонню» прибрав увесь скепсис. Квасниця вийшов з перших хвилин та носився аж до кінця компенсованого до другого тайму часу. А на 83-й хвилині видав такий сольний ривок з асистом, який мало хто здійснить на свіжих ногах.
***
У «Жирони» є ще одна проблемна позиція – центрбек із сильною лівою ногою. Влітку вільним агентом прийшов досвідчений Дейлі Блінд: додав впливу в атаці, проте надто багато помиляється у захисті та не встигає за швидкісними гравцями.
На жаль, в Україні варіантів для іспанців немає. Якщо про ціну Бражка та Шапаренка можна дискутувати, то фінансові запити «Шахтаря» щодо Миколи Матвієнка вони ніяк не потягнуть.
Тим паче сам українець у центрі оборони останнім часом не є супернадійним, чого не скажеш про гру на фланзі проти «Барселони».
Фото: «Динамо», «Дніпро-1», «Рух», Cesar Manso/AFP, Gongora/NurPhoto
