У «Ньюкаслі» найкрутіша конкуренція на позиції центрфорварда. Ісак та Вілсон мотивують один одного грати краще
На двох вже забили 25 голів.
«Ньюкасл» впевнено можна назвати головною сенсацією цього сезону АПЛ. Цілком можна було очікувати, що команда прогресуватиме після літнього трансферного вікна, але навряд чи хтось прогнозував, що у травні «сороки» знаходитимуться на третьому місці в турнірній таблиці та будуть близькими до першої за 20 років кваліфікації у Лігу чемпіонів.
Мабуть, у кожній ланці складу Едді Хау можна знайти героїв, які роблять поточний сезон настільки успішним, але зараз мова піде про головних бомбардирів команди – Алекса Ісака та Каллума Вілсона.
Ісак та Вілсон борються за стартовий склад – пропускали чимало через травми, але грають краще, коли обидва здорові
Будь-який тренер мріє про те, щоб мати двох якісних гравців на кожній позиції – i Едді Хау з цим справді пощастило. В атаці «Ньюкасла» як зліва, так і справа є достатньо футболістів, які можуть з'явитися на полі та зробити різницю. Але головна фішка, яка демонструє кадровий потенціал «сорок» – два крутих центрфорварди у команді.
На початку поточного сезону основним страйкером «Ньюкасла» був Каллум Вілсон – англієць пройшов з тренером тайнсайдців крізь вогонь і воду (разом довго працювали у «Борнмуті»). У стартових трьох матчах в АПЛ він забив 2 голи, але згодом отримав травму задньої поверхні стегна – на підміні залишився лише Кріс Вуд, за якого клуб взимку 2022-го заплатив аж 30 млн євро (взимку пішов в «Ноттінгем Форест»).
«Сороки» швиденько вийшли на трансферний ринок, встигли підписати талановитого шведського нападника Александера Ісака, яким цікавилися вже довгий час – довелося викласти аж 70 млн євро!
Поки Вілсон лікувався, Ісак одразу ж увірвався до стартового складу. Швед пропустив матч із «Вулвергемптоном», який відбувся на наступний день після підписання контракту, але вже за три доби відзначився у воротах «Ліверпуля» – відкрив рахунок на «Енфілді», але «Ньюкасл» прикро поступився 1:2, пропустивши на 90+8-й хвилині.
За 2,5 тижні Алекс забив у ворота «Крістал Пелас», але тепер травмувався і сам. Проблеми зі стегном повинні були вивести шведа з гри всього на декілька тижнів, але через рецидив під час реабілітації його повернення на поле затягнулося – загалом пропустив аж 11 матчів.
На щастя для Хау, Вілсон повернувся тоді ж, коли Ісак отримав пошкодження – напередодні матчу з «Фулгемом», в якому Каллум навіть забив. У наступних дев'яти матчах він відзначився ще п'ятьма результативними діями (3+2), чим допоміг «Ньюкаслу» здобути 27 з 33 можливих очок у 11 поєдинках після травми Ісака. Проте у той же час англієць не завжди демонстрував стабільний футбол.
А далі розпочалося найцікавіше.
Вперше два форварди зіграли разом аж 15 січня, коли «Ньюкасл» мінімально переміг «Фулгем» вдома. Вілсон провів на полі весь матч, а Ісак з'явився на полі на 71-й – і саме вони спорудили переможний гол на 89-й хвилині.
Вілсон хоч і віддав переможний асист, але у період з початку листопада до початку квітня у нього був лише 1 гол в прем'єр-лізі. Ґарет Саутґейт відреагував на спад 31-річного форварда – не викликав його у національну команду на матчі з Італією та Україною, а низька результативність обох форвардів вплинула на результати команди з кінця січня до початку березня – «Ньюкасл» жодного разу не переміг у 5 матчах АПЛ.
В результаті Ісак посадив Вілсона на лаву запасних та відзначився забитими голами у матчах із «Вулвергемптоном» та «Ноттінгемом» (дубль). Голи шведа розізлили і водночас мотивували Вілсона, який матч із «Форест» взагалі просидів у запасі.
І от, коли Ісак забив три м'ячі у двох попередніх матчах, Вілсон вийшов на останні 10 хвилин у поєдинку проти «МЮ» і забив. Наступного матчу він вийшов у старті і поклав дубль у ворота «Вест Гема», але і Ісак не відставав – вийшов на заміну і також записав своє ім'я у протокол. Ніхто не хоче бути гіршим.
У наступних п'яти матчах Ісак відзначився тричі та віддав 1 асист, а Вілсона прорвало – 5 голів і також 1 гольова передача. При цьому Каллум лише одного разу вийшов у старті.
Вже заплуталися, хто коли виходив і хто скільки забивав? Певно, у Едді Хау така ж проблема. Втім, це точно найприємніша дилема, яку тренер «Ньюкасла» мав у своєму житті – кого із своїх форвардів поставити у основний склад на наступний поєдинок. На двох Ісак та Вілсон вже забили 25 голів цього сезону в АПЛ.
Але Хау пішов іншим шляхом – придумав, як задіювати їх обох одночасно
Поки що Ісак і Вілсон жодного разу не виходили у стартовому складі разом, але, здається, у найближчих матчах така опція можлива.
У нещодавній грі із «Брентфордом» Ісак розпочинав матч в якості центрфорварда, але коли у перерві на полі з'явився Вілсон (команда на той момент програвала), Алекс діяв фактично на позиції відтягнутого форварда або ж навіть атакувального півзахисника. У тій же зустрічі його гол з передачі Каллума став переможним.
Схожа ситуація була і у поєдинку з «Астон Віллою» – тоді Ісак також опустився нижче після виходу Вілсона на поле, а згодом і взагалі діяв в якості лівого вінгера.
Зліва, до речі, у шведа дуже непогано виходить. Пам'ятаєте його божевільний асист у матчі з «Евертоном»? Тоді Ісак якраз з'явився на заключні 15 хвилин, де розпочинав лівим вінгером (на останні декілька хвилин повернувся на позицію страйкера, коли Вілсона замінили). Після цього сольного проходу шведа навіть почали порівнювати із праймовим Тьєррі Анрі – Едді Хау також в темі: «Бачу спільні риси у їхній грі. У Алекса є характеристики, які були притаманні Анрі».
А от у останньому матчі проти «Саутгемптона» такий тактичний хід допоміг перевернути гру. Ісак знову перейшов на лівий фланг атаки, коли Вілсон з'явився на полі – і саме після передачі Алекса Каллум забив свій перший гол у тому матчі, зрівнявши рахунок. Все завершилося перемогою «Ньюкасла» з рахунком 3:1 (Вілсон оформив дубль).
«Сороки» підтверджують, що здорова конкуренція – запорука успіху.
Фото: Premier League, Stu Forster, Clive Brunskill, Richard Sellers/REUTERS
