Бескоровайний: «Із Лаціо проводили перемовини у Львові. Італійці сказали, що більше тижня чекати не будуть, тож…»
Центральний захисник «Кривбас» Данило Бескоровайний розповів про футбол під час війни, трансферний інтерес та особливості роботи з Вернидубом.
"Ми віддячуємо тим, завдяки кому маємо можливість грати"
– Кривий Ріг — місто, в якому ви базуєтесь, — не найбезпечніше. Як це відображається на вашому тренувальному процесі та матчах?
– Скажу, що безпечних міст зараз немає в Україні. А тренувальному процесу нічого не заважає. Щодо матчів, то тут справи складаються інкаше. Бо сирена посеред гри, часом по декілька разів, то справді важко. Гравцям складно повертатися, входити у гру. Адже ти налаштувався на поєдинок, провів розминку та виходиш на поле з адреналіном, а потім все це в один момент зупиняється.
Втім як на клубній базі, так і на стадіоні, облаштовані бомбосховища за всіма параметрами безпеки. Для дітей в Академії прописані всі алгоритми дій, коли є повітряна тривога. Це питання керівництво клубу вважає одним з пріоритетних.
– Розкажіть про вашу традицію після кожного матчу підходити до сектору ультрас, на якому зображені фанати, які загинули на війні з рашистами.
– Ми завжди віддаємо шану нашим вболівальникам. Для нас — це традиція. Ми віддячуємо тим, завдяки кому маємо можливість грати. Я особисто знав деяких хлопців з цієї «Трибуни Героїв». Єгор Біркун — один з моїх знайомих, працював разом з моїм братом. Він загинув, захищаючи Україну. Є й інші, хто віддав життя, а ми колись разом тренувалися...
– Футбол поза політикою, чи під час війни — це інформаційна зброя? Яка ваша думка?
– Футбол повинен допомагати розповідати правду про війну та збирати підтримку Україні. А як інакше у такі часи? Ми доносимо правду словами та діями. Ми допомагаємо хлопцям з фронту. Адже всі ми маємо бути обʼєднані заради перемоги. І не просто разом з усіма клубами, а й із фанатами та народами загалом.
Я маю багато знайомих хлопців з Кривого Рогу, які зараз в гарячих точках. Фінансово намагаюсь допомагати. Долучитися можуть близькі та друзі. Часом оголошую про збір в свої соціальних мережах, щоб зібрати більше та задовольнити потреби наших захисників.
"Вернидуб у моєму житті — перший тренер, який стільки часу приділяє тактиці та підготовці до суперника"
– Кривбас вперше в історії УПЛ став зимовим чемпіоном. Юрій Вернидуб — найкращий тренер України. Які емоції переважають та чи не складнішою видасться для вас друга частина сезону після того, як ви задали таку високу планку?
– У нас дуже кваліфікований тренер. Ще тоді, коли Юрій Миколайович подзвонив, зрозумів, що в Кривому Розі буде будуватися справді якісна команда. Ми чудово провели перше коло чемпіонату, але друге завжди важче. Тому забуваємо про перше місце, на якому ми зараз. Не можна розслаблятися. Одна справа — здобути успіх, але зовсім інша — утримати його. Будемо ще важче працювати, щоб продовжувати здобувати перемоги та радувати своїх вболівальників.
– Існує думка, що команди Юрія Вернидуба завжди грають у простий футбол: компактність та організація в захисті. Згодні з цією думкою?
– Може, комусь так здається, але це хибна думка. Ніхто не помічає, скільки в цей простий футбол вкладено сил. Люди не бачать, що гравці та тренерський штаб роблять під час тренувань. Думаю, що в моєму житті Вернидуб — це перший тренер, який стільки часу приділяє тактиці та підготовці до суперника. Наша гра на полі заперечує цю думку.
– Тоді, як коротко охарактеризуєте команду на чолі з Вернидубом?
– Він вміє обʼєднувати. Я кажу не лише про команду, а й персонал, керівництво та тренерський штаб. Ми — справжня і дружня родина, яка завжди виступає один за одного.
– Дивувати на європейському рівні для Вернидуба – вже давно місія здійсненна. Достатньо пригадати, як молдовський Шериф під керівництвом українського фахівця обігрував Реал. Враховуючи ваше турнірне становище та з огляду на досвід головного тренера, які ваші шанси у єврокубках?
– Про це краще говорити в кінці сезону. Футбольне становище непередбачуване. Так, ми знаємо, де хочемо опинитися, але забігати наперед не варто. Відносно скоро дізнаємось, які там в нас шанси.
"Не знаю, яким чином Transfermarkt оцінює гравців"
– Згідно даних Transfermarkt, приблизно за півроку ваша вартість зросла на 300 тисяч євро. Наразі ви коштуєте 800 тисяч євро. Чи згодні ви з тим, як вас оцінили?
– Я не знаю, яким чином вони оцінюють. Не знаю, на що звертають увагу. Чесно говорю. Ціна підвищується — добре. Мені приємно. Я розумію, що виріс як гравець.
– До речі, багато чуток стосовно того, що вашим підписанням цікавляться інші клуби. З останнього — Динамо. Що ви чули? Чи були якісь реальні пропозиції?
– Достовірної інформації вам надати не можу, бо справді не знаю. Особисто до мене ніхто не звертався. Можливо, з клубом хтось звʼязувався.
– У певний період вашої карʼєри до вас був інтерес з боку таких клубів, як Лаціо та Селтік. Наскільки справжній і конкретний?
– Після того, як разом зі збірною U-20 я став чемпіоном світу, обігравши у півфіналі італійців з рахунком 1:0, отримав дзвінок через агента від представника Лаціо. Відбулася зустріч у Львові. Обговорили те, яким може бути контракт. Розуміли, що треба робити все можливе, щоб домовитися про суму трансферу з ДАК 1904. Як бачите, нічого не вийшло.
У мого клубу на той момент був такий спортивний директор, який не міг назвати чітку суму за мій перехід. Кожного ранку чули нову суму. Час сплив. Я там залишився. Лаціо — топовий клуб. Там одразу сказали, що більше тижня чекати не будуть. Варіанти в них були. Купили іншого гравця, так ще й з європейським паспортом.
– І тепер, якщо забігти наперед чи просто помріяти, то у якому європейському клубі вам хотілося б спробувати свої сили? За особистими відчуттями, який чемпіонат підійшов би найбільше?
– Зараз я – гравець Кривбасу, всі мої думки пов’язані тільки з клубом рідного міста. Я хочу допомогти червоно-білим підняти планку досягнень та залишити своє ім’я в історії клубу. Якщо помріяти, то мені подобається АПЛ, а також Бундесліга. Тому в майбутньому хотілося б спробувати свої сили в топ-грандах цих чемпіонатів.
Джерело: Sport Express, авторка Катерина Бондаренко
Фото: ФК "Кривбас".
